Постанова 4851 № 2002/2-а-464/11

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Коптєв Ю.А. 19 квітня 2021 р. Справа № 2002/2-а-464/11 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2020 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерством соціальної політики України про визнання дій неправомірними та зобов`язання до надання гарантованих державою компетенцій та пільг,- В с т а н о в и в: 19.05.2011 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просив визнати неправомірним виплату відповідачем компенсації вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України на підставі наказу Міністерства праці та соціальної політики України від 24.01.2011 року № 23 «Про встановлення розмірів грошової компенсації вартості продуктів харчування громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на 2011 рік» у розмірі 301 грн, всупереч положенням п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської РДА Харківської області та Міністерство соціальної політики України здійснити необхідні дії відповідно до вимог ст.ст. 19, 22. 46 Конституції України та п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме: надавати гарантовані державою компенсації та пільги; забезпечити продуктами харчування за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50 % вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановлюваними Міністерством охорони здоров`я України, починаючи із грудня 2010 року, за виключенням раніше виплачених з цього питання коштів. Постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року, що набрала законної сили 26.01.2012 року, вимоги адміністративного позову ОСОБА_1 задоволені в повному обсязі. Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 20.08.2012 року Управлінню праці та соціального захисту населення Барвінківської РДА Харківської області відмовлено в роз`ясненні постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року. Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 03.09.2012 року Управлінню праці та соціального захисту населення Барвінківської РДА Харківської області відмовлено в задоволені заяви про встановлення способу та порядку виконання судового рішення. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2013 року Управлінню праці та соціального захисту населення Барвінківської РДА Харківської області відмовлено в роз`ясненні ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.01.2012 року. Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 11.08.2014 року частково задоволена заява Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської РДА Харківської області про роз`яснення постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року по справі № 2002/2-а-464/11. Судове рішення роз`яснено наступним чином, - згідно постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року в справі № 2002/2-а-464/11 управління праці та соціального захисту населення Барвінківської РДА Харківської області, Міністерство соціальної політики України зобов`язані здійснити необхідні дії відповідно до вимог п. 14 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.1992 року № 258 «Про норми харчування та часткову компенсацію вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», направлені на забезпечення ОСОБА_1 продуктами харчування за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання та компенсацією 50% вартості продуктів харчування за медичними нормами, встановленими Міністерством охорони здоров`я України, починаючи з 01.12.2010 року і до внесення змін чи скасування нормативних актів, на підставі яких було винесено постанову, за виключенням раніш виплачених з цього питання коштів. Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 30.03.2017 року позивачу ОСОБА_1 повернута заява про зобов`язання суб`єктів владних повноважень - управління соціального захисту населення Барвінківської РДА Харківської області, Міністерства соціальної політики України подати до суду звіт про виконання судового рішення та накладення на їх керівників штрафу. 04.12.2020 року до Барвінківського районного суду Харківської області надійшла заява ОСОБА_1 , якою позивач з підстав, визначених ст. 382, ст. 383 КАС України просить: визнати неправомірними дії Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Міністерство соціальної політики України щодо невиконання постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року у справі № 2002/2-а-464/11, де залишок нарахованої заборгованості компенсації вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання, станом на 09.01.2019 року склала 78.568,76 грн., яка до цього часу не виплачена, тобто вказане рішення суду не виконане; встановити судовий контроль за виконанням постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року у справі № 2002/2-а-464/11 та зобов`язати Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області і Міністерство соціальної політики подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування заяви зазначив, що постанова Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року у справі № 2002/2-а-464/11 так і залишається невиконаною, а відповідачі Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Міністерство соціальної політики України не надали інформації про строки виконання у повному обсязі зазначеної постанови. Ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 14.12.2020 року заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення та визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерства соціальної політики України про визнання дій неправомірними та зобов`язання до надання гарантованих державою компенсацій та пільг, - залишено без задоволення. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 14.12.2020 року та задовольнити його заяву про встановлення судового контролю за виконанням постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року у справі № 2002/2-а-464/11 та зобов`язати Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області і Міністерство соціальної політики подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не вірно зазначено у оскаржуваній ухвалі, що ним нібито не заперечена виплата частини заборгованості за постановою Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року у справі № 2002/2-а-464/11. Також, хибним у оскаржуваній ухвалі є висновки про те, що встановлення судового контролю за виконанням судового рішення за невиконанням суб`єктом владних повноважень-відповідачем у справі можливе лише під час прийняття рішення у справі. Крім того, позивач зазначив, що суд першої інстанції взагалі не звернув уваги, що Європейським судом з прав людини із цього питання ухвалено два рішення від 31.07.2014 року у справі Штефан та інші проти України та від 26.06.2017 року у справі Бурмич та інші проти України (заява № 46852/13 та ін.), які відповідачі відмовляються виконувати, а національний суд сприяє цьому, бо нібито заінтересований у невиконанні свого ж рішення, тому і відмовляє у встановленні судового контролю за виконанням постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року у справі № 2002/2-а-464/11. Жодне із перелічених вище рішень, національних та міжнародних судів Управлінням соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Міністерством соціальної політики України не виконані. Міністерства соціальної політики України у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 14.12.2020 року без змін. Відзив на апеляційну скаргу від Управління соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області не надійшов, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи. Письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом (п. 10 ч. 1 ст. 4 КАС України). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, судове рішення на підставі ст. 317 КАС скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження її розгляду, з наступних підстав. Залишаючи без задоволення заяву ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання постанови, є правовим наслідком судового рішення і саме в його резолютивній частині повинно бути визначено обов`язок подати звіт, оскільки встановити судовий контроль за невиконанням рішення суб`єктом владних повноважень - відповідачем у справі, суд першої чи апеляційної інстанцій можуть лише під час прийняття рішення у справі. Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Крім того, обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України також передбачена також нормами Закону України "Про судоустрій і статус суддів". Колегія суддів зазначає, що з аналізу наведеного вище вбачається, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини рішення від 26 червня 2013 року №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012). Також, Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини). Як вбачається з матеріалів даної справи, 04.12.2020 року, позивач ОСОБА_1 , звертаючись до суду першої інстанції з заявою про визнання неправомірними дій, вчинених Управлінням праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Міністерством соціальної політики України на виконання постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року у справі № 2002/2-а-464/11 та порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, просив суд першої інстанції: визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Міністерством соціальної політики України щодо невиконання постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року у справі № 2002/2-а-464/11, де залишок нарахованої заборгованості компенсації вартості продуктів для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за медичними нормами з обов`язковим прикріпленням до відповідних магазинів за місцем проживання, станом на 09.01.2019 року склала 78.568,76 грн., яка до цього часу не виплачена, тобто вказане рішення суду не виконане; встановити судовий контроль за виконанням постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року у справі № 2002/2-а-464/11 та зобов`язати Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Міністерства соціальної політики України подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 1 ст. 382 КАС України). Тобто, позивач ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з вимогами щодо застосування останніми заходів, передбачених ст.ст. 382, 383 КАС України. Згідно з ч. 1 ст. 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Частиною 2 ст. 382 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. У такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються (ч. 2 ст. 383 КАС України). Заяву, зазначену в частині першій цієї статті, може бути подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, але не пізніше дня завершення строку пред`явлення до виконання виконавчого листа, виданого за відповідним рішенням суду (ч. 4 ст. 383 КАС України). У разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена (ч. 5 ст. 383 КАС України). Колегія суддів зазначає, що аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про виокремлення у окремі статті таких видів судового контролю за виконанням судового рішення, як зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (ст. 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (ст. 383 КАС України). Законодавець, розмежовуючи види судового контролю за виконанням судового рішення, тим самим розділив і види заяв, з якими звертається позивач до суду та, відповідно, - наявність чи відсутність вимог до оформлення кожної з них. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 16.10.2018 року по справі № 556/2081/17. Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Окрім того, приписами ст. 382 та ст. 383 КАС України передбачено і різні порядки розгляду заяв, поданих відповідно до цих норм. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції, отримавши заяву позивача про визнання неправомірними дії вчинених Управлінням праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області та Міністерством соціальної політики України - відповідачами на виконання постанови Барвінківського районного суду Харківської області від 17.06.2011 року по справі № 2002/2-а-464/11 та порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, прийняв до розгляду заяву позивача ОСОБА_1 в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України, що підтверджується ухвалою Барвінківського районного суду Харківської області від 09.12.2020 року. Тобто, судом першої інстанції було вирішено розглядати подану заяву позивача ОСОБА_1 в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України сумісно. Колегія суддів зауважує, що як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали суду першої інстанції (ухвали Барвінківського районного суду Харківської області від 14.12.2020 року) судом першої інстанції фактично розглядалася та вирішувалася заява позивача в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України сумісно, не зважаючи на те, що приписами вказаних статей КАС України передбачено різні процедури розгляду заяв та різні правові наслідки за наслідками розгляду таких заяв відповідно до вказаних норм КАС України. Відповідно з урахуванням наведеного, заяви подані в порядку ст.ст. 382, 383 КАС України не можуть розглядатися та вирішуватися судом першої інстанції сумісно, оскільки такі види судового контролю мають розглядатися та вирішуватися останнім окремо, з ухваленням окремих судових рішень за наслідками розгляду таких заяв, що не було враховано судом першої інстанції в даній справі. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту ч.ч. 2-4 ст. 383 КАС України вбачається, що до заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду висуваються наведеними нормами певні вимоги і в разі невідповідності такої заяви цим вимогам ця заява підлягає поверненню заявнику. Разом з тим, як вбачається з матеріалів даної справи, судом першої інстанції не було зазначено щодо відповідності поданої заяви позивача вимогам наведених вище норм КАС України, тобто останнім не надано правової оцінки тому, чи підлягала розгляду судом така заява позивача чи вона повинна була бути повернута заявнику у відповідності до ч. 5 ст. 383 КАС України. Таким чином, з огляду на вказане вище, враховуючи неповне з`ясування судом першої інстанції обставин справи, що мають значення для справи, а також порушення норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а оскаржувана ухвала Барвінківського районного суду Харківської області від 14.12.2020 року відповідно до п. 1 та п. 4 ст. 320 КАС України скасуванню, з направленням даної справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. В даному випадку у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вирішити заяви позивача по суті. Інші доводи апеляційної скарги означених висновків колегії суддів не спростовують. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін; 2) скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення; 3) скасувати судове рішення повністю або частково і у відповідній частині закрити провадження у справі повністю або частково або залишити позовну заяву без розгляду повністю або частково; 4) визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у визначених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині; 5) скасувати судове рішення і направити справу для розгляду до іншого суду першої інстанції за встановленою підсудністю; 6) у визначених цим Кодексом випадках скасувати свою постанову (повністю або частково) і прийняти одне з рішень, зазначених у пунктах 1-5 частини першої цієї статті. Відповідно до ст. 320 КАС України підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, п.1, п.4 ч.1 ст.320, ст.ст.321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Ухвалу Барвінківського районного суду Харківської області від 14 грудня 2020 року - скасувати. Справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Барвінківської районної державної адміністрації Харківської області, Міністерством соціальної політики України про визнання дій неправомірними та зобов`язання до надання гарантованих державою компетенцій та пільг направити до Барвінківського районного суду Харківської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Повний текст постанови складено 19.04.2021 року.