Постанова 4857 № 559/546/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2020 рокуЛьвівСправа № 559/546/20 пров. № А/857/11970/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ільчишин Н.В., суддів Гудима Л.Я., Гуляка В.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 вересня 2020 року (головуючого судді Ралець Р.В. ухвалене у відкритому судовому засіданні в м. Дубно без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу) у справі №559/546/20 за позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправною та скасування постанови в справі про порушення митних правил,- ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 23.03.2020 звернувся в суд з позовом до Волинської митниці Держмитслужби в якому просить визнати дії відповідача щодо притягнення його до вчинення правопорушення митних правил за ст.485 Митного кодексу України (далі - МК України) протиправним та скасувати постанову №2264/20500/19 від 09 жовтня 2019 року, винесену відповідачем про порушення митних правил. Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 вересня 2020 року позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції Волинська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти її задоволення посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів і просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим. Відповідно до статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідно до фактури (KAUFTRAG) від 15.01.2019 б/н, транспортний засіб марки ТОYОТА, модель Auris, № кузова НОМЕР_1 був проданий «TOYOTA SERVICE» в адресу фізичної особи ОСОБА_2 за ціною 1 300 Євро (аркуш справи 15). Згідно довіреності від 24.01.2019, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу, громадянин ОСОБА_3 уповноважив громадянина ОСОБА_1 представляти його інтереси та купити за кордоном на його ім`я автомобіль будь-якої марки, за ціну та на мовах відомих останньому, перегнати цей автомобіль до місця проживання, а також представляти інтереси громадянина ОСОБА_3 в митних органах (аркуш справи 17). Митне оформлення транспортного засобу марки ТОYОТА, модель Auris, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , проведено 12.02.2019 за поданою декларантом (митним брокером) ТзОВ «БіН ТОРГ» громадянином ОСОБА_4 , акредитованим відповідачем, по формі МД-2 митною декларацією ІМ40ДЕ № UA205090/2019/023323, брокером було задекларовано митну вартість автомобіля в розмірі 1300 Євро (аркуш справи 18). До Волинської митниці ДФС з ДФС України згідно листа № 7/99-99-20-02-01-17 від 06.2019 надійшло звернення митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення автомобіля марки ТОYОТА, модель Auris, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 за експортною митною декларацією EXA № 19LTKC0100EK025370, згідно довідки-рахунку (Pazyma-Saskaita) серії TSN №3059 від 30/01/2019, виданих компанією UAB «T&S MOBILE», Литва, при цьому вартість придбання позивачем спірного автомобіля становить 3000 євро (аркуші справи 74-76). За результатами проведеного опрацювання вказаного звернення митних органів Литовської Республіки та товаросупровідних документів до нього було встановлено, що автомобіль марки ТОYОТА, модель Auris, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , був проданий компанією UAB «T&S MOBILE», Литва, громадянину України ОСОБА_5 за ціною 3000 євро, що згідно курсу Національного банку України станом на 12.02.2019 (на момент митного оформлення товару) за митною декларацією типу ІМ40ДЕ № UA205090/2019/023323 склало 91798,71 грн. Відповідно до службової записки управління адміністрування митних платежів Волинської митниці ДФС № 1671/03-70-19-03-25 від 18.06.2019 за митне оформлення автомобіля марки ТОYОТА, модель Auris, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , необхідно було додатково сплатити митні платежі у загальній сумі 44045,02 грн. (аркуші справи 85-86). Листом Волинської митниці ДФС позивач викликався з 10 по 12 год 15 липня 2019 року до Волинської митниці ДФС для надання пояснень та вирішення питання щодо складення протоколу про порушення митних правил (аркуші справи 77-78). 15 липня 2019 року інспектор Волинської митниці ДФС за присутності ОСОБА_1 склав щодо нього протокол про порушення митних правил №2264/20500/19 за ознаками ст.485 МК України. Згідно складеного протоколу ОСОБА_1 за посередництвом брокера ТзОВ «БіН ТОРГ» ОСОБА_4 під час митного оформлення транспортного засобу марки ТОYОТА, модель Auris, 2008 року випуску, № кузова НОМЕР_1 , вчинив дії, спрямовані на неправомірне звільнення від сплати в повному обсязі митних платежів в сумі 12239,82 грн, тобто заявив в митній декларації типу ІМ40ДЕ № UA205090/2019/023323 неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості. Протокол про порушення митних правил позивач отримав 15.07.2019, про що є відмітка у протоколі, та зазначено, що розгляд справи відбудеться з 10 год. по 12 год. 14.08.2019 на Волинській митниці ДФС (аркуші справи 67-69). Постановою заступника начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. від 09 жовтня 2019 року в справі про порушення митних правил №2264/20500/19 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 300 відсотків несплаченої суми митних платежів, що становися 36719,46 грн. (аркуші справи 12-13). Вважаючи протиправними дії відповідача ОСОБА_1 подав позов до суду з вимогами про скасування постанови в справі про порушення митних правил №2264/20500/19. Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з його обґрунтованості та посилався на відсутність в діях позивача ознак порушення митних правил. Даючи правову оцінку оскаржуваному судовому рішенню та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із такого. Частиною 1 статті 458 МК України визначено, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Згідно статті 485 МК України заявлення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 300 відсотків несплаченої суми митних платежів. Склад правопорушення, передбаченого статтею 485 МК України, передбачає, з-поміж іншого, те що особа, яка його вчинила, діяла умисно, тобто усвідомлено, цілеспрямовано чинила так, щоб уникнути від сплати митних платежів (у тому числі й сплати їх у меншому розмірі). Об`єктивна сторона правопорушення, відповідальність за яке встановлено статтею 485 МК України, полягає у поданні неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника та/або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості. Отже, зовнішній прояв (винного, протиправного) діяння (передбаченого статтею 485 МК) обов`язково повинен поєднуватися з умислом суб`єкта його вчинення на посягання на охоронювані законом суспільні відносин (встановлений законом порядок сплати податків та зборів). Відповідно до частини 1 статті 486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Стаття 489 МК України встановлює, що посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави ля звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до статті 495 МК України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Відповідно до вимог статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. Статтею 10 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Таким чином, в адміністративному процесі, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень тягар доказування правомірності своїх рішень, дій чи бездіяльності покладається на відповідача - суб`єкта владних повноважень, який повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, що можуть бути використані як докази у справі. Так, підставою для складання протоколу про порушення митних правил та головним доказом для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за ст.485 МК України слугували одержані від литовських митних органів експортна митна декларація EXA № 19LTKC0100EK025370, довідка-рахунок (Pazyma-Saskaita) серії TSN №3059 від 30.01.2019, видані компанією UAB «T&S MOBILE», Литва, при цьому вартість придбання позивачем спірного автомобіля становить 3000 євро. Між відомостями цієї експортної декларації і наданими для митного оформлення транспортного засобу на території України документами є відмінності в частині його продавця, а також вартості транспортного засобу. Разом з тим, експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці. Вказаний документ не виключає можливості переходу права на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах, компанії «TOYOTA SERVIC». Експортна декларація оформлялася експортером компанією UAB «T&S MOBILE», Литва, при цьому доказів того, що позивач ОСОБА_1 мав причетність до оформлення цієї декларації, при розгляді протоколу і винесенні оскаржуваної постанови не здобуто. Отже, Волинська митниця ДФС, взявши до уваги єдиним і беззаперечним доказом документи литовських митних органів, не перевірила обставин завершення експорту товару; для усунення сумнівів не вчинила запитів відповідній компанії, яка фігурує відправником товару по литовським документам та документам, поданим до митного оформлення декларантом; не опитала митного брокера та довірителя з приводу обставин придбання і митного оформлення спірного автомобіля. Колегія суддів вважає, що матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією статті 485 МК України. Декларації подавались працівником ТзОВ «БіН ТОРГ» громадянином ОСОБА_4 , відповідно до фактури (KAUFTRAG) від 15.01.2019 б/н, транспортний засіб марки ТОYОТА, модель Auris, № кузова НОМЕР_1 був проданий «TOYOTA SERVICE» ОСОБА_3 , пояснення цих осіб в матеріалах справи про порушення митних правил відсутні. Доводи апелянта що саме позивач заявив у митній декларації неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містив недостовірні відомості, необхідні для визначення митної вартості товару, що призвело до ухилення від сплати митних платежів є припущеннями. Колегія суддів звертає увагу, що Волинською митницею ДФС не перевірено обставин завершення експорту товару, не здійснено запитів відповідним компаніям, які фігурують відправниками товару по литовських документах та документах, поданих до митного оформлення декларантом, а тому отримані від митних органів Литовської Республіки документи самі по собі не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару, оскільки такі документи лише свідчать, що литовське підприємство задекларувало, але не здійснило експорт транспортного засобу з Європейського союзу. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що за відсутності обґрунтованих доказів, які свідчили б саме про умисел декларанта на заниження митних платежів, шляхом повідомлення недостовірної інформації для визначення митної вартості товару з метою зменшення розміру митних платежів та надання з цією метою органу доходів і зборів документів, не є достатньою підставою для кваліфікації дій позивача як порушення митних правил за ст. 485 МК України. Аналізуючи наведені вище положення митного законодавства та фактичні обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оспорювана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а провадження по справі закриттю. Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановою Верховного Суду від 15.05.2018 по справі №607/2400/17, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України та частини 6 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору. У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (Рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. З врахуванням вищенаведеного доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно частини 3 статті 272 КАС України судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтями 273-277, 282-286 цього Кодексу, набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст. 268, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 08 вересня 2020 року у справі №559/546/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Н.В. Ільчишин Судді Л.Я. Гудим В.В. Гуляк