Постанова Черкаський апеляційний суд № 711/2618/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 року м. Черкаси справа № 711/2618/20 провадження № 22-ц/821/592/21 категорія 305000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Бородійчука В.Г., суддів: Карпенко О.В., Василенко Л.І. секретаря: Анкудінова О.І. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 представник позивача - адвокат Буджерак Михайло Романович відповідач: Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області в особі ліквідаційної комісії розглянув у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Буджерака Михайла Романовича на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, що бере участь у справі через Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області в особі ліквідаційної комісії про відшкодування моральної шкоди. в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог 13 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, ліквідаційної комісії Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області про відшкодування моральної шкоди. Свої позовні вимоги мотивував тим, що перебуваючи на посаді старшого інспектора ДПС взводу із забезпечення супроводження роти ДПС ДАІ при УМВС України в Черкаській області, під час несення служби, при виконанні службових обов`язків 11 січня 2014 року на 134-му кілометрі регіональної автомобільної дороги Р-10 Канів-Чигирин-Кременчук, з ним стався нещасний випадок ДТП. Внаслідок ДТП він отримав тілесні ушкодження. Згідно із актом від 26 липня 2014 року № 13 розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11.01.2014р. (форма-Н-5), що складений Управлінням ДАІ УМВС України в Черкаській області вказаний нещасний випадок стався у період проходження служби і не пов`язаний з виконанням службових обов`язків. Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року у справі № 823/505/17 акт розслідування нещасного випадку від 26 липня 2014 року визнано протиправним та зобов`язано ліквідаційну комісію Управління ДАІ УМВС в Черкаській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем. Позивач вказав, що це судове рішення тривалий час ігнорувалось ліквідаційною комісією, на його чисельні звернення, реагування відсутнє. Не вдалося його виконати і у виконавчому провадженні № 57342744 від 04 жовтня 2018 року. Лише 11 лютого 2019 року ліквідаційною комісією УДАІ УМВС в Черкаській області проведено повторне розслідування нещасного випадку та прийнято акт №1 за формою Н-1 «Про нещасний випадок (у тому числі поранення) лейтенантом міліції ОСОБА_1 ». За актом визнано нещасний випадок, що трапився з позивачем 11.01.2014р. в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Як зазначено, події, що пов`язані із довготривалим переглядом причин та обставин нещасного випадку, необхідність постійного доведення правомірності своєї поведінки, навмисне невиконання посадовими особами ліквідаційної комісії УДАІ постанови Черкаського окружного адміністративного суду спричинило йому психоемоційні травми, сприяли зростанню внутрішньої напруги і призводили до виснаження як фізичних, так і психічних сил, тим самим знижуючи його подальшу стресостійкість. Моральна шкода полягає у систематичному перенесенні ним протягом надмірно тривалого часу нервових потрясінь та страждань, він постійного перебуває у ситуації певної правової невизначеності, непередбачуваності, неможливості будувати та планувати своє майбутнє. Ці події вплинули на порушення його нормальних життєвих зв`язків, які були до цього добре налагоджені. Відповідно до висновку спеціаліста за результатами психологічного дослідження № 04/20 від 18 березня 2020 року ситуація, що пов`язана із довготривалим прийняттям кінцевого рішення за результатами нещасного випадку 11 січня 2014 року є психотравмувальною для позивача. Йому завдано моральної шкоди, можливий розмір грошової компенсації від 202,5 до 388,8 розмірів мінімальної заробітної плати, на момент ухвалення рішення суду. Із врахуванням моральних страждань, переживань, що виникли у його житті, достатнім для відшкодування та покриття моральної шкоди вважає суму у розмірі 300 мінімальних заробітних плат, що на момент подання позову становить 1 416 900грн. З урахуванням вищевикладеного просив суд стягнути з Державного бюджету України, шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь моральну шкоду у розмірі 1 416 900 грн. та судові витрати (понесені у зв`язку із підготовкою позовної заяви витрати на проведення психологічного дослідження) в сумі 5 000 грн. Ухвалою суду від 04 червня 2020 року замінено неналежного відповідача Державну казначейську службу Україна та Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області в особі ліквідаційної комісії на належного відповідача - Державу Україна, що братиме участь у справі через Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області в особі ліквідаційної комісії. Ухвалою суду від 04 червня 2020 року позовна заява ОСОБА_1 в частині пред`явлених позовних вимог до Державної казначейської служби України залишено без розгляду, на підставі ст. 257 ч.1 п.5 ЦПК України. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 січня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не скористався правом одразу після набрання чинності судового рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, отримати виконавчий документ та звернути його до примусового виконання. Також, позивач не пред`являв позовних вимог до держави та/або органів державної виконавчої служби, їх службових осіб щодо відшкодування моральної шкоди з-за невиконання, тривалого виконання чи неналежного виконання судового рішення, незважаючи на те, що з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана з вини виконавчої служби чи (та) особами виконавчої служби відшкодовується державою лише у випадках визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що він звертався до ліквідаційної комісії з приводу проведення повторного розслідування нещасного випадку та прийняття рішення, з`ясування причин невиконання судового рішення. Судом першої інстанції було встановлено, що наказ № 1 про створення комісії з розслідування нещасного висновку був виданий 07 лютого 2019 року, а акт повторного розслідування нещасного випадку, що стався 11 січня 2014 року складений 11 лютого 2019 року. Крім того, саме 11 лютого 2019 року затверджено заступником голови ліквідаційної комісії УДАІ УМВС України в Черкаській області Яковенко М.І. акт № 1 про нещасний випадок ОСОБА_1 . За таких обставин, суд вказав у своєму рішенні про те, що ліквідаційною комісією не були порушені строки, передбачені п. 3.8 Порядку № 1346 щодо розслідування в тому числі дій, здійснення та перевірки відповідного акту. Суд дійшов висновку, що позивачем не доведена неправомірна поведінка УДАІ УМВС України в Черкаській області в особі ліквідаційної комісії щодо завданої позивачу моральної шкоди, оскільки відсутні всі умови, які є необхідними для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Буджерак М.Р. просить скасувати рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 січня 2021 року як незаконне та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги позивача задовольнити. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга мотивована тим, що під час розгляду справи та ухваленні рішення судом неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи. Вважає, що твердження суду першої інстанції про дотримання ліквідаційною комісією УДАІ УМВС України в Черкаській області строків складання акту повторного розслідування нещасного випадку, оскільки зобов`язання проведення повторного розслідування виникло у ліквідаційної комісії, починаючи з моменту набрання законної сили постановою Черкаського окружного адміністративного суду. Суд не дав належної оцінки даній обставині, пов`язавши довготривале прийняття остаточного рішення, викладеного в постанові Черкаського окружного адміністративного суду не з бездіяльністю ліквідаційної комісії Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області, а з діями чи бездіяльністю органів виконавчої служби. Відзив на апеляційну скаргу до суду не находив

Мотивувальна частина Позиція Апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК Українипровадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог частин першої і другої статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції не відповідає. Згідно із ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Статтею 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. При цьому, суд має сприяти учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що під час судового засідання не було встановлено неправомірної поведінки УДАІ УМВС України в Черкаській області в особі ліквідаційної комісії щодо завданої позивачу моральної шкоди, оскільки відсутні всі умови, які є необхідними для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення моральної шкоди. Крім того, судом було встановлено, що позивач не пред`являв позовних вимог до держави та/або органів державної виконавчої служби, їх службових осіб щодо відшкодування моральної шкоди із за невиконання, тривалого виконання чи неналежного виконання судового рішення, незважаючи на те, що з урахуванням положень пункту 10 частини другої статті 16, статей 1173 та 1174 ЦК України, шкода, завдана з вини виконавчої служби чи (та) особами виконавчої служби відшкодовується державою лише у випадках визнання дій або бездіяльності таких органів чи (та) осіб незаконними. Також, в рішенні суду зазначено, що не знайшли свого підтвердження доводи позивача про те, що він звертався до ліквідаційної комісії з приводу проведення повторного розслідування нещасного випадку та прийняття рішення, з`ясування причин невиконання судового рішення. Перевіряючи обгрунтованість мотивів судового рішення суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до вимог ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Ч. 2 ст. 16 ЦК України визначені способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом. До них належать: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Відповідно до вимог ст. 56 Конституції України кожному гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Згідно ст. 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб (п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 (з відповідними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»). Частиною 2 статті 23 ЦК України визначено що моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від: характеру правопорушення, глибини фізичних та духовних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, з урахуванням інших обставин, які мають суттєве значення (ч. 3 ст. 23 ЦК України). А також: стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих обставинах, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, тощо (п. 9 постанови Пленуму ВСУ про моральну шкоду). Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади, були сформульовані Верховним Судом у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 464/3789/17. Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту. Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам. У практиці Європейського Суду з прав людини порушення державою прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди. Таким чином, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчити про заподіяння їй моральної шкоди. При цьому слід виходити з презумпції, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (ст.ст. 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого. В силу ст. 1173 ЦК України шкода відшкодовується незалежно від вини відповідача органу державної влади чи місцевого самоврядування, а протиправність його дій та рішень презюмується обов`язок доказування їх правомірності покладається на відповідача. Розглядаючи спір, суд першої інстанції правильно встановив ту обставину, що постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, яке набрало законної сили 25 липня 2017 року були відновлені порушені права позивача ОСОБА_1 на належне розслідування нещасного випадку, оскільки вказаним рішенням суду було визнано протиправними та скасовано акт управління Державної автомобільної інспекції Управлінні МВС України в Черкаській області №13 розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 26 липня 2014 року, що стався з ОСОБА_1 11 січня 2014 року та акт за формою НТ від 26 липня 2014 року про нещасний випадок невиробничого характеру, який винесений щодо ОСОБА_1 . Крім того, було зобов`язано ліквідаційну комісію Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 11 січня 2014 року та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України від 27 грудня 2002 року № 1346. Звертаючись до суд з позовною заявою позивач мотивував свої вимоги тим, що моральна шкода завдана йому із-за довготривалого неприйняття (бездіяльності) ліквідаційної комісії Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області (протягом часу - після набрання 25 липня 2017 року чинності судового рішення від 30 травня 2017 року до затвердження акту №1 від 11 лютого 2019 року за результатами повторного розслідування нещасного випадку) рішення щодо визнання нещасного випадку, який стався із ним 11 січня 2014 року, тобто фактично із-за невиконання судового рішення. Даючи оцінку доводам позовної заяви, суд неправильно дав оцінку тому, що позивачем та його представником не доведено тієї обставини, що ОСОБА_1 звертався в установленому порядку до ліквідаційної комісії з приводу проведення повторного розслідування нещасного випадку та прийняття рішення, з`ясування причин невиконання судового рішення тощо. Так, порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України» що затверджений наказом МВС України від 27 грудня 2002 року № 1346 та зареєстрований в МЮУ 31 січня 2003 року № 83/7407 врегульовані питання, пов`язані з розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України. Пунктом 3.5 Порядку передбачено, що керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі і поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) також спеціаліст СЕС. Пунктом 3.8 Порядку передбачено, що комісія з розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) зобов`язана протягом 3-ьох діб після утворення комісії: - обстежити місце події, опитати свідків і осіб, причетних до неї і одержати пояснення потерпілого, якщо це можливо; визначити відповідність умов служби (праці, навчання) вимогам нормативно-правових актів про охорону праці; - з`ясувати обставини і причини, що призвели до нещасного випадку (у тому числі поранення), визначити осіб, які припустилися порушення нормативно-правових актів, а також розробити заходи щодо запобігання подібним випадкам; - визначити, чи трапився нещасний випадок ( у тому числі поранення) у період проходження служби при виконанні службових обов`язків (не пов`язаний з виконанням службових обов`язків); - скласти акт розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення) за формою Н-5* (додаток 4) у трьох примірниках, а також акт за формою Н-1* (НТ*) у 5-ти примірниках і передати їх на затвердження керівнику підрозділу, який призначив комісію. У разі необхідності встановлений термін розслідування може бути продовжений керівником, який призначив комісію. Надаючи оцінку наявним у справі доказам, суд першої інстанції не врахував вищеприведені пункти Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України. Так, згідно акту № 13 розслідування нещасного випадку за формою Н-5* від 26 липня 2014 року (а.с. 7) вбачається, що комісія щодо розслідування нещасного випадку, який стався із позивачем ОСОБА_1 призначена дорученням Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області від 21 липня 2014 року № 13/12-79, тобто майже більше ніж через шість місяців після самого факту нещасного випадку. Згідно вищевказаного Акту № 13 комісія дійшла висновку що нещасний випадок стався в період проходження служби і не пов`язаний з виконання службових обов`язків. ОСОБА_1 змушений був оскаржувати вказаний акт комісії в судовому порядку і постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року, яка набрала законної сили 25 липня 2017 року права ОСОБА_1 були відновлені. Вищевказаною постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року (а.с. 16-23) визнано протиправними та скасовано акт управління Державної автомобільної інспекції Управлінні МВС України в Черкаській області №13 розслідування нещасного випадку за формою Н-5 від 26 липня 2014 року, що стався з ОСОБА_1 11 січня 2014 року та акт за формою НТ від 26 липня 2014 року про нещасний випадок невиробничого характеру, який винесений щодо ОСОБА_1 . Крім того, зобов`язано ліквідаційну комісію Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області провести повторне розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 11 січня 2014 року та прийняти рішення відповідно до вимог Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України від 27 грудня 2002 року №1346. В іншій частині вимог відмовлено. Дане судове рішення набрало законної сили 25 липня 2017 року. 21 грудня 2017 року видано виконавчий лист №823/505/17 з виконання вказаного судового рішення. Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГТУЮ у Черкаській області Вельган О.В. від 04 жовтня 2018 року (а.с. 25) відкрито виконавче провадження № 57342744 з виконання виконавчого листа, виданого 21 грудня 2017 року №823/505/17. Наказом УДАІ УМВС № 1 від 07 лютого 2019 року була створена комісія з розслідування нещасного випадку. Відповідно до акту № 1 про нещасний випадок (у тому числі поранення) ОСОБА_1 (а.с. 26-29), що затверджений заступником голови ліквідаційної комісії УДАІ УМВС України в Черкаській області Яковенко М.І. 11 лютого 2019 року, на підставі постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 30 травня 2017 року по справі № 823/505/17, враховуючи обставини та причини травмування ОСОБА_1 , які було встановлено в сумі, комісія з розслідування визнала, що нещасний випадок (поранення) стався в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Про дані обставини свідчить і акт від 11 лютого 2019 року повторного розслідування нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався 11 січня 2014 року (форма Н-5) (а.с. 30-33). Відповідно до інформації про юридичну особу Міністерства юстиції України, встановлено, що Управління Державної автомобільної інспекції МВС України в Черкаській області (орган державної влади, код ЄДРПОУ 08681904) з 08 грудня 2015 року перебуває в стані припинення; головою комісії з припинення або ліквідатор є ОСОБА_2 Постановою № 26 М(ВЛ) ДУ «ТМО МВС України по Черкаській області» від 07 серпня 2019 року (а.с. 41) у ОСОБА_1 виявлені захворювання (перелічені), як такі, що пов`язані з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Відповідно до довідки до акту ОблМСЕК №1 від 17 травня 2019 року ОСОБА_1 призначена друга група інвалідності (причина інвалідності травма так, пов`язана з виконанням службових обов`язків), безтерміново. Крім того, він є пенсіонером по інвалідності, що підтверджується даними пенсійного посвідчення серія НОМЕР_1 , виданого Пенсійним фондом України 11 вересня 2019 року (а.с. 42). Вирішуючи спір, суд першої інстанції виходив з тих обставин, що наказ № 1 про створення комісії з розслідування нещасного випадку був виданий 07 лютого 2019 року, а акт повторного розслідування нещасного випадку, що стався 11 січня 2014 року, складений 11 лютого 2019 року. Крім того, саме 11 лютого 2019 року затверджено заступником голови ліквідаційної комісії УДАІ УМВС України в Черкаській області Яковенко М.І. акт №1 про нещасний випадок ОСОБА_1 . Районний суд дійшов висновку про те, що ліквідаційною комісією не були порушені строки, передбачені п. 3.8 Порядку № 1346 щодо розслідування, в тому числі вчинення дій, здійснення перевірки та складання відповідного акту. При цьому, районним судом не було враховано, що комісія щодо розслідування нещасного випадку, який стався із позивачем ОСОБА_1 вперше була призначена дорученням Управління ДАІ УМВС України в Черкаській області через шість місяців після самого факту нещасного випадку, а після прийняття постанови Черкаським окружним судом майже через півтора роки. Рішення районного суду мотивовано в тому числі й недоведеністю причинного зв`язку між фактом невиконання рішення відповідачем та душевними стражданнями, завданими позивачу тривалим невиконанням рішення суду та захисту порушених прав ОСОБА_1 . Згідно прецедентної практики Європейського суду з прав людини та положень Конвенції саме на Державу в особі її державних органів чи органів місцевого самоврядування покладений обов`язок по оперативному вживанні всіх не заборонених законом заходів по захисту та забезпеченню відновлення порушених прав її громадян. Дана обставина дає підстави вважати суду, що постанова Черкаського окружного суду тривалий час не виконувалася ліквідаційною комісією УДАІ УМВС України в Черкаській області без надання відповідачем будь-яких обґрунтованих пояснень причин невиконання. Більше того, будучи обізнаними про незаконність винесеного Акту розслідування нещасного випадку від 26 липня 2014 року та зобов`язання провести повторне розслідування нещасного випадку відповідач не здійснив будь-яких оперативних дій щодо проведення повторного розслідування. Більше того, з доводів відповідача вбачається, що він повністю заперечив винність своїх дій у даній обставині та поклав обов`язок щодо зволікання у проведенні повторного розслідування нещасного випадку на позивача, який несвоєчасно звернувся до відповідача із зазначеними вимогами. Суд не звернув належної уваги та не дав оцінки доводам позивача про те, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду тривалий час не виконувалася відповідачем. Не вдалося виконати судове рішення і у виконавчому провадженні № 57342744 від 04 жовтня 2018 року. В даному випадку, неможливість для позивача відновити свої порушені права, які захищені судом через неможливість отримати виконання рішення, винесеного на його користь протягом тривалого часу становить втручання у його право на захист та є порушенням вимог параграфу 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Надмірно тривале невиконання остаточного рішення суду з вини посадових осіб відповідача за дії (бездіяльність) яких держава несе відповідальність відповідно до ст. 56 Конституції України, ст.ст. 23, 1167, 1173, 1174 ЦК України заявник має право на відшкодування йому за рахунок держави моральної шкоди. Отже, підсумовуючи вищевстановлені обставини справи та приведені норми Закону, колегія суддів вважає, що тривале порушення прав позивача, яке тривало майже п`яти років дають підстави визнати, що ОСОБА_1 змушений був понести моральні страждання, які виявилися в пережитих ним стражданнях, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання. При вирішенні спору, апеляційний суд враховує, що не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінюючи рівень заподіяння моральної шкоди саме у спірних правовідносинах між ОСОБА_1 та відповідачем Державою Україна, що бере участь у справі через Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області в особі ліквідаційної комісії, апеляційний суд враховує, що в даному випадку мало місце довготривале порушення прав позивача, яке виразилося у поверховому та несвоєчасному розслідуванні нещасного випадку, що стався 11 січня 2014 року та неправомірному висновку комісії, що затверджений у Акті Форми Н-5*, який був скасований судовим рішенням від 30 травня 2017 року та невиконанням органами державної влади вказаного рішення суду без поважних причин на протязі довгого часу. Вищевказані обставини підтверджують причинно-наслідковий зв`язок негативного впливу бездіяльності невиконання своїх обов`язків Управлінням Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області в особі ліквідаційної комісії на рівень страждань, отриманих позивачем під час довготривалого намагання щодо захисту своїх порушених прав. Згідно висновку спеціаліста за результатами проведення психологічного дослідження № 04/20 від 18 березня 2020 року (а.с. 46-51), складеного юридичним психологом ОСОБА_3 на запит адвоката Буджерака М.Р. від 13 лютого 2020 року за висновками дослідження: ситуація ДТП для ОСОБА_1 , яка виникла 11 січня 2014 року та довготривалий розгляд акту НТ № 13 від 26 липня 2014 року, де він був не пов`язаний з виконанням службових обов`язків є психотравмувальною для нього; в даній ситуації ОСОБА_1 спричинені страждання (моральна шкода); можливий розмір грошової компенсації ОСОБА_1 за завдані страждання (моральної шкоди) становить 202,5 388,80 МЗП, розмір якої приймається рівному розміру мінімальної заробітної плати на Україні, прийнятий на момент винесення судом рішення. Дослідивши вказаний висновок спеціаліста, суд апеляційної інстанції оцінює його в сукупності з іншими доказами, що надані сторонами у справі. ЦПК передбачено можливість проведення експертизи на замовлення учасників справи. Відповідно до ст. 74 ЦПК України зазначено, що спеціалістом є особа, яка володіє спеціальними знаннями та навичками, необхідними для застосування технічних засобів, і призначена судом для надання консультацій та технічної допомоги під час вчинення процесуальних дій, пов`язаних із застосуванням таких технічних засобів (фотографування, складання схем, планів, креслень, відбору зразків для проведення експертизи, тощо). Ч. 2 ст. 74 ЦПК України визначено, що допомога та консультації спеціаліста не замінюють висновок експерта. З клопотанням про проведення відповідної експертизи про визначення можливого розміру грошової компенсації за завдані страждання (моральної шкоди) у визначеному законом порядку позивач до суду не звертався, а відтак, при вирішенні питання про розмір відшкодування спричиненої моральної шкоди суд апеляційної інстанції враховує конкретні обставини справи, характер, обсяг, тривалість та наслідки заподіяних позивачу моральних страждань, стан його здоров`я, вину відповідача у заподіянні шкоди, суттєвих вимушених змін у житті. З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що належною компенсацією спричиненої позивачу моральної шкоди є сума 600 000 грн., що буде відповідати тим стражданням і переживанням, яких він зазнав у зв`язку з докладанням зусиль для відновлення своїх порушених прав. З матеріалів позовної заяви вбачається, що попередній розмір судових витрат, які поніс позивач у зв`язку з підготовкою позовної заяви складає 5 000 грн. витрати на проведення психологічного дослідження. Саме таку суму судових витрат ОСОБА_1 просив стягнути з відповідача на свою користь. Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів. Матеріали справи містять лише акт № 04 (а.с. 52), в якому вказано попередню ціну проведення дослідження 5 000 грн. та загальну суму до перерахування 5 000 грн. Будь-яких доказів сплати ОСОБА_1 вказаної суми (квитанцій чи платіжних доручень) матеріали справи не містять. Отже обставина витрат на дослідження спеціаліста є такою, що визнається судом недоведеною. Крім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат по сплаті судового збору у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, суд апеляційної інстанції враховуючи, що позивач був звільнений від сплати судового збору за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції, а відповідачем у справі виступає Держава Україна, що бере участь у справі через Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області в особі ліквідаційної комісії, тому судові витрати за розгляд справи слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Отже, вирішуючи спір в межах вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що районний суд не в повній мірі оцінив обставини по справі та надані сторонами докази, неправильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, а тому судове рішення підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Буджерака Михайла Романовича задовольнити частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 січня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави Україна, що бере участь у справі через Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області в особі ліквідаційної комісії про відшкодування моральної шкоди скасувати. Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягнути з Держави Україна, що бере участь у справі через Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Черкаській області в особі ліквідаційної комісії на користь ОСОБА_1 600 000 грн. моральної шкоди. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи віднести за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Повний текст постанови складено 22 квітня 2021 року. Головуючий В.Г. Бородійчук Судді О.В. Карпенко Л.І. Василенко