Постанова 4855 № 826/13926/18

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/13926/18 Суддя (судді) першої інстанції: Шевченко Н.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 травня 2020 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Земляної Г.В., Глущенко Я.Б., за участю секретаря: Рагімової Т.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, третя особа: Прокуратура міста Києва, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,- ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, третя особа: Прокуратура міста Києва, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області від 20.07.2017 року про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області від 28.07.2014 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про громадянство України» ОСОБА_1 . Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2019 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погодившись із вказаним рішенням суду, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій скаржник просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2019 року та прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції неповністю з`ясовані обставини справи, порушено норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин Російської Федерації, уродженець м. Стерлітамак, Башкирська АРСР, для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням звернувся до сектору громадянства Шевченківського РВ ГУ ДМС України в м. Києві із заявою № 856/2014 від 17.07.2014 року. До вищевказаної заяви додано копію витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00065231455 від 21.05.2014 року про державну реєстрацію народження діда, в якому зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився в м. Ірпінь, Київської області, Україна, що стало підставою для набуття позивачем громадянства України. За результатом розгляду даної заяви, 28 липня 2014 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області прийнято рішення про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням ОСОБА_4 відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України". 01.08.2014 року ОСОБА_4 отримав паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 . 09 вересня 2014 року позивач звернувся до Шевченківського РВ ГУ ДМС України в м. Києві про заміну паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , у зв`язку з укладенням шлюбу з ОСОБА_5 та зміною прізвища з " ОСОБА_4 на " ОСОБА_1 , з огляду на що, позивач отримав новий паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 . Листами № 04/2/4/1-179-17 від 21.06.2017 року, № 04/2/4/1-179-17 від 07.07.2017 року Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області отримало від Прокуратури м. Києва інформацію про те, що громадянство позивачем було набуто шляхом обману, внаслідок подання неправдивих відомостей, які стали підставою для набуття громадянства України. Прокуратурою м. Києва зазначено, що листом № 04/2/4/1-179-17 від 21.06.2017 року Ірпінський міський ВДРАЦС Головного територіального управління юстиції в Київській області повідомив, що витяг з державного реєстру про державну реєстрацію народження, на підставі якого позивачем подано заяву про набуття громадянства, відповідно до статей 126, 133, 135 СК України № 00065231455 від 21.05.2014 року не видавався. Також, актовий запис про народження № 88 від 11.12.1961 року, складений виконавчим комітетом Ворзельської селищної ради міста Ірпеня Київської області в архіві Ірпінського міського відділу державної реєстраціє актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області відсутній. Також, Прокуратура м. Києва повідомила Головне управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області про те, що слідчим управлінням Головного управління Національної поліції у м. Києві здійснюється досудове розслідування кримінального провадження № 12017100000000586, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.05.2017 року за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 332 КК України та за підозрою ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 3, 4 ст. 358 КК України. (а. с. 100) 14.07.2017 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області відповідно до п. 88 Порядку № 215 підготовлено подання № 19/2017 про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, на підставі якого, 20.07.2017 року було прийнято рішення про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві та Київській області від 28.07.2014 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про громадянство України" ОСОБА_4 , у зв`язку з тим, що громадянство України позивачем набуто шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей, а саме, неправдиві відомості стосовно народження його діда ОСОБА_3 на території України в м. Ірпінь Київської області. Вважаючи оскаржуване рішення відповідача протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх охоронюваних законом прав та інтересів. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що у матеріалах справи міститься копія листа Прокуратури м. Києва № 04/2/4/1-179-17 від 21.06.2017 року з інформацією про те, що витяг з державного реєстру про державну реєстрацію народження № 00065231455 від 21.05.2014 року (про народження діда позивача - ОСОБА_3 ) Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області не видавався, а актовий запис про народження № 88 від 11.12.1961 року, складений виконавчим комітетом Ворзельської селищної ради міста Ірпеня Київської області в архіві Ірпінського міського відділу державної реєстраціє актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області відсутній. Крім того, суд першої інстанції зазначає, що оскільки єдиною підставою для отримання громадянства відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство України" є саме документ, який підтверджує факт народження в Україні діда позивача, тоді як Прокуратурою м. Києва та Ірпінським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Київській області такий факт спростовано, а саме, наданий позивачем при оформленні документів витяг з державного реєстру про державну реєстрацію народження № 00065231455 від 21.05.2014 року не видавався та відомостей про народження ОСОБА_3 (згідно актового запису про народження № 88 від 11.12.1961) не виявлено, а тому підстави для набуття громадянства України за територіальним походженням у позивача відсутні, а прийняте рішення згідно з ст. 21 Закону України "Про громадянство України" обгрунтовано підлягало скасуванню, що і було реалізовано рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 20.07.2017 року з урахуванням положень чинного законодавства та з дотриманням процедури прийняття такого рішення. Колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Критерії оцінки правомірності оскаржуваних рішень визначені в статті 242 КАС України, відповідно до якої рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Тож Окружний адміністративний суд мав з`ясувати, чи були дії відповідача здійснені в межах повноважень, відповідно до закону та з дотриманням установленої процедури, а також, чи було його рішення прийнято на законних підставах. Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України від 18 січня 2001 року № 2235-III «Про громадянство України» (надалі за текстом - «Закон № 2235-III»). За наведеним у статті 1 Закону № 2235-III визначенням, громадянство України - правовий зв`язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов`язках. Відповідно до пункту другого статті 6 Закону № 2235-ІІІ громадянство України набувається, серед іншого, за територіальним походженням. Частиною першою статті 8 Закону № 2235-ІІІ передбачено, що особа, яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра, син чи дочка, онук чи онука народилися або постійно проживали до 24 серпня 1991 року на території, яка стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або яка сама чи хоча б один з її батьків, дід чи баба, рідні (повнорідні та неповнорідні) брат чи сестра народилися або постійно проживали на інших територіях, що входили на момент їх народження або під час їх постійного проживання до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її неповнолітні діти реєструються громадянами України. Іноземці, які є громадянами (підданими) кількох держав, подають зобов`язання припинити громадянство всіх цих держав. Іноземці, яким надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, замість зобов`язання припинити іноземне громадянство подають декларацію про відмову особи, якій надано статус біженця в Україні чи притулок в Україні, від іноземного громадянства. Водночас, приписами статті 21 Закону № 2235-ІІІ визначено, що рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статей 8 та 10 цього Закону шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення та перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів та провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27.03.2001 № 215 (в редакції Указу Президента України від 27.06.2006 № 588/2006) (далі - Порядок № 215). Згідно з пунктом 26 Порядку № 215 (в редакції, чинній на момент подачі позивачем заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням), Для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, батько чи мати якої народилися до 24 серпня 1991 року на території, що стала територією України відповідно до Закону України "Про правонаступництво України", або на інших територіях, що входили на момент їх народження до складу Української Народної Республіки, Західноукраїнської Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР) (частина перша статті 8 Закону, подає документи, передбачені підпунктами "а" - "в" пункту 24 цього Порядку, а також: а) документ, який підтверджує факт народження відповідно батька чи матері заявника на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту; б) копію свідоцтва про народження заявника або інші документи, що засвідчують родинні стосунки заявника відповідно з батьком чи матір`ю, які народилися на територіях, зазначених у абзаці першому цього пункту. Відповідно до пункту 88 Порядку № 215 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України) для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов`язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п`ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п`ятої статті 9 Закону; частина п`ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону. З системного аналізу наведених правових норм слідує, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України та на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Тобто, необхідною та обов`язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону № 2235-ІІІ є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України. Указані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів. Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14 листопада 2018 року у справі № 820/1293/16, від 24 квітня 2019 року у справі № 2040/5642/18, від 19 грудня 2019 року у справі № 815/3575/15, та від 31.03.2020 року у справі № 826/15115/17. Так, згідно з оскаржуваним рішенням відповідача, підставою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України визначено те, що громадянство України було набуто позивачем шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей та фальшивих документів, а саме витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00065231455 від 21.05.2014 року про державну реєстрацію народження діда, в якому зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , народився в м. Ірпінь, Київської області, Україна. Водночас, факт прийняття рішення про набуття ОСОБА_2 громадянства України за територіальним походженням, відповідно до частини першої статті 8 Закону № 2235-ІІІ, на підставі зазначеного витягу, - сторонами не заперечується. Проте, колегія суддів звертає увагу, що відповідачем не надано належних доказів у розумінні КАС України на підтвердження факту подання позивачем свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, таких як вирок суду за статтею 358 Кримінального кодексу України. Також колегія суддів наголошує, що листи прокуратури міста Києва, на підставі яких винесено оскаржуване рішення, не є належними та достовірними доказами, оскільки не підтверджують факт підроблення документів чи надання неправдивих відомостей позивачем, що надало йому право набути громадянства України за територіальним походженням. Отже, оскільки факт підробки витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян № 00065231455 від 21.05.2014 року про державну реєстрацію народження діда позивача - ОСОБА_3 не встановлено належними органами, колегія суддів приходить до висновку, що відповідач скасував своє рішення від 28 липня 2014 року про оформлення набуття громадянства України ОСОБА_2 за відсутності правових підстав. Обов`язок доказування або виправлення помилок та недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі не є підставою для обмеження у правах і свободах, або незаконному позбавленню громадянства України. Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Враховуючи, що відповідач не надав беззаперечні докази того, що набуття позивачем громадянства України внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог. Крім того, відповідачем не дотримано принципу пропорційності, необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів позивача і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), що призводить до настання несприятливих наслідків для позивача. У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово робив визначення критерію «необхідності у демократичному суспільстві». Так, за практикою Суду при визначенні питання «необхідності у демократичному суспільстві» держави користуються певною свободою розсуду, межі якої залежать від сфери, що вступає в конфлікт з гарантованим правом. Європейський суд з прав людини оцінює пропорційність обмежень, застосованих до права на повагу до сімейного життя, по відношенню до легітимної мети, якої прагнуть досягти сторони при застосуванні таких обмежень. А тому, Верховний Суд дійшов висновку, що будь-яке непропорційне втручання з боку держави у фундаментальне право передбачене статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не буде вважатися необхідним у демократичному суспільстві. Відтак, суд першої інстанції необґрунтовано вказав, що підстави для набуття громадянства України за територіальним походженням у позивача відсутні, а прийняте рішення згідно з ст. 21 Закону України "Про громадянство України" обгрунтовано підлягало скасуванню, що і було реалізовано рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 20.07.2017 з урахуванням положень чинного законодавства та з дотриманням процедури прийняття такого рішення. Згідно із ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В свою чергу, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, зазначений обов`язок не виконано, та у встановленому порядку не обґрунтовано правомірність прийнятого рішення. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. За змістом частини першої статті 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. З огляду на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, та те, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а позов задоволенню. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 липня 2019 року - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної служби у місті Києві та Київській області, третя особа: Прокуратура міста Києва, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задовольнити. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 20.07.2017 року про скасування рішення Головного управління Державної міграційної служби України в м. Києві від 28.07.2014 року про оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про громадянство ОСОБА_10 . Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення буде виготовлено протягом п`яти днів. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Земляна Г.В. Суддя Глущенко Я.Б. Повний текст постанови виготовлено - 01 червня 2020 року.