Постанова Сумський апеляційний суд № 591/7111/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 28 квітня 2026 року м.Суми Справа №591/7111/25 Номер провадження 22-ц/816/1883/26 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Криворотенка В. І. (суддя-доповідач), суддів - Замченко А. О. , Черних О. М. сторони: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 лютого 2026 року в складі судді Клименко А.Я., ухвалене в м. Суми, повний текст якого складено 09 лютого 2026 року, В С Т А Н О В И В: 26 червня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «СІТІ ФІНАНС» (далі ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» посилається на те, що 03 січня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено Заяву про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/15676/82/1457292, відповідно до якого кредитодавець відкрив картковий рахунок ОСОБА_1 та встановив поточний ліміт, розмір якого на дату початку кредитування становив 10 000,00 грн з максимальним лімітом в межах якого встановлюється поточний ліміт, який відповідно до умов кредитного договору становить 500 000,00 грн строк кредиту становить 48 місяців з процентною фіксованою ставкою 48 % річних. Банк виконав свої зобов`язання перед позивальником за кредитним договором, надавши останньому кредит в сумі та на умовах, передбачених кредитним договором. 20 лютого 2024 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» було укладено договір про відступлення вимоги № 114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передає за плату, а ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права за рядом кредитним договорів ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» набуло право вимоги, у т. ч. і за кредитним договором № 010/15676/82/1457292 від 03 січня 2023 року на загальну суму заборгованості 94 324,26 грн, яка складається із: 81881,00 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом; 12443,26 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом; 0,00 грн сума заборгованості за відсотками. Після відступлення права вимоги до відповідача, останнім не здійснено жодного платежу на погашення заборгованості за кредитним договором, в зв`язку з чим позивач змушений звернутися до суду з даним позовом. У зв`язку з чим просило суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № 010/15676/82/1457292 від 03 січня 2023 року на загальну суму заборгованості 94324,26 грн, яка складається із: 81881,00 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом; 12443,26 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом; 0,00 грн - сума заборгованості за відсотками, а також судовий збір у розмірі 3028 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 1400 грн. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 09 лютого 2026 року позов ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» задоволений. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором № 010/15676/82/1457292 від 03 січня 2023 року в сумі 94324,26 грн, судовий збір в сумі 3028 грн та витрати на правничу допомогу в сумі 1400 грн. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Зачепіло З.Я., не погоджуючись з рішенням суду, посилаючись на незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що надана копія договору не містить підпису клієнта. Крім того, суду не надано доказів перерахування кредитних коштів на рахунок. Так само графік платежів та паспорт споживчого кредиту не містять підпису відповідача, а тому приходить до висновку, що ОСОБА_1 не ознайомлювали з умовами кредитування. Наголошує на тому, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, є правильним. Вказує, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості. У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» - Титаренко В.В. просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи те, що ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (на 1 січня 2026 року: 3328 * 30 = 99840 грн), розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вимог та підстав позову, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом встановлено, що 03 січня 2023 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 було укладено заяву про відкриття Карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/15676/82/1457292, відповідно до якого кредитодавець банк відкрив відповідачу картковий рахунок та встановив поточний ліміт, розмір якого на дату початку кредитування становив 10 000,00 грн з максимальним лімітом, в межах якого встановлюється поточний ліміт, який відповідно до умов кредитного договору становить 500 000,00 грн, строком на 48 місяців, про що свідчить наявна в матеріалах справи розписка про отримання картки від 03 січня 2023 року. Факт надання банком позичальнику кредитних коштів відповідно до кредитного договору № 010/15676/82/1457292 від 03 січня 2023 року підтверджується копією Виписки по рахунку № НОМЕР_1 від 12 грудня 2024 року, що підтверджує початок користування кредитом. До позовної заяви ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» надало паспорт споживчого кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка» та заяву на отримання кредиту за програмою кредитування «Кредитна картка», які підписано відповідачем власноручним підписом. 03 січня 2023 року ОСОБА_1 отримав платіжну картку НОМЕР_2 , що підтверджується розпискою про отримання картки, підписаною особисто відповідачем (а.с. 9). Згідно розрахунку заборгованості по картковому кредиту№ 010/15676/82/1457292 від 03 січня 2023 року сума заборгованості ОСОБА_1 становить 94324,26 грн, яка складається з: 81881,00 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом; 12443,26 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом; 0,00 грн - сума заборгованості за відсотками (а.с. 15). 20 лютого 2024 року АТ «Райффайзен Банк Аваль» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» було укладено договір про відступлення вимоги № 114/2-67-F, у відповідності до умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передає за плату, а ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» приймає належні первісному кредитору права вимоги до боржників у реєстрі боржників (а.с. 16-21). Відповідно до реєстру боржників до договору відступлення права за рядом кредитним договорів ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» набуло право вимоги, у т.ч. і за кредитним договором № 010/15676/82/1457292 від 03 січня 2023 року на загальну суму заборгованості 94324,26 грн, яка складається із: 81881,00 грн - заборгованість за дозволеним овердрафтом; 12443,26 грн - сума заборгованості за недозволеним овердрафтом; 0,00 грн - сума заборгованості за відсотками. ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС» було направлено відповідачу досудову вимогу вих. № 1-117787 від 11 грудня 2024 року про виконання грошових зобов`язань за кредитним договором, яка станом на дату пред`явлення до суду позову відповідачем не виконана (а.с. 27). Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС», суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги є доведеними належними та допустимими доказами у справі. Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно зі ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Положення ч. 1 ст. 1046 ЦК України передбачають, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Згідно з положеннями ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Договір є обов`язковим до виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Відповідно до статті 509 ЦК України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Згідно з ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. В матеріалах справи міститься копія кредитного договору, який підписано відповідачем, тобто погоджено умови отримання кредитних коштів та відповідальність за порушення погоджених умов, а також підтверджено отримання відповідачем банківської картки, користування кредитними коштами, відступлення у встановленому законом порядку права вимоги за кредитним договором на користь позивача, відтак апеляційний суд приходить до висновку про наявність у нового кредитора (позивача) права вимоги за договором про відкриття карткового рахунку та надання кредиту «Кредитна картка» № 010/15676/82/1457292. Відповідач не надав доказів на підтвердження сплати коштів чи доказів на підтвердження відсутності боргу, в зв`язку з чим апеляційний суд приходить до висновку про те, що у позивача відповідно до вимог ст. 1050 ЦК України виникло право на стягнення з відповідача доведеної суми заборгованості за укладеним договором в загальній сумі 94324,26 грн. Доводи апеляційної скарги про те, що надана копія договору не містить підпису клієнта та твердження про те, що суду не надано доказів перерахування кредитних коштів на рахунок, колегія суддів вважає необґрунтованими, виходячи із наступного. Наявними у матеріалах справи документами підтверджується, що кредитний договір укладений у письмовій формі та підписаний відповідачем власноручним підписом. Вказаний підпис є прямим і безумовним підтвердженням волевиявлення відповідача на укладення договору саме на запропонованих умовах. Крім того, підписання договору та додатків до нього свідчить про те, що відповідач отримав у письмовій формі всю інформацію, передбачену чинним законодавством України, зокрема щодо: вартості кредиту, реальної річної процентної ставки, загальної сукупності вартості кредиту, умов його отримання та повернення, а також супутніх послуг. Отже, відповідач висловив свою повну, безумовну та усвідомлену згоду з усіма істотними умовами договору, що регулюють порядок надання та повернення кредиту. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано суду первинних бухгалтерських документів відносно видачі кредиту та його часткового погашення (платіжні доручення, меморіальні ордери, розписки, чеки та ін.), тому не має підстав вважати, що розмір заборгованості відповідача перед позивачем, є правильним не заслуговують на увагу з огляду на слідуюче. До матеріалів справи долучено як банківську виписку по рахунку відповідача та інші належні та допустимі докази. Первинними доказами в цій справі саме і є банківські виписки, що містять відомості про операції по картковому рахунку та рух коштів, такі виписки є первинними документами за правилами бухгалтерського обліку в банківській сфері і визнаються належними доказами операцій, у т. ч. видачі коштів. Згідно зі сталою практикою Верховного Суду доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Аналолігічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 Твердження відповідача зводяться до того, що в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи, проте в матеріалах справи наявні подані позивачем докази, а саме: копія виписки по рахунку відповідача; розрахунок заборгованості за кредитним договором № 010/15676/82/1457292 від 03 січня 2023 року. Також оригінал розрахунку заборгованості, наявний у матеріалах справи, повністю тотожний даним виписки, що додатково підтверджує їх достовірність і офіційне походження. Факт користування рахунком і здійснення погашень є прямим підтвердженням отримання кредиту. Доводи апеляційної скарги про те, що матеріали справи не містять доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості є помилковими, оскільки досудова вимога разом із належними та допустимими доказами її направлення відповідачу міститься в матеріалах справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Зважаючи на те, що предметом апеляційного оскарження є рішення у справі, що стосується стягнення заборгованості, ціна позову у якій не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому відповідно до частини 3 статті 389 ЦПК України судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 367 - 369, 374, 375, 381 - 384, 389-390 ЦПК України, апеляційний суд У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Зачепіло Зоряни Ярославівни залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 09 лютого 2026 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - В. І. Криворотенко Судді: А. О. Замченко О. М. Черних