Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 240/16917/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/16917/20 Головуючий у 1-й інстанції: Єфіменко О.В. Суддя-доповідач: Залімський І. Г. 15 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Залімського І. Г. суддів: Сушка О.О. Мацького Є.М. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Національної поліції України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року (ухвалене у м. Житомирі 03.12.2020) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання неправомірною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду до Національної поліції України із позовом, в якому просив суд: - визнати неправомірною бездіяльність Національної поліції України в частині ненадання йому повної та достовірної інформації на його запит від 02 вересня 2020 року; - зобов`язати Національну поліцію України надати йому повну та достовірну інформацію на його запит від 02 вересня 2020 року. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 позов задоволено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03.12.2020 скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з`ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що у відповідь на звернення позивача надано згідно вимог пункту 13 розділу ІV Порядку розгляду звернень та організації проведення особистого прийому громадян в органах та підрозділах Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 15.11.2017 №930 (Порядок №930) органом поліції до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, а саме листом ГУНП у Київській області від 15.09.2020 №2657/209/12. Відповідно до даних опису відправленої кореспонденції від 18.09.2020, ОСОБА_1 відправлено вказаний лист простим листом у зв`язку із відсутністю нормативно закріпленої вимоги щодо направлення відповіді заявнику рекомендованим листом. Також суд першої інстанції безпідставно не замінив неналежного відповідача - Національну поліцію України, на належного - ГУНП у Київській області, яким у межах компетенції надано відповідь на звернення позивача. Позивач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 01.03.2021, з урахуванням п.7 ч.1 ст.306, ст.307, 311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Встановлено, що 11.09.2020 у Національній поліції України зареєстровано запит Бондарчука Миколи Титоновича від 02.09.2020. У поданому запиті позивач просив надати інформацію: - чи є працівником поліції громадянин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в п.Кокайди, Джаргурганського району Сурхандарьїнської області республіки Узбекистан?; - де знаходився працівник поліції ГУ НП в Київський області ОСОБА_2 04 вересня 2020 року? - на роботі? У відрядженні? На лікарняному? У відпустці? Вихідний? Вказаний запит за резолюцією керівництва Національної поліції доручено розглядати Департаменту кадрового забезпечення та Головному управлінню Національної поліції в Київській області. За змістом листа Департаменту кадрового забезпечення Національної поліції України №7144/12/5/03-2020 від 19.11.2020 запит позивача до даного підрозділу не надходив. Вказане свідчить, що розгляд запиту позивача здійснювався Головним управлінням Національної поліції в Київській області, відповідь на який викладено у листі №2657/209/12 від 15.09.2020, за змістом якого ОСОБА_2 є працівником підрозділів оперативно-технічних заходів. Відповідно до нормативних документів, які регламентують роботу таких підрозділів (п.5 Розділу V Положення про Департамент оперативно-технічних заходів Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 25.11.2015 №108/ДСК, та п.5 Розділу V Положення про Управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Київській області, затвердженого наказом ГУНП в Київській області від 30.06.2016 №381 дск), а також відповідно п.4 Розділу 9 Переліку, затвердженого наказом Національної поліції України від 12.10.2018 №945, інформація про штатну структуру, чисельність та особовий склад підрозділів оперативно-технічних заходів з обмеженим доступом. Відповідно до даних опису відправленої кореспонденції від 18.09.2020, ОСОБА_1 відправлено вказаний лист простим листом. Позивач вважаючи протиправною бездіяльність щодо надання повної та достовірної інформації на поданий запит звернувся до суду із даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що Національною поліцією, при надісланні запиту позивача від 02.09.2020 відповідно до вищевказаних норм за належністю безпідставно не проінформувала про це запитувача інформації чим порушено права та законні інтереси позивача. Колегія суддів не погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне. Згідно із визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 №2939-VI (Закон №2939-VI) публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до ч.1 ст.3 Закону №2939-VI право на доступ до публічної інформації гарантується обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом. Одним із принципів, на яких здійснюється доступ до публічної інформації відповідно до цього Закону є принцип вільного отримання, поширення та будь-якого іншого використання інформації, що була надана або оприлюднена відповідно до цього Закону, крім обмежень, встановлених законом (п.2 ч.1 ст.4 Закону №2939-VI). Згідно ч.2 ст.5 Закону №2939-VI доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію. У ч.1 ст.6 Закону №2939-VI зазначено, що інформацією з обмеженим доступом є наступна інформація: конфіденційна, таємна і службова. Зі змісту ч.3 ст.9 Закону №2939-VI вбачається, що перелік відомостей, що становлять службову інформацію, який складається органами державної влади, органами місцевого самоврядування, іншими суб`єктами владних повноважень, у тому числі на виконання делегованих повноважень, не може бути обмеженим у доступі. Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.19 Закону №2939-VI запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту. Згідно ч.1 ст.20 Закону №2939-VI розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Відповідно до ч.1 ст.23 Закону №2939-VI рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Запитувач має право оскаржити ненадання відповіді на запит на інформацію (п.3 ч.2 Закону №2939-VI). Єдиний для апарату центрального органу управління поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції України, територіальних органів поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, областях, місті Києві, їх територіальних (відокремлених) підрозділів, а також підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи (підрозділи) поліції), порядок приймання, реєстрації, розгляду звернень громадян, контролю за виконанням доручень за результатами розгляду звернень громадян та дотриманням строків їх розгляду, основні вимоги до організації проведення особистого прийому громадян і ведення діловодства за зверненнями громадян визначено Порядком №930. Згідно пункту 13 розділу ІV Порядку №930 відповідь за результатами розгляду звернення в обов`язковому порядку надає орган (підрозділ) поліції, який його отримав або до компетенції якого належить вирішення порушених у зверненні питань, та підписує керівництво цього органу. Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015 (Закон №580-VIII) систему поліції складають: центральний орган управління поліцією; територіальні органи поліції. Згідно з частинами 1-2 статті 15 Закону №580-VIII територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання. Територіальні органи поліції утворює, ліквідовує та реорганізовує Кабінет Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій керівника поліції. Відповідно до підпункту 42 пункту 4 Положення про Національну поліцію, затвердженого постановою КМУ від 28.10.2015 №877, Національна поліція відповідно до покладених на неї завдань здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю Національної поліції, підприємств, установ та організацій, що належать до сфери її управління. Пунктом 1 Положення про Головне управління Національної поліції в Київській області Головне управління Національної поліції в Київській області є територіальним органом Національної поліції та згідно із законодавством України реалізовує повноваження Національної поліції на території Київської області. Відповідно до п.17 даного Положення Головне управління є юридичною особою публічного права, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, власні бланки, рахунки в органах Казначейства. З урахуванням наведеного та зважаючи запит позивача стосувався працівника Головного управління Національної поліції в Київській області, апеляційний суд вважає, що реєстрація 11.09.2020 у Національній поліції запиту позивача від 02.09.2020 та передача за належністю такого запиту до Головного управління Національної поліції в Київській області для надання відповіді на запит узгоджується із приписами наведених норм. Відповідь на запит позивача від 02.09.2020 листом Головного управління Національної поліції в Київській області від 15.09.2020 №2657/209/12. Доводи позивача про неотримання ним відповіді на його запит від 02.09.2020 апеляційний суд вважає необґрунтованими та суперечливими, адже за змістом позовних вимог позивач стверджує про ненадання повної та достовірної інформації на вказаний запит від 02.09.2020, тобто позивач фактично визначає, що отримав відповідь на запит, але вважає таку відповідь неповною та недостовірною. Щодо змісту наданої відповіді на запит позивача від 02.09.2020, колегія суддів вважає її повною та достовірною, адже відповідно до п.5 Розділу V Положення про Департамент оперативно-технічних заходів Національної поліції України, затвердженого наказом Національної поліції України від 25.11.2015 №108/ДСК, та п.5 Розділу V Положення про Управління оперативно-технічних заходів ГУНП в Київській області, затвердженого наказом ГУНП в Київській області від 30.06.2016 №381 дск, п.4 Розділу 9 Переліку, затвердженого наказом Національної поліції України від 12.10.2018 №945, інформація про штатну структуру, чисельність та особовий склад підрозділів оперативно-технічних заходів з обмеженим доступом. Також суд враховує, що запит позивача датовано 02.09.2020, у той час як у запиті позивач просить надати інформацію де знаходився ОСОБА_2 04.09.2020, що вказує на суперечливість доводів позивача. Стосовно наявності чи відсутності у відповідача чи Головного управління Національної поліції в Київській області обов`язку направляти відповідь на запит рекомендованим листом, апеляційний суд зазначає наступне. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 12 статті 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність органів виконавчої влади, основи державної служби, організації державної статистики та інформатики. При цьому, Конституція України не передбачає право центральних органів виконавчої влади застосовувати аналогію права або закону при вирішенні будь-яких питань, що належать до їх компетенції, а вимагає діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до пункту 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI, на розпорядника інформації покладено обов`язок надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію. Частиною 1 статті 20 вказаного Закону передбачено, що розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту. Водночас, покладаючи на розпорядника інформації обов`язок надати відповідь на запит, законодавець не визначає спеціальний порядок надіслання такої відповіді (просте поштове відправлення, поштове відправлення з оголошеною цінністю, поштовим відправленням із зворотнім повідомленням, тощо). Не закріплено нормативно-правовими актами і обов`язок Національної поліції та її підрозділів пересвідчуватись в отриманні особисто запитувачем інформації відповіді на запит на інформацію, а також щодо відслідковування поштового відправлення за допомогою програми «Пошук поштових відправлень» ДП «Укрпошта». Колегія суддів зазначає, що Головне управління Національної поліції в Київській області є бюджетною установою та фінансується за рахунок бюджетних коштів. Відповідно до переліку кодів економічної класифікації видатків бюджетних установ видатки на сплату додаткових витрат при скеруванні відповідей заявникам рекомендованою кореспонденцією здійснюються по КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки». Здійснення додаткових витрат щодо оплати при скеруванні відповідей заявникам рекомендованою кореспонденцією по інших КЕКВ є порушенням Бюджетного кодексу України, а саме нецільовим використанням бюджетних коштів, що несе за собою кримінальну відповідальність. Тому, колегія суддів визнає витяг з журналу обліку відправки листів простою поштою від 18.09.2020, належним, допустимим, достовірним і достатнім доказом, направлення позивачу відповіді на його запит від 02.09.2020. У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, що призвело до неправильного вирішення справи, рішення суду першої інстанції належить скасувати і ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Відповідно до ч.6 ст.139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. За приписами ч.2 ст.139 КАС України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. Вирішуючи питання про розподіл між сторонами судових витрат, суд, керуючись вказаними положеннями статті 139 КАС України, виходить з того, що судове рішення ухвалено на користь суб`єкта владних повноважень, яким не понесено витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, у зв`язку із чим судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу Національної поліції України задовольнити. Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання неправомірною бездіяльність, зобов`язання вчинити дії скасувати. Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Залімський І. Г. Судді Сушко О.О. Мацький Є.М.