Постанова Сумський апеляційний суд № 2-638/10

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2021 року м.Суми Справа №2-638/10 Номер провадження 22-ц/816/467/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Ткачук С. С. (суддя-доповідач), суддів - Кононенко О. Ю. , Криворотенка В. І. сторони справи: позивач - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», відповідач - ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 березня 2010 року в складі судді Янголь Є.В., ухваленого у м. Суми, в с т а н о в и в: Звернувшись до суду із позовом 20.07.2009 року, в якому після уточнення, ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість в сумі 20845,70 грн по кредитному договору №08950001381 від 16.01.2008 року. Свої вимоги мотивує тим, що 16.01.2008 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №№08950001381, за умовами якого позичальнику було надано кредит в розмірі 15150,00 грн строк 60 місяців із сплатою 28 % річних за користування кредитними коштами. Відповідач належним чином не виконував взяті за себе кредитні зобов`язання, внаслідок чого виникла заборгованість, тому банком 20.05.2009 року на адресу позичальника було направлено претензію-попередження у якому надано строк для погашення заборгованості до 20.06.2009 року, однак вимоги виконані не були, що і стало підставою для звернення до суду з позовом. Заочним рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 01.03.2010 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №08950001381 від 16.01.2008 року в розмірі 20845,70 грн та 208,46 грн в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору та 30 грн в рахунок відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 16.02.2021 року відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. Ухвалюючи вказане рішення, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами у справі було укладено кредитний договір, досягнуто домовленості щодо його істотних умов, однак позичальник не виконав свого обов`язку з погашення кредитної заборгованості, тому банк має право на її стягнення у заявленому розмірі. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову у задоволенні позову у повному обсязі. При цьому вказує, що у вимозі про дострокове повернення кредиту від 20.05.2009 року банком вказано значно меншу суму заборгованості ніж пред`явлено в позові. Крім того, пред`явленням вимоги про дострокове погашення заборгованості, банк змінив строк виконання зобов`язання, тому подальше нарахування відсотків є незаконним. Вказує,що позивач не надав докази видачі кредитних коштів, а перебіг позовної давності стосовно кожного щомісячного платежу у межа строку кредитування починається після невиконання чи неналежного виконання позичальником обов`язку з внесення чергового платежу й обчислюється окремо щодо кожного простроченого платежу. Відзиву на апеляційну скаргу банком не направлено. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково. Як вбачається із цивільної справи, 16.01.2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», правонаступником якого є ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №08950001381, за умовами якого останній було надано кредит на споживчі цілі в розмірі 15150,00 грн строком на 60 місяців зі сплатою 28 % річних (а.с. 37-47). Відповідно до п. 5.1 цього договору позичальник зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів рівними щомісячними платежами в розмірі згідно з Графіком погашення кредиту та інших платежів (додаток 1 до цього договору). Надання кредитних коштів та користування ними ОСОБА_1 підтверджується випискою по її картковому рахунку (а.с. 7-18). Відповідно до графіку погашення кредиту сторонами було погоджено сплату позичальником 15 числа кожного місяця платежу в розмірі 471,71 грн, який включає суму заборгованості по тілу кредиту та відсоткам, починаючи з 15.02.2008 року, останній платіж 15.01.2013 року становить 443,06 грн (а.с. 21-23). 20.05.2009 року банком направлено на адресу ОСОБА_1 вимог про дострокове погашення грошових зобов`язань за кредитним договором №08950001381 від 16.01.2008 року в розмірі 2188,44 грн в термін до 20.06.2009 року (а.с. 24). Вказана вимог банку позичальником залишена без виконання. Відповідно до наданого банком розрахунку кредитна заборгованість станом на 23.12.2009 року складає 26649,81 грн, з яких: 15150,00 грн - видано кредиту, 7549,57 грн - відсотки, 3950,24 грн - пеня, погашено заборгованості - 5804,11 грн, залишок заборгованості становить 20845,70 грн (а.с. 65). Відповідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст. 526, ч. 1 ст. 530 ЦПК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Таким чином, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12. Тому, у зв`язку з пред`явленням банком вимоги про дострокове погашення заборгованості у порядку ч. 2 ст. 1050 ЦК України у термін до 20.06.2009 року, вимоги позову про стягнення процентів за користування кредитом поза межами вказаної дати не підлягають задоволенню. Вимог простягання заборгованості по відсоткам відповідно до ст. 625 ЦК України банком заявлено не було. Звідси, ОСОБА_1 , згідно розрахунку суми заборгованості по відсоткам приведеному в графіку погашення кредиту, має перед банком обов`язок щодо погашення заборгованості за відсотками за користування кредитними коштами за період з лютого 2008 року по червень 2009 року в розмірі 5572,70 грн. Також, за змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. У кредитному договорі, в пункті 13.3, його сторони погодили, що за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за цим договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожен календарний день прострочення. Банком було заявлено вимогу про стягнення заборгованості за пенею за період з 16.01.2008 року по 23.12.2009 року в розмірі 3950,24 грн. Однак, у зв`язку з визнанням необґрунтованими вимог банку про нарахування відсотків за користування кредитом за період з 20.06.2009 року по 23.12.2009 року (дату, на яку банк просить стягнути заборгованість), підлягає перерахунку і заборгованість за пенею, яка обраховуються від суми простроченого щомісячного платежу за кожен календарний день прострочення, проте з наданого банком розрахунку заборгованості (а.с. 65) не можливо встановити суми внесення позичальником в рахунок погашення заборгованості та періоди виникнення прострочення платежів, оскільки в розрахунку зазначені лише загальні суми заборгованості та загальна сума погашення відповідачем кредитної заборгованості в розмірі 5804,11 грн, тому у задоволенні вимог позову банку про стягнення заборгованості за пенею слід відмовити. При цьому, згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом. Таким чином, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №08950001381 від 16.01.2008 року становить 14918, 59 грн ((15150,00 грн тіло кредиту + 5572,70 грн відсотки за період з лютого 2008 року по червень 2009 року) - 5804,11 грн сума коштів внесених в рахунок погашення заборгованості). Доводи апеляційної скарги з приводу не отримання кредиту відповідачем спростовуються матеріалами справи та не доведені у відповідності до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України. Доводи скарги з приводу заявлення банком у вимозі про дострокове повернення кредиту значно меншої суму заборгованості ніж пред`явлено в позові також не заслуговують на увагу, оскільки відповідачем не було спростовано зазначені банком в позові суми заборгованості належними доказами (квитанціями про внесення сум по кредиту, довідкою банку про стан заборгованості чи про її відсутність, тощо). Посилання скаржника на строки позовної давності також не заслуговують на увагу, оскільки вимоги банку по основним складовим кредитної заборгованості (тілом кредиту та відсоткам) заявлено в межах трирічного строку позовної давності. Крім того, відповідачем заява про застосування строків позовної давності до суду не подавалась. Враховуючи вищевикладене, рішення суду першої інстанції, через невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права, на підставі ст. 376 ЦПК України, підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» 14918,59 грн заборгованості за кредитним договором №08950001381 від 16.01.2008 року. В іншій оскарженій частині рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для його скасування в цій частині немає. Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи межі задоволення позову та апеляційної скарги, з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» підлягає стягненню 149,19 грн в рахунок відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позову та 21,47 грн - на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Також, з банку на користь відповідача підлягає стягненню 88,91 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. В зв`язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а), г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 381-382 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Заочне рішення Зарічного районного суду м. Суми від 01 березня 2010 року в частині стягнення процентів поза межами строку дії договору і пені скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 14918,59 грн заборгованості за кредитним договором №08950001381 від 16.01.2008 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» 149,19 грн в рахунок відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання позову та 21,47 грн - на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Заочне рішення в частині стягнення заборгованості по сумі кредиту залишити без змін. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на користь ОСОБА_1 88,91 грн у відшкодування фактично понесених судових витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий - С.С. Ткачук Судді: О.Ю. Кононенко В.І. Криворотенко