Постанова 4816 № 591/5102/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 червня 2025 року м.Суми Справа №591/5102/22 Номер провадження 22-ц/816/606/25 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого - Собини О. І. (суддя-доповідач), суддів - Криворотенка В. І. , Рунова В. Ю. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Ємельяненком Сергієм Вікторовичем на рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 квітня 2024 року у складі судді Ніколаєнко О.О., ухваленого в м. Суми, повне судове рішення складено 25 квітня 2024 року, в цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Міськводоканал» Сумської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за комунальні послуги, в с т а н о в и в : У жовтні 2022 року Комунальне підприємство «Міськводоканал» Сумської міської ради (далі по тексту КП «Міськводоканал» Сумської міської ради) звернулось до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачка є споживачем послуг з централізованого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок НОМЕР_1 . До 11 червня 2021 року за даною адресою була зареєстрована відповідачка та її неповнолітні діти. З 11 вересня 2021 року зареєстровані особи у вказаній квартирі відсутні. Відповідачка не повністю сплачувала за спожиті послуги з водопостачання та водовідведення, в зв`язку з чим за період з 01 березня 2014 року по 31 серпня 2022 року утворилась заборгованість в сумі 10803,57 грн. Посилаючись на вищевказані обставини, просилостягнути на користь позивача з ОСОБА_1 заборгованість за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення за період з 01 березня 2014 року по 31 серпня 2022 року в сумі 10803,57 грн та судові витрати. Рішенням Зарічного районного суду м. Суми від 25 квітня 2024 року позовні вимоги КП «Міськводоканал» Сумської міської ради задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь КП «Міськводоканал» Сумської міської ради заборгованість за послуги централізованого водовідведення за період з 01 березня 2017 року до 31 серпня 2022 року в сумі 10002,26 грн. та судовий збір у розмірі 2296,98 грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено у зв?язку з необгрунтованістю. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 , діючи через свого представника адвоката Ємельяненка С.В., подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права та процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Апеляційну скаргу мотивує тим, що у спірний період проведення періодичної повірки, обслуговування і ремонт квартирних засобів обліку води, що були власністю фізичних осіб, результати яких використовуються для здійснення розрахунків за спожиту для побутових потреб воду, повинні були здійснюватися за рахунок суб`єкта господарювання, що надають послуги з водопостачання. Вказує, що суд не надав належної оцінки тому факту, що у квартирі ніхто не проживав та фактично послугу не отримував, що було підтверджено скаржником під час повірки лічильників у 2024 році, де сертифікованими спеціалістами надавача послуг і було знято показання з лічильників, які відповідали даним 2014 року, що співпадали з відомостями в показниках, що надавав відповідач до суду першої інстанції. В установлений апеляційним судом строк, відзиву на апеляційну скаргу, позивачем подано не було. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 13 ст. 7, ч. 1 ст. 369 ЦПК України розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 . Відповідачці відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Відповідно до довідки МЕІРЦ №348/29092022-30121899 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані особи відсутні (а.с. 18). Відповідно до довідки МЕІРЦ №348/02082021-30121899 ОСОБА_1 є власником особового рахунку НОМЕР_1 у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 . Склад сім`ї: власник ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 19). З 11 серпня 2021 року ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 72) Згідно з обіговою відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , за період з 01 березня 2014 року до 31 грудня 2016 року заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення складає 801,38 грн. (а.с. 8-11). Згідно з обіговою відомістю по особовому рахунку № НОМЕР_1 , відкритому на ім`я ОСОБА_1 , за період з 01 січня 2017 року по 31 серпня 2022 року заборгованість за послуги водопостачання та водовідведення складає 10803,57 грн (а.с. 12-16). ТОВ «Сумитеплоенерго» листом від 24 березня 2021 року № 1564 звернулося до КП «Міськводоканал», в якому просило розглянути питання внесення змін по особовим рахункам, а саме переведення на норму споживання у зв`язку з тим, що лічильники не повірені, у тому числі за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 101-103). 11 березня 2024 року працівниками ТОВ «Сумитеплоенерго» здійснено обстеження системи гарячого водопостачання у квартрирі АДРЕСА_2 та здійснено переопломбування двох лічильників гарячої та холодної води з показниками: 362,831 куб.м. (гаряча) та 835,641 (холодна) (а.с. 155-156). З листа ТОВ «Сумитеплоенерго» № 1470 від 26 березня 2024 року вбачається, що з 01 березня 2021 року нарахування по рахунку відповідача здійснюються по «нормі споживання» на кількість зареєстрованих мешканців, так як лічильник після встановлення (01 грудня 2004 року) жодного разу не був повірений. Перерахунок по нормі споживання на кількість зареєстрованих осіб виконуватися не буде з причини не проведення вчасно повірки; перерахунок по фактичним показам лічильників виконуватися не буде з причини невідповідності номеру приладу обліку. Взяття на абонентський облік нового лічильника буде здійснено з 28 червня 2023 року (а.с. 162). Між сторонами по справі склалися зобов`язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка належним чином не виконала свій обов`язок щодо оплати послуг з централізованого водопостачання та водовідведення, а тому право позивача порушене і підлягає захисту. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають вимогам закону та обставинам справи. Згідно з положеннями ст.ст. 67, 68 ЖК України плата за комунальні послуги береться за затвердженими в установленому порядку тарифами. Споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24 червня 2004 року (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) визначені права та обов`язки споживача та виконавця житлово-комунальних послуг, за якими споживач, зокрема, має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, та зобов`язаний оплачувати їх у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно, розмір плати розраховується виходячи із розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами. 09 листопада 2017 року набув чинності Закон України «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII. Згідно п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», підпункту 5 пункту 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 липня 2019 року № 690, споживачі зобов`язані оплачувати надані послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, а також вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором. Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Як передбачено ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності та ких вимог та умов відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно зі ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у строк (термін). За встановлених обставин, оскільки відповідачка належним чином не виконувала зобов`язання з оплати за надані позивачем комунальні послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яку колегія суддів вважає, суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з відповідачки на користь позивача в межах строку позовної давності. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що у квартирі АДРЕСА_2 ніхто не проживав та фактично послугу не отримував, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що відповідачка зверталася із заявою до надавача послуг про не проживання її за вказаною адресою, а тому вона має обов`язок оплачувати наданій їй позивачем послуги. Посилання та доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, не знайшли свого підтвердження в якості підстав скасування оскаржуваного судового рішення під час апеляційного провадження. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Відповідно до ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України судове рішення у даній справі, як малозначній, не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана її представником адвокатом Ємельяненком Сергієм Вікторовичем, залишити без задоволення. Рішення Зарічного районного суду м. Суми від 25 квітня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий - О. І. Собина Судді: В. І. Криворотенко В. Ю. Рунов