Постанова 4872 № 915/761/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 року м. ОдесаСправа № 915/761/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Бєляновського В.В., суддів: Богатиря К.В., Філінюка І.Г. при секретарі Лук`ященко В.Ю. за участю представників: від позивача: Пронюк В.Я. від відповідача: Лопушанський О.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України на рішення господарського суду Миколаївської області від 11.01.2021, суддя в І інстанції Ржепецький В.О., повний текст якого складено 21.01.2021 в м. Миколаєві у справі № 915/761/20 за позовом: Акціонерного товариства Національна акціонерна компанія Нафтогаз України до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївгаз Збут про: стягнення 20 645 301,90 грн. ВСТАНОВИВ: У червні 2020 року Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (далі АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулося до господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївгаз Збут про стягнення 20 645 301,90 грн., з яких: 10743386,87 грн. пені, 2 463 515,08 грн. 3% річних та 7 438 399,95 грн. втрат від інфляції, які виникли внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань щодо повної та своєчасної оплати вартості поставленого природного газу за договором купівлі-продажу природного газу № 17-236-Н від 18.04.2017. Рішенням господарського суду Миколаївської області від 11.01.2021 в задоволенні позову відмовлено. Судове рішення мотивовано тим, що незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови (аналогічний правовий висновок викладений в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18). Підписавши спільні протокольні рішення, сторони змінили загальний порядок і строк проведення розрахунків за послуги з транспортування газу, надані відповідно до договору. Тобто, враховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони в цій частині узгодили порядок проведення розрахунків на умовах, визначених постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), змінивши строки виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору. Таким чином, підписавши спільні протокольні рішення, сторони погодилися з тим, що між ними в цій частині встановлюється інший (відмінний від загального) порядок розрахунків, а тому на заборгованість, яка погашена відповідно до спільних протокольних рішень, не нараховуються пеня, 3% річних та інфляційні втрати у зв`язку зі зміною порядку розрахунків. При цьому, судом встановлено, що частину коштів відповідач сплатив поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями, і ця частина автоматично перераховувалася зі спеціальних рахунків відповідача на рахунки позивача. Разом з тим, матеріалами справи не підтверджено наявності суми боргу, яку відповідач несвоєчасно сплатив би за рахунок власних коштів; наведений позивачем розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат не відповідає встановленим обставинам справи, а отже, немає правових підстав для застосування положень статті 611 та частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України. Враховуючи також те, що позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості з помилками та невідповідностями спільним протокольним рішенням, в тому числі без врахування коштів сплачених за спільними протокольними рішеннями №2975 від 20.06.2017, №3758 від 20.10.2017, №4009 від 20.11.2017, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позивачем заявлених до стягнення сум. АТ НАК Нафтогаз України у поданій до Південно-західного апеляційного господарського суду апеляційній скарзі просить зазначене рішення господарського суду Миколаївської області скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги щодо стягнення пені, 3% річних та втрат від інфляції, у стягненні яких було відмовлено, задовольнити. Скаржник вважає, що оскаржуване рішення прийнято з неправильним застосуванням норм матеріального права, а саме ст. ст. 530, 534, 611, 618, 627, 629, 631 ЦК України, та з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.ст. ч.2 ст.11, 74, 76, 77, 86, 236 та 238 ГПК України, без дослідження усіх істотних обставин справи та без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду у +15 посилань, 904/1210/18. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що у зв`язку з тим, що відповідач прострочив виконання грошового зобов`язання відповідно до умов договору та несвоєчасно розрахувався за поставлений газ, позивач правомірно нарахував пеню, інфляційні втрати та 3% річних, у зазначених у позовній заяві розмірах. Судом не було враховано висновки Верховного Суду щодо черговості погашення заборгованості, щодо можливості відповідача розрахуватися власними коштами з позивачем у разі надходження коштів від споживачів на рахунки зі спеціальним режимом використання. Заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані на суму боргу, яка виникла у відповідача за кожним з актів приймання-передачі природного газу без урахування розрахунків, проведених на підставі спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, здійснених відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20 «Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій». Підставою застосування наслідків за порушення грошового зобов`язання в даній справі є наявність суми основного боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків та яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення місцевого суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідач зазначає, що враховуючи здійснену позивачем поставку природного газу на суму 304 565 453,43 грн та проведену відповідачем оплату на суму 304 565 453,43 грн. заборгованість за договором № 17-236-Н від 18.04.2017 відсутня, що не заперечується сторонами. Частину вартості природного газу в сумі 217 593 109,98 грн покупець оплатив в порядку, передбаченому пунктом 6.2 договору через поточний рахунок зі спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів з призначенням платежу - на виконання відповідних постанов Кабінету Міністрів України. З обчисленого позивачем розрахунку вбачається, що вихідні суми, на які позивач нараховував пеню, 3% річних та інфляційні втрати є невірними, оскільки ці суми невірно обраховані з урахуванням спільних протокольних рішень №3086 від 20.07.2017року №3357 від 18.08.2017 року, №3532 від 20.09.2017 року, а саме періодів, за які виплачувалась компенсація цими спільними протокольними рішеннями. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у справі матеріали, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Статтею 269 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом, 18.04.2017 між Публічним акціонерним товариством Національна акціонерна компанія Нафтогаз України (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївгаз Збут (покупець) було укладено договір № 17-236-Н купівлі-продажу природного газу, згідно з п.1.1 якого продавець зобов`язався передати покупцеві у 2017-2018 роках природний газ, а останній прийняти та оплатити газ на умовах цього договору. Пунктом 1.2 договору передбачено, що природний газ, що передається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам. Пунктом 2.1 договору визначено, що продавець передає з 01 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року (включно) природний газ обсягом до 625400,00 тис. куб. метрів, у тому числі за місяцями: квітень 2017 28000,00, травень 2017 -15000,00, червень 2017 -11000,00 грн., липень 2017- 11000,00, серпень 2017 - 10000,00, вересень 2017 - 12400,00, жовтень 2017 -52000,00, листопад 2017 76000,00, грудень 2017 100000,00, січень 2018 - 140000,00, лютий 2018 90000,00, березень 2018 року 80000,00. Відповідно до п.3.2 договору приймання-передача газу, переданого позивачем відповідачу у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Згідно п. 5.1 ціна за 1000 куб. метрів природного газу за цим договором, без урахування податку на додану вартість у розмірі 20%, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу із спеціальними обов`язками (включно) становить 4942 грн. за 1000 куб. метрів природного газу, крім того податок на додану вартість 20%. Всього до сплати за 1000 куб. метрів природного газу -5930,40 грн. з ПДВ. Пунктом 6.1 договору встановлено, що оплата за природний газ здійснюється покупцем виключно коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця купівлі-продажу природного газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ, крім фактично переданого природного газу, визначеного абзацом третім цього пункту, здійснюється до 25-го числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Остаточний розрахунок з оплати придбаного природного газу на суму наданих побутовим споживачам пільг, субсидій та компенсацій проводиться за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 р. № 20 (Офіційний вісник України, 2005 р. № 2, ст. 88) і має бути здійснений протягом 90 днів з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі, якщо продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк. Вартість фактичного переданого природного газу, яка підлягає сплаті грошовими коштами за процедурою, передбаченою абзацом третім цього пункту, визначається на підставі актів звіряння розрахунків (в томі числі, коригуючих актів) за відповідний місяць, підписаних покупцем та розпорядником коштів місцевого бюджету, оригінали яких надаються покупцем продавцеві до 25 числа (включно) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу. У разі ненадання покупцем продавцеві до 25 числа (включено) передбачених в абзаці четвертому цього пункту актів звіряння розрахунків за відповідний місяць, остаточний розрахунок за весь фактично переданий у відповідному місяці купівлі-продажу природний газ здійснюється до 25 числа (включено) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу. Покупець зберігає за собою право надати акт звіряння розрахунків до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівлі-продаж природного газу. При цьому, у випадку, якщо покупець надасть продавцеві акт звіряння пізніше 25 числа (включено) місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу газу але до закінчення 90 днів, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі-продажу природного газу, то розрахунок за придбаний покупцем газ, в частині суми зазначеної в такому акті звіряння, буде здійснюватися в порядку, передбаченому абзацом третім цього пункту але з такими особливостями. З дати надання продавцеві покупцем зазначеного вище акту звіряння, припиняється нарахування продавцем неустойки, 3 % річних, а також інфляційних збитків на суму, зазначену в такому акті звіряння, на період з дати надання акту звіряння продавцеві і до закінчення 90 днів, що відраховуюся з 1 числа місяця, що настає за місяцем купівлі- продажу природного газу. Остаточний розрахунок за придбаний покупцем природний газ в частині, що підлягає оплаті за процедурою, передбаченою Порядком перерахуванні деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 (Офіційний вісник України, 2005 року № 2, ст. 88), має бути здійснений до закінчення 90 (дев`яностого) дня, що відраховується з 1 числа місяця, що настає за місяцем в якому була здійснена купівля-продаж природного газу, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк. Покупець може ініціювати проведення розрахунку за придбаний природний газ за процедурою передбаченою Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року № 20 і після спливу 90 денного строку, передбаченого абзацом 3 цього пункту. Сторони погодили, що підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005р. №20 не змінює строків та умов розрахунків за цим договором, за виключенням випадків, коли продавець протягом 5 робочих днів з дати надходження спільного протокольного рішення не підпише його, то зазначений строк оплати вартості природного газу продовжується на кількість днів, що дорівнює кількості днів які перевищують цей 5 денний строк. У пункті 6.2 договору обумовлено, що оплата за природний газ здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП. Відповідно до пункту 6.3 договору за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунку на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. У платіжних дорученнях покупець повинен обов`язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу. Умовами пункту 6.4 договору сторони визначили черговість погашення заборгованості покупця за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору. Пунктами 7.1, 7.2 договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим договором; у разі невиконання покупцем пункту 6.1 цього договору він зобов`язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. За змістом пункту 9.3 договору продавець вправі звернутися до суду з вимогою про стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних протягом п`яти років. Пунктом 11.1 договору визначено, що цей договір набирає чинності із дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за їх наявності), поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 квітня 2017 року, і діє в частині продажу природного газу до 31 березня 2018 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. На виконання умов договору, позивач у період з квітня 2017 року по вересень 2017 року передав, а відповідач прийняв у власність природний газ на загальну суму 304565453,43грн., що підтверджується підписаними сторонами актами приймання-передачі природного газу від 30.04.2017 на суму 144841391,27 грн, від 31.05.2017 на суму 44955972,44 грн, від 30.06.2017 на суму 32353326,85 грн, від 31.07.2017 на суму 31692312,61 грн, від 31.08.2017 на суму 24915009,97 грн, від 30.09.2017 на суму 25807440,29 грн. та сторонами не оспорюється. З метою оплати вартості переданого природного газу на підставі постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій від 11.01.2005 №20 (далі Постанова № 20) між Головним управлінням Державної казначейської служби України у Миколаївській області, Департаментом фінансів Миколаївської обласної державної адміністрації, Товариством з обмеженою відповідальністю Миколаївгаз Збут та Національною акціонерною компанією Нафтогаз України були складені та підписані спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за теплопостачання, природний газ та послуги з постачання, транспортування, розподілу природного газу за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України, а саме: №2975 від 20.06.2017, №3086 від 20.07.2017, № 3357 від 18.08.2017, № 3532 від 20.09.2017, №3758 від 20.10.2017, №4009 від 20.11.2017. Відповідно до розділу 1 зазначених спільних протокольних рішень їх предметом є організація проведення сторонами взаєморозрахунку відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 січня 2005 року №20 Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (далі Постанова Уряду від 11.01.2005р. № 20). Розділом 2 кожного з зазначених спільних протокольних рішень погоджено перелік підприємств (установ, організацій), що беруть участь у проведенні взаєморозрахунку, та послідовність виконання сторонами спільного протокольного рішення. Згідно із розділом 3 спільних протокольних рішень з метою їх реалізації сторони зобов`язуються: забезпечити подання до органів Державної казначейської служби України належним чином оформлених спільних протокольних рішень та платіжних доручень згідно з Порядком проведення розрахунків за природний газ, теплопостачання та електроенергію, затвердженим наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України, Міністерства фінансів України від 03 серпня 2015 року №493/688; перерахувати кошти наступній стороні, а сторона остання - до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не пізніше наступного дня після їх зарахування на рахунок; оперативно обмінюватись наявною інформацією, виходячи з принципів задоволення взаємних інтересів у процесі реалізації цього спільного протокольного рішення; забезпечити проведення розрахунків відповідно до цього спільного протокольного рішення та з урахуванням укладених договорів на розрахунково-касове обслуговування, якими може передбачатися, що у разі несвоєчасного надання учасниками розрахунків платіжних документів органи Державної казначейської служби України своїм платіжним дорученням можуть самостійно перераховувати кошти за схемою, передбаченою цим спільним протокольним рішенням. Сторони, що підписали спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов`язань за спільним протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (Розділ 4 спільних протокольних рішень). Відповідно до п. 5.1. зазначених спільних протокольних рішень, усі спірні питання, пов`язані з виконанням цього спільного протокольного рішення, вирішуються шляхом переговорів між сторонами. Якщо спірні питання неможливо вирішити шляхом переговорів, вони вирішуються у порядку, встановленому законодавством України. Відповідно до п.5.2. зазначених спільних протокольних рішень останні набирають чинності з моменту підписання всіма сторонами і діють до повного виконання сторонами зобов`язань за цими спільними протокольними рішеннями. Так, у розділі 2 спільного протокольного рішення №2975 від 20.06.2017 сторони визначили: - п. 2.2. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 33197007,44 грн з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п. 2.3. Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 33197007,44 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за березень-травень 2017 року «с» 33197007,44 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п.2.4. Сторона 2 перераховує Стороні 3 (через департамент фінансів Миколаївської міської ради) кошти за пільги та субсидії у сумі 33197007,44 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за березень-травень 2017 року «с» 33197007,44 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п.2.5. Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти в сумі 33197007,44 грн, у тому числі ПДВ 5532834,57 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 18.04.2017 №17-236-Н із записом у графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 18.04.2017 №17-236-Н 33197007,44 грн, у тому числі ПДВ 5532834,57 грн; - п.2.6. Сторона остання перераховує кошти в сумі 33197007,44 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У розділі 2 спільного протокольного рішення №3086 від 20.07.2017 сторони визначили: - п. 2.2. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 5250596,00 грн з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п. 2.3. Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 5250596,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за травень-червень 2017 року «п» 1376301,00 грн «с» 3874295,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п.2.4. Сторона 2 перераховує Стороні 3 (через міськфінуправління області) кошти за пільги та субвенції у сумі 5250596,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за травень-червень 2017 року «п» 1376301,00 грн «с» 3874295,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п.2.5. Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти в сумі 5250596,00 грн, у тому числі ПДВ 875099,33 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 18.04.2017 №17-236-Н із записом у графі «призначення платежу»: ««Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 18.04.2017 №17-236-Н 5250596,00 грн, у тому числі ПДВ 875099,33 грн»; - п.2.6. Сторона остання перераховує кошти в сумі 5250596,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість (т.1, а.с.69-71). У розділі 2 спільного протокольного рішення №3357 від 18.08.2017 сторони визначили: - п. 2.2. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 6615601,00 грн з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п. 2.3. Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 6615601,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за травень-липень 2017 року «п» 1999205,00 грн «с» 4616396,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п.2.4. Сторона 2 перераховує Стороні 3 (через департамент фінансів Миколаївської міської ради та міськфінуправління області) кошти за пільги та субвенції у сумі 6615601,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за травень-липень 2017 року «п» 1999205,00 грн «с» 4616396,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п.2.5. Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти в сумі 6615601,00 грн, у тому числі ПДВ 1102600,17 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 18.04.2017 №17-236-Н із записом у графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 18.04.2017 №17-236-Н 6615601,00 грн, у тому числі ПДВ 1102600,17 грн; - п.2.6. Сторона остання перераховує кошти в сумі 6615601,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість . У розділі 2 спільного протокольного рішення №3532 від 20.09.2017 сторони визначили: - п. 2.2. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 10666874,00 грн з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п. 2.3. Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 10666874,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за квітень-серпень 2017 року «п» 1303205,00 грн «с» 9363669,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п.2.4. Сторона 2 перераховує Стороні 3 (через міськфінуправління області) кошти за пільги та субвенції у сумі 10666874,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за квітень-серпень 2017 року «п» 1303205,00 грн «с» 9363669,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п.2.5. Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти в сумі 10666874,00 грн, у тому числі ПДВ 1777812,33 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 18.04.2017 №17-236-Н із записом у графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 18.04.2017 №17-236-Н 10666874,00 грн, у тому числі ПДВ 1777812,33 грн; - п.2.6. Сторона остання перераховує кошти в сумі 10666874,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У розділі 2 спільного протокольного рішення №3758 від 20.10.2017 сторони визначили: - п. 2.2. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 11858654,00 грн з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п. 2.3. Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 11858654,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за травень-вересень 2017 року «п» 2753562,00 грн «с» 9105092,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п.2.4. Сторона 2 перераховує Стороні 3 (через департамент фінансів Миколаївської міської ради та міськфінуправління області) кошти за пільги та субсидії у сумі 11858654,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за травень-вересень 2017 року «п» 2753562,00 грн «с» 9105092,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п.2.5. Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти в сумі 11858654,00 грн, у тому числі ПДВ 1976442,33 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 18.04.2017 №17-236-Н із записом у графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 18.04.2017 №17-236-Н 11858654,00 грн, у тому числі ПДВ 1976442,33 грн; - п.2.6. Сторона остання перераховує кошти в сумі 11858654,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. У розділі 2 спільного протокольного рішення №4009 від 20.11.2017, з урахуванням Додатку №1 до Спільного протокольного рішення від 20.11.2017 №4009, сторони визначили: - п. 2.2. Державна казначейська служба України перераховує кошти загального фонду Державного бюджету України стороні 1 у сумі 22202272,00 грн з приміткою «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п. 2.3. Сторона 1 перераховує на рахунок сторони 2 кошти в сумі 22202272,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за липень-жовтень 2017 року «п» 2338073,00 грн «с» 19864199,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п.2.4. Сторона 2 перераховує Стороні 3 (через департамент фінансів Миколаївської міської ради та міськфінуправління області) кошти за пільги та субсидії у сумі 22202272,00 грн із записом у графі «призначення платежу»: «за липень-жовтень 2017 року «п» 2338073,00 грн «с» 19864199,00 грн. Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20»; - п.2.5. Сторона 3 перераховує Стороні останній кошти в сумі 22202272,00 грн, у тому числі ПДВ 3700378,67 грн, із них: - 19383611,01 грн, у тому числі ПДВ 3230601,84 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 18.04.2017 №17-236-Н із записом у графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 18.04.2017 №17-236-Н, у тому числі ПДВ 3230601,84 грн; - 2818660,99 грн, у тому числі ПДВ 469776,83 грн за природний газ за 2017 рік згідно з договором від 27.09.2017 №17-436-Н із записом у графі «призначення платежу»: «Постанова Уряду від 11.01.2005 року №20», за природний газ за 2017 рік, договір від 27.09.2017 №17-436-Н, у тому числі ПДВ 469776,83 грн; - п.2.6. Сторона остання перераховує кошти в сумі 22202272,00 грн до загального фонду Державного бюджету України або на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість. Відповідно до вказаних спільних протокольних рішень позивачу було сплачено в рахунок погашення заборгованості за природний газ 86972343,45 грн. шляхом перерахування грошових коштів: 1) 5250596,00 грн за платіжним дорученням № 74 від 21.07.2017; 2) 6615601,00 грн за платіжним дорученням № 75 від 19.08.2017; 3) 10666874,00 грн за платіжним дорученням № 76 від 20.09.2017; 4) 64439272,45 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 27.02.2018-23.03.2018. Судом установлено, що станом на березень 2018 відповідач повністю здійснив оплату за поставлений природний газ в сумі 304 565 453,43 грн. (оплата згідно з спільними протокольними рішеннями та оплата яка не була врегульована спільними протокольними рішеннями та проведена відповідачем в порядку, передбаченому пунктом 6.2 договору через поточний рахунок зі спеціальним режимом використання згідно з нормативами розподілу коштів з призначенням платежу - на виконання відповідних постанов Кабінету Міністрів України). Посилаючись на те, що оплату за переданий згідно з договором № 17-236-Н від 08.04.2017 природний газ відповідач здійснював несвоєчасно, позивач просив стягнути з останнього 10743386,87 грн. пені, нарахованої в порядку п. 7.2 договору та 2 463 515,08 грн. 3% річних і 7 438 399,95 грн. втрат від інфляції на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України. З досліджених судом умов договору вбачається, що оплата природного газу здійснюється з двох джерел надходження коштів за газ: за рахунок власних коштів відповідача, отриманих як оплата від споживачів та за рахунок державних компенсацій за процедурою, визначеною Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20. Отже, предметом спору у даній справі є стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення відповідачем грошового зобов`язання щодо оплати вартості отриманого природного газу, що за твердженням позивача не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків та яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання. Відповідно до статей 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов`язань та є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зі статтею 526 ЦК України та статтею 193 ГК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. В силу ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Згідно з положеннями статті 611 ЦК України та статті 230 ГК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки. Частиною першою статті 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 653 ЦК України у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. За змістом статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми. Згідно з положеннями частин першої - третьої статті 12 ГПК держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності. Основними засобами регулюючого впливу держави на діяльність суб`єктів господарювання є: державне замовлення; ліцензування, патентування і квотування; технічне регулювання; застосування нормативів та лімітів; регулювання цін і тарифів; надання інвестиційних, податкових та інших пільг; надання дотацій, компенсацій, цільових інновацій та субсидій. Умови, обсяги, сфери та порядок застосування окремих видів засобів державного регулювання господарської діяльності визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами, а також програмами економічного і соціального розвитку. Встановлення та скасування пільг і переваг у господарській діяльності окремих категорій суб`єктів господарювання здійснюються відповідно до цього Кодексу та інших законів. Постановою Кабінету Міністрів України від 11.05.2005 №20 затверджено Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, яким визначено механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати, тощо за рахунок надходження до загального державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вуглевидобувними підприємствами. За змістом цього Порядку визначено механізм перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення, квартирної плати (утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), вивезення побутового сміття та рідких нечистот за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету рентної плати за користування надрами для видобування природного газу та газового конденсату і податку на додану вартість, що сплачується НАК "Нафтогаз України" та ПАТ "Укртрансгаз", а також за рахунок надходження до загального фонду державного бюджету від погашення податкового боргу, в тому числі реструктуризованого або розстроченого (відстроченого) з податку на додану вартість, що сплачується виробниками електроенергії і вугледобувними підприємствами (далі субвенція). Відшкодування коштів на пільги, субсидії здійснюється із Державного бюджету України за спеціальною процедурою. При цьому, такі кошти не є коштами суб`єкта господарювання, а безпосередньо перераховуються на рахунок газопостачальної організації (пункт 1 Порядку). Для проведення розрахунків відповідно до цього Порядку всі учасники відкривають рахунки в органах Казначейства, крім енергопостачальних компаній, державного підприємства "Енергоринок", які проводять розрахунки за спожиту електроенергію через поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в уповноваженому банку. Розрахункове обслуговування цих рахунків здійснюється на умовах, визначених договором, що укладається між органами Казначейства та суб`єктами підприємницької діяльності. Розрахунки проводяться на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків. Національна акціонерна компанія Нафтогаз України, ПАТ Укртрансгаз, державне підприємство Енергоринок, виробники електроенергії та вугледобувні підприємства підписують з учасниками розрахунків спільні протокольні рішення протягом п`яти робочих днів. До розрахунків включаються нараховані суми пільг лише в межах обсягів фактичного використання (споживання) ресурсів (товарів, послуг) відповідно до довідки, що надається постачальниками ресурсів (товарів, послуг). Учасник розрахунку має право відмовитися від підписання спільного протокольного рішення виключно за умови відсутності боргу перед учасником за товари/послуги, який планується погасити відповідно до цього Порядку (пункт 7 Порядку). Аналіз змісту Постанови № 20 свідчить про те, що держава взяла на себе бюджетне зобов`язання щодо відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Запроваджуючи механізм взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу, визначений Порядком, держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов`язаних із газопостачанням населення, яке використовує житлові субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг. Тобто, держава офіційно визнає неспроможність підприємств паливно-енергетичного комплексу забезпечити вчасні розрахунки в цій частині (залежно від рівня отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній ліцензованій території діяльності). Визнаючи неможливість розрахунків в цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює характер регулювання відповідних правовідносин, що склалися між сторонами на підставі укладених між ними договорів. Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в цій частині (у розмірі отриманих пільг та субсидій, отриманих населенням на відповідній території діяльності відповідача) зазнають імперативного регулятивного впливу держави, яка приймає законодавчі акти щодо виділення відповідних субвенцій на фінансування пільг та субсидій; соціального захисту відповідних категорій громадян та їх гарантій. На виконання таких законодавчих актів державою в особі відповідних державних органів приймаються підзаконні нормативні акти, до яких належить Постанова №20. Отже, незалежно від того, що правовідносини між сторонами виникли на підставі господарського договору, грошові зобов`язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсуватиме за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, зокрема, адміністративного (бюджетного), застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачали сторони у договорі відповідні умови (наведений правовий висновок викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі №924/296/18). Підписавши спільні протокольні рішення, сторони змінили загальний порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до договору. Тобто, враховуючи спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків, сторони в цій частині узгодили порядок проведення розрахунків, змінивши строки виконання боржником зобов`язань перед кредитором, які виникли на підставі договору. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що підписавши спільні протокольні рішення сторони погодилися з тим, що між ними в цій частині встановлюється інший (відмінний від загального) порядок розрахунків, а тому на заборгованість, яка погашена відповідно до спільних протокольних рішень, не нараховуються пеня, 3% річних та інфляційні втрати у зв`язку зі зміною порядку розрахунків. При цьому, судом першої інстанції встановлено, що частину коштів відповідач сплатив поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями, і ця частина, як зазначає суд, автоматично перераховувалася зі спеціальних рахунків відповідача на рахунки позивача. Так, за змістом Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №758 від 01.10.2015, на відповідача, як на постачальника природного газу, покладено спеціальні обов`язки щодо постачання природного газу побутовим споживачам та релігійним організаціям (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності). Відповідно до частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" для проведення розрахунків за спожитий природний газ постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, відкривають в установах уповноважених банків поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за спожитий природний газ від споживачів. Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання та порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ затверджуються Кабінетом Міністрів України. Забороняється зарахування на інші рахунки коштів за спожитий природний газ, який постачається постачальниками природного газу на виконання спеціальних обов`язків, покладених на них Кабінетом Міністрів України. Перелік поточних рахунків із спеціальним режимом використання постачальників природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурних підрозділів, а також оптових продавців, що здійснюють продаж природного газу таким постачальникам на виконання спеціальних обов`язків, покладених на таких продавців, подається уповноваженим банком до Регулятора на затвердження та доводиться до відома всіх учасників розрахунків. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, протягом 10 робочих днів інформують споживачів про відкриті в уповноваженому банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання. Постачальники природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурні підрозділи у двомісячний строк укладають із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунку із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, виключно на такий рахунок. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритий в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ, відкритих в установах уповноваженого банку постачальниками природного газу, на яких покладені спеціальні обов`язки, та їх структурними підрозділами згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим Регулятором, виключно на: 1) поточний рахунок із спеціальним режимом використання оптового продавця, що здійснює продаж природного газу такому постачальнику на виконання спеціальних обов`язків, покладених на такого продавця; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи; 4) поточний рахунок постачальника природного газу, на якого покладено спеціальні обов`язки. Постановою Кабінету Міністрів України «Про забезпечення проведення розрахунків за спожитий природний газ» від 30 вересня 2015 р. № 792 затверджено Порядок відкриття (закриття) поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ (далі - Порядок відкриття (закриття) рахунків), та Порядок проведення розрахунків за спожитий природний газ (далі - Порядок проведення розрахунків). При цьому, норми цієї постанови не застосовуються до правовідносин, врегульованих Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.03.2002 № 256 (пункт 4 Постанови №792). За змістом пунктів 1, 2, 3, 5 Порядку відкриття (закриття) рахунків постачальники природного газу, на яких покладено спеціальні обов`язки з постачання природного газу (далі - газопостачальні підприємства), та їх структурні підрозділи, а також оптові продавці, що здійснюють продаж природного газу газопостачальним підприємствам для виконання їх спеціальних обов`язків (далі - оптові продавці), відкривають в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від споживачів, в порядку, визначеному Національним банком. Газопостачальні підприємства і оптові продавці відкривають поточні рахунки із спеціальним режимом використання для виконання покладених на них спеціальних обов`язків щодо постачання та продажу природного газу. Газопостачальні підприємства і оптові продавці обумовлюють у відповідному договорі про відкриття банківського рахунка право уповноваженого банку на договірне списання (перерахування) з поточних рахунків із спеціальним режимом використання коштів, що надходять за спожитий природний газ, без застосування платіжних вимог. Газопостачальні підприємства укладають у двомісячний строк із споживачами нові договори (додаткові угоди) із зазначенням відповідного поточного рахунка із спеціальним режимом використання для зарахування коштів за спожитий природний газ виключно на такий рахунок. Під час укладення договорів купівлі-продажу природного газу між газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями, а також договорів постачання природного газу між газопостачальними підприємствами та споживачами визначаються умови щодо оплати за природний газ виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання. За змістом пунктів 1- 8 Порядку проведення розрахунків він визначає механізм проведення розрахунків за спожитий природний газ з газопостачальними підприємствами і оптовими продавцями. Споживачі оплачують вартість спожитого ними природного газу шляхом перерахування коштів виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку газопостачальними підприємствами. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка здійснюють перерахування у повному обсязі коштів за спожитий природний газ з поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих структурними підрозділами газопостачальних підприємств, на поточний рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий газопостачальними підприємствами, двічі на день, у визначений час. Кошти перераховуються з поточних рахунків із спеціальним режимом використання згідно з алгоритмом розподілу коштів, затвердженим НКРЕКП, виключно на: 1) поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців; 2) поточний рахунок оператора газотранспортної системи; 3) поточний рахунок оператора газорозподільної системи; 4) поточні рахунки газопостачальних підприємств. Установи уповноваженого банку згідно з умовами договору банківського рахунка до 12 години операційного дня здійснюють: розподіл коштів, що надійшли за попередній день від структурних підрозділів газопостачальних підприємств, споживачів, відповідно до затверджених НКРЕКП нормативів; перерахування коштів, розподілених згідно з нормативами їх перерахування, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання оптових продавців, поточний рахунок оператора газотранспортної системи, поточний рахунок оператора газорозподільної системи, поточні рахунки газопостачальних підприємств. Газопостачальні підприємства розраховують нормативи перерахування коштів відповідно до затвердженого НКРЕКП алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання (далі - алгоритм розподілу коштів), та подають їх щомісяця до 5 числа НКРЕКП для затвердження. Нормативи перерахування коштів доводяться НКРЕКП до відома уповноваженого банку не пізніше ніж за п`ять робочих днів до початку місяця, в якому застосовуватимуться такі нормативи. У разі неподання газопостачальними підприємствами НКРЕКП розрахованих нормативів перерахування коштів в установлений пунктом 7 цього Порядку строк або подання їх було здійснене з порушенням вимог алгоритму розподілу коштів, розраховані газопостачальними підприємствами нормативи перерахування коштів не затверджуються. У такому разі в установі уповноваженого банку акумулюються всі кошти, що надійшли за спожитий природний газ, на відповідних поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих газопостачальними підприємствами, до отримання затверджених НКРЕКП нормативів перерахування коштів. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 26.06.2020 у справі № 904/1210/18 виклала висновок про те, що аналіз положень Порядку відкриття (закриття) рахунків та Порядку проведення розрахунків, затверджених Постановою № 792, в сукупності з приписами частини 6 статті 11 Закону України "Про ринок природного газу" дозволяє дійти висновку, що хоча Постановою № 792 визначено спеціальний механізм проведення розрахунків, який усуває газопостачальні підприємства від розподілу коштів, сплачених споживачами за спожитий ними природний газ, на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, однак, положення Постанови №792 не обмежують газопостачальні підприємства у можливості виконати свої обов`язки з оплати отриманого газу за договорами, укладеними з оптовими продавцями, шляхом здійснення розрахунків у інший спосіб, ніж з поточних рахунків із спеціальним режимом використання; не ставлять повноту та своєчасність виконання газопостачальними підприємствами договірних обов`язків з оплати отриманого газу на користь оптових продавців в залежність від оплати газу споживачами; не скасовують і не обмежують відповідальність споживачів перед газопостачальними підприємствами за невиконання обов`язків з оплати за спожитий газ; не змінюють строків здійснення розрахунків за договорами, укладеними між газопостачальними підприємствами та оптовими продавцями. Таким чином, з урахуванням вказаної правової позиції, приписи Постанови № 792 самі по собі не змінюють строків розрахунків за договором, не позбавляють відповідача можливості впливати на їх своєчасність і не виключають застосування до нього відповідальності, передбаченої умовами договору у вигляді пені за прострочення оплати вартості отриманого природного газу (п. 7.2 договору), а також відповідальності за прострочення грошового зобов`язання, передбаченої частиною 2 статті 625 ЦК України у вигляді сплати 3% річних та втрат від інфляції. Крім того, пунктом 6.3 договору передбачено, що за наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця. У постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №908/885/18 викладено правовий висновок про те, що для нарахування пені на підставі пункту 7.2 договору, 3 % річних та інфляційних втрат на підставі статті 625 ЦК України необхідно, щоб відповідач здійснив оплату отриманих коштів поза межами порядку і строків, визначених спільними протокольними рішеннями, а підставою для стягнення таких нарахувань за порушення грошового зобов`язання може бути наявність суми основного боргу, яка не була предметом регулювання спільних протокольних рішень, та яка була несвоєчасно сплачена відповідачем за рахунок власних коштів. Разом з тим, позивачем не зазначено, не обґрунтовано та відповідними належними доказами не підтверджено наявності суми боргу та його розміру, яку відповідач, як зазначає позивач, сплатив за рахунок власних коштів, і що заявлені до стягнення пеня, 3% річних та інфляційні втрати нараховані саме на суму боргу, що не була предметом регулювання за спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків та яка була несвоєчасно оплачена відповідачем за рахунок коштів з рахунку зі спеціальним режимом використання. Із обчислених позивачем розрахунків сум заявлених до стягнення, наявних у справі, вбачається, що сума компенсації в розмірі 5250596,00 грн позивачем включена до періоду квітень 2017 року, хоча у спільному протокольному рішенні №3086 від 20.07.2017 період, за який перераховувалась компенсація травень-червень 2017 року. Сума компенсацій 6615601,00 грн та 10666874,00 грн в розрахунку пені, 3% річних та інфляційних втрат позивачем включена повністю у період липень 2017 року, в той час як вказані суми підлягали компенсації за період з квітня по серпень 2017 року, який визначено спільними протокольними рішеннями №3357 від 18.08.2017 та №3532 від 20.09.2017. Крім того, позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат за період квітень-вересень 2017 року без урахування сум, сплачених за спільними протокольними рішеннями №2975 від 20.06.2017, №3758 від 20.10.2017 та №4009 від 20.11.2017. З цього приводу, помилковими слід визнати викладені в апеляційній скарзі доводи позивача про те, що за змістом п. 6.4 договору сторони домовились про черговість погашення заборгованості покупця за минулі періоди та/або заборгованості зі сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору, яка передбачає погашення в першу чергу витрат постачальника, пов`язаних з одержанням виконання, у другу - інфляційних нарахувань, відсотків річних, пені, штрафів, а лише у третю чергу - основної суми заборгованості, тому при вирішенні питання порядку зарахування коштів, сплачених на підставі спільних протокольних рішень, позивач керувався виключно волевиявленням платника, умовами п.п. 6.3, 6.4 договору та положеннями ст. 534 ЦК України. Колегія суддів не погоджується з такими доводами з огляду на те, що при розрахунках відповідача з позивачем за рахунок субвенцій з державного бюджету шляхом підписання спільних протокольних рішень сторонами було змінено порядок і строки розрахунків, що узгоджується з практикою Верховного Суду. Таким чином і порядок зарахування коштів в контексті їх призначення також зазнав змін. В даному випадку має значення які призначення платежів були визначені спільними протокольними рішеннями, черговість укладення вказаних документів, що впливає на порядок зарахування коштів в рахунок погашення заборгованості відповідача перед позивачем. Укладаючи спільні протокольні рішення з визначенням призначення виділених коштів, позивач не має права зараховувати виділені бюджеті кошти за інші періоди, ніж той, що визначений рішенням, чи в рахунок погашення, наприклад, пені, як це визначено основним договором, який пізніше фактично зазнав змін. Відтак, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що наведений позивачем розрахунок пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат не відповідає встановленим обставинам справи, а отже, немає правових підстав для застосування положень статті 611 та частини 2 статті 625 ЦК України. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 908/885/18. Враховуючи те, що позивачем здійснено розрахунок пені, 3% річних та інфляційних втрат на суму заборгованості з помилками та не у відповідності зі спільними протокольними рішенням, про які зазначено вище, в тому числі без врахування коштів, сплачених за спільними протокольними рішеннями №2975 від 20.06.2017, №3758 від 20.10.2017, №4009 від 20.11.2017, суд першої інстанції дійшов правомірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з підстав недоведеності позивачем заявлених до стягнення сум. Рішення суду не може ґрунтуватись на припущеннях, в тому числі в частині обставин, які залежать від нерегламентованої в наявних у справі правочинах можливості кредитора щодо визначення часу (дати, місяця) для зарахування сплачених за спільними протокольними рішеннями коштів. При цьому, суд правильно виходив із неможливості самостійного обчислення розрахунку суми санкцій, належних до стягнення, виходячи з документів (документальне обґрунтування), які були додані до матеріалів позовної заяви (розрахунок позовних вимог) та положень спільних протокольних рішень, якими, зокрема, не визначено порядку розподілу загальної суми сплачених відповідно до них коштів за періодами, зазначеними в кожному з них, який міг би бути застосований судом у безальтернативний спосіб, у відповідності до взятих сторонами на себе зобов`язань і положеннями статті 611 та частини 2 статті 625 ЦК України. Наведений висновок у подібних правовідносинах щодо правомірності відмови місцевим господарським судом в задоволенні аналогічного позову у зв`язку із необґрунтованість поданого позивачем розрахунку міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2020 у справі №915/494/19. Посилання скаржника на судову практику Верховного Суду у справах, перелік яких наведений в апеляційній скарзі, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного господарського суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати Касаційного господарського суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного господарського суду. Колегією суддів апеляційного суду враховані в частині піднятих в апеляційній скарзі питань висновки саме Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (постанови від 31.05.2019 у справі №924/296/18, від 23.09.2019 у справі №908/885/18, від 26.06.2020 у справі №904/1210/18). Посилання скаржника на не врахування місцевим судом висновків, викладених в постановах Верховного Суду у справах, перелік яких наведений в апеляційній скарзі, колегія суддів також не приймає до уваги, оскільки висновки суду касаційної інстанції у цих справах ґрунтуються на конкретних обставинах справи з конкретною доказовою базою та відповідними процесуальними діями сторін у кожній справі, правовідносини в яких не є подібними з правовідносинами у справі, що розглядається. Звертаючись з апеляційною скаргою, скаржник не спростував висновки суду першої інстанції, не довів порушення судом норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятого ним судового рішення. Також, апелянтом не надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції. Порушення судом першої інстанції норм процесуального права при вирішенні даного спору по суті, судом апеляційної інстанції не встановлено, а тому доводи скаржника в цій частині не приймаються до уваги. Принцип змагальності (ст. 13 ГПК України) та принцип рівності сторін (ст. 7 ГПК України), які тісно пов`язані між собою, є основоположними компонентами концепції "справедливого судового розгляду" у розумінні п. 1 ст. 6 Конвенції. Вони вимагають "справедливого балансу" між сторонами: кожній стороні має бути надана розумна можливість представити свою справу за таких умов, що не ставлять її чи його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною. Місцевим господарським судом при прийнятті рішення було дотримано вказаних принципів та забезпечено сторонам справедливий судовий розгляд, взято до уваги інтереси учасників справи та почуто їх, що відповідає вимогам ГПК України та п. 1 ст. 6 Конвенції. Згідно зі статтею 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент (рішення у справі "Серявін та інші проти України", пункт 58). Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок. З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин даної справи, колегія суддів вважає доводи викладені скаржником в апеляційній скарзі необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами та не відповідають вимогам закону, що регулює спірні правовідносини. За таких обставин колегія суддів не знаходить законних підстав для повного чи часткового задоволення вимог апеляційної скарги. З огляду на те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 ГПК України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Рішення господарського суду Миколаївської області від 11 січня 2021 року у справі № 915/761/20 залишити без змін, а апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" - без задоволення. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 19.04.2021. Головуючий суддя: Бєляновський В.В. Судді: Богатир К.В. Філінюк І.Г.