Ухвала КГС ВС № 916/2620/20

УХВАЛА 19 квітня 2021 року м. Київ Справа № 916/2620/20 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Кібенко О. Р., розглянувши матеріали касаційної скарги Фізичної особи-підприємця Васіліогла Юрія Семеновича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голден Тайл" до Фізичної особи-підприємця Васіліогла Юрія Семеновича (далі - ФОП Васіліогло Ю. С.) про стягнення 1 911 372,87 грн, ВСТАНОВИВ: 1. 05.04.2021 ФОП Васіліогло Ю. С. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2021, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

2. Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з огляду на таке.

3. Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, з визначенням передбаченої (передбачених) ст. 287 цього Кодексу підстави (підстав).

4. Відповідно до ч. 2 ст. 287 ГПК підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у п. п. 1, 4 ч. 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених ч. ч. 1, 3 ст. 310 цього Кодексу.

5. У разі подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абз. 2 п. 5 ч. 2 ст. 290 цього Кодексу).

6. У цьому випадку необхідно чітко вказати: - норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції застосував в оскаржуваному судовому рішенні; - навести висновок щодо застосування цієї норми права в оскаржуваному судовому рішенні; - навести висновок щодо її застосування у постанові Верховного Суду, зазначити дату її прийняття та номер справи; - обґрунтувати подібність правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

7. При цьому, обґрунтовуючи подібність правовідносин, як обов`язкової умови для виникнення підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК, необхідно враховувати, що подібність правовідносин визначається за відповідними критеріями.

8. Так, об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).

9. Велика Палата Верховного Суду виходить з того, що подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (п. 32 постанови від 27.03.2018 № 910/17999/16; п. 38 постанови від 25.04.2018 № 925/3/17, п. 40 постанови від 16.05.2018 № 910/24257/16).

10. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (п. 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, п. 5.5 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16; п. 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г; постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 у справі № 2-3007/11; постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 757/31606/15-ц).

11. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції відхилив його доводи про те, що акт звірки не є належним доказом щодо проведення та виконання господарського зобов`язання, і така позиція відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 19.08.2019 у справі № 910/4919/19.

12. При цьому, скаржник чітко не зазначає норму права (з посиланням на статтю, частину, абзац тощо), яку суд апеляційної інстанції неправильно застосував в оскаржуваному судовому рішенні; висновок щодо застосування цієї норми права, зроблений судом в оскаржуваному судовому рішенні; обґрунтування подібності правовідносин у справі, що розглядається, та у справі, в якій Верховний Суд виклав свій висновок.

13. Окрім цього, постанова Верховного Суду від 19.08.2019 у справі № 910/4919/19, на яку посилається скаржник, у Єдиному державному реєстрі судових рішень відсутня, що може свідчити про допущену скаржником помилку у зазначені реквізитів відповідного судового рішення.

14. Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

15. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом "Про судовий збір".

16. Згідно з ч. 1 ст. 4 цього Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

17. Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

18. За подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви (пп. 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону "Про судовий збір").

19. Частиною 4 ст. 6 Закону "Про судовий збір" передбачено, що якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

20. Господарський суд Одеської області рішенням від 04.11.2020 в позові відмовив.

21. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 11.03.2021 рішення суду першої інстанції скасував та ухвалив нове, яким позовні вимоги задовольнив частково: стягнув з відповідача на користь позивача 1 706 107,17 грн основного боргу, 9 788,84 грн інфляційних втрат; в іншій частині позовних вимог - відмовив.

22. Враховуючи вимоги касаційної скарги, скаржник при подачі цієї касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір у розмірі 51 476,88 грн (1 715 896,01 грн (оспорювана сума) х 1,5 % х 200 %).

23. У касаційній скарзі зазначено, що додатком № 1 до неї є "оригінал квитанції про сплату судового збору".

24. Відповідно до акту від 07.04.2021 № 29.1-11/155, складеним на підставі Інструкції з діловодства Верховного Суду, засвідчено, що при розкриванні поштового відправлення (штриховий код 6508007811832), яке надійшло від ФОП Васіліогло Ю. С., не виявлено вказаного у додатку касаційної скарги оригіналу платіжного документу про сплату судового збору.

25. Оскільки скаржник фактично не надав документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі, або документів, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону, то касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених п. 2 ч. 4 ст. 290 ГПК.

26. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів ГПК учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно форми та змісту подання касаційної скарги.

27. Частиною 2 ст. 292 ГПК передбачено, що якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, передбачених ст. 290 цього Кодексу, то така скарга залишається без руху.

28. Враховуючи викладене, касаційна скарга підлягає залишенню без руху. Керуючись ст. ст. 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, ст. 4 Закону "Про судовий збір", Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця Васіліогла Юрія Семеновича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.03.2021 у справі № 916/2620/20 залишити без руху.

2. Надати Фізичній особі-підприємцю Васіліоглу Юрію Семеновичу строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.

3. Роз`яснити Фізичній особі-підприємцю Васіліоглу Юрію Семеновичу, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя О. Кібенко