Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/10028/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 27 листопада 2023 р. Справа № 520/10028/19 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2023, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 04.08.23 у справі № 520/10028/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 у справі №520/10028/19 адміністративний позов ОСОБА_1 (далі по тексту - ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та Київського об`єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області: Климова О.В. №1087/К-14 від 10.04.2019 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2019 року про перегляд рішення комісії від 24.06.2008 року №687 та підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах по Списку №1 за період з 15.12.1988 року по 10.03.1994 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 22.09.2020 відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 по справі №520/10028/19. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.10.2019 у справі №520/10028/19 набрало законної сили 22.09.2020. ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із заявою про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №520/10028/19. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №520/10028/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії відповідно до ст. 382 КАС України повернуто заявнику без розгляду. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 28.06.2023 у справі №520/10028/19 ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.04.2023 у справі №520/10028/19 скасовано, справу направлено до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 року заяву ОСОБА_1 від 31.03.2023 в адміністративній справі №520/10028/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії повернуто заявнику. ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу від 04.08.2023 року за наслідками заяви від 31.03.2023 року про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №520/10028/19 і зобов`язати суд витребувати звіт про виконання судового рішення. В обґрунтування вимог скарги посилається на те, що в додатках до заяви від 31.03.2023 року про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №520/10028/19 надано документи про хід виконавчого провадження. Вважає, що помилковість винесення спочатку ухвали від 04.04.2023 року, яку скасували, а також аналіз матеріалів справи і наданих документів, дають підстави скасувати і ухвалу суду першої інстанції від 04.08.2023 року про повернення заявнику заяви ОСОБА_1 від 31.03.2023 в адміністративній справі №520/10028/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області не скористалося правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, передбаченим ст.304 КАС України. Справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З урахуванням наведеної вище норми КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги ОСОБА_1 . Колегія суддів, заслухавши суддю - доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги та оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Приймаючи ухвалу про повернення заяви ОСОБА_1 від 31.03.2023, суд першої інстанції виходив з того, що подана заява не відповідає вимогам, встановленим ст.383 КАС України. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення. Відповідно до ст.129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 14 КАС України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Аналогічні положення містяться в ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. У відповідності до ч.ч.2,4 ст.372 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Отже, вирішення спору в судовому порядку завершується винесенням судового рішення у справі, яке після набрання ним законної сили є обов`язковим для учасників справи та в подальшому має бути виконано стороною у справі самостійно, або у примусовому порядку, визначеному нормами Закону України «Про виконавче провадження». Так, ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції з заявою від 31.03.2023, в якій зазначила, що відповідач (Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області) своєю бездіяльністю щодо виконання судового рішення у справі №520/10028/19 порушує її право на отримання пільгової пенсії. Колегія суддів звертає увагу, що вказана вище заява ОСОБА_1 перевірялася судом першої інстанції на предмет дотримання заявником вимог ст.383 КАС України. Правовий інститут контролю за виконанням рішення суду, механізм якого унормований у тому числі і приписами ст.383 КАС України, підлягає застосуванню у разі наявності протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо виконання рішення суду. Так, відповідно до ч.1 ст.383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Приписами ч.2 ст.383 КАС України передбачено, що у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява;2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. Відповідно до ч.5 ст.383 КАС України у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання. Неприбуття в судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розгляду такої заяви. У разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Така ухвала суду може бути оскаржена. Колегія суддів звертає увагу на те, що ст.383 КАС України чітко визначений порядок подання заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, а також визначено, які саме відомості повинні бути зазначені заявником у поданій заяві. Суд при прийнятті до розгляду заяви про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, зобов`язаний перевірити таку заяву на відповідність вимогам, визначеним ст.383 КАС України. Наведене вище узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 26.05.2020 у справі №2-а-2733/11. Колегія суддів враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 11.12.2019 у справі №821/471/18, в якій суд касаційної інстанції зазначив, що встановлені процесуальним кодексом вимоги щодо змісту та форми заяви обов`язкові до виконання усіма учасниками процесу та їх дотримання перевіряється судом. Як вже зазначалося вище, відповідно до п.9 ч.2 ст.383 КАС України у заяві зазначаються документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви. В порушення вказаної норми КАС України заявником не було надано до суду документ про сплату судового збору за подання заяви від 31.03.2023. При цьому, подана у даній справі заява ОСОБА_1 від 31.03.2023 до передбаченого ч.2 ст.3 Закону «Про судовий збір» вичерпного переліку заяв за подання яких судовий збір не справляється, не відноситься. Належних та допустимих доказів на підтвердження наявності, передбачених ст.5 Закону України "Про судовий збір" пільг щодо сплати судового збору заявник не надав. Висновки щодо необхідності сплати судового збору за подання заяви в порядку ст.383 КАС України містяться в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі №807/220/18, від 25.06.2020 у справі №0240/2226/18-а та у справі №160/1712/21 від 04.07.2023, які в силу ч.5 ст.242 КАС України підлягають врахуванню судом апеляційної інстанції у даній справі. Відтак, заява ОСОБА_1 не відповідає вимогам, встановленим п.9 ч.2 ст.383 КАС України, а тому правильним є висновок суду першої інстанції про те, що позивачем не було надано документ про сплату судового збору. Крім того, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції, що в порушення ч.3 ст.383 КАС заявником не було надано до суду доказів надіслання заяви іншим учасникам справи. Водночас, колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на наступне. Так, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 31.03.2020 року у справі №160/8046/18, принцип офіційного з`ясування всіх обставин справи, закріплений ч.4 ст.9 КАС України, зобов`язує суди вживати заходи для з`ясування всіх обставин у справі. Принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед у активній ролі суду при розгляді справи. В адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставин справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення. Принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Так, у рішенні від 4 грудня 1995 року у справі «Bellet v. France» («Беллет проти Франції», Серії A № 333B, пункт 36) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - «Конвенція») містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. У рішенні від 25 січня 2000 року у справі «Miragall Escolano and Othersv. Spain» («Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», заяви №38366/97, №38688/97, №40777/98, №40843/98, №41015/98, №41400/98, №41446/98, №41484/98, №41487/98, №41509/98) і у рішенні від 28 жовтня 1998 року у справі «Perez de Rada Cavaniles v. Spain» («Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії», заява №3256-57) Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнано порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції. Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 грудня 2018 року № 11-989заі18. В контексті наведеного вище, колегія суддів звертає увагу, що судом першої інстанції було встановлено, що заявником, всупереч п.7 та п.8 ч.2 ст.383 КАС України, не було зазначено в поданій заяві від 31.03.2023, інформацію про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформацію про хід виконавчого провадження. Разом з тим, як встановлено з матеріалів справи, заявником до поданої ним заяви було додано документи в підтвердження його вимог та обґрунтувань, зокрема, повідомлення №65694467 про вчинення кримінального правопорушення Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), адресованого Головному управлінню Національної поліції у Харківській області від 10.09.2021 №65694467 (т.3, а.с.62-64), лист Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 22.06.2021 щодо виконання рішення суду, адресований Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Харківській області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (т.3, а.с.65). В даному випадку, відповідна інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання та інформація про хід виконавчого провадження фактично міститься у наданих заявником документах, а відтак суд першої інстанції міг самостійно дослідити таку інформацію в таких документах. Щодо посилання суду першої інстанції на те, що в порушення вимог п.6 ч.2 ст.383 КАС України заявником не було в поданій заяві відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження, то колегія суддів зазначає, що суд не був позбавлений можливості самостійно встановити відповідну інформацію, у т.ч., згідно даних Єдиного реєстру судових рішень відповідно до вимог ч.5 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень". Крім того, судом першої інстанції зазначено, що в порушення норми ч.3 ст.383 КАС України, згідно якої на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються вимоги, позивач зазначає докази, про які йому відомо і які можуть бути використані судом, заявником не було надано до заяви жодного доказу, однак колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки ОСОБА_1 до поданої нею заяви надавалися відповідні докази (документи), які суд першої інстанції фактично не дослідив. Також, судом першої інстанції зазначено, що в порушення ч.4 ст.383 КАС України в заяві не зазначено та не надано жодних доказів, що заяву подано протягом десяти днів з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, однак колегія суддів зазначає, що досліджуючи подану заяву та додані до неї документи, суд міг самостійно вчинити дії, направлені на встановлення питання щодо дотримання заявником строку звернення з такою заявою до суду першої інстанції та відповідно надати цьому власну правову оцінку. Отже, підсумовуючи вищезазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції частково дійшов помилкових висновків в частині мотивів повернення заяви ОСОБА_1 від 31.03.2023. В той же час, зміст норми абз.2 ч.5 ст.383 КАС України вказує на те, що у разі невідповідності заяви вказаним вище вимогам вона ухвалою суду, прийнятою в порядку письмового провадження, повертається заявнику. Таким чином, враховуючи наведені вище висновки суду апеляційної інстанції, оскільки подана ОСОБА_1 заява не відповідає вимогам, які встановлені приписами ст.383 КАС України до заяв про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, колегія суддів погоджується з загальним висновком суду першої інстанції про повернення заявнику заяви ОСОБА_1 від 31.03.2023. При цьому, надаючи правову оцінку, викладеним в апеляційній скарзі доводам щодо наявності підстав для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції, колегія суддів звертає увагу, що ці доводи не спростовують наведених вище висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для повернення судом першої інстанції заяви Климової від 31.03.2023 на підставі абз.2 ч.5 ст.383 КАС України. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Пунктом 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Частиною 4 ст.317 КАС України передбачено, що зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. Таким чином, колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає зміні в частині мотивів повернення заявнику заяви ОСОБА_1 від 31.03.2023 в адміністративній справі №520/10028/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії, а в іншій частині залишенню без змін. З урахуванням приписів ч.2 ст.328 КАС України дана постанова суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 у справі №520/10028/19 змінити в частині мотивів повернення заявнику заяви ОСОБА_1 від 31.03.2023 в адміністративній справі №520/10028/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії. В іншій частині ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.08.2023 у справі №520/10028/19 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню. Головуючий суддя О.М. Мінаєва Судді З.О. Кононенко В.А. Калиновський