Постанова Львівський апеляційний суд № 455/1806/25

Справа № 455/1806/25 Головуючий у 1 інстанції: Івасенко С.М. Провадження № 22-ц/811/4088/25 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 квітня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Ніткевича А.В. суддів: Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» на рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2025 року в складі судді Івасенко С.М. у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - встановив: У вересні 2025 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №200519325 від 29.04.2016 в розмірі 29025 грн. 52 коп., яка складається з: суми заборгованості 22180,89 грн., суми інфляційних втрат 4850,17 грн., суми 3% річних 1994,46 грн. Також позивач просив стягнути судовий збір і витрати на правову допомогу. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 29.04.2016 між Публічним акціонерним товариством «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №200519325, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 10200,00 грн. зі встановленим строком користування з 29.04.2016 по 29.04.2019, а відповідач зобов`язався повернути кошти та сплатити відсотки за користування кредитними коштами. 20 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», на підставі Договору про відступлення прав вимог №7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту №GL16N618071, проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі №910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», у тому числі і за вказаним кредитним договором. Як зазначено у позові, ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», правонаступником якого є позивач, виконав свої зобов`язання за кредитним договором належним чином та надав можливість позичальнику розпоряджатися кредитними коштами. Проте, відповідач порушив умови кредитного договору і станом на 19.08.2025 має заборгованість у розмірі 22180, 89 грн, з яких 7339,95 грн. заборгованість за кредитом, 14840,94 грн. заборгованість за відсотками. Також позивач просив стягнути з відповідача суму збитків за несвоєчасне виконання кредитних зобов`язань у розмірі: 4850,17 грн сума інфляційних втрат, 1994,46 грн. 3 % річних, а всього борг на загальну суму 29025 грн. 52 коп. Оскаржуваним рішенням Старосамбірського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2025 року у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Рішення суду оскаржив ТОВ «Діджи Фінанс», вважає рішення незаконним, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування доводів скарги покликається на те, що доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Апелянт стверджує, що разом з подачею позовної заяви, позивачем було надано виписку по рахунку за кредитним договором №200519325 від 29.04.2016 за період з дати запровадження тимчасової адміністрації ПАТ «Банк Михайлівський» (23.05.2016) по 27.07.2020, сформованим за даними з Єдиної операційно-інформаційної системи Фонду. Дані виписки з особового рахунку є основним доказом, який підтверджує наявність заборгованості та її розмір за кредитним договором №200519325 від 29.04.2016. Звертає увагу на те, що надані позивачем до суду та долучені до матеріалів справи виписки з особових рахунків ОСОБА_1 містять обов`язкові реквізити, які дають змогу визначити, що дана виписка стосується саме даного клієнта, та щодо кредитного договоу, який є предметом спору. Просить скасувати рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2025 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ТОВ «Діджи Фінанс» задовольнити повністю. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву не перещшкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою I розділу V ЦПК України. За змістом ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи, що предметом спору у даній справі є стягнення заборгованості за кредитним договором, ціна позову є меншою тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Перевіривши законність й обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав. Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог ТОВ «Діджи Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено достатніми належними та допустимими доказами наявність підстав для стягнення заборгованості. Зокрема, суд вказав, що за твердженням позивача, кредитор надав відповідачу у користування кредитні кошти в розмірі 10 200 грн з встановленим строком користування з 29.04.2016 до 29.04.2019. Однак, у довідці про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «MS Platinum cashback (неіменна)/зарплатна» зазначено, що строк кредитування становить 12 місяців, а початковий розмір кредитного ліміту становить 10 000 грн. У виписці по особовим рахункам за період з 23.05.2016 по 27.07.2020 на 685 аркушах не вказано, що це виписка саме по особовому рахунку № НОМЕР_1 , який був відкритий на виконання договору про банківський рахунок. Виписка сформована з 23.05.2016, а не з часу укладення договору банківського рахунку, містить посилання на номери інших рахунків. Позивач не пояснив, яким чином ці номери рахунків зв`язні з рухом коштів по особовому рахунку відповідача № НОМЕР_1 . Окрім того, суд зауважив, що виписку сформував ФГВФО, однак доказів, що саме уповноважена особа фонду брала участь у її складані не надав, а тому не може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, тобто підтвердити правильність та достовірність заборгованості за договором банківського рахунку. Враховуючи, що позивач не надав доказів та не довів, що кредитор належним чином виконав взяті на себе зобов`язання щодо кредитування рахунку в межах договору банківського рахунку, в розмірі та в строк відповідно до умов такого договору, чим позбавив суд можливості перевірити факт наявність чи відсутність заборгованості та її дійсний розмір. Недоведеність позовних вимог є підставою для відмови у задоволенні позову. Оскільки суд відмовив в стягненні заборгованості за основним боргом та відсотками, то не розглядав і не перевіряв правильність нарахування інфляційних та 3% річних, оскільки їх правильний розрахунок та підставність стягнення мали би значення для правильного вирішення справи у разі доведеності та задоволення вимоги про стягнення заборгованості за основним боргом та процентами. Перевіряючи оскаржуване рішення суду першої інстанції в межах заявлених вимог позовної заяви та доводів апеляційної скарги, колегія суддів враховує таке. Судом встановлено, що 29 квітня 2016 року відповідач підписав: анкету №2744376, в якій зазначив бажану суму кредиту (10200 грн) та інформацію про себе; ознайомлення з довідкою про умови кредитування та орієнтовану сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту «MS Platinum cashback (неіменна)/зарплатна», яка містить інформацію про загальні умови кредитування (мета кредиту: споживчі потреби; сума кредиту: до 50000 грн; строк кредиту: 12 місяців; забезпечення кредиту: без забезпечення; оцінка майна: не здійснюється; форма кредитування: у формі відновлювальної кредитної лінії; тип процентної ставки: фіксована; дострокове повернення кредиту: дострокове повернення кредиту можливе шляхом внесення повної суми заборгованості; плата за закриття рахунку: не стягується) та орієнтовну сукупну вартість в рамках карткового продукту; ознайомлення з тарифами по продукту «Platinum cashback /зарплатна». 29 квітня 2016 кредитор та відповідач уклали договір у формі заяви (оферти) №200519325 про надання та використання платіжної картки MC Platinum з кредитним лімітом в розмірі 10200 грн ( надалі договір банківського рахунку), при цьому встановлений розмір кредитного ліміту за рішенням Банку міг бути змінений, про що Клієнт мав бути повідомлений шляхом направлення SMS-повідомлення або в порядку, передбаченому Умовами по картках, на день укладення договору банківського рахунку розмір кредитного ліміту для безпосереднього використання становив 10 000 грн. Максимальна ставка по ліміту 58,8% річних, реальна процентна ставка по кредиту (в процентному виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку дії) 90,02%, абсолютне подорожчання кредиту (в грошовому виразі, із розрахунку, що кошти будуть використовуватися в повному обсязі максимального кредитного ліміту протягом всього строку його можливої дії) 24815,08 грн. За умовами договору банківського рахунку 29.04.2016 кредитор відкриває відповідачу особовий рахунок № НОМЕР_2 . Цього ж дня відповідач отримав платіжну картку № НОМЕР_3 до договору банківського рахунку, що підтверджується копією розписки від 29.04.2016. 20.07.2020 між ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» та ТОВ «ДІДЖІ ФІНАНС» укладений Договір №7_БМ про відступлення прав вимоги, відповідно до умов п.1 якого ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» відступає новому кредитору (ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС») належні банку, а новий кредитор набуває права вимоги банку до позичальників та/або заставодавців (іпотекодавців) та/або поручителів та/або фізичних осіб, зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом боржники, включаючи права вимоги до правонаступників боржників, спадкоємців боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки боржників, за кредитними договорами. Пунктом 2 договору №7_БМ від 20 липня 2020 року визначено, що позивач набуває всі права кредитора за кредитними договорами не раніше моменту отримання банком у повному обсязі коштів, відповідно до умов цього договору. Такі кошти позивач сплатив ще 09.07.2020 року, що підтверджується копією платіжного доручення №25. Відповідно до наданої копії платіжного доручення №25 від 09 липня 2020 року ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» сплатив ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» грошові кошти у сумі 5307308,39 грн. З копії витягу реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються та боржників за такими договорами (Додаток №1 до Договору №7_БМ про відступленням прав вимоги від 20.07.2020) встановлено, що до позивача перейшло право вимоги за договором банківського рахунку відповідача (рядок 77601) на суму 22180,89 грн, з яких: 7339,95 грн. - заборгованість за основним зобов`язанням, 14840,94 грн. - заборгованість за відсотками. Заборгованість за договором банківського рахунку, яка розрахована позивачем станом на 23.02.2022 складає 29025,52 грн, з яких сума боргу - 22180,89 грн, інфляційні витрати 4850,17 грн, 3% річних 1994,46 грн. На підтвердження наявності заборгованості за кредитом позивачем надано виписку по особовим рахункам з 23.05.2016 по 27.07.2020 (повна виписка на 685 аркушах прикріплена до матеріалів справи в електронному вигляді). У цьому документі зазначено, що він сформований 24.01.2025 в 09:21, містить запис латинським літерами GURINA та найменування кредитора ПАТ «Михайлівський», в назві документа не міститься реквізитів рахунку/ів, за якими сформована виписка. Із встановлених обставин вбачається, що спір стосується заборгованості за договором банківського рахунку з можливістю його кредитування, яка, за доводами позивача, виникла внаслідок неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за цим договором. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). У частині першій статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі. За змістом частини другої статті 1056-1 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Статтею 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Відповідно до статті 536 ЦК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Відповідно до частини першої статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Таким чином, з наведених норм законодавства вбачається, що доказом надання кредитодавцем позичальнику кредитних коштів є саме первинні документи, вимоги до яких встановлені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (за кредитним договором) можуть бути належними доказами щодо заборгованості за тілом кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі №200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі №760/7792/14-ц. У пункті 3 частини 2 статті 129 Конституції України закріплено основні засади судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ, перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок це процесуальний обов`язок суду. Зі змісту позовної заяви вбачається, що ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» відповідно до умов кредитного договору надало ОСОБА_1 у користування кредитні кошти у розмірі 10 000 (10200,00) грн. Згідно із дослідженими умовами кредитного договору №200519325 від 29.04.2016 відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_2 для використання виключно в рамках вказаного кредитного договору. Надана суду виписка за рахунками оформлена Фондом гарантування вкладів та охоплює період з 23.05.2016 по 27.07.2020, тоді як кредитні зобов`язання виникли 29.04.2016. Більше того, виписка складена за рахунками № НОМЕР_4 , № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 , тоді як відповідачу було відкрито рахунок № НОМЕР_2 (№ особового рахунку НОМЕР_8 ). Таким чином, рахунки, які зазначені в кредитному договорі, відсутні у наданій виписці за рахунками. Доказів того, що вказані у виписці рахунки (№22078532335900, № НОМЕР_5 , № НОМЕР_6 , № НОМЕР_7 ) належать саме відповідачу та відкриті на виконання кредитного договору №200519325 від 29.04.2016, суду надано не було. Всупереч вимогам ст.ст. 12, 81 ЦПК України, позивачем не надано доказів на підтвердження того, що позичальнику відповідно до умов кредитного договору №200519325 від 29.04.2016 замість рахунку № НОМЕР_2 (№ особового рахунку НОМЕР_8 ), було відкрито інший рахунок, відомості за яким містяться у наданій виписці. У зв`язку з цим, суд першої інстанції обґрунтовано не врахував зазначену виписку, як належний доказ виконання ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» умов кредитного договору №200519325 від 29.04.2016 з надання відповідачу кредитних коштів. Відповідно до положень ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник повернути кредит та сплатити проценти. Отже, саме факт надання кредитних коштів є істотною умовою виникнення відповідних правовідносин та підставою для виникнення у позичальника обов`язку щодо їх повернення. За таких обставин, дослідження судом доказів, які підтверджують рух грошових коштів та фактичне надання кредиту позичальнику, є необхідним для правильного встановлення фактичних обставин справи та вирішення спору по суті. Разом з тим, судова колегія зауважує, що позивачем зазначена загальна сума боргу за кредитом в розмірі 22180, 89 грн, з яких 7339, 95 грн. заборгованість за кредитом, 14 840, 94 грн. заборгованість за відсотками. Однак, позивач не надав до суду детального розрахунку заявленої суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками, з якого можливо було б зробити висновок про період утворення заборгованості, встановити, чи сплачувалися взагалі кошти відповідачем та в яких сумах, за які періоди, в якому розмірі, та на які суми боргу нараховувалися відсотки за користування кредитом. Без надання детального розрахунку заборгованості суд позбавлений можливості перевірити правильність такого розрахунку та ухвалити законне й обґрунтоване рішення. До аналогічного висновку щодо необхідності доведення позивачем розміру заборгованості дійшов Верховний Суд у постановах від 27.03.2019 у справі №334/1746/15-ц, від 01.02.2023 у справі №199/7014/20. Надані позивачем документи лише констатують наявність заборгованості у фіксованій сумі, але не підтверджують її наявність, достовірність, походження і розмір. При цьому передача права вимоги за договором відступлення на певну суму сама по собі не підтверджує обґрунтованість та фактичну наявність такої заборгованості. Таким чином, передача права вимоги між кредиторами не звільняє нового кредитора від обов`язку довести належними та допустимими доказами наявність і розмір заборгованості, що підлягає стягненню. Апеляційний суд зауважує, що у справі, яка переглядається, позивач мав можливість надати докази на обґрунтування позовних вимог, що є його процесуальним обов`язком відповідно до положень статей 12, 81 ЦПК України. Проте зазначеного обов`язку позивач не виконав, належних та достатніх доказів суду не надав. Інші, наведені у апеляційній скарзі доводи, не спростовують висновку суду першої інстанції, є безпідставними та необґрунтованими. З урахуванням того, що позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами факт надання кредитних коштів, а також розмір заявленої заборгованості, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про недоведеність позовних вимог. Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду першої інстанції. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд, - ухвалив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» залишити без задоволення. Рішення Старосамбірського районного суду Львівської області від 30 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня ухвалення, може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 21 квітня 2026 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк