Постанова 4805 № 289/767/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №289/767/20 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В. Категорія 60 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Галацевич О.М., суддів: Борисюка Р.М., Григорусь Н.Й., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №289/767/20 за позовом ОСОБА_1 до Радомишльської міської ради Житомирської області, Кичкирівського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області, треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області, Приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Камінська Людмила Василівна, Житомирський обласний державний нотаріальний архів, ОСОБА_2 , про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяв про прийняття спадщини, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Малинського районного суду Житомирської області, ухвалене 11 січня 2021 року суддею Ярмоленком В.В. у м. Малині, повний текст рішення складено 14 січня 2021 року, в с т а н о в и в : У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив визначити йому додатковий строк для подання до нотаріальних органів заяв про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , 1926 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в м.Радомишлі Житомирської області та після смерті баби ОСОБА_4 , 1907 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Канів Черкаської області, терміном у два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили. В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Радомишль Житомирської області померла його мати, після смерті якої у Радомишльській державній нотаріальній конторі Житомирської області за його заявою відкрито спадкову справу №41/1999 та 25.02.1999 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом. ІНФОРМАЦІЯ_2 у м. Канів Черкаської області померла його баба - ОСОБА_4 . Відповідно до Витягу зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 16.12.2015, виданого Радомишльською держнотконторою Житомирської області №42479430, остання за життя, залишила 3 заповіти: заповіт від 29.10.1970, посвідчений Кичкирівською сільською радою за реєстром № 3, номер у Спадковому реєстрі 40199753, в якому вона своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_5 ; заповіт від 20.02.1993, посвідчений Кичкирівською сільською радою за реєстром № 19, номер у Спадковому реєстрі 40216578, яким вона відмінила попередній заповіт і своє майно заповіла ОСОБА_6 ; заповіт від 06.10.1994, посвідчений Лутівською сільською радою за реєстром №21, номер у Спадковому реєстрі 39704460, яким вона відмінила заповіт від 20.02.1993 і своє майно заповіла своєму сину ОСОБА_5 . Вважає, що нотаріусом Радомишльської держнотконтори Михайльовим Г.І., було помилково оформлено на ОСОБА_6 право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , за нечинним заповітом, який скасовано наступним заповітом. Після смерті ОСОБА_4 залишилося інше майно, зокрема, грошові внески, право на земельну частку (пай) тощо, право на яке за вищевказаними заповітами інший нотаріус відмовляється надавати, оскільки вважає його нечинним, тобто скасованим наступним. Крім того, ОСОБА_1 вказав, що у встановлений законом шестимісячний строк, як після смерті його матері, так і баби, він до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, через неможливість документально підтвердити родинні відносини. Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 21 жовтня 2020 року залучено ОСОБА_2 до участі у справі, як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача (т.1 а.с. 171). Рішенням цього суду від 11 січня 2021 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким визначити йому додатковий строк для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини після смерті його баби ОСОБА_4 , 1907 року народження, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у м.Канів Черкаської області, терміном у два місяці з часу набрання рішенням суду законної сили. Крім доводів, наведених у позовній заяві, зазначив, що після смерті його баби ОСОБА_4 відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , на який незаконно набув право власності в порядку спадкування ОСОБА_6 . Про дане спадкове майно, яке залишилося після смерті баби, він дізнався лише у 2016 році з матеріалів іншої цивільної справи №289/455/16. Також вказав, що він оспорював свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 26.01.2000 на ім`я ОСОБА_6 , у справі №289/1410/16-ц. Натомість, на його думку, суд першої інстанції, помилково втрутився у предмет розгляду цивільної справи №289/1410/16-ц, оскільки ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області від 14 грудня 2020 року у цій справі зупинено провадження. Крім того, суд помилково визначив предмет спору у справі №289/1410/16-ц. Зауважив, що заповіту, посвідченого 20.02.1993 секретарем Лутівської сільської ради Радомишльського району, на який посилається суд в оскаржуваному судовому рішенні, не існує. Також, вказав, що не дотримався визначених строків прийняття спадщини через неетичну поведінку нотаріуса, який приховував спадкову справу та у зв`язку з неможливістю підтвердити родинні відносини. Про смерть баби та наявність заповіту йому не було відомо, оскільки вона з 1994 року і до смерті проживала у м. Канів. У своїх доводах ОСОБА_1 також вказав, що суддя Ярмоленко В.В. порушив ст.37 ЦПК України, та не заявив про самовідвід, оскільки він ухвалою від 25.06.2020, яку скасовано Житомирським апеляційним судом, визнав неподаною та повернув його ( ОСОБА_1 ) позовну заяву. 11.03.2021 ОСОБА_1 подав клопотання про розгляд справи без його участі та про застосування постанов Верховного Суду України від 26.09.2012 №6-85цс12 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №565/1145/17, у яких викладено висновок, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини (т.2 а.с.48-49, 51-53). У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить рішення Малинського районного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. На її думку, доводи скаржника є недостовірними та такими, що не стосуються поважності причин пропуску ним строку подання заяви про прийняття спадщини, а стосуються предмета спору у іншій справі №289/1410/16-ц, рішення у якій не прийнято судом. Також вказала, що позивач в апеляційній скарзі не навів, які саме поважні причини протягом 23 років з дня смерті баби перешкоджали йому оформити свої спадкові права та не зазначив, у чому полягає незаконність ухваленого судом рішення (т.2 а.с.64-68). У відзиві на апеляційну скаргу староста Кичкирівського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області Максименко О.Г. просить рішення Малинського районного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що у ОСОБА_1 були відсутні перешкоди для подання заяви про прийняття спадщини, а даний позов зумовлений наявністю спору у справі №289/1410/ 16-ц (т.2 а.с.79). У відповіді на відзив старости Кичкирівського старостинського округу Радомишльського району Житомирської області ОСОБА_7 ОСОБА_1 просив відмовити у прийнятті до відома мотивів цього відзиву (т.2 а.с.87-90). У відповіді на відзив ОСОБА_2 ОСОБА_1 також просив відмовити у прийнятті до відома мотивів цього відзиву (т.2 а.с.98-101). Голова Радомишльської міської ради Житомирської області Тетерський В., у своїй заяві просив розглянути справу за відсутності представника Ради, на підставі наявних у справі доказів (т.2 а.с.113). Завідувач Радомишльської державної нотаріальної контори Житомирської області Капранчук О. просила розглянути справу за відсутності представника державної нотаріальної контори, а рішення ухвалити відповідно до діючого законодавства (т.2 а.с.123). Завідувач Житомирським обласним державним нотаріальним архівом Предаченко М.Л. просила розглянути справу без участі представника державного нотаріального архіву (т.2 а.с.125). В судовому засіданні представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 апеляційну скаргу не визнав, посилаючись на доводи відзиву на апеляційну скаргу та її безпідставність. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Радомишль Житомирської області померла мати позивача ОСОБА_3 , а 13.04.1997 в м. Канів Черкаської області - його баба ОСОБА_4 (т.1 а.с.6-9). Згідно копії спадкової справи №41/1999, заведеної 25.02.1999 Радомишльською державною нотаріальною конторою Житомирської області Бойку В.М. 25.02.1999 видано Свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_3 . Спадкове майно, на яке видано таке свідоцтво, складається з грошових внесків з належними процентами, компенсаціями, індексаціями та всіма нарахуваннями, що зберігаються в Радомишльському відділенні Ощадного банку України на особових рахунках померлої; іменної акції ВАТ «Київський ЦУМ», номінальною вартістю 1 грн 05 коп, з належними процентами, компенсаціями, індексаціями та всіма нарахуваннями, належної померлій на підставі витягу з реєстру акціонера від 1998 року, виданого ТОВ «Претор-реєстратор» м. Київ (т.1 а.с.119-132). З Витягу зі Спадкового реєстру індексний №42479430 від 16.12.2015 встановлено, що за життя ОСОБА_4 склала три заповіти, а саме: перший - 29.10.1970, посвідчений у Кичкирівській сільській раді Радомишльського району Житомирської області, номер у Спадковому реєстрі 40199753; другий - 20.02.1993, посвідчений у Кичкирівській сільській раді Радомишльського району Житомирської області, номер у Спадковому реєстрі 40216578 та третій - 06.10.1994, посвідчений у Лутівській сільській раді Радомишльського району Житомирської області, номер у Спадковому реєстрі 39704460 (т.1 а.с.10-11). Згідно копії спадкової справи №18/2000, заведеної 26.01.2000 Радомишльською державною нотаріальною конторою Житомирської області за заявою ОСОБА_6 від 26.01.2000, ОСОБА_4 склала 20.02.1993 заповіт, посвідчений секретарем виконкому Кичкирівської сільської ради Радомишльського району та зареєстрований в реєстрі за №19, на користь ОСОБА_6 . Останньому 26.12.2003 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_4 на спадкове майно, яке складається з іменної акції, номінальною вартістю 1 грн 05 коп ВАТ «Київський ЦУМ», що належала померлій на підставі сертифікату іменних акцій від 2002 року, виданої ТОВ «Прем-реєстратор» (т.1 а.с.93-118). 26.01.2000 державним нотаріусом Радомишльської державної нотаріальної контори Ліпііном М.О. ОСОБА_6 видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 20.02.1993 після смерті ОСОБА_4 . Спадщина, на яку видане дане Свідоцтво, складається з житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 (т.1 а.с.201). ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Спадкоємцем після його смерті є третя особа у справі ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвами про право на спадщину за заповітом від 05.04.2012, згідно яких вона набула в порядку спадкування право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, який знаходиться під АДРЕСА_1 та земельну ділянку загальною площею 0,4800 га, кадастрові номери 1825084401:05:003:0019 та 1825084401:05:003:0020, з цільовим призначенням - для ведення особистого підсобного господарства, обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 (т.1 а.с.200 зв., 201 зв.). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що у провадженні Брусилівського районного суду Житомирської області перебуває цивільна справа №289/1410/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Кичкирівської сільської ради Радомишльського району, ОСОБА_2 , треті особи: Радомишльська державна нотаріальна контора Житомирської області, приватний нотаріус Радомишльського районного нотаріального округу Камінська Л.В., про визнання недійсними виданих свідоцтв про право на спадщину за заповітом, перерозподіл спадщини та визнання права власності на спадкове майно та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Лутівської сільської ради Радомишльського району, ОСОБА_5 про визнання заповіту недійсним. Предметом позову ОСОБА_1 у вказаній справі є визнання недійсними виданих свідоцтв на право на спадщину за заповітом на ім`я ОСОБА_6 , перерозподіл спадщини та визнання права власності на спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_4 , яке вона заповідала своєму сину ОСОБА_5 згідно заповіту, посвідченого 06.10.1994 секретарем Лутівської сільської ради Радомишльського району, який в свою чергу скасовує попередній заповіт ОСОБА_4 , посвідчений 20.02.1993 секретарем Кичкирівської сільської ради Радомишльського району, згідно якого вона заповіла все своє майно ОСОБА_6 , спадщину після смерті якого, в тому числі з майном померлої ОСОБА_4 , оформила на себе ОСОБА_2 , а зустрічного позову ОСОБА_2 - визнання заповіту, яким ОСОБА_4 заповіла все своє майно сину ОСОБА_5 , недійсним (т. 1 а.с.118, 161-163). Цивільна справа №289/1410/16-ц згідно даних Єдиного державного реєстру судових рішень не розглянута, ухвалою суду від 14.12.2020 провадження у ній зупинено до набрання законної сили судовим рішенням у даній цивільній справі №289/767/20. Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. Оскільки, у даному випадку спадщина відкрилась до набрання чинності ЦК України, тобто до 01.01.2004, суд, розглядаючи справу, правильно керуватися нормами ЦК УРСР. Відповідно до статті 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. За змістом ч. 1 ст. 550 ЦК УРСР, строк для прийняття спадщини, встановлений статтею 549 цього Кодексу, міг бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними. Рішення суду оскаржується ОСОБА_1 у частині відмови у задоволенні позову про визначення йому додаткового строку для подання до нотаріальних органів заяви про прийняття спадщини після смерті його баби ОСОБА_4 . Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову у цій частині, суд першої інстанції виходив з того, що баба ОСОБА_1 - ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , останній у визначений законодавством шестимісячний строк заяву про прийняття спадщини не подав та поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини не навів. Такий висновок є правильним, оскільки розглядаючи спір, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин, застосував норми матеріального права, судову практику, повно та всебічно з`ясував обставини справи, дослідив докази і надав їм належну оцінку. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не мав змоги подати заяву про прийняття спадщини у визначені законом строки у зв`язку із неможливістю документально підтвердити свої родинні відносини є безпідставними, оскільки ця обставина не перешкоджала спадкоємцю, який вважає себе таким, подати заяву про прийняття спадщини у визначені строки, а в подальшому надати документи на підтвердження родинних відносин. Необізнаність про смерть баби та наявність спадкового майна не є поважною причиною пропуску відповідного строку, а тому доводи апеляційної скарги у цій частині є також безпідставними. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , будучи приватним нотаріусом Радомишльського районного нотаріального округу Житомирської області 22.12.1999 звертався до завідуючого Канівським ЗАГС з метою отримання копії актового запису про смерть ОСОБА_4 (т.1 а.с.200). Посилання на неетичну поведінку нотаріуса, який приховував спадкову справу, не були предметом позову, не підтверджені доказами та також не свідчать про наявність перешкод для подання заяви про прийняття спадщини. ОСОБА_1 не надав суду переконливих доказів того, що протягом 23 років з часу смерті баби він мав об`єктивні та непереборні перешкоди на вчинення дій щодо прийняття спадщини після смерті спадкодавця. Посилання позивача на постанови Верховного Суду України від 26.09.2012 №6-85цс12 та Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №565/1145/17 є помилковими, оскільки зазначені ним судові рішення стосувалися ситуації обізнаності спадкоємця про заповіт, а ОСОБА_1 не є спадкоємцем за жодним із зазначених ним заповітів, складених за життя його бабою. Є також безпідставними та такими, що ґрунтуються на неправильному розумінні норм чинного законодавства доводи ОСОБА_1 щодо порушення суддею норм процесуального права, а саме ст.37 ЦПК України, оскільки скасування судом апеляційної інстанції ухвали судді про визнання неподаною та повернення позовної заяви не перешкоджало вирішенню ним справи по суті. Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення даного спору у межах заявлених позивачем вимог, оскільки з`ясуванню у даному випадку підлягала наявність поважних причин пропуску строку для прийняття спадщини, яких позивач не довів. Окрім того, суд правильно зазначив, що відповідачами у таких категоріях справ є спадкоємці, які прийняли спадщину, а позивач не вчинив дій щодо заміни неналежного відповідача територіальної громади органів місцевого самоврядування на належного відповідача ОСОБА_2 , яка прийняла спадщину після смерті ОСОБА_6 , що прийняв спадщину після смерті ОСОБА_4 . Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, підстави для його скасування відсутні. Клопотання про перегляд розміру судового збору задоволенню не підлягає, оскільки сплачений ОСОБА_1 судовий збір за подання апеляційної скарги відповідає вимогам закону, на який послався суддя в ухвалі від 22.02.2021 (а.с. 33 т.2). Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 11 січня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 22 квітня 2021 року.