Постанова 4806 № 308/9215/24

Справа № 308/9215/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 10 липня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого: судді Джуги С.Д., суддів: Кожух О.А., Собослоя Г.Г. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 серпня 2025 року у складі судді Деметрадзе Т.Р., у справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : У травні 2024 року Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Позовні вимоги мотивовано тим, що 18.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим уклала кредитний договір №2001455850101, відповідно до якого ОСОБА_1 надано кредит у розмірі 4 900 грн., який пізніше було збільшено до 45 900 грн. Однак, взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування Позичальник належним чином не виконував і станом на 31.03.2024 року його заборгованість по кредиту складає 74 304.93 грн., з яких: 45 895.68 грн. заборгованість за кредитом; 28 409.25 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом. За вказаних обставин, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» заборгованість у розмірі 74 304.93 грн. та судові витрати в розмірі 2 422.4 грн. судового збору. Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 серпня 2025 року у задоволенні позову Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» відмовлено. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти постанову, якою провадження у справі закрити та стягнути з відповідача судовий збір; а також судові витрати за розгляд апеляційної скарги., посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що у даному випадку суд першої інстанції протиправно розглянув справу по суті спору, не застосувавши до правовідносин ст. 255 ЦПК України та не закрив провадження у справі, встановивши, що на дату розгляду справи судом відсутній предмет спору. Звертає увагу апеляційного суду на те, що провадження у справі судом першої інстанції було відкрито 06.06.2024 року та постановлено розглядати справу за правилами спрощеного провадження. У подальшому суд скасував своє заочне рішення та призначив підготовче засідання 16.04.2025р. Ухвалою від 16.04.2025р. суд першої інстанції закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 03.06.2025р. Разом з тим, попри те, що докази подаються сторонами під час підготовчого провадження, протиправно прийняв від відповідача у серпні 2025 року довідку про погашення кредиту від 28.07.2025р. Отже, виконання відповідачем зобов`язань з повернення кредиту відбулось після відкриття провадження у справі. Разом з тим, суд не виконав свій обов`язок з закриття провадження у справі, і стягнув з позивача 12 450,00 грн. витрат на правову допомогу відповідачу, що виходить за межі розумності та справедливості розгляду справи. Таким чином, ігнорування судом першої інстанції вимог ст. 255 ЦПК України призвели до безпідставного застосування до спірних правовідносин положень ст. 137,141 ЦПК України та відповідно стягнення на користь відповідача витрат на правову допомогу у необґрунтованому, невідповідному складності справи та штучно завищеному розмірі 12 450,00 грн. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Разом з тим, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Мельник Я.Я. подав письмові пояснення, в яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Зокрема, звертає увагу, що відповідач по справі ОСОБА_1 здійснив кілька платежів на користь позивача АТ «ПУМБ» для погашення кредитної заборгованості за кредитним договором № 2001455850101 від 18.11.2019р., а саме: 19.06.2025 року на суму 5000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 350381557207219; 27.06.2025 року на суму 5 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 350452044191492; 02.07.2025 року на суму 5000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 422196109284742; 12.07.2025 року на суму 5000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 422142077427656; 13.07.2025 року на суму 5000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 422167801858329; 14.07.2025 року на суму 5000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 422177400324617; 15.07.2025 року на суму 4 305,00 грн., що підтверджується квитанцією № 422168008719484; 22.07.2025 року на суму 5 000,00 грн., що підтверджується квитанцією 422092248805078; No 23.07.2025 року на суму 5 000,00 грн., що підтверджується квитанцією № 422101901547294. Сторона позивача на протязі тривалого періоду часу під час судового розгляду справи № 308/9215/24 не подала до суду першої інстанції жодного разу заяву про зменшення позовних вимог/тощо. В подальшому ОСОБА_1 здійснив візит до відділення банку в м. Ужгороді та отримав від АТ «ПУМБ» довідку № UZG-50.4/71 від 28.07.2025р. про, те, що станом на 28.07.2025 кредитні зобов`язання за договором № 2001455850101 від 18.11.2019р. виконанні в повному обсязі. Позивач на підставі вищевикладеного не подано до суду першої інстанції заяву про відмову від позову чи заяву про відсутність предмету спору, а відтак головуючий суддя законно та обґрунтовано виніс рішення про залишення без задоволення позовної заяви позивача. Відносно позиції апелянта щодо стягнення із позивача витрат на правничу допомогу 24 лютого 2025 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Я.Мельником до суду першої інстанції скеровано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу від 24.02.2025 року із всіма додатками, яка зареєстрована та завантажена до підсистеми «Електронний Суд», де позивач має зареєстрований електронний кабінет, таким чином володіє в повному обсязі матеріалами та інформацією. Рішення по справі ухвалено 14 серпня 2025 року. Таким чином починаючи із 25 лютого 2025 року по 13 серпня 2025 року, жодним із представників позивача - АТ «ПУМБ» не подано ні, заяву, ні клопотання про зменшення таких витрат на правничу допомогу, а відтак суд першої інстанції не мав повноважень втручатися у правовідносини адвоката клієнта - відповідача, що підтверджується актуальною судовою практикою Верховного Суду. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З огляду на те, що предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення суду у справі з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відмовляючи в заявленому позові, суд першої інстанції виходив з того, що станом на 28.07.2025 року відповідач виконав кредитні зобов`язання за кредитним договором №2001455850101 від 18.11.2019 року, відтак відповідач належними доказами довів відсутність у нього заборгованості перед позивачем за кредитним договором, а тому вважав, що в задоволенні позову слід відмовити. З такими висновками погоджується апеляційний суд виходячи з наступного. Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 629 ЦК України, договір є обов`язковим до виконання сторонами. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом, як істотні, або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Відповідно до ч. 1 ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. 18.11.2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «ПУМБ» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим уклав кредитний договір №2001455850101, відповідно до якого йому надано кредит у розмірі 4 900 грн., який в подальшому було збільшено до 45 900 грн. Однак, ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредиту належним чином не виконував, у зв`язку з чим у нього утворилась заборгованість перед позивачем. З наданого позивачем розрахунку слідує, що станом на 31.03.2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2001455850101 від 18.11.2019 року складала 74 304.93 грн., з яких: 45 895.68 грн. заборгованість за кредитом; 28 409.25 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом. Разом з тим, згідно довідки АТ «Перший Український Міжнародний Банк» №UZG-50.4/71 від 28.07.2025 та копій квитанцій встановлено, що ОСОБА_1 , станом на 28.07.2025 року виконав кредитні зобов`язання за кредитним договором №2001455850101 від 18.11.2019 року. Відтак, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач ОСОБА_1 погасив заборгованість за кредитним договором №2001455850101 від 18.11.2019 року, а тому відсутні підстави для задоволення заявленого позову. Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції протиправно розглянув справу по суті спору, не застосувавши до правовідносин ст. 255 ЦПК України та не закрив провадження у справі, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації. Підстави для закриття провадження у справі визначені у ст. 255 ЦПК України. Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. Пунктом 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Відсутність предмету спору означає відсутність спірного матеріального правовідношення між сторонами, а припинення провадження у справі - це форма закінчення цивільної справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи. З урахуванням викладеного, відсутність предмета спору унеможливлює вирішення справи по суті незалежно від обґрунтованості позову, а відповідно і здійснення ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів осіб. Прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін, чи настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань або самими сторонами врегульовано спірні питання. Поряд із цим, за змістом п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Логічно-граматичне тлумачення словосполучення «відсутність предмета спору» в контексті наведеної правової норми дає підстави для висновку про те, що предмет спору має бути відсутній, тобто не існувати на час пред`явлення позову. Також Верховний Суд у постанові від 20 вересня 2021 року у справі №638/3792/20 вказав, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення за умови, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Посилання відповідача на наявність підстав для закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, згідно з п.2 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд може закрити провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо встановить, що предмет спору був відсутній на час пред`явлення позову. Якщо предмет спору мав місце, але припинив своє існування (зник) після відкриття провадження у справі внаслідок тих чи інших обставин, зокрема у зв`язку з добровільним врегулюванням спору сторонами, виконанням відповідачем заявлених до нього вимог, фізичним знищенням предмета спору тощо, то провадження у справі не може бути закрите з наведеної правової підстави, оскільки вона полягає саме у відсутності предмета спору, а не у припиненні його існування (зникнення). Якщо предмет спору став відсутній після відкриття провадження у справі, то залежно від обставин, що призвели до зникнення такого предмета, та стадії цивільного процесу, на якій він припинив своє існування, сторони мають цілий ряд передбачених законом процесуальних можливостей припинити подальший розгляд справи, зокрема шляхом залишення позову без розгляду, відмови від позову або від поданих апеляційних чи касаційних скарг, визнання позову відповідачем, укладення мирової угоди тощо. Подібного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах: від 10 квітня 2019 року у справі № 456/647/18 (провадження № 61-2018св19), від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20), від 09 вересня 2020 року у справі № 750/1658/20 (провадження № 61-9658св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/8782/16-ц (провадження № 61-21649св19), від 13 січня 2022 року у справі № 644/1955/20 (провадження № 61-16573св21), від 31 серпня 2023 року у справі № 752/11502/22 (провадження № 61-9119св23). Як вбачається з матеріалів справи Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк» від позовних вимог не відмовлявся, не просив залишити їх без розгляду, домовленості щодо мирової угоди між сторонами також відсутні. Таким чином, сама по собі сплата відповідачем заборгованості за договором після відкриття провадження у справі не може свідчити про те, що між сторонами відсутній спір, а тому суд не має визначених процесуальним законом підстав для закриття провадження у справі. Отже, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування норм матеріального права та порушення судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Стосовно стягнутих з позивача на користь відповідача судових витратах на правничу допомогу суд виходить з наступного. Згідно з ст.ст.133,134 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, серед іншого належать витрати на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. За змістом частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч.1-3 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. 24 лютого 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Мельник Я.Ю. до суду першої інстанції подано заяву про стягнення витрат на правничу допомогу. На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу представником надано суду Договір №05/02 про надання правової допомоги від 02.05.2023, рахунок №09/20 від 20.09.2024 та квитанції, згідно яких встановлено, що відповідач надав представнику за надані послуги 12450 гривень. Відтак, з огляду на те, що у заявленому позові відмовлено, суд першої інстанції правомірно стягнув з позивача на користь відповідача підтверджені судові витрати на правничу допомогу. З врахуванням вищенаведених обставин суд першої інстанції, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, дав їм належну оцінку та правомірно відмовив у заявленому позові. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому не можуть бути взяті до уваги. Рішення суду є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування немає. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З врахуванням наведеного, апеляційний суд дійшов до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший український міжнародний банк» залишити без задоволення. Рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14 серпня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 10 липня 2026 року. Головуючий: Судді: