Постанова Київський апеляційний суд № 753/8428/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/6366/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 21 квітня 2021 року місто Київ справа №753/8428/19 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Борисової О.В. суддів: Ратнікової В.М., Левенця Б.Б. за участю секретаря судового засідання - Савлук І.М. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року про закриття провадження у справі, постановлену під головуванням судді Коренюк А.М., у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Вишняківська-9» про зобов`язання здійснити перерахунок за надані житлово-комунальні послуги та надати довідку,- В С Т А Н О В И В: У квітні 2019 року позивач звернувся до Дарницького районного суду міста Києва з позовом, в якому просив: зобов'язати ОСББ «Вишняківська-9» здійснити по квартирі АДРЕСА_1 помісячний перерахунок за період з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2014 року включно, за послуги централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення відповідно до Розпорядження КМДА №1907 від 14 жовтня 2003 року, яким внесені зміни і доповнення до Розпорядження КМДА №1245 від 20 червня 2002 року «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення»; зобов`язати ОСББ «Вишняківська-9» надати довідку про стан розрахунків на 01 липня 2014 року по квартирі АДРЕСА_1 за послуги централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення, з урахуванням проведених розрахунків. Ухвалою Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 року провадження у справі за позовом ОСОБА_1 закрито. Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просив ухвалу скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції в іншому складі суду. На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що в матеріалах справи міститься три заяви відповідача про визнання позову: від 17 листопада 2020 року - з перерахунком по квартирі №47 , яка йому не належить і щодо перерахунку по якій жодних вимог не висувалось; від 20 січня 2021 року - з перерахунком та від 28 січня 2021 року - з уточненим перерахунком. Посилався на те, що розбіжностей між перерахунком, на який посилається суд першої інстанції та уточненим перерахунком, долученим до останньої заяви про визнання позову, суд не перевіряв. Зазначав, що судом першої інстанції не з`ясовано, яка з трьох заяв, що суперечить одна одній в розрахунках, є визнанням позову та в якій його частині. Вказував, що його обізнаність про визнання позову, каже лише про ознайомлення з ініційованими відповідачем заходами для припинення спору, щоб таким чином запобігти стягненню з нього судового та виконавчого зборів, винагороди приватного виконавця. Посилався на те, що здійснення кількох перерахунків з боку відповідача також не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі. Зазначав, що припинення існування спору вже після відкриття провадження у справі не свідчить про відсутність предмета спору. Для застосування приписів п.2 ч.1 ст.255 ЦПК, предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову, а не під час розгляду справи. Вказував, що відповідачем не визнавалось вимог позову, що підтверджується його відзивом від 06 серпня 2019 року на апеляційну скаргу, що подавалась на ухвалу судді Коренюк А.М. від 02 липня 209 року. Посилався на те, що предмет спору існував на час відкриття провадження, а визнання позову є підставою для його задоволення, а не для закриття провадження у справі, що у свою чергу є формою остаточного вирішення справи. Відзиву на апеляційну скаргу від відповідача до Київського апеляційного суду не надійшло. Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені, а тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу у їх відсутність на підставі ч.2 ст.372 ЦПК України. Заслухавши доповідь судді-доповідача, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Частиною 1 ст.367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Закриваючи провадження по справі, суд першої інстанції посилався на п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України та виходив з того, що до винесення судом рішення, відповідач по справі здійснив по квартирі АДРЕСА_1 щомісячний перерахунок за послуги централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення, надав позивачу довідку про стан розрахунків з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2014 року по вказаній квартирі з урахуванням проведених розрахунків, а відтак дійшов висновку, що предмет спору по даній справі відсутній. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача про зобов`язання здійснити перерахунок за надані житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2014 року включно та надання довідки про стан рахунків на 01 липня 2014 року по квартирі АДРЕСА_1 за послуги централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення, з урахуванням проведених розрахунків. Вказував, що станом на червень 2014 року йому було нараховано борг за житлово-комунальні послуги. Зазначав, що боргу у нього немає, оскільки відповідач неправомірно здійснював щомісячні нарахування за житлово-комунальні послуги за тарифами, які в судовому порядку визнані незаконними і нечинними. З метою захисту своїх порушених прав позивач звернувся до суду з позовом до ОСББ «Вишняківська-9». 17 листопада 2020 року від відповідача ОСББ «Вишняківська-9» до суду першої інстанції надійшла заява про визнання позову, до якої останній долучив копію довідки про перерахунок за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_3 . В подальшому, 21 січня 2021 року відповідач подав до суду першої інстанції ще одну заяву про визнання позову, в якій вказував на те, що ОСББ «Вишняківська-9» визнає заявлені позивачем вимоги та здійснило по квартирі АДРЕСА_1 щомісячний перерахунок за послуги централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення за період з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2014 року включно відповідно до відповідно до Розпорядження КМДА №1907 від 14 жовтня 2003 року, яким внесені зміни і доповнення до Розпорядження КМДА №1245 від 20 червня 2002 року «Про встановлення тарифів на виробництво теплової енергії та житлово-комунальні послуги для населення». До вказаної заяви надав довідку про перерахунок за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 та довідку про стан розрахунків з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2014 року по вказаній квартирі з урахуванням проведених перерахунків. 29 січня 2021 року від відповідача ОСББ «Вишняківська-9» до суду першої інстанції надійшла ще одна заява про визнання позову, до якої було долучено довідку про уточнений помісячний перерахунок за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 та довідку про стан розрахунків з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2014 року по квартирі АДРЕСА_1 за житлово-комунальні послуги, з урахуванням проведених перерахунків. При цьому, як вбачається з наданих довідок про перерахунок за житлово-комунальні послуги по квартирі АДРЕСА_1 та довідки про стан розрахунків з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2014 року, вони містять різні дані щодо нарахованих ОСОБА_1 сум за житлово-комунальні послуги за період з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2014 року включно. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Необхідність запровадження такого правила обумовлена тим, що відповідно до статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір. Проте поняття «юридичного спору» має тлумачитися широко, виходячи з підходу Європейського суду з прав людини до тлумачення поняття «спір про право» (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Зокрема, Європейський суд з прав людини зазначає, що відповідно до духу Конвенції поняття «спору про право» має розглядатися не суто технічно, йому слід надавати сутнісного, а не формального значення. Так, закриття провадження у справі - це одна з форм закінчення розгляду цивільної справи без винесення рішення суду у зв'язку з виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість подальшого судового розгляду справи. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Відсутність предмету спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а припинення провадження у справі - це форма закінчення цивільної справи без прийняття судового рішення у зв'язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв'язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Поряд із цим за змістом пункту 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред'явлення позову. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред'явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв'язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникненні). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Аналогічний висновок міститься і в постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №456/847/18, від 13 травня 2020 року у справі №686/20582/19-ц, від 09 вересня 2020 року у справі №750/1658/20, від 23 грудня 2020 року у справі №522/8782/16-ц, від 01 березня 2021 року у справі №372/977/19. Частинами 1, 4 ст.206 ЦПК України визначено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. З протоколу судового засідання від 17 лютого 2021 року вбачається, що позивач та його представник позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити. ОСОБА_1 вказував на те, що відповідач виконав його позовні вимоги до винесення рішення у справі лише з метою уникнення сплати судового та виконавчого зборів. Суд першої інстанції закриваючи провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю у даній справі предмету спору, не звернув увагу на те, що відповідно до п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. З матеріалів справи вбачається, що на час відкриття провадження по справі та в процесі його розгляду між сторонами існував спір щодо нарахування позивачу заборгованості за період з 01 листопада 2010 року по 30 червня 2014 року включно, за послуги централізованого опалення, централізованого водопостачання гарячої води і водовідведення, централізованого водопостачання холодної води і водовідведення. При цьому, подання відповідачем заяв про визнання позову та довідок не дає підстав вважати, що між сторонами був відсутній предмет спору на час пред`явлення позову. Суд першої інстанції не врахував вищенаведені обставинита не зверну увагу на те, що відповідно до положень статті 206 ЦПК України визнання відповідачем позову за наявності для того законних підстав є підставою для ухвалення рішення про задоволення позову у даній справі, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, у зв`язку з відсутністю предмету спору. У справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина 1 статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. Відповідно до ст. 379 ЦПК України, підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Отже, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, що відповідно до вимог п.4 ч.1 ст.379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст.268, 367, 368, 374, 379, 381-383 ЦПК України, Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Дарницького районного суду міста Києва від 17 лютого 2021 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: Судді: