Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/8631/20

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 08 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 280/8631/20 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач), суддів: Суховарова А.В., Головко О.В., за участю секретаря судового засідання Троянова А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 (головуючий суддя Батрак І.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Запорізького районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) про визнання протиправною та скасування постанови,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Запорізького районного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро), в якому просила визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Запорізького ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Гончарової Лади Вікторівни від 17.11.2020 про стягнення з позивача виконавчого збору в виконавчому провадженні ВП №63638837 в сумі 10000,00 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що за своїм змістом виконавчий збір є винагородою за вчинення заходів примусового виконання рішення, за умови, що такі заходи привели до виконання рішення, при цьому обов`язковими умовами стягнення виконавчого збору є: 1) фактичне виконання документа; 2) вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішень. В даному випадку відповідач виніс постанову про стягнення з позивача виконавчого збору ще до вжиття будь-яких заходів примусового виконання. Так, в постанові про відкриття виконавчого провадження від 17.11.2020 позивачу встановлено строк в 10 робочих днів на виконання рішення суду, але державний виконавець винесла постанову про стягнення виконавчого збору навіть не дочекавшись спливу цього строку. Таким чином, вважає, що постанова про стягнення виконавчого збору в даному випадку не відповідає умовам стягнення виконавчого збору: вона винесена без фактичного виконання виконавчого документа та без вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання рішення та сам по собі факт відкриття виконавчого провадження не є достатньою підставою для стягнення виконавчого збору Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 17.11.2020 головним державним виконавцем Запорізького районного ВДВС Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Гончаровою Л.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №63638837 з примусового виконання виконавчого листа №317/1541/17 (провадження №2/317/36/2019), виданого 10.11.2020 Запорізьким районним судом Запорізької області про усунення Долинській сільській раді Запорізького району Запорізької області перешкоди у здійсненні права власності щодо об`єкту нерухомого майна - будівлі дитячого садочку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом виселення громадян ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ), ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ) ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , занесена до господарської книги за місцем реєстрації матері за адресою: АДРЕСА_3 ) з об`єкту нерухомості (будівлі дитячого садка Д), який входить до складу дитячого садочку в АДРЕСА_1 . У резолютивній частині постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.11.2020 пунктом 2 також зазначено, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів, та пунктом 3 зазначено стягнути з боржника виконавчий збір у розмірі 10000,00 грн. Також, відповідачем у межах виконавчого провадження ВП №63638837 винесено постанову про стягнення з ОСОБА_1 (боржника) виконавчого збору у розмірі 10000,00 грн. та постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження в розмірі 216,28 грн. Вищевказані постанови разом супровідним листом від 17.11.2020 №27964/5 були направлені 18.11.2020 на адресу позивача рекомендованим листом із повідомленням, про що свідчать копії фіскальний чек, Списку № 4352 згрупованих поштових відправлень та поштового конверту. 30 листопада 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) із заявою, в якій повідомила про добровільне виконання рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 19.04.2018 у справі №317/1541/17 провадження №2/317/36/2019. Головним державним виконавцем Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Гончаровою Л.В. 01 грудня 2020 року складено акт при примусовому виконані виконавчого документа №2/317/36/2019 виданого 10.11.2020 Запорізьким районним судом Запорізької області, відповідно до якого здійснений виїзд за адресою: АДРЕСА_1 , з метою перевірки виконання рішення боржником в строк зазначений в постанові про відкриття виконавчого провадження АСВП №63638837 та встановлено, що боржником звільнено приміщення від його майна, домашніх тварин та особистих речей, ключі передано представнику стягувача. Проведено фотофіксацію. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачений законодавством, довів правомірність свого рішення. Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з таких підстав. Відповідно до статей 1, 5 Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, законами та нормативно-правовими актами. Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02.06.2016 № 1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Законом № 1403-VIII визначено основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус. Завданням органів державної виконавчої служби та приватних виконавців є своєчасне, повне і неупереджене виконання рішень, примусове виконання яких передбачено законом (стаття 3). Законом України «Про виконавче провадження» на органи державної виконавчої служби законодавством покладено виконання рішень як майнового, так і немайнового характеру. Виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення є рішеннями немайнового характеру, виконання яких регулює розділ 8 Закону України «Про виконавче провадження». До рішень немайнового характеру відносяться рішення: про поновлення на роботі; про вселення стягувача; про виселення боржника; про відібрання дитини; інші рішення, за якими боржника зобов`язано особисто вчинити певні дії на користь стягувача чи утриматися від здійснення таких дій. У цій справі, предметом примусового виконання є зобов`язання немайнового характеру, що належить до особистих зобов`язань боржника у виконавчому провадженні. Відповідно до частини 6 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Положеннями частини 1 статті 66 вказаного Закону визначено, що державний виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною 6 статті 26 цього Закону, перевіряє виконання боржником рішення про його виселення. У разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово. Згідно зі статтею 10 Закону № 1404-VIII заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною 5 вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону № 1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Згідно із частиною 5 статті 27 Закону № 1404-VIII виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Закон № 1404-VIII є спеціальним законом, що регулює порядок вчинення виконавчих дій, натомість детально дії виконавців під час вчинення виконавчих дій регламентуються Інструкцією, розробленою відповідно до законів № 1403-VIII і № 1404-VIII, яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб), що відповідно до Закону № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню. Отже, положення цієї Інструкції слід розглядати як такі, що прийняті відповідно до вимог вказаних законів, та такі, що не можуть їм суперечити, у тому числі встановлювати нові вимоги, які прямо не передбачені законами, на виконання яких ця Інструкція затверджена. Так, положення частини третьої статті 40 Закону № 1404-VIII зобов`язують державного виконавця у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстави, передбаченої, зокрема, пунктом 1 частини 1 статті 37 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа винести постанову про стягнення виконавчого збору, яка виконується в порядку, встановленому цим Законом. Вказані положення частини 3 статті 40 Закону № 1404-VIII кореспондуються з нормою абзацу четвертого пункту 8 розділу III Інструкції. Натомість частина 2 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачає, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. При цьому пункт 21 розділу ІІІ Інструкції встановлює, що у постанові про закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа стягувачу виконавець зазначає підставу для цього з посиланням на відповідну норму Закону № 1404-VІІІ, результати виконання, розмір авансового внеску, який підлягає поверненню стягувачу, а також наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа, передбачені частиною 1 статті 40 вказаного Закону. При закінченні виконавчого провадження, поверненні виконавчого документа стягувачу виконавець залишає у матеріалах виконавчого провадження копію виконавчого документа, а на виконавчому документі ставить відповідну відмітку, у якій зазначаються підстава закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа з посиланням на відповідну норму Закону, залишок нестягненої суми, якщо за виконавчим документом проводилося стягнення, сума стягнутого виконавчого збору або сума стягнутої основної винагороди приватного виконавця. Відмітка на виконавчому документі засвідчується підписом виконавця та скріплюється печаткою. Виходячи зі змісту наведеної вище норми Інструкції у постанові про повернення виконавчого документа стягувачу виконавець вказує результати виконання (суму, яку фактично стягнуто), а на виконавчому документі робить відповідну відмітку щодо залишку нестягнутої суми та суми стягнутого виконавчого збору. Відтак, законодавець, передбачивши зазначені дії виконавця, встановив, що виконавчий збір стягується лише з фактично стягнутої на користь стягувача суми за виконавчим листом. Аналогічний правовий висновок міститься, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.03.2020 по справі № 2540/3203/18. Зважаючи на те, що як слідує з матеріалів справи позивачем добровільно виконано рішення суду, при цьому відсутності дії державного виконавця щодо примусового виконання виконавчого документа, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про помилковість висновків суду першої інстанції про правомірність стягнення з позивача виконавчого збору. При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що відповідно до статті 13 Закону № 1403-VIII заробітна плата працівника органу державної виконавчої служби складається з посадового окладу, премії, доплати за ранг та надбавки за вислугу років, винагороди, а також інших надбавок згідно із законодавством. Порядок виплати та розміри винагород працівникам органів державної виконавчої служби встановлюються Кабінетом Міністрів України. Перегляд механізму визначення винагороди виконавців з метою стимулювання зростання рівня реального виконання судових рішень (як однієї із необхідних умов підвищення ефективності виконавчого провадження) запроваджено Стратегією реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015-2020 роки, схваленою Указом Президента України від 20.05.2015 № 276/2015. Кабінет Міністрів України постановою від 08.09. 2016 № 643 затвердив Порядок виплати винагород державним виконавцям та їх розміри і розмір основної винагороди приватного виконавця (далі - Порядок), що визначає механізм виплати винагород державним виконавцям, а також розміри винагород державних виконавців і основної винагороди приватного виконавця. Відповідно до пункту 2 Порядку (тут і далі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі фактичного виконання (повного або часткового) виконавчого документа майнового характеру державним виконавцям, визначеним у частині першій статті 7 Закону № 1403-VIII, виплачується винагорода у такому розмірі: - 2 відсотки стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - державному виконавцю, на виконанні у якого перебував (перебуває) виконавчий документ; - 0,5 відсотка стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, але не більше 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 1 січня календарного року, - керівнику органу державної виконавчої служби та його заступникам, яким безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Згідно з положеннями пункту 4 Порядку фактичним виконанням вважається виконання рішення за виконавчим документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі в порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження», якщо за такими документами стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. З аналізу наведених вище норм Порядку слідує, що у разі фактичного виконання виконавчого документом майнового характеру в повному обсязі або частково та виконання виконавчого документа немайнового характеру в повному обсязі, державному виконавцю виплачується винагорода у відсотковому співвідношенні від стягнутої суми або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом, якщо за таким виконавчим документом стягнуто виконавчий збір та витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення виконання рішення. В межах даної справи не встановлено дій відповідача, щодо примусового виконання рішення суду, позивач виконав рішення добровільно. Враховуючи встановлені обставини справи в їх сукупності та норми чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, що є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310, 315, 317, 321, 325, 328, 329 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 14.12.2020 скасувати та прийняти нову постанову. Позов ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Запорізького відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м. Дніпро) Гончарової Лади Вікторівни від 17.11.2020 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в виконавчому провадженні ВП №63638837 в сумі 10000,00 грн. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Запорізького районного відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) витрати на сплату судового збору в розмірі 2109,80 грн. Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий - суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров суддя О.В. Головко