Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/8436/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/8436/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балаклицький А. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенка Я.Б., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07.08.2020 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 30.08.2017 про оформлення набуття громадянства України громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до територіальних органів ДМС України та в Адміністрацію державної прикордонної служби про протиправність та скасування рішення Центрального міжрегіонального управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області від 07.08.2020 про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 30.08.2017 про оформлення набуття громадянства України громадянину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; - зобов`язати Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області направити інформацію до ДМС України про видалення з бази даних ДМС України інформації про недійсність паспортів на ім`я громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати вказане рішення та прийняте нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю, посилаючись на те, що підставою для прийняття рішення, яким скасовано рішення ГУДМС від 30.08.2017 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону позивачу був лист Служби безпеки України в якому зазначено, що після подачі декларації про відмову від громадянства Ісламської Республіки Іран, позивач продовжував користуватися правами громадянина Ісламської Республіки Іран та перетинав державний кордон України, використовуючи паспорт громадянина Ісламської Республіки Іран № НОМЕР_1 . Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є уродженцем Ісламської Республіки Іран, що підтверджується копією з перекладом на українську мову свідоцтва про народження за реєстраційним номером 1980/3845. Батько позивача є ОСОБА_2 , що також підтверджується копією з перекладом на українську мову свідоцтва про народження за реєстраційним номером 1980/3845. З матеріалів справи вбачається, що 29 червня 2017 року ОСОБА_1 , громадянин Ісламської Республіки Іран, звернувся до Деснянського районного відділу ГУ ДМС України в м. Києві із заявою про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України», оскільки його неповнорідний брат ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився до ІНФОРМАЦІЯ_3 на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України». До матеріалів справи про оформлення набуття громадянства України згідно Порядку провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, позивачем були подані наступні документи: заява про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням (форма 8); зобов`язання про припинення іноземного громадянства (форма 10); копія паспортного документу громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ; нотаріально засвідчена копія з перекладом на українську мову паспортного документа громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , виданий 01.11.2016, дійсний до 31.10.2020; копія свідоцтва про народження громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 ; копія з перекладом на українську мову свідоцтва про народження громадянина Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 за реєстраційним номером 1980/3845; нотаріально засвідчена копія свідоцтва про народження громадянина України ОСОБА_3 серії НОМЕР_2 , виданого 29.06.2017 Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві; повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження; нотаріально засвідчену заяву гр. ОСОБА_4 про згоду на реєстрацію та постійне проживання ОСОБА_1 від 30.06.2017. За результатом розгляду поданих документів Головним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві прийнято рішення від 30.08.2017 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 05 вересня 2017 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видано довідку №1699/2017 про реєстрацію особи громадянином України. 05 вересня 2017 року ОСОБА_1 подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, в якій зазначив, що зобов`язується повернути паспорт громадянина Ірану до уповноважених органів цієї держави, не користуватися правами громадянина Ірану та не виконувати обов`язків, передбачених її законодавством для громадян цієї держави. Також, з позовної заяви вбачається і не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, 05 вересня 2017 ОСОБА_1 подав документи для оформлення паспорту громадянина України у формі ID-картки. 29 вересня 2017 року ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина України № НОМЕР_3 , виданий органом №8026. Позивач у позовній заяві зазначає та не заперечується відповідачем у відзиві на позовну заяву, 10 жовтня 2017 року він отримав паспорт громадянина України та у цей же день подав документи для оформлення паспорту громадянина України для виїзду за кордон. 19 жовтня 2017 року ОСОБА_1 був документований паспортом громадянина України для виїзду за кордон № НОМЕР_4 , виданий органом №8026. В подальшому Служба безпеки України листом від 22.07.2020 №2/3/3-5635 повідомила Департамент з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України про те, що за даними ГЦОСІ ДПСУ ОСОБА_1 продовжував використовувати паспорт Ісламської Республіки Іран № НОМЕР_1 для перетину державного кордону після підписання ним декларації 05.09.2017. Разом із наведеним листом Службою безпеки України надано лист Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України за вх. ДКР СБ України №1946 від 06.05.2020 щодо перетину державного кордону ОСОБА_1 . Департамент з питань громадянства, паспортизації та реєстрації ДМС України листом від 27.07.2020 №6.4/2685 направив за належністю до ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області лист СБУ від 22.07.2020 №2/3/3-5635 щодо порушення ОСОБА_1 законодавства України про громадянство України з проханням здійснити перевірку вищезазначених фактів та у разі їх підтвердження вжити відповідних заходів. У серпні 2020 року ЦМУ ДМС в м. Києві та Київській області складено довідку про наявність підстав для скасування рішення про оформлk7;ння набуття громадянства України за територіальним походженням громадянину України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з підстав того, що він набув громадянство України за територіальним походженням на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів , а саме: після подачі декларації про відмову від громадянства Ісламської Республіки Іран продовжував користуватися правами громадянина Ісламської Республіки Іран та перетинав Державний кордон України, використовуючи паспорт громадянина Ісламської Республіки Іран № НОМЕР_1 . 06 серпня 2020 року завідувачем сектору громадянства Деснянського РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області підготовлено подання №33/2020 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 07 серпня 2020 року Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області прийнято рішення, яким скасовано рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 30.08.2017 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з тим, що після подачі декларації про відмову від громадянства Ісламської Республіки Іран ОСОБА_1 продовжував користуватися правами громадянина Ісламської Республіки Іран; та перетинав Державний кордон України, використовуючи паспорт громадянина Ісламської Республіки Іран № НОМЕР_1 . Про прийняття вказаного рішення Центральне міжрегіональне управління державної міграційної служби у м. Києві та Київській області повідомило позивача листом від 07.08.2020. Також, вказаним листом повідомлено позивача про необхідність отримання довідки про припинення громадянства України. Не погоджуючись з таким рішення відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що матеріали справи не містять будь-яких даних про те, що станом на час звернення позивача до Деснянського районного відділу ГУ ДМС України в м. Києві із заявою на оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, а також на час прийняття Головним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві рішення від 30.08.2017 про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про громадянство України» позивач надав неправдиві відомості або фальшиві документи. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (надалі за текстом - «Закон № 2235-III»). За наведеним у статті 1 Закону № 2235-III визначенням, громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках. Відповідно до пункту другого статті 6 Закону № 2235-ІІІ громадянство України набувається, серед іншого, за територіальним походженням. Частиною першою статті 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Водночас, приписами статті 21 Закону № 2235-ІІІ визначено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 № 588/2006) (далі - Порядок № 215). Згідно з пунктом 26 Порядку № 215 (в редакції, чинній на момент подачі позивачем заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням), Для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, батько чи мати якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України «Про правонаступництво України», або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону, подає документи, передбачені підпунктами «а» - «в» пункту 24 цього Порядку, а також: а) документ, який підтверджує факт народження відповідно батька чи матері заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту; б) копію свідоцтва про народження заявника або інші документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з батьком чи матір`ю, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту. Відповідно до пункту 88 Порядку № 215 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України) для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону. З системного аналізу наведених правових норм слідує, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України та на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Тобто, необхідною та обов`язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону № 2235-ІІІ є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Указані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 820/1293/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 2040/5642/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 815/3575/15, та від 31.03.2020 року у справі № 826/15115/17. Так, згідно з оскаржуваним рішенням відповідача, підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України визначено те, що позивач набув громадянство України за територіальним походженням на підставі статті 8 Закону України «Про громадянство України» шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів , а саме: після подачі декларації про відмову від громадянства Ісламської Республіки Іран продовжував користуватися правами громадянина Ісламської Республіки Іран та перетинав Державний кордон України, використовуючи паспорт громадянина Ісламської Республіки Іран № №195735183. Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано належних доказів у розумінні КАС України на підтвердження факту подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, таких як вирок суду за статтею 358 Кримінального кодексу України. Також колегія суддів наголошує, що листи Департаменту контррозвідки Служби безпеки України від 22.04.2020 №2/3/3-5635 та Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної слулжби України від 24.04.2020 №2/3/3-3540нт на підставі яких винесено оскаржуване рішення, не є належними та достовірними доказами, оскільки не підтверджують факт підроблення документів чи надання неправдивих відомостей позивачем, що надало йому право набути громадянства України за територіальним походженням. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи, що відповідач не надав беззаперечні докази того, що набуття позивачем громадянства України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Крім того, відповідачем не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача. У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. Європейський суд з прав людини оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. А тому, Верховний Суд дійшов висновку, що будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві. Таким чином, враховуючи бездіяльність відповідача щодо з`ясування обставин у справі, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, що Центральним міжрегіональним управлінням державної міграційної служби у м. Києві та Київській області, без достатніх правових підстав, визначених статтею 21 Закону України «Про громадянство України», протиправно скасовано рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем, а твердження відповідача щодо надання позивачем свідомо неправдивих даних щодо припинення громадянства Ісламської Республіки Іран не підтверджено будь-якими доказами, відтак, спірне рішення є необґрунтованим та протиправним, а тому підлягає скасуванню. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Всі наведені апелянтом доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби України у м. Києві та Київській області - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т.