Постанова 4857 № 161/15751/19

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 лютого 2020 рокуЛьвівСправа № 161/15751/19 пров. № А/857/888/20 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого-судді - Мікули О. І., суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П., з участю секретаря судового засідання Ратушної М. І, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в залі суду апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС (правонаступник - Волинська митниця Держмитслужби) на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2019 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Волинської митниці ДФС про скасування постанови,- суддя в 1-й інстанції Івасюта Л. В., час ухвалення рішення 04.12.2019 року, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення не зазначена, в с т а н о в и в: Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до відповідача Волинської митниці ДФС, в якому просив скасувати постанову у справі про порушення митних правил №2333/20500/19 від 04 вересня 2019 року, якою його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.485 МК України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 42500,88 грн. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2019 року позов задоволено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржуване рішення прийняте з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що судом першої інстанції не надано належної правової оцінки тому факту, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності прийнята правомірно, відповідач діяв на підставі, у спосіб та в межах повноважень встановлених чинним законодавством України. Зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності за ст.485 МК України на основі наданих литовськими митними органами документів, за результатами аналізу яких, митним органом встановлено різницю в ціні транспортного засобу, відповідно перераховано митні платежі та прийнято постанову про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Крім того, скаржником заявлено клопотання про заміну відповідача по справі, яке з урахуванням положень статті 52 КАС України, суд апеляційної інстанції своєю ухвалою про відкриття апеляційного провадження від 27 січня 2019 року задовольнив та замінив Волинську митницю ДФС на його правонаступника Волинську митницю Держмитслужби. Відзив на апеляційну скаргу позивачем поданий не був. Відповідно до ч.4 ст.304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, згідно з ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій, тому колегія суддів вважає можливим проведення розгляду справи в їх відсутності за наявними у справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів, згідно з ч.4 ст.229 КАС України без фіксування судового засідання технічними засобами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 03 липня 2018 року посадовою особою м/п «Луцьк» Волинської митниці ДФС за митною декларацією типу ІМ40ДЕ №UA205090/2018/051899, де декларантом (митним брокером) ТОВ «Глорія-Імпекс-Плюс», був громадянин ОСОБА_2 , проведено митне оформлення товару «автомобіль вантажний, призначений для перевезення вантажів по дорогах загального користування, марка «Mercedes-Benz», модель Sprinter 416 CDI», календарний рік виготовлення: 2014, модельний рік виготовлення: 2014, номер кузова НОМЕР_1 , тип кузова: вантажний фургон, двигун: дизельний, робочий об`єм: 2143 см3, потужність: 120кВт, номер двигуна: не визначений, колісна формула: 4x2, загальна кількість місць, включаючи водія: 3, вантажопідйомність: 390 кг, маса в разі повного навантаження: 3500 кг, категорія транспортний засіб за документами виробника: N1, виготовлений на базі вантажного автомобіля. Внутрішній простір ДТЗ не має стаціонарно встановлених місць для сидіння пасажирів та пристосування для їх кріплення, відсутні місця кріплення ременів безпеки, відсутні ознаки комфорту вантажного відсіку. Наявна перегородка вантажного відсіку. Відсутні вікна в бокових панелях задньої частини кузова. Виробник «Mercedes-Benz», DE.Торговельна марка: «Mercedes-Benz», що був у використанні, який відповідно до контракту від 01 січня 2018 року №S0/01/18, рахунку фактури (Commercial Invoice) від 26 червня 2018 року №25-06-1347 був проданий компанією UAB «АTODALYS GREITAI», Panevezio g. 12-1, Rokiskis, Lietuva Saskaita в адресу: ТОВ «ОЛЛ КАР» (директор Костін Артем Сергійович), 43000, Волинська область, м. Луцьк, АДРЕСА_1 . АДРЕСА_2 , 34 б, офіс 204, Україна за ціною 2800 євро. Здійснюючи розмитнення вказаного вище автомобіля, для розрахунку належних до сплати митних платежів митну вартість було розраховано митним брокером за резервним методом та визначено в розмірі 215252,22 гривні та сплачено митних платежів у загальній сумі 70451,04 гривень. 03 червня 2019 року до Волинської митниці ДФС з Державної фіскальної служби України листом від 27 травня 2019 року №16702/7/99-99-20-02-01-17 надійшло звернення митних органів Литовської Республіки щодо підтвердження факту ввезення на митну територію України та митного оформлення автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter 416 CDI», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 . Згідно з експортною митною декларацією Литовської Республіки MRN №18LTLC0100EK079439 та рахунку-фактури (Pirkimo Pardavimo Sutatris) серії ATAU №0000783 від 20 червня 2018 року автомобіль марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter 416 CDI», ідентифікаційний номер (номер кузова) НОМЕР_1 був проданий литовською фірмою UAB «AUTOTAURA» громадянину ОСОБА_3 за ціною 8500 Євро. Зважаючи на різницю у вартості транспортного засобу, заявленої і прийнятої під час митного оформлення стосовно литовської експортної митної декларації, різниця розміру митних платежів становить 14166 гривень 96 копійок, що визначено службовою запискою управління адміністрування митних платежів Волинської митниці ДФС від 10 червня 2019 року №1619/03-70-19-02-25. 28 липня 2019 року інспектор Волинської митниці склав щодо ОСОБА_1 протокол про порушення митних правил за ознаками правопорушення, передбаченого ст.485 МК України, де зазначено, що ОСОБА_1 через декларанта (митного брокера) ТОВ «Глорія-Імпекс-Плюс», громадянина ОСОБА_2 під час митного оформлення автомобіля марки «Mercedes-Benz», модель «Sprinter 416 CDI» вчинив дії, спрямовані на неправомірне зменшення розміру сплати митних платежів у сумі 14166,96 гривень, тобто заявив у митній декларації неправдиві відомості щодо відправника та одержувача товару, а також неправдиві відомості, необхідні для визначення митної вартості самого товару, та надав з цією метою органу доходів і зборів документи, що містять такі відомості. 04 вересня 2019 року заступник начальника Волинської митниці ДФС Герман В.М. виніс оскаржувану постанову, якою ОСОБА_1 визнав винним у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.485 МК України та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 300% несплаченої суми митних платежів, що становить 42500,88 гривень. Не погоджуючись з прийнятою митним органом постановою в справі про порушення митних правил №2333/20500/19 від 04 вересня 2019 року, позивач звернувся з позовом до суду. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувана постанова у справі про порушення митних правил є неправомірною, оскільки документи митних органів Литовської Республіки не є виключними, беззаперечними і визначальними доказами винуватості позивача у порушенні митних правил та не доводять наявності у його діях умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів в повному обсязі шляхом надання неправдивих відомостей щодо вартості товару. Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного. Відповідно до ст.495 КУпАП України доказами у справі про порушення митних правил є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку встановлюються наявність або відсутність порушення митних правил, винність особи у його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Такі дані встановлюються: протоколом про порушення митних правил, протоколами процесуальних дій, додатками до зазначених протоколів; поясненнями свідків; поясненнями особи, яка притягується до відповідальності; висновком експерта; іншими документами (належним чином завіреними їх копіями або витягами з них) та інформацією, у тому числі тими, що перебувають в електронному вигляді, а також товарами - безпосередніми предметами порушення митних правил, товарами із спеціально виготовленими сховищами (тайниками), що використовувалися для приховування безпосередніх предметів порушення митних правил від митного контролю, транспортними засобами, що використовувалися для переміщення безпосередніх предметів порушення митних правил через митний кордон України. Посадова особа органу доходів і зборів, яка здійснює провадження у справі про порушення митних правил, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю. Ч.1 ст.458 МК України передбачає, що порушення митних правил є адміністративним правопорушенням, яке являє собою протиправні, винні (умисні або з необережності) дії чи бездіяльність, що посягають на встановлений цим Кодексом та іншими актами законодавства України порядок переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, пред`явлення їх органам доходів і зборів для проведення митного контролю та митного оформлення, а також здійснення операцій з товарами, що перебувають під митним контролем або контроль за якими покладено на органи доходів і зборів цим Кодексом чи іншими законами України, і за які цим Кодексом передбачена адміністративна відповідальність. Згідно зі ст.486 МК України завданнями провадження у справах про порушення митних правил є своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її з дотриманням вимог закону, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню порушень митних правил, та запобігання таким правопорушенням. Відповідно до ст.489 МК України посадова особа при розгляді справи про порушення митних правил зобов`язана з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують та/або обтяжують відповідальність, чи є підстави для звільнення особи, що вчинила правопорушення, від адміністративної відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Крім того, диспозиція ст.485 МК України встановлює, що відповідальність настає, за зазначення в митній декларації з метою неправомірного звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру неправдивих відомостей щодо істотних умов зовнішньоекономічного договору (контракту), ваги (з урахуванням допустимих втрат за належних умов зберігання і транспортування) або кількості, країни походження, відправника або одержувача товару, неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД та його митної вартості, та/або надання з цією ж метою органу доходів і зборів документів, що містять такі відомості, або несплата митних платежів у строк, встановлений законом, або інші протиправні дії, спрямовані на ухилення від сплати митних платежів, а так само використання товарів, стосовно яких надано пільги щодо сплати митних платежів, в інших цілях, ніж ті, у зв`язку з якими було надано такі пільги. Відповідно до ст.10 КУпАП України суб`єктивна сторона цього правопорушення характеризується лише умисною формою вини, тобто особа, яка вчиняє такі дії, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків. Разом з тим, матеріали справи про порушення митних правил не містять доказів умислу позивача на вчинення дій передбачених диспозицією ст.485 МК України. З матеріалів справи вбачається, що підставою для складання протоколу про порушення митних правил та основним доказом для притягнення позивача до відповідальності були одержані від литовських митних органів експортна митна декларація MRN №18LTLC0100EK079439 та рахунку-фактури (Pirkimo Pardavimo Sutatris) серії ATAU №0000783 від 20 червня 2018 року. Між відомостями цієї декларації і наданими для митного оформлення транспортного засобу документами дійсно є невідповідності щодо відправника, одержувача і вартості транспортного засобу. Разом з тим, експортна декларація доводить лише факт початку процедури оформлення експорту транспортного засобу із Європейського Союзу в Литовській Республіці та жодним чином не виключає можливості переходу прав на автомобіль після такого оформлення до інших осіб, в тому числі, до продавця, зазначеного в поданих до митного оформлення документах. Вищезазначене підтверджується відомостями з сервісу по перевірці номера MRN. Перевірка виїзду задекларованого товару з Євросоюзу здійснюється за допомогою сервісу єврокомісії. З доданих позивачем відомостей вбачається, що експортна декларація MRN№18LTLC0100EK079439 була скасована. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, що між ТОВ «Олл Кар» та UAB «AUTODALYS GREITAL» укладено контракт на купівлю автомобілів, а тому спірний автомобіль був придбаний в останнього на підставі договірної ціни, зазначеної в інвойсі. Також відповідач не ставить під сумнів надані позивачем інвойси до митного оформлення. Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не перевірив обставин завершення експорту транспортного засобу, не направив запиту компанії, яка фігурує відправником товару згідно з документами, наданих митними органами Литовської Республіки та документами, поданими до митного оформлення позивачем, в ході здійснення провадження та розгляду протоколу № 2333/20500/19 не опитано декларанта (митного брокера) ОСОБА_2 , який здійснював митне оформлення транспортного засобу та його декларування, про обставини декларування і надання йому відповідних документів. Також митний орган у разі сумніву щодо ціни товару має повноваження запитувати додаткові документи або коригувати митну вартість. Разом з тим, з матеріалів справи не вбачається, що відповідачем приймалось рішення при коригування митної вартості. Крім того, при проходженні митних формальностей при ввезенні вищевказаного транспортного засобу на митну територію України були подані необхідні документи, які не викликали сумніву як щодо порядку їх заповнення, так і щодо їх змісту, а тому отримані від митних органів Литовської Республіки документи, на переконання суду апеляційної інстанції, не є беззаперечними і визначальними доказами винуватості ОСОБА_1 у порушенні митних правил та не доводять наявності у діях позивача умислу на неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру шляхом надання неправдивих відомостей щодо відправника, отримувача та вартості товару. Колегія суддів звертає увагу, що будь-яких доказів щодо фальсифікації поданих до митного оформлення в Україні документів, їх недійсності чи недостовірності в матеріалах справи відсутні, не здобуті такі і під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції. Інформація, отриманої у встановленому порядку від митних органів Литовської Республіки, стосується продажу компанією UAB «AUTOTAURA» автомобіля марки «Mersedes-Benz», модель «SPRINTER 416CDI», ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення: 2014 громадянину ОСОБА_4 за ціною 8500 євро, що за курсом НБУ станом на 03 липня 2018 року, тобто на момент митного оформлення товару за митною декларацією IM40ДЕ №UA205090/2018/051899 склало суму 259523,95 грн. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність такої інформації не спростовує обставин стосовно продажу вказаного автомобіля компанією UAB «AUTODALYS GREITAL» згідно з контрактом від 01 січня 2018 року та рахунку-фактури для ТОВ «Олл Кар», керівником якої є позивач. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що наявність такої інформації митних органів Литовської Республіки про продаж автомобіля іншим продавцем товару громадянину Сматєвичу ОСОБА_5 не може бути беззаперечним доказом вини керівника ТОВ «Олл Кар» у вчиненні дій, спрямованих на неправомірне звільнення від сплати митних платежів, оскільки ця інформація та документи, на які посилається відповідач, не виключає можливості переходу прав на автомобіль від фізичної особи, яка зазначена у вказаному листі до інших осіб, в т.ч. до продавця, який зазначений у поданих до митного оформлення документів. Посилання відповідача на документи, які містять відмінні дані від тих, що були подані до митного оформлення, можуть стосуватися факту ймовірної підробки документів, проте це не може бути беззаперечним доказом вини позивача, оскільки достовірність поданих уповноваженою особою ТзОВ «Олл Кар» документів до митного оформлення не спростована належними доказами у справі, а відтак всі сумніви тлумачиться на користь особи, яку звинувачують у вчиненні неправомірних дій. Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі №817/1107/17. Також норми ч.1 та 2 ст.526 МК України передбачають, що справа про порушення митних правил розглядається в присутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, та/або її представника. Про час та місце розгляду справи про порушення митних правил органом доходів і зборів цей орган інформує особу, яка притягується до адміністративної відповідальності за порушення митних правил, поштовим відправленням з повідомленням про вручення, якщо це не було зроблено під час вручення зазначеній особі копії протоколу про порушення митних правил. Згідно з ч.4 цієї статті справа про порушення митних правил може бути розглянута за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності за це правопорушення, лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її повідомлення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про перенесення розгляду справи. Разом з тим, матеріалами справи не підтверджується факт дотримання відповідачем вимог вищезазначеної статті, оскільки такі не містять доказів своєчасного повідомлення позивача або його представника про місце і час розгляду справи про порушення митних правил. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про належне повідомлення позивача про розгляд відносно нього справи про порушення митних правил, оскільки долучені докази стверджують факт направлення такої кореспонденції позивачу та не свідчать про його обізнаність про місце і час розгляду справи про порушення митних правил. Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про те, що при складанні протоколу, розгляді справи про порушення митних правил та прийнятті постанови в справі про порушення митних правил відповідачем не дотримано вимог щодо своєчасного, всебічного, повного та об`єктивного з`ясування обставин справи, обмежено позивача у реалізації прав, передбачених Митним кодексом України, не дотримано вимог чинного законодавства та принципів, передбачених статтею 2 КАС України. Також, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інтанції про те, що позовні вимоги є підставними, оскільки суб`єктом владних повноважень не наведено належних та допустимих доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення передбаченого ст. 485 Митного кодексу України, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню та відповідно до положень ч.3 ст.286 КАС України провадження у справі закриттю. Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Колегія суддів також звертає увагу на п.29 Рішення Європейського суду з прав людини від 09 грудня 1994 року Справа "Руїз Торіха проти Іспанії" (серія А, №303А) - Суд повторює, що згідно з його установленою практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтованості рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Також згідно з п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про підставність позовних вимог, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст.316 КАС України апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. 229, 242, 243, 250, 268, 271, 272, 286, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 04 грудня 2019 року у справі № 161/15751/19 без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Головуючий- суддя О. І. Мікула Судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик