Постанова 4824 № 357/11234/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Начало формы справа №357/11234/18 головуючий у суді І інстанції: Макаренко Л.А. провадження №22-ц/824/5299/2020 головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П. ПОСТАНОВА Іменем України 19 квітня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: головуючого судді Сушко Л.П., суддів Гаращенка Д.Р., Сліпченка О.І., розглянувши у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку письмового провадження матеріали цивільної справи за Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Володарського районного суду Київської області від 14 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: У вересні 2018 року позивач звернувся до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. На обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору від 03.05.2012 р. № б/н ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 300,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, підтвердивши свою згоду на те, що підписана нею заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку» складає між нею та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» договір. Позивач свої зобов`язання за зазначеним договором виконав в повному обсязі, надавши Відповідачеві кредит у встановленому договором розмірі. Проте Відповідач не надала своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що відображено в доданому до позовної заяви Розрахунку заборгованості за договором, та продовжує ухилятися від виконання зобов`язань. У зв`язку з цим Відповідач за станом на 30.08.2018 р. має перед позивачем заборгованість на загальну суму 47889,37 грн., що складається з: 15497,41 грн. - заборгованість за кредитом («тіло» кредиту); 13098,56 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 16536,76 грн. - заборгованість за пенею; 500,00 грн. - штраф (фіксована частина); 2256,64 грн. - штраф (процентна складова). Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 24.10.2018 року справу передано за підсудністю до Володарського районного суду Київської області. Заочним рішенням Володарського районного суду Київської області від 14.05.2019 року задоволено позов. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 30.05.2012 р. № б/н у розмірі 47889 грн. 37 коп., та судовий збір у розмірі 1762 грн. 00 коп.. 04.06.2020 року до суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд заочного рішенням Володарського районного суду Київської області від 14.05.2019 року, у якій зазначено про те, що, дійсно, 03.05.2012 року нею була підписана анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Позивача, згідно з умовами якої вона мала отримати кредит у розмірі 300 грн. шляхом їх перерахування на кредитну картку (а.с. 128), проте Відповідач заперечує стягнення з неї процентів за користування кредитом, оскільки у згаданій вище заяві процентна ставка не зазначена, а так само у цій заяві відсутні умови щодо відповідальності у виді неустойки (а.с. 130). Ухвалою суду Володарського районного суду Київської області від 02.07.2020 р. задоволено заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення. Заочне рішення Володарського районного суду Київської області від 14.05.2019 року скасовано. Рішенням Володарського районного суду Київської області від 14 січня 2021 року задоволено частково позов. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором від 3.05.2012 р. № б/н у розмірі 15497 грн. 41 коп.. У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судові витрати за сплачений судовий збір у розмірі 570 грн. 18 коп.. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, і неправильне застосування судом норм матеріального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у позову про стягнення процентів у розмірі 3646,31 грн. та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі. Вказує, що відповідачем підписано Анкету-заяву, згідно якої вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. А також, розрахунок процентів за користування кредитом, який надано на рівні облікової ставки НБУ, й погашення вказаних процентів з моменту користування кредитним лімітом здійснено відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України та ст. 536 ЦК України, й станом на 30.08.2018 року загальний залишок заборгованості за процентами складає 3646,31 грн.. Відповідач відзиву на апеляційну скаргу, у встановлений апеляційним судом строк, не надав. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Вирішуючи даний спір та задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відповідач користувалася кредитними коштами позивача зі свого карткового рахунку, зокрема шляхом зняття готівкових коштів, розрахунку за придбання товарів тощо, періодично поповнюючи рахунок, про що свідчить надана суду та згадана вище виписка здійснених Відповідачем за кредитною картою операцій (а.с. 80-100) та додані до позовної заяви розрахунки заборгованості. Також, судом зазначено, що відповідач порушила умови кредитного договору від 03.05.2012 р. № б/н, укладеного нею з позивачем, та не виконала у повному обсязі взяті на себе зобов`язання, а тому, з відповідача з огляду на заявлені позовні вимоги слід стягнути на користь позивача заборгованість за простроченим «тілом» кредиту в розмірі, який доведений позивачем належними і допустимим доказами, що дорівнює - 15497,41 грн.. Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення нарахованих штрафів і пені, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг (а саме умови кредитування), відсутність у заяві відповідача (а.с. 12-13) жодних домовленостей сторін зі сплати, зокрема, відсотків, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, відтак надані банком Витяги з Тарифів та Умов і Правил надання банківських послуг (а.с. 14, 15-29) не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із Відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Крім того, судом зазначено, що надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони, зокрема, прямо не передбачені, як у даному випадку, в заяві Відповідача, яка безпосередньо підписана ним і лише цей факт може свідчити про прийняття відповідачем запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Таким чином, у суду відсутні правові підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, зокрема, відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення виконання договірних зобов`язань, у зв`язку з чим, позовні вимоги в цій частині не підлягають до задоволення. В цій частині судове рішення не оскаржується сторонами. Вирішуючи даний спір та відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками за користування кредитом, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки тим, що відсутні підстави вважати, що позивач (банк) при укладенні договору з відповідачем дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо повідомлення споживача про умови його кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, які вважав узгодженими позивач (банк). А тому, відсутні підстави для стягнення відсотків за користування кредитними коштами. Такі висновки суду відповідають обставинам справи та вимогам закону. Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Відповідно до ст.ст. 627, 628 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Тобто, свобода договору означає право громадян або юридичних осіб вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначити умови такого договору. Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно із вказаного нормою закону підставою для бухгалтерського облік господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до п. 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року №254, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Встановлено, 03.05.2012 р. відповідач з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та, підписавши відповідну анкету-заяву, отримала кредитну карту із встановленим кредитним лімітом на суму 300,00 грн., що підтверджено доданою до позовної заяви копією цієї анкети-заяви Відповідача (а.с. 12-13). Пунктом 2.1.1.5.5 «Умов і Правил надання банківських послуг» Відповідач зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитратам платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Згідно з пунктами 2.1.1.5.6, 2.1.1.7.6 «Умов та Правил надання банківських послуг» у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу банку Клієнт зобов`язаний виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку; при порушенні Клієнтом строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених договором, більш ніж на 30 днів, він зобов`язаний сплатити банку штраф у встановленому тарифами розмірі. Позивач на виконання умов укладеного з відповідачем договору свої зобов`язання виконав в повному обсязі і належним чином, надавши їй кредитні кошти спочатку в розмірі 300,00 грн.. В подальшому, відповідач отримувала нові кредитні картки на заміну (а.с. 77), термін їх дії продовжувався. Також протягом часу користування кредитними коштами збільшувався розмір встановленого Відповідачеві кредитного ліміту, а саме: 20.02.2015 р. - до 2 000 грн.; 15.12.2015 р. - до 8 000 грн., в останнє 27.07.2017 р. - до 25 000 грн. (а.с. 76). Останній платіж внесено Відповідачем на погашення заборгованості 29.08.2018 р. у розмірі 320 грн., що не є достатнім для погашення заборгованості. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи, а саме: копією згаданої анкети-заяви та її оригіналом, наданим у судовому засіданні для дослідження (а.с. 12-13); довідкою про зміну умов кредитування Відповідача (а.с. 76); довідкою про отримані кредитні картки (а.с. 77); витягом з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» (а.с. 14); Розрахунками заборгованості за договором від 03.05.2012 р. № б/н, укладеного між АТ КБ «ПРИВАТБАНКОМ» та клієнтом - ОСОБА_1 , за станом на 31.08.2015 р. та 30.08.2018 р. (а.с. 8-11); копією витягу з «Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку» (а.с. 15-29); витягами з програмних комплексів банку щодо інформування Відповідача про зміну умов кредитування (а.с. 78, 79); випискою здійснених Відповідачем операцій за кредитним рахунком (а.с. 80-100). Згідно розрахунку заборгованості, станом на 30.08.2018 р. у відповідача склалася перед позивачем заборгованість у загальному розмірі 47 889,37 грн., що складається із: - 15 497,41 грн. заборгованості за кредитом («тіло» кредиту); - 13 098,56 грн. заборгованості по відсоткам за користування кредитом; - 16 536,76 грн. заборгованості за пенею; - 500,00 грн. штрафу (фіксована частина); - 2 256,64 грн. штрафу (процентна складова). Зі змісту підписаної відповідачем Анкети-заяви встановлено, у даній заяві відсутні дані про те, яку картку видано відповідачу, а також відсутні будь-які умови договору щодо встановлення відсотків за користування кредитними коштами. Зі змісту підписаної відповідачем заяви встановлено, у даній заяві відсутні будь-які умови договору щодо встановлення відсотків за користування кредитними коштами. До позову додано роздруківку витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, яка не містить будь-яких позначок, які б вказували на ознайомлення відповідача з саме цими за змістом Умовами та Правилами надання банківських послуг в ПриватБанку. Вказаний витяг не має будь-яких позначок, з які б вказували, який саме з видів карткового рахунку був обраний відповідачем, та чи взагалі відповідач ознайомився із цими тарифами банку по обраному виду карткового рахунку. Також, у Витязі з Тарифів обслуговування кредитних карт також не встановлено, яку саме картку видано відповідачу (а.с. 14). Крім того, у наданих позивачем розрахунках заборгованості за договором б/н від 03.05.2012 року також відсутні дані про те, за якою карткою зроблено розрахунок, а в тарифах банку визначені різні відсоткові ставки для різних видів карток (а.с. 8-11). Проаналізувавши наявні у матеріалах справи докази у сукупності із вище переліченими нормами законодавства, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог щодо стягнення відсотків,оскільки матеріали справи не містять доказів, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому, відсутні підстави вважати встановленими обставини щодо досягнення сторонами домовленості про сплату відсотків за користування кредитними коштами. Крім того, матеріали справи не містять доказів про те, яку картку видано відповідачу, а тому не можливо встановити на підставі чого, здійснювався розрахунок відсотків. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем підписано Анкету-заяву, згідно якої вона отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. А також, розрахунок процентів за користування кредитом, який надано на рівні облікової ставки НБУ, й погашення вказаних процентів з моменту користування кредитним лімітом здійснено відповідно до ч. 1 ст.1048 ЦК України та ст. 536 ЦК України, й станом на 30.08.2018 року загальний залишок заборгованості за процентами складає 3646,31 грн., суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки з наданих позивачем доказів не встановлено, яку картку видано відповідачу, а тому не можливо встановити за якими відсотками проводились розрахунки, які надано позивачем. З урахуванням зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає безпідставним нарахування відсотків на рівні облікової ставки НБУ, оскільки відповідачу видавалась картка, що сторонами не оспорюється, разом з цим відповідач не надав доказів, яку саме відповідач отримав картку, і за якою ставкою відповідно повинні нараховуватись відсотки за користування коштами, а не безвідсотковий кредит. Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції, викладених у рішенні, не спростовують. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції вважає, що майнове право позивача було порушено відповідачем. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, і не може бути скасовано з підстав, викладених у апеляційній скарзі. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 375 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»залишити без задоволення. Рішенням Володарського районного суду Київської області від 14 січня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України. Повний текст постанови складено «19» квітня 2021 року. Головуючий суддя СуддіЛ.П. Сушко О.І. Сліпченко Д.Р. Гаращенко