Постанова 4855 № 640/2719/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2719/20 Суддя (судді) першої інстанції: Арсірій Р.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: судді-доповідача: Беспалова О.О., суддів: Ганечко О. М., Парінова А.Б., розглянувши у порядку письмового провадження у місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року (місце ухвалення: місто Київ, час ухвалення: не зазначений, дата складання повного тексту: 18.11.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Житлоіндбуд-2", товариство з обмеженою відповідальністю "Архівольт проект" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправним та скасування рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2019 № ІУ 113192411589, наданого замовнику будівництва - ТОВ "Житлоіндбуд-2", найменування об`єкта будівництва: "Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями по АДРЕСА_1 ". Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року, позов ОСОБА_1 залишено без задоволення. Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції з огляду на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права та ухвалити нову постанову, якою позов задовольнити у повному обсязі. Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що відповідачем безпідставно надано дозвіл на виконання будівельних робіт ТОВ "Житлоіндбуд-2", найменування об`єкта будівництва: "Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями по АДРЕСА_1 ", оскільки надана документація не відповідає чинному містобудівному законодавству. До Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив зареєстрований 12.01.2021 р. за вх. № 858, у якому третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю "ЖИТЛОІНБУД-2" наголошує, що в апеляційній скарзі позивач не наводить жодних підстав та доводів для спростування висновків та позиції суду. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.12.2020 року відкрито провадження у справі та справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26.02.2021 року постановлено призначити справу до розгляду в судовому засіданні на 25.03.2021 року. У відповідності до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги, з належними документами, що посвідчують право представників представляти їх інтереси, в судове засідання не з`явилися. В судовому засіданні суду апеляційної інстанції 25.03.2020 р. постановлено про перехід до розгляду справи в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів встановила таке. Як вбачається з матерів справи, 26.12.2019 з інформації розміщеної в розділі "Реєстр дозвільних документів" на офіційному сайті Державної архітектурно-будівельної Інспекції України ОСОБА_1 стало відомо про те, що за рішенням відповідача у серпні 2019 року ТОВ "Житлоіндбуд-2" видано дозвіл на виконаним будівельних робіт № ІУ 113192411589 щодо об`єкта: "Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями по вул. Велика Кільцева, 11 в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області". З метою з`ясування відомостей щодо технічних показників об`єкта будівництва (вид, поверховість, площа тощо), а також щодо дотримання вимог містобудівного законодавства і наявності (або відсутності) порушень прав та законних інтересів позивача, 28.12.2019 позивач звернулась до відповідача із письмовим запит на інформацію, у якому просила надати копію дозволу, а також копію експертного звіту за результатом проведеної експертизи проектної документації на будівництво об`єкта. У відповідь на зазначений запит, листом від 09.01.2020 №40-3034906)/175-20 "Про розгляд запиту" відповідач повідомив, що чинним законодавством України у сфері містобудівної діяльності виготовлення інших примірників дозволу, або його копій не передбачено, надати копію вищевказаного дозволу не вбачається можливим, та надав копію експертного звіту №7-244-17-ЕП/КО від 15.12.2017 щодо розгляду проектної документації за проектом: "Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями по вул. Велика Кільцева, 11 в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області, складеного ТОВ "Українська будівельно-технічна експертиза". Позивач вважає, що рішення відповідача про надання ТОВ "Житлоіндбуд-2" дозволу на виконання будівельних робіт є протиправним, оскільки воно не відповідає містобудівному законодавству, містобудівній документації на місцевому рівні, будівельним нормам, стандартам і правилам, порушують права та інтереси позивача, а також права та інтереси інших громадян і територіальної громади с. Петропавлівська Борщагівка, а отже підлягає скасуванню. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України від 17.02.2011 №3038-VI «Про регулювання містобудівної діяльності» (далі - Закон №3038-VI, в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 № 747 (далі- Порядок №466) та іншими нормативно-правовими актами. Пункт 4 частини 1 статті 1 Закону №3038-VI визначено, що замовник - фізична або юридична особа, яка має намір щодо забудови території (однієї чи декількох земельних ділянок) і подала в установленому законодавством порядку відповідну заяву. Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 34 Закону №3038-VI замовник має право виконувати будівельні роботи після видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Відповідно до частини 2 статті 34 Закону №3038-VI зазначені у частині першій цієї статті документи, що надають право на виконання будівельних робіт, є чинними до завершення будівництва. Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 7 Закону №3038-VI управління у сфері містобудівної діяльності та архітектурно-будівельного контролю здійснюється шляхом, зокрема, надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів (крім анулювання (скасування) документів, що засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів) центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, через головних інспекторів будівельного нагляду - щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з незначними (СС1), середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками, розташованих за межами населених пунктів і на території кількох адміністративно-територіальних одиниць, щодо об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми наслідками (СС2), розташованих у межах сіл, селищ та міст (крім міст, які є адміністративними центрами областей, міст з чисельністю населення понад 50 тисяч, міст Києва та Севастополя), а також щодо всіх об`єктів, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із значними наслідками (СС3), розташованих у межах населених пунктів. Державна архітектурно-будівельна інспекція України діє відповідно до Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 (далі Положення №294). Згідно пункту 1 Положення №294 Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів. Держархбудінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема, видає дозволи на виконання будівельних робіт, повідомлення про внесення змін до них, відмовляє у видачі таких дозволів, анулює дозволи на виконання будівельних робіт (підпункт 4 пункту 4 Положення №294). Частинами 1 та 2 статті 37 Закону №3038-VI встановлено, що право на виконання підготовчих робіт (якщо вони не були виконані раніше згідно з повідомленням про початок виконання підготовчих робіт) і будівельних робіт на об`єктах будівництва, що за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів з середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля згідно із Законом України «Про оцінку впливу на довкілля», підключення об`єкта будівництва до інженерних мереж та споруд надається замовнику та генеральному підряднику чи підряднику (якщо будівельні роботи виконуються без залучення субпідрядників) після отримання дозволу на виконання будівельних робіт. Дозвіл на виконання будівельних робіт видається органами державного архітектурно-будівельного контролю на безоплатній основі протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви. Відповідно до частини 3 статті 37 Закону №3038-VI для отримання дозволу подається заява, до якої додаються: 1) копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або копія договору суперфіцію; 2) копія розпорядчого документа щодо комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду у разі здійснення комплексної реконструкції кварталів (мікрорайонів) застарілого житлового фонду на замовлення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування на відповідних землях державної чи комунальної власності (замість копії документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою); 3) проектна документація на будівництво, розроблена та затверджена в установленому законодавством порядку; 4) копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, або згода його власника (співвласників), засвідчена у встановленому законодавством порядку, на проведення будівельних робіт у разі здійснення реконструкції, реставрації чи капітального ремонту; 5) копії документів про призначення осіб, відповідальних за виконання будівельних робіт, та осіб, які здійснюють авторський і технічний нагляд; 5-1) інформація про інженера-консультанта (у разі його залучення); 6) інформація про ліцензію, що дає право на виконання будівельних робіт, та кваліфікаційні сертифікати; 7) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України «Про оцінку впливу на довкілля». Копія документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, копія договору суперфіцію або копія документа, що посвідчує право власності на будинок чи споруду, не подається у разі, якщо державна реєстрація такого права здійснювалася у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. У цьому випадку інформація про документ, який посвідчує відповідне речове право, зазначається у заяві про видачу дозволу на виконання будівельних робіт. Форма дозволу на виконання будівельних робіт, форма заяви, що подається для його отримання, форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт, порядок видачі та анулювання дозволу на виконання будівельних робіт визначаються Кабінетом Міністрів України. Механізм набуття права на виконання підготовчих та будівельних робіт визначено Порядком виконання підготовчих та будівельних робіт, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 13.04.2011 №466 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 26.08.2015 №747) (далі - Порядок №466). Пунктом 5 Порядку №466 визначено, що будівельні роботи можуть виконуватися замовником після отримання документа, що посвідчує право власності чи користування земельною ділянкою, або договору суперфіцію та видачі замовнику дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об`єктів, які за класом наслідків (відповідальності) належать до об`єктів із середніми (СС2) та значними (СС3) наслідками або підлягають оцінці впливу на довкілля відповідно до Закону України «Про оцінку впливу на довкілля». Дозвіл видається на безоплатній основі відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку (пункт 27 Порядку №466). Згідно з пунктом 28 Порядку №466 замовник (його уповноважена особа) подає до відповідного органу державного архітектурно-будівельного контролю через центр надання адміністративних послуг чи через електронний кабінет шляхом подання засобами програмного забезпечення Єдиного державного веб-порталу електронних послуг або заповнює та надсилає рекомендованим листом з описом вкладення до центру надання адміністративних послуг заяву про отримання дозволу за формою згідно з додатком 10 до цього Порядку. До заяви додаються: витяг (витяги) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо наявного права власності або землекористування земельною ділянкою (земельними ділянками) (крім випадків, визначених пунктом 7 цього Порядку); витяг (витяги) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо будівель і інженерних споруд, які реконструюються, піддаються капітальному ремонту чи реставрації; нотаріально завірена згода власника (власників) будівлі (будівель), інженерної споруди на проведення будівельних робіт у разі здійснення не власником будівель і інженерних споруд їх реконструкції, реставрації, капітального ремонту; частина проектної документації у складі: для нового будівництва, капітального ремонту та реконструкції містобудівних умов та обмежень або листа уповноваженого органу містобудування та архітектури про те, що для проектування даного об`єкта будівництва містобудівні умови та обмеження не надаються; технічних умов щодо теплопостачання або листа розробника проекту про відсутність потреби; технічних умов щодо водопостачання та водовідведення або листа розробника проекту про відсутність потреби; технічних умов щодо електропостачання або листа розробника проекту про відсутність потреби; технічних умов щодо газопостачання або листа розробника проекту про відсутність потреби; розрахунку класу наслідків (відповідальності) та категорії складності; генерального плану на топографічній основі масштабом 1:500 або 1:1000; плану трас зовнішніх інженерних мереж та комунікацій масштабом 1:2000; планів поверхів, фасадів масштабом 1:50, 1:100 або 1:200 (для будівель). Пунктом 29 Порядку №466 визначено, що орган державного архітектурно-будівельного контролю протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви приймає рішення про надання дозволу або відмову у його видачі. Під час розгляду заяви орган державного архітектурно-будівельного контролю на основі чек-листа, поданого за формою згідно з додатком 9-3 до цього Порядку (для об`єктів нового будівництва, капітального ремонту та реконструкції) або додатком 9-4 до цього Порядку (для об`єктів реставрації), встановлює: відповідність цільового призначення земельної ділянки; відсутність зауважень за результатами проведеної експертизи проектної документації; відповідність проектних рішень містобудівним умовам і обмеженням, а саме дотримання вимог щодо відсотка забудови земельної ділянки, висотності; дотримання вимог щодо збереження охоронних зон (у разі потреби): зони приаеродромної території; зон потенційно небезпечних об`єктів лінійної частини магістральних продуктопроводів; заборонних зон електромереж; санітарно-захисної зони; природоохоронної зони; зон потенційно небезпечних об`єктів 2 класу; зони охорони пам`яток культурної спадщини, історико-культурних заповідників, історико-культурних заповідних територій; історичних ареалів населених місць; охорона культурної спадщини, збереження традиційного характеру середовища населених пунктів; забезпеченість об`єктами благоустрою: дитячими майданчиками; зонами відпочинку; паркувальними майданчиками; достовірність поданих документів (у тій частині, що об`єктивно може бути документально перевірена): чинність ліцензії/сертифіката відповідального виконавця робіт та її/його відповідність класу наслідків об`єкта будівництва; чинність сертифіката архітектора та його відповідність класу наслідків об`єкта будівництва (СС2 чи СС3) (у разі потреби); чинність сертифіката інженера-проектувальника та його відповідність класу наслідків об`єкта будівництва (СС2 чи СС3) (у разі потреби); чинність сертифіката інженера технічного нагляду та його відповідність класу наслідків об`єкта будівництва (СС2 чи СС3). Частиною 4 статті 37 Закону №3038-VI визначено, що відмова у видачі дозволу на виконання будівельних робіт видається заявнику в письмовому вигляді з відповідним обґрунтуванням у строк, передбачений для видачі дозволу. Підставою для відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт є: 1) неподання документів, необхідних для прийняття рішення про видачу такого дозволу; 2) невідповідність поданих документів вимогам законодавства; 3) виявлення недостовірних відомостей у поданих документах; 4) результати оцінки впливу на довкілля у випадках, визначених Законом України "Про оцінку впливу на довкілля". Згідно з пунктом 30 Порядку №466 підставою для відмови у видачі дозволу є: невідповідність цільового призначення земельної ділянки; наявність у поданих документах порушень містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки, зокрема дотримання вимог висотності (блакитна лінія), щільності населення, планувальні обмеження (охоронні зони пам`яток культурної спадщини, межі історичних ареалів, зони регулювання забудови, зони охоронюваного ландшафту, зони охорони археологічного культурного шару, в межах яких діє спеціальний режим їх використання, охоронні зони об`єктів природно-заповідного фонду, прибережні захисні смуги, зони санітарної охорони), дотримання охоронних зон об`єктів інженерно-транспортної інфраструктури та об`єктів підвищеної небезпеки (червоні та жовті лінії), а також зелених насаджень (зелена лінія). Пунктом 31 Порядку №466 встановлено, що у разі прийняття рішення про відмову у видачі дозволу орган державного архітектурно-будівельного контролю надсилає замовнику (його уповноваженій особі) протягом десяти робочих днів з дня реєстрації заяви відмову в паперовій або електронній формі через електронний кабінет з обґрунтуванням причин за формою, наведеною у додатку 11 до цього Порядку. Замовник може після усунення недоліків, що спричинили прийняття рішення про відмову у видачі дозволу, повторно звернутися до органу державного архітектурно-будівельного контролю щодо видачі дозволу. Форма відмови у видачі дозволу на виконання будівельних робіт наведена у додатку 11 до Порядку №466, з якого, зокрема, вбачається, що така повинна містити не лише причини відмови у наданні дозволу на виконання будівельних робіт, а саме їх обґрунтування. Як вбачається із змісту оскаржуваного рішення, суд першої інстанції питання відповідності поданої третьою особою документації не перевіряв, натомість відсутність підстав у задоволенні позовних вимог обґрунтовано ненаданням позивачем відповідних доказів. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Як вбачається з матерів справи що 18 березня 2016 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Житлобуд-2», як орендарем, та Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської області укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до якого орендодавець, на підставі рішення № 6 33 сесії VІ скликання від 24.06.2015 року Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області, передав, а орендар прийняв в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку бля будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови , що знаходиться за адресою : Київська область, Києво-Святошинський район, с. Петропавлівська-Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 11, кадастровий номер 3222485901:01:049:0048, площею 1,8 га. 29 грудня 2016 року ТОВ «Житлобуд-2» отримано містобудівні умови та обмеження для проектування об`єкта «Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями по вул. Велика Кільцева. 11 в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області», №356. У розділі «Містобудівні умови та обмеження» МУО від 29 грудня 2016 року №356 визначено, зокрема, наступні вимоги до об`єкта будівництва: - містобудівна документація : генеральний план села Петропавлівська Борщагівка, затверджений рішенням ХІІІ сесії VІ скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради № 4 від 06.06.2012 року; - граничнодопустима висота 60 м ; - розрахунок максимально-допустимої щільності населення виконати згідно ДБ 360-92** та згідно рішення науково-технічної ради Міністерства регіонального розвитку та будівництва України від 16.06.2011 року № 59 «Про схвалення настанови щодо застосування будівельних норм у частині віднесення об`єктів будівництва до категорії складності для подальшого проектування» ; - мінімальна відстань від об`єкта який проектується до існуючих будинків та споруд : відстань між житловими будинками передбачити на основі розрахунків інсталяції і освітленості відповідно до норм та протипожежних вимог. Між довгими сторонами житлових будинків заввишки 2-3 поверхи передбачити не менше 15м, а заввишки в 4 поверхи і більше - 20 м, між довгими сторонами і торцями з вікнами із житлових кімнат цих будинків - не менше 15 метрів . В разі розміщення 9-16 поверхових житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається відстань між садибними будинком і довгими сторонами багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту будинку, що зводиться. При різних вимогах до мінімально допустимих відстаней між будинками і спорудами про проектування приймаються величини, найбільші з них. Відповідно до розділу «Забудова вільних територій і реконструкція житлових кварталів» ДБН 360-92** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень» (який був чинний на час виникнення спірних правовідносин) (далі - ДБН 360-92**) у примітках 1 та 2 п. 3.13 передбачено, що при розміщенні 9-16-поверхових житлових будинків суміжно з кварталами садибної забудови, що зберігається, відстань між садибним будинком і довгими сторонами багатоповерхового будинку приймається не меншою за висоту будинку, що зводиться. При різних вимогах (протипожежних, санітарно-гігієнічних та ін.) до мінімально допустимих відстаней між будинками і спорудами при проектуванні треба приймати величини, найбільші з них. Згідно з п. 3.19* розділу «Садибна забудова» ДБН 360-92** район садибної забудови може бути сформований окремими житловими чи блокованими будинками з присадибними (приквартирними) ділянками з господарськими будівлями або без них. Забудова цих районів не повинна перевищувати 4-х поверхів. Відтак, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо недопустимості здійснення забудови території села з порушенням приписів п. 3.19* розділу «Садибна забудова» ДБН 360-92**. Як вбачається з матерів справи та пояснень третьої особи наданої в рамках апеляційного провадження, на час прийняття спірного рішення будівництво в рамках вказаного населеного пункту багатоповерхових будинків ( у тому числі 18-ти поверхових) передбачалось Генеральним планом села Петропавлівська Борщагівка затвердженого рішенням 13-тої сесії VI скликання Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06.06.2012 № 4 "Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка" із змінами внесеними на підставі розпорядження Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 23.09.2015 №527 "Про надання дозволу на дострокове внесення змін до генерального плану села Петропавлівська Борщагівка. При цьому, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.04.2019 у справі N 2826/13584/16, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2019 та постановою Верховного суду від 30.01.2020, визнано протиправним та скасовано рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області від 06 червня 2012 року №4 "Про затвердження Генерального плану с. Петропавлівська Борщагівка" Колегією суддів враховується, що на час прийняття спірного рішення про надання дозволу на виконання будівельних робіт рішення Окружного адміністративного суду міста Києва не набрало законної сили, поряд із цим не взято до уваги відповідачем. Крім того, суд враховує, що вказані рішення Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області не було опубліковано, що було обов`язковою умовою для набуття чинності змін, внесених, зокрема, до Генерального плану села. У свою чергу, колегія суддів зауважує, що як вже зазначалось, відповідно до вимог ст. 29 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» уповноважений орган з питань містобудування та архітектури перевіряє відповідність намірів забудови вимогам містобудівної документації на місцевому рівні. З огляду на зазначене та враховуючи, що Департаментом не перевірявся намір позивача будівництва житлового будинку висотою 60 м. вимогам містобудівної документації на місцевому рівні, судова колегія приходить до висновку, щодо обґрунтованості позовних вимог. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції і апеляційним судом приймаються в якості належних. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Як вбачається з матерів справи, оскаржуване рішення Окружним адміністративним судом міста Києва ухвалено в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. Відповідно до частин першої-третьої статті 12 КАС України адміністративне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку позовного провадження (загального або спрощеного). Спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні. За приписами частин другої та третьої статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) значення справи для сторін; 2) обраний позивачем спосіб захисту; 3) категорію та складність справи; 4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо; 5) кількість сторін та інших учасників справи; 6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. Особливостями розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження є: суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (стаття 258 КАС України); підготовче засідання не проводиться (частина третя статті 262 КАС України); перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі (частина четверта статті 262 КАС України); суд розглядає справу без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи (частини п`ята та шоста статті 262 КАС України); клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву (частина сьома статті 262 КАС України); при розгляді справи суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення; судові дебати не проводяться (частина восьма статті 262 КАС України). Важливо врахувати, що учасники справи, яка розглядається у спрощеному позовному провадженні, зазнають таких обмежень: скорочений строк для подачі заяви про відвід (стаття 39 КАС України); обмежене право позивача змінити предмет або підставу позову (стаття 47 КАС України); скорочений строк вступу у справу третіх осіб (стаття 49 КАС України); скорочений строк подачі заяви про виклик свідків (стаття 92 КАС України); скорочений строк направлення позивачем третім особам копії позовної заяви (стаття 171 КАС України); обмежене право на об`єднання справ в одне провадження (стаття 172 КАС України); скорочений строк складення судом повного тексту рішення (стаття 243 КАС України); скорочений строк розгляду справи (стаття 258 КАС України); не проводяться судові дебати (стаття 262 КАС України); не проводиться підготовче судове засідання (стаття 262 КАС України); наявність обов`язкової підстави для скасування судового рішення судом апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення, якщо суд розглянув за правилами спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження (стаття 317 КАС України). Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2020 року вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження та надано учасникам справи строк для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень. На переконання колегії суддів, справа, що розглядається, не відноситься до справ незначної складності за замовчуванням, що визначені частиною шостою статті 12 КАС України. З матерів справи та зокрема змісту заявленого позову вбачається, що рішення у цій справі впливає на захист суспільного інтересу, який виражається у забезпеченні дотримання забудовником всіх правил здійснення будівництва (реконструкції/капітального ремонту) та введення в експлуатацію об`єкта, що є необхідною умовою для забезпечення права на безпечне навколишнє середовище, комфортні умови проживання, збереження життя та здоров`я людей. За правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 13 лютого 2019 року у справі № 810/2763/17, суспільний (публічний) інтерес є важливі для значної кількості фізичних і юридичних осіб потреби, які відповідно до законодавчо встановленої компетенції забезпечуються суб`єктами публічної адміністрації. Тобто, суспільний (публічний) інтерес є не чим іншим, як певною сукупністю приватних інтересів. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку, що справи з приводу перевірки дотримання забудовником всіх правил здійснення будівництва (реконструкції/капітального ремонту) та введення в експлуатацію об`єкта не є справами незначної складеності в розумінні ст. 12 КАС України та відповідно не можуть розглядатись за правилами спрощеного провадження. Аналогічна позиція щодо неможливості розгляду даної справи за правилами спрощеного провадження викладено у постанові Верховного Суду від 22.01.2021 року у справі № 640/11869/20. Відтак, судом першої інстанцій порушено норми процесуального права, зокрема, судом першої інстанції вирішено розглянути справу за правилами спрощеного провадження без виклику та повідомлення сторін, без урахування складності справи та її суспільного значення, не надано належно правової оцінки всім доводам та аргументам учасників справи та не встановлено всіх обставин справи, які мають значення для її правильного вирішення. Згідно п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. У відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення не у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права, а тому наявні підстави для його скасування. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Керуючись ст. ст. 139, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної архітектурно-будівельної інспекції, треті особи - товариство з обмеженою відповідальністю "Житлоіндбуд-2", товариство з обмеженою відповідальністю "Архівольт проект" про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 листопада 2020 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати рішення про видачу дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2019 № ІУ 113192411589, наданого замовнику будівництва - ТОВ "Житлоіндбуд-2", найменування об`єкта будівництва: "Будівництво житлового комплексу з вбудованими адміністративно-побутовими приміщеннями по вул. Велика Кільцева. 11 в с. Петропавлівська Борщагівка, Києво-Святошинського району, Київської області". Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач О. О. Беспалов Суддя О. М. Ганечко Суддя А.Б. Парінов (Повний текст постанови складено 20.04.2021)