Постанова 4857 № 569/7655/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 рокуЛьвівСправа № 569/7655/20 пров. № А/857/6036/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Затолочного В.С., суддів: Большакової О.О., Качмара В.Я., з участю секретаря судового засідання Кітраль Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 березня 2021 року у справі № 569/7655/20 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови, (рішення суду першої інстанції ухвалене суддею Бердій М.А., в м. Рівне Рівненської області 02 березня 2021 року, дата складення повного тексту судового рішення не зазначена), - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , позивач) звернулася з адміністративним позовом до Поліської митниці Держмитслужби (надалі також - Поліська митниця, відповідач), в якому просила суд скасувати постанову в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби Мужева О.О. від 12 березня 2020 року № 0133/20400/19 у справі про порушення митних правил, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною першої статті 485 Митного кодексу України (надалі також - МК України) та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 23320,41 грн. Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 02 березня 2021 року адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржила Поліська митниця Держмитслужби, яка покликаючись на неправильне застосування до спірних правовідносин судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 березня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційних вимог покликається на те, що позивача правомірно притягнуто до адміністративної відповідальності, тому що нею вчинені дії, спрямовані на зменшення розміру сплати митних платежів. Так, зазначений у поданій позивачем митній декларації рік виготовлення автомобіля, що розмитнювався, не відповідає реальному року виготовлення (замість 2011 року зазначений 2012 рік), що підтверджується матеріалами справи. Відтак, підстави для скасування оскаржуваної постанови відповідача відсутні. Позивач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, а відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також - КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з частиною третьою статті 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи у відсутності учасників справи за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено, що 27 січня 2020 року декларантом ТОВ «Голден-Брокс» ОСОБА_1 на підставі договору декларування б/н від 24 січня 2020 року, з метою митного оформлення та випуску у вільний обіг легкового автомобіля марки «Volvo», модель «V50», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2012, подано в Поліську митницю Держмитслужби митну декларацію типу ІМ40ДЕ № UA204020/2020/203725. Для митного оформлення вказаного легкового автомобіля декларантом подано наступні товаросупровідні документи: свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 12.06.2017 року; документ купівлі-продажу (Proforma factuur) № BESPR-0010-0520 від 26.12.2019 року; експертну довідку № 200127/018 від 27.01.2020 року; акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 25.01.2020 р. UA205020/2020/401104. На основі поданої митної декларації, декларантом здійснено розрахунок митних платежів з врахуванням заявленого календарного року виготовлення транспортного засобу (2012) за ставкою акцизного податку відповідно до якого застосовано коефіцієнт « 7 на загальну суму 51596,14 грн. В результаті проведення митного огляду транспортного засобу, що підтверджено актом про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, товарів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2020/401104 від 28 січня 2020 року виявлено сертифікат на транспортний засіб № б/н від 15.12.2011 року, згідно якого календарний рік виготовлення легкового автомобіля марки «Volvo», модель «V50», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 2011. З метою перевірки правильності визначення року виготовлення зазначеного транспортного засобу Поліською митницею ДФС направлено лист від 06.02.2020 року №7.13-1/20-1/13-20/989 до офіційного імпортера «Volvo» в Україні ТОВ «Віннер Імпортс Україна» ЛТД. Із відповіді ТОВ «Віннер Імпортс Україна» ЛТД від 07.02.2020 року № 716, вбачається, що згідно технічних даних інформаційного ресурсу заводу-виробника бренду «Volvo» дата виробництва автомобіля марки «Volvo», модель «V50», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 16.12.2011 року. Згідно Службової записки управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Поліської митниці Держмитслужби від 30.01.2020 року № 7.13-15/вн.-36/338, різниця митних платежів станом на день подання декларації складає 7773,47 грн. (у тому числі мито - 1251,90 грн., акцизний податок -3141,39 грн. та податок на додану вартість 3380,89 грн.). Після коригування митної вартості на підставі Службової записки управління контролю митної вартості, класифікації, походження товарів та прогнозування надходжень Поліської митниці Держмитслужби від 30.01.2020 року № 7.13-15/вн.-36/338, митна декларація змінена і всі митні платежі сплачені до державного бюджету в повному обсязі. 12 березня 2020 року в.о. начальника Поліської митниці Держмитслужби Мужевим О.О. винесено постанову в справі про порушення митних правил № 0133/20400/19 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 485 МК України та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становить 23320,41 грн. Не погоджуючись з таким рощенням відповідача, позивач звернулася до суду з вказаним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів наявність умислу в діях позивача, спрямованого на вчинення адміністративного правопорушення, а також переслідування мети, спрямованої на неправомірне зменшення розміру митних платежів, що свідчить про відсутність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 485 МК України, а також про невідповідність висновків, що містяться в оскаржуваній постанові про порушення митних правил фактичним обставинам справи. Апеляційний суд погоджується з таким висновком суду першої інстанції і надаючи правову оцінку обставинам справи та доводам апелянта, зазначає наступне. Згідно із статтею 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості. Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК України) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів). Тобто, для притягнення особи до відповідальності, згідно зі статтею 485 МК України, у даному випадку необхідно довести факт заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей та/або надання документів, що містять неправдиві відомості та наявність прямого умислу. При цьому, неправдиві відомості мають впливати на розмір митних платежів. Згідно з частиною другою статті 270 цього Кодексу правила оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, іншими (крім мита) митними платежами встановлюються Податковим кодексом України (надалі також - ПК України) з урахуванням особливостей, що визначаються цим Кодексом. Пунктом 215.1 статті 215 ПК України передбачено, що до підакцизних товарів належать, зокрема, автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли, транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні засоби для перевезення вантажів. Відповідно до підпункту 215.3.5-2 пункту 215.3 статті 215 ПК України акцизний податок справляється з таких товарів та обчислюється за такими ставками: моторні транспортні засоби для перевезення вантажів з повною масою транспортного засобу не більше як 5 тон з робочим об`ємом циліндрів двигуна не більше як 2500 куб. см, що використовувалися, класифіковані за кодом згідно з УКТЗЕД 8704219900 на дату подання митної декларації у цій справі 0,02 євро за 1 куб. см. об`єму циліндрів двигуна. Ставка податку для транспортних засобів, що відповідають коду 8704 згідно з УКТЗЕД, застосовується для автомобілів, що використовувалися з 5 до 8 років, з застосуванням коефіцієнту 40, а для автомобілів, що використовувалися понад 8 років з застосуванням коефіцієнту

50. В підпункті 14.1.251. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що транспортні засоби, що використовувалися - транспортні засоби, на які уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними, видані реєстраційні документи, що дають право експлуатувати такі транспортні засоби. З цього нормативного положення слідує, що для того щоб визначити митну вартість транспортного засобу важливим є з`ясування дати першої реєстрації транспортного засобу, яка свідчить про початок його використання і зазначена в реєстраційних документах виданих уповноваженими державними органами, в тому числі іноземними. Крім того, відповідно до пункту 8 наказу Державної митної служби України від 17.11.2005 року № 1118 «Про затвердження Правил митного контролю та митного оформлення транспортних засобів, що переміщуються громадянами через митний кордон України» датою початку користування транспортного засобу, що були в користуванні та ввозяться на митну територію України, уважається дата першої реєстрації транспортного засобу, визначена в реєстраційних документах, які видані уповноваженими державними органами та дають право експлуатувати ці транспортного засобу на постійній основі. Датою першої реєстрації транспортного засобу, який перебував у користуванні, є дата, зазначена в спеціальній графі технічного паспорта (свідоцтва про реєстрацію). Виходячи з наведених норм, належним доказом дати початку користування автомобілем, який ввозиться на митну територію України, є дата його першої реєстрації, вказана в реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами країни, в якій така реєстрація була здійснена. Для здійснення митного оформлення та випуску у вільний обіг на митну територію України автомобіля марки «Volvo», модель «V 50», ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2012, позивач, крім інших документів, надала свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 12 червня 2017 року, в якому зазначена дата першої реєстрації транспортного засобу 02.01.2012. Інші документи, подані позивачем, також підтверджують вказану дату першої реєстрації транспортного засобу, а саме документ купівлі-продажу (Proforma factuur) № BESPR-0010-0520 від 26 грудня 2019 року та експертна довідка № 200127/018 від 27 січня 2020 року. Більше того, в пункту 8.3.4. Акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 25 січня 2020 року UA205020/2020/401104 міститься інформація, що під час проведення ідентифікаційного огляду було встановлено такі дані про товар: автомобіль легковий, марки «Volvo», модель «V50», кузов НОМЕР_1 , двигун дизельний, маркування двигуна н/в, робочий об`єм циліндрів двигуна 1560 куб.см, що був у використанні, рік виготовлення 2012, колір чорний. Відповідач свої сумніви щодо правильності дати першої реєстрації вказаного транспортного засобу обґрунтовує тим, що від офіційного дилера «Volvo» в Україні - товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер Імпортс Україна» ЛТД на лист від 06.02.2020 року №7.13-1/20-1/13-20/989 отримав інформацію про те, що дата виробництва зазначеного автомобіля - 16.12.2011 року згідно технічних даних інформаційного ресурсу заводу-виробника бренду «Volvo». Однак, апеляційний суд стверджує, що правове значення для визначення часу використання транспортного засобу та нарахування акцизного податку є дата першої реєстрації транспортного засобу, вказана у реєстраційних документах, виданих уповноваженими державними органами країни, в якій така реєстрація була здійснена. На цій підставі, апеляційний суд визнає, що інформація офіційного дилера «Volvo» в Україні - товариства з обмеженою відповідальністю «Віннер Імпортс Україна» ЛТД про дату виробництва транспортного засобу не є документом, що засвідчує певний факт та має юридичне значення. Також, з тих самих підстав, апеляційний суд не бере до уваги сертифікат на транспортний засіб № б/н від 15.12.2011 року, згідно якого календарний рік виготовлення легкового автомобіля марки «Volvo», модель «V50», ідентифікаційний номер НОМЕР_1 - 2011, як доказ вчинення адміністративного правопорушення. Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України). Частиною другою статті 74 КАС України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з частиною другою статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З системного аналізу положень МК України та КАС України, а також дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що відповідач належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами не довів правомірність свого рішення щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності відповідно до статті 485 МК України. Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі також - КУпАП) ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Статтею 10 КУпАП передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідачем не доведено правомірності винесення оскаржуваної постанови, матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України. За даних обставин в діях позивача відсутня суб`єктивна сторона проступку, передбаченого статтею 485 МК України, тобто прямий умисел, а тому відсутні і ознаки цього правопорушення. Відтак, вірним є висновок суду першої інстанції про протиправність оскарженої постанови у справі про порушення митних правил. Згідно частини першої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права. Відповідно до частин першої та другої статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (надалі також - ЄСПЛ). Принцип верховенства права у рішеннях ЄСПЛ щодо України стосується вимог «якості» закону та юридичної визначеності. Так, принцип верховенства права вимагає дотримання вимог «якості» закону, яким передбачається втручання у права особи та в основоположні свободи. Так, у рішенні від 10 грудня 2009 року у справі «Михайлюк та Петров проти України» (заява № 11932/02) зазначено: Суд нагадує, що вираз «згідно із законом» насамперед вимагає, щоб оскаржуване втручання мало певну підставу в національному законодавстві; він також стосується якості відповідного законодавства і вимагає, щоб воно було доступне відповідній особі, яка, крім того, повинна передбачати його наслідки для себе, а також це законодавство повинно відповідати принципу верховенства права (див., серед багатьох інших, рішення у справі «Полторацький проти України» (від 29 квітня 2003 року, заява № 38812/97, п. 155). У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Відповідно до частин першої - четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на вищезазначене, вказаним вимогам оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає. Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції при вирішенні даного спору правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку. Наведені висновки суду є вичерпні, а доводи апелянта - безпідставні, свідчать про довільне і неправильне трактування ним норм митного законодавства. Апеляційний суд переглянув оскаржуване судове рішення і не виявив порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до ухвалення незаконного судового рішення, щоб його скасувати й ухвалити нове. Відповідно до пункту 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 241, 242, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 370 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Поліської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 02 березня 2021 року у справі № 569/7655/20 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і не може бути оскаржена. Головуючий суддя В. С. Затолочний судді О. О. Большакова В. Я. Качмар Повне судове рішення складено 15.04.2021