Постанова 4824 № 381/679/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/645/2023 Справа № 381/679/22 П О С Т А Н О В А Іменем України 08 лютого 2023року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Кашперської Т.Ц., суддів Фінагеєва В.О., Яворського М.А., за участю секретаря Мороз Н.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області, ухвалене у складі судді Соловей Г.В. в м. Фастів 25 серпня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Червоненського старостинського округу Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи,- в с т а н о в и в : В березні 2022 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, просила визначити їй додатковий строк тривалістю два місяці для подання до Фастівської міської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини за законом після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позов мотивовано тим, що після смерті її матері ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилася спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 , та дві земельні ділянки (паї) для сільськогосподарського виробництва. Оскільки до смерті матері ОСОБА_2 доглядала її, займалася лікуванням та фактично проживала з нею, а після смерті матері продовжує утримувати будинок та доглядає присадибну ділянку, то практично на один тиждень запізнилася в установлений законом шестимісячний строк подати до нотаріуса заяву про прийняття спадщини, а після звернення до державного нотаріуса Фастівської державної нотаріальної контори неодноразово просила надати їй письмову відповідь щодо її звернення, але нотаріус посилався на зайнятість. 19 лютого 2019 року вона отримала лист з державної нотаріальної контори, в якому вказано, що вона пропустила встановлений законом шестимісячний строк і повинна звернутися до суду з заявою про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В зв`язку з необхідністю подачі позовної заяви до суду вона звернулась за правовою допомогою до адвоката Гірченка О.А., який в березні 2019 року звернувся до суду з позовом. В липні 2019 року ухвалою суду задоволено клопотання ОСОБА_4 про залишення без розгляду позовну вимогу про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, а рішенням, залишеним без змін за наслідками апеляційного та касаційного перегляду, від 16 жовтня 2019 року суд, решту позовних вимог про визнання права власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_3 залишив без задоволення. Крім того, в червні 2020 року ОСОБА_4 подав до суду заяву про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, запевнивши ОСОБА_2 , що для цього є підстави, однак заява була залишена судом без розгляду. В подальшому ОСОБА_4 відмовився надавати їй правову допомогу, затягнувши вирішення питання понад два роки. Внаслідок непрофесійних дій адвоката вона до теперішнього часу не може подати заяву до нотаріуса про прийняття спадщини. В ході розгляду вказаних судових справ їй стало відомо, що її племінник ОСОБА_1 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 в установлений законом шестимісячний термін як спадкоємець за представництвом після смерті батька ОСОБА_5 - брата ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вона звернулася до відповідача з проханням ввести її в коло спадкоємців, однак він не надав їй відповіді. Вказувала, що визначений законом строк для прийняття спадщини вона пропустила з поважної причини, оскільки достовірно не знала встановленого строку для подання заяви до нотаріуса. Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2022року позов задоволено, встановлено ОСОБА_2 додатковий строк два місяці для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з часу набрання рішенням законної сили. Відповідач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просив скасувати рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким відмовити в позові. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що в позові ОСОБА_2 вказувала на те, що вона не знала про строки і була юридично необізнана, і суд взяв до уваги ці доводи як поважність пропуску строку, порушивши норми матеріального права, оскільки поважність пропуску строку має бути аргументована та підкріплена доказами. Зазначав, що це вже третє звернення до суду з аналогічними позовами та заявами з метою отримання спадщини, кожна заява містить видозмінений текст та підстави: необізнаність, ведення інших судових процесів, некомпетентність представника, несвоєчасне отримання постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій, відсутність правовстановлюючих документів, вихідні тощо. Натомість дані аргументи не відповідають дійсності, зокрема постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій було отримано позивачем 12 лютого 2019 року. Намагання встановити додатковий строк для прийняття спадщини були у ОСОБА_2 ще в 2019 році, але під час розгляду справи позовну вимогу було залишено судом без розгляду на підставі відповідної заяви представника позивача, що позивач не заперечує. Вважав, що вказані позивачем причини пропуску строку на подання заяви про прийняття спадщини не є поважними, не пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Доказів поважності причин пропуску строку чи існування труднощів, непереборних обставин, що перешкодили позивачу звернутися, не було надано і суд не взяв це до уваги, що є порушенням норм процесуального права. Заперечував висновки суду про необізнаність позивача у строках та необхідності подачі заяви, оскільки це не підтверджується жодним доказом і спростовується інформацією позивача, викладеною нею у інших судових справах, що вона робила спроби подати заяву до нотаріальної контори, отже, була обізнана про строки. Суд при ухваленні рішення мав надати оцінку доказам та обставинам, які саме перешкодили позивачу звернутися з заявою про прийняття спадщини, а не ті дії і кроки, які вона робила після пропуску такого строку. Наголошував, що Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини. Зазначав, що 12 лютого 2019 року було винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій, а отже позивачу стало відомо про пропущення нею строку на подання заяви про прийняття спадщини. Даний позов подано 18 березня 2022 року, тобто зі спливом трирічного строку. У відзиві на позовну заяву він зазначав про це, однак суд першої інстанції не вирішив питання щодо строків позовної давності, що є грубим порушенням норм процесуального права. Від позивача ОСОБА_2 10 січня 2023 року надійшов відзив на апеляційну скаргу з пропуском строку для подання відзиву, встановленого судом, до 01 листопада 2022 року. В судове засідання 08 лютого 2023 року з`явився представник позивача ОСОБА_2 - ОСОБА_6 , інші учасники справи не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи належним чином повідомлені. Від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без його участі. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи вищевикладене, апеляційний суд визнав за можливе розглянути справу у відсутності нез?явившихся учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вказаним вимогам закону не відповідає. Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , яка є матір`ю позивача ОСОБА_2 (а. с. 7, 8, 13). 11 грудня 2018 року Фастівською районною державною нотаріальною конторою заведено спадкову справу № 374/2018 року до майна померлої ОСОБА_3 (а. с. 12). Листом Фастівської районної державної нотаріальної контори від 19 лютого 2019 року повідомлено ОСОБА_2 , що нею пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 1270 ЦК України, оскільки вона не звернулася до нотаріальної контори і вважається такою, що спадщину не прийняла; рекомендовано звернутися до суду із заявою про надання додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини або визнання права власності в судовому порядку (а. с. 15). Постановою державного нотаріуса Фастівської районної державної нотаріальної контори від 22 травня 2020 року відмовлено ОСОБА_2 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом в зв`язку з пропуском встановленого ст. 1270 ЦК України шестимісячного строку для прийняття спадщини (а. с. 14). На а. с. 20 - 21 знаходиться копія ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 вересня 2021 року в справі № 381/1308/20 за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи Червоненський старостинський округ Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якою заяву залишено без розгляду в зв`язку з наявністю спору про право. На а. с. 22 знаходиться копія ухвали Фастівського міськрайонного суду Київської області від 15 липня 2019 року в справі № 381/1341/19 за позовом ОСОБА_2 до Червоненського старостинського округу Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визнання пропуску строку на прийняття спадщини з поважної причини та про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, визнання права власності, якою задоволено заяву представника позивача ОСОБА_4 та залишено без розгляду позов в частині вимог про визнання пропуску строку на прийняття спадщини з поважної причини та про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. На а. с. 64 - 65 наявний витяг з позовної заяви ОСОБА_2 , в якому зазначено, що ОСОБА_2 як спадкоємець першої черги не встигла звернутися своєчасно до державного нотаріуса, оскільки в листопаді та грудні 2018 року хворіла, а також в зв`язку з труднощами, які виникли з правовстановлюючими документами на частину спадкового майна. На а. с. 102 - 103 наявні довідки Червоненського старостинського округу Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області: від 22 серпня 2022 року про те, що ОСОБА_2 зверталася в грудні 2018 року до Червоненської сільської ради з приводу подачі заяви про прийняття спадщини після смерті її матері ОСОБА_3 , але не була зареєстрована в зв`язку з тривалою відсутністю секретаря сільської ради; від 16 серпня 2022 року про те, що після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та по теперішній час ОСОБА_2 проживає та утримує житловий будинок АДРЕСА_1 , який належав її матері. На а. с. 104 наявна довідка Червоненської сільської ради від 12 липня 2018 року про те, що ОСОБА_2 дійсно доглядала до смерті свою матір ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і поховала її за власні кошти. Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно із ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Обов`язком суду при розгляді справи є дотримання вимог щодо всебічності, повноти й об`єктивності з`ясування обставин справи та оцінки доказів, що забезпечує, як наслідок, постановлення законного й обґрунтованого судового рішення. Даного обов`язку судом першої інстанції належним чином виконано не було. Задовольняючи позов ОСОБА_2 та встановлюючи їй додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд першої інстанції виходив із того, що позивач, проживаючи з матір`ю та доглядаючи її, вважала, що прийняла в спадщину належне ОСОБА_3 на праві власності майно, у чому тривалий час була впевнена, при цьому зверталася до сільської ради з заявою, а потім скористалася правом на захист у судових установах, однак з причин, незалежних від неї, в зв`язку з некомпетентністю та відсутністю правових знань в сільській місцевості та неналежним виконанням адвокатом обов`язків була позбавлена можливості вчасно звернутися до нотаріуса та суду для захисту свого права. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного. Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України). За правилами частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Відповідно до статті 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно зі спадкодавцем. Відповідно, пропустити строк на прийняття спадщини може спадкоємець, який постійно не проживав на час відкриття спадщини зі спадкодавцем. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Правила частини третьої статті 1272 ЦК України про надання додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними. Поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, незнання норм закону, тощо, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом України у постановах: від 04 листопада 2015 року 6-1486цс15 та від 23 серпня 2017 року № 6-1320цс17, а також у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 жовтня 2019 року у справі № 766/14595/16 (провадження № 61-6700св19), від 30 січня 2020 року у справі № 487/2375/18 (провадження № 61-10136св19), від 31 січня 2020 року у справі № 450/1383/18 (провадження № 61?21447св19). Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо. Подібні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 (провадження № 61-38298св18), від 17 березня 2021 року у справі № 638/17145/17 (провадження № 61-17764св20), від 26 жовтня 2022 року в справі № 522/17925/16 (провадження № 61-1122св22). Отже, практика судів касаційної інстанції у цій категорії справ є незмінною. З урахуванням наведеного, якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Верховний Суд в постанові від 20 жовтня 2021 року в справі № 405/7111/19-ц (провадження № 61-10591св21) виклав правовий висновок, згідно якого при оцінці наявності поважних причин для визначення додаткового строку на прийняття спадщини, суди повинні розмежовувати два періоди та оцінювати наявність об`єктивних, непереборних перешкод для реалізацією особою права на прийняття спадщини. Перший період - період визначений законом для прийняття спадщини (6 місяців від дня відкриття спадщини), а другий період - від дня закінчення шестимісячного строку для прийняття спадщини до дня звернення до суду із позовом при визначенні додаткового строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об`єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду. Зазначені вимоги закону і правові висновки судом першої інстанції належним чином враховані не були. Враховуючи, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнім днем визначеного законом строку прийняття спадщини є 07 січня 2019 року, однак у встановлений строк ОСОБА_2 до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звернулась і вважається такою, що спадщину не прийняла, про що її повідомлено листом Фастівської районної державної нотаріальної контори Київської області від 19 лютого 2019 року. В обґрунтування поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини ОСОБА_2 вказувала на необізнаність встановленого строку для подання заяви до нотаріуса, що з урахуванням наведених правових висновків Верховного Суду беззаперечно не може вважатися поважною причиною. При цьому незначний проміжок часу з часу закінчення строку для прийняття спадщини до її звернення до нотаріуса, на що також вказувала позивач, сам по собі не є підставою для задоволення позовних вимог за відсутності поважності причин пропуску цього строку. В постанові Верховного Суду від 26 листопада 2021 року в справі № 371/1142/19 (провадження № 61-15519св20) зазначено, що незначний часовий проміжок між закінченням строку прийняття спадщини та поданням позовної заяви про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини не є безумною підставою визначення додаткового строку для прийняття спадщини та оцінюється судом з урахуванням фактичних обставин справи. Помилково вважаючи юридичну необізнаність позивача поважною причиною пропуску для подання заяви до нотаріуса, суд першої інстанції залишив поза увагою та не надав оцінки наявному в матеріалах справи витягу з позовної заяви ОСОБА_2 про визнання пропуску строку на прийняття спадщини з поважної причини та про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, в якій позивачем зазначено, що вона не встигла звернутися своєчасно до державного нотаріуса, оскільки в листопаді та грудні 2018 року хворіла, а також в зв`язку з труднощами, які виникли з правовстановлюючими документами, із чого можна дійти висновку про фактичну обізнаність ОСОБА_2 про строки та необхідність звернення до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. При цьому суд першої інстанції безпідставно вважав поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, крім необізнаності про строк для подання заяви до нотаріуса, про що ОСОБА_2 заявлено в позові, також іншу підставу, на яку вона не посилалась, а саме особисту переконаність позивача у фактичному прийняттю спадщини, незважаючи на те, що підстави позову ОСОБА_2 під час розгляду справи не змінювались і не доповнювались. Разом із тим, особиста переконаність позивача у певних обставинах також не може свідчити про наявність поважних причин у вигляді об`єктивних, непереборних, істотних труднощів для спадкоємця для подання заяви про прийняття спадщини і не є підставою для продовження строку для подання цієї заяви. Інші обставини, враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення про задоволення позову, а саме використання права на захист в судових установах та некомпетентність представника позивача, виникли після спливу шестимісячного строку, встановленого законом для прийняття спадщини, і жодним чином не впливали на можливість прийняття спадщини позивачем відповідно до вимог ст. 1269 ЦК України, що залишено поза увагою суду першої інстанції. Встановивши, що ОСОБА_2 пропустила строк для прийняття спадщини, однак не встановивши при цьому обставин, які б дійсно створювали об`єктивні та непереборні труднощі для позивача для подання такої заяви, суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, а саме ч. 3 ст. 1272 ЦК України, за змістом якої підлягає визначенню додатковий строк для прийняття спадщини лише за наявності поважної причини, та дійшов помилкового висновку про визначення позивачу додаткового строку для прийняття спадщини. Таким чином, позивачем не надано безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, не доведено наявності об`єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силу статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком, відтак позов не є доведеним і задоволений судом першої інстанції безпідставно. Крім того, апеляційний суд враховує та вважає обґрунтованими доводи апеляційної скарги, що суд першої інстанції, визнавши позов доведеним і таким, що підлягає задоволенню, в порушення вимог ст. 264, 265 ЦПК України не розглянув заяву відповідача щодо застосування позовної давності, подану ним у відзиві на позовну заяву, не надав мотивованої оцінки даним аргументам відповідача. Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. За змістом ст. 265 ЦПК України у мотивувальній частині рішення зазначаються мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Із матеріалів справи вбачається, що у відзиві на позовну заяву відповідачем ОСОБА_1 дійсно заявлено про сплив позовної давності (а. с. 59, 62), однак даній заяві судом першої інстанції жодної оцінки надано не було. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 367/6105/16-ц викладено правовий висновок, згідно якого «Виходячи з вимог статті 261 ЦК України, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем». Враховуючи наведене, оскільки позовні вимоги ОСОБА_2 є необґрунтованими, заява відповідача ОСОБА_1 про застосування позовної давності апеляційним судом не розглядається. З огляду на викладене апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що відповідно до вимог ст. 376 ЦПК України є підставами для його скасування із прийняттям нової постанови про відмову в позові. Відповідно до ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат, та стягує з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 судові витрати 1488,60 грн. за подання апеляційної скарги. Керуючись ст. 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 25 серпня 2022 року скасувати та прийняти нову постанову. Відмовити ОСОБА_2 в позові до Червоненського старостинського округу Ковалівської сільської ради Васильківського району Київської області, ОСОБА_1 про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати в розмірі 1488,60 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 09 лютого 2023 року. Головуючий: Кашперська Т.Ц. Судді: Фінагеєв В.О. Яворський М.А.