Постанова 4818 № 638/8973/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Постанова Іменем України 20 квітня 2021 року м. Харків Справа № 638/8973/20 Провадження № 22-ц/818/1914/21 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого Хорошевського О.М. суддів Бурлака І.В., Яцини В.Б. за участю секретаря Іманвердізаде А.А. Учасники справи: Позивач - ОСОБА_1 Відповідач - Заступник голови департаменту охорони здоров`я Харківської ОДА Бондарчук Геннадій Вадимович розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у місті Харкові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 січня 2021 року, постановлену суддею Аркатовою К.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до заступника голови департаменту охорони здоров`я Харківської ОДА Бондарчука Геннадія Вадимовича про відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в : 13 січня 2021 року в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 було заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи документальних доказів, витребування висновку експерта Харківського обласного бюро судово медичної експертизи № 12-17/233-А/19, протоколу патологоанатомічного дослідження № 556 від 10.06.2019 року, медичної карти стаціонарного хворого ОСОБА_2 . Клопотання вмотивоване тим, що вказані документи необхідні, оскільки вони можуть підтвердити факт вбивства ОСОБА_2 . Також, просила продовжити строк підготовчого судового засідання з метою витребування вказаної медичної документації. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 13 січня 2021 року клопотання позивача ОСОБА_1 про долучення письмових доказів задоволено. Долучено до матеріалів справи додаток до позовної заяви про відшкодування моральної шкоди, що поданий позивачем ОСОБА_1 . У задоволенні клопотання позивача про витребування доказів та продовження строку підготовчого судового засідання у справі відмовлено. Не погодившись з ухвалою суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу в якій просить ухвалу скасувати, задовольнити її клопотання про витребування доказів та продовжити строк підготовчого провадження. Апеляційна скарга вмотивована тим, що ухвала постановлена з порушення норм процесуального права. Скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції при задоволенні клопотання не взято до уваги правила ст.ст. 83, 84, ЦПК України. Також, судом не взято до уваги, що ці докази (медична картка № НОМЕР_1 та Протокол патологічного дослідження №556) усіляко від неї приховують, що в свою чергу доводить той факт, що вони є необхідними. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до ч. 1, 4 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судова колегія переглядає ухвалу суду лише в частині відмови у задоволенні клопотання про витребування доказів. Ухвала суду в іншій частині оскарженню не підлягає. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відмовляючи у задоволенні клопотання про витребування доказів суд першої інстанції виходив із того, що всупереч викладеному позивачем не наведено обґрунтування яким чином витребувана інформація може підтвердити нанесену позивачу моральну шкоду. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду. В судовому засіданні представник позивача звернувся до суду із заявою про витребування доказів на підставі ст. 84 ЦПК України, посилаючись на те, що вказані відомості містять банківську таємницю та персональні дані сторін у справі, тому отримати вказані документи самостійно він не має можливості. Згідно з ч. 2ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідно до ч. 1ст. 84 ЦПК учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні повинні бути зазначені вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу (п. 4 ч. 2 ст. 84 ЦПК України). Частиною 4 ст. 84 ЦПК України передбачено, що суд може витребувати докази також до подання позову як захід забезпечення доказів у порядку, встановленому статтями 116-118 цього Кодексу. Так, метою процесуального інституту витребування доказів є допомога сторонам в отриманні доказів, які вони не можуть одержати самостійно, що підтверджується обов`язком особи, яка заявляє клопотання про витребування доказів, долучити до нього відомості про неможливість отримання таких доказів особисто. Згідно з ч. 1 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Отже, забезпечення доказів є механізмом збору і закріплення доказів до судового розгляду по суті та гарантує наявність доказів у справі на випадок, коли їх можна втратити до початку судового розгляду. Неможливість надання (одержання) доказу може бути пов`язана з майбутнім знищенням, зіпсуттям доказу, очікуваною смертю свідка тощо, а ускладнення у наданні доказу може бути обумовлене обставинами, які вимагатимуть додаткових зусиль, витрати часу та коштів. Забезпечення доказів є процесуальною дією суду, яка вчиняється за заявою осіб, які беруть участь у справі, якщо вони вважають, що подання потрібних доказів є неможливим або у них є складнощі в поданні цих доказів. Під особами, які мають право заявити про забезпечення доказів, маються на увазі суб`єкти доказування. Відтак, останні повинні довести обґрунтованість своїх побоювань, що подача відповідних доказів може стати неможливим або ускладненим. Суд не може здійснити заходи щодо забезпечення доказів лише на підставі нічим не обґрунтованих побоювань суб`єкта доказування. Інститут забезпечення доказів є спеціальним механізмом, який використовується для їх збереження та покликаний створити можливість реалізації своїх прав особами, які беруть участь у справі, щодо подання до суду необхідних доказів за наявності обставин, які свідчать, що надання потрібних доказів може стати неможливим або ускладненим в майбутньому. На думку колегії суддів оскаржувана ухвала відповідає зазначеним нормам. Відповідно до ч.1ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційний суд відхиляє посилання апелянта про те, що вказані докази є необхідними оскільки їх приховують. Таким чином, перевіривши дану апеляційну скаргу в межах її доводів, апеляційний суд вважає, що вона, відповідно до ст. 375 ЦПК України, підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду міста Харкова від 13 січня 2021 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.М. Хорошевський Судді І.В.Бурлака В.Б.Яцина Повний текст постанови складено 22 квітня 2021 року.