Постанова 4855 № 620/5428/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5428/20 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого - судді Земляної Г.В. суддів: Мєзєнцева Є.І., Файдюка В.В. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року у справі №620/5428/20 (розглянуто у порядку спрощеного позовного провадження без участі сторін) за позовом ОСОБА_1 до відповідача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А : У листопаді 2020 року до Чернігівського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 (надалі - позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (надалі - відповідач), в якому просила суд: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у виплаті позивачу грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій на момент призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування"; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій на момент призначення пенсії за віком, період роботи позивача на посаді завідувача заочного відділення Бобровицького державного сільськогосподарського технікуму (04.03.2004 назву змінено на Бобровицький державний аграрно-економічний технікум) з 30.08.1999 по 02.11.2004, на посаді завідувача технологічного відділення Бобровицького державного аграрно-економічного технікуму (з 19.01.2006 ВСП НАУ "Бобровицький аграрно-економічний технікум") з 02.11.2004 по 31.01.2007, та нарахувати і виплатити позивачу грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій на момент призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що на момент виходу на пенсію та звернення до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області були наявні всі обставини, що передбачають обов`язок відповідача виплатити йому грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій на момент призначення пенсії за віком, а саме: страховий стаж 33 роки; досягнення пенсійного віку та призначення пенсії за віком; робота на час досягнення пенсійного віку в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення"; не отримання будь-якої іншої пенсії. Також зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 "Про затвердження переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників", із змінами, внесеними згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2004 № 40, посада завідувача відділенням відноситься до посад педагогічних працівників. Тому відмова відповідача у зарахуванні страхового стажу позивача на посаді завідувача відділення є протиправною. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у виплаті ОСОБА_1 грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій на момент призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до спеціального стажу роботи, який дає право на призначення грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій на момент призначення пенсії за віком, період роботи ОСОБА_1 на посаді завідувача заочного відділення Бобровицького державного сільськогосподарського технікуму (04.03.2004 назву змінено на Бобровицький державний аграрно-економічний технікум) з 30.08.1999 по 02.11.2004, на посаді завідувача технологічного відділення Бобровицького державного аграрно-економічного технікуму (з 19.01.2006 ВСП НАУ "Бобровицький аграрно-економічний технікум") з 02.11.2004 по 31.01.2007. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу в розмірі 10 місячних пенсій на момент призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн. Не погодившись із зазначеним судовим рішенням відповідачем (надалі - апелянт) подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ`єктивність рішення суду, порушення судом норм процесуального права та неправильного застосування норм матеріального права. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що посада завідувача відділенням не передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років", тому у позивача відсутній необхідний спеціальний страховий стаж який дає право на виплату грошової допомоги в розмірі десяти місячних пенсій, у відповідності до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Позивачем не подано заперечення на апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до положень статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду слід залишити без змін, з наступних підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 16.07.2020 року отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (стор. 9 том І). Відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 26.08.1986 ОСОБА_1 з 27.08.1986 до 30.09.2020 працювала у Відокремленому підрозділі Національного університету біоресурсів і природокористування України "Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О. Майнової", який раніше мав назви: "Бобровицький радгосп-технікум", "Бобровицький державний сільськогосподарський технікум", "Бобровицький державний аграрно-економічний технікум", Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету "Бобровицький державний сільськогосподарський технікум", Відокремлений структурний підрозділ Національного аграрного університету "Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О. Майнової"), на таких посадах: з 27.08.1986 по 30.08.1999 викладачем зоотехнічних дисциплін; з 30.08.1999 по 02.11.2004 завідувачем заочного відділення; 02.11.2004 по 01.02.2007 завідувачем технологічного відділення; з 01.02.2007 по 01.06.2007 виконувачем обов`язки заступника директора з виховної роботи; з 01.06.2007 по 02.01.2020 заступником директора з виховної роботи; з 02.01.2020 по 01.04.2020 практичним психологом; з 01.04.2020 по 01.07.2020 методистом; з 01.07.2020 по 30.09.2020 викладачем технологічних та лісотехнічних дисциплін (стор. 11-13 том І). Вказане також підтверджується довідкою Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О. Майнової" від 28.07.2020 № 306 та архівною довідкою від 30.10.2020 № 425 (стор. 14-15, 16 том І). Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області з заявою від 18.08.2020 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, відповідно до пункту 7-1 розділу "Прикінцеві положення" Закону України від 23.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (стор. 10 том І). Листом від 17.09.2020 Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області відмовило позивачу у задоволенні заяви, посилаючись на те, що період роботи на посаді завідувач відділенням не може бути включеним до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги (стор. 9 том І). Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернулася до суду з адміністративним позовом. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що викладацької діяльності у вказаний період підтверджується довідкою про заробітну плату (за години педагогічної роботи), а також протоколом № 14 засідання атестаційної комісії Мінагропому України від 02.07.1999, яким викладачу ОСОБА_1 , наказом № 124 по Бобровицькому державному сільськогосподарському технікуму від 27.08.1999 було встановлено кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії", а бухгалтерію технікуму зобов`язано з 01.09.1999 проводити нарахування оплати відповідно до встановленої кваліфікаційної категорії. Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції, оскільки він знайшов своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VІ від 08.07.2011 доповнено розділ XV Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», пунктом 7-1, яким передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. У підпункті "е" статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (надалі - Закон №1788-XII) передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, який визначається Кабінетом Міністрів України. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 (надалі - Перелік №909). Так, згідно з Переліком №909 до посад, які дають право на пенсію за вислугою років, віднесено роботу у вищих навчальних закладах І-ІІ рівнів акредитації, професійно-технічних навчальних закладах на таких посадах: директори, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної, навчально-виробничої) роботи, старші майстри виробничого навчання, майстри виробничого навчання, викладачі, педагоги професійного навчання, практичні психологи, соціальні педагоги, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гуртової роботи. Відповідно до пункту третього частини 1 статті 28 Закону України «Про вищу освіту» від 01.07.2014 №1556-VII (надалі - Закон №1556-VII) в Україні діють заклади вищої освіти, зокрема, коледж - заклад вищої освіти або структурний підрозділ університету, академії чи інституту, що провадить освітню діяльність, пов`язану із здобуттям ступеня бакалавра та/або молодшого бакалавра, проводить прикладні наукові дослідження та/або творчу мистецьку діяльність. Коледж також має право відповідно до ліцензії (ліцензій) забезпечувати здобуття профільної середньої, професійної (професійно-технічної) та/або фахової перед вищої освіти. Частиною 2 статті 53 Закону №1556-VII визначено, що педагогічні працівники - це особи, які за основним місцем роботи у закладах вищої освіти провадять навчальну, методичну та організаційну діяльність. Згідно із частиною 3 статті 55 Закону №1556-VII повний перелік посад науково-педагогічних і педагогічних працівників закладів вищої освіти установлюється Кабінетом Міністрів України. Колегія суддів звертає увагу, що у Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, посада завідувача відділенням навчального закладу відноситься до педагогічних. Як встановлено судом першої інстанції та не спростовано апелянтом, що позивач працювала викладачем, що підтверджується наказами про педагогічне навантаження викладача, а саме, наказом № 123 по Бобровицькому державному сільськогосподарському технікуму від 27.08.1999 за позивачем в 1999-2000 навчальному році було закріплено 480 годин педагогічного навантаження; наказом № 139 по Бобровицькому державному сільськогосподарському технікуму від 28.08.2000 за позивачем у 2000-2001 навчальному році було закріплено 480 годин педагогічного навантаження; наказом № 146 по Бобровицькому державному сільськогосподарському технікуму від 28.08.2001 за позивачем у 2001-2002 навчальному році було закріплено 480 годин педагогічного навантаження; наказом № 154 по Бобровицькому державному сільськогосподарському технікуму від 02.09.2002 за позивачем у 2002-2003 навчальному році було закріплено 434 годин педагогічного навантаження; наказом № 167 по Бобровицькому державному сільськогосподарському технікуму від 26.08.2003 за позивачем у 2003-2004 навчальному році було закріплено 480 годин педагогічного навантаження; наказом № 95 по Бобровицькому державному аграрно-економічному технікуму від 30.08.2004 за позивачем у 2004-2005 навчальному році було закріплено 480 годин педагогічного навантаження; наказом № 64 по Бобровицькому державному аграрно-економічному технікуму від 30.08.2005 за позивачем у 2005-2006 навчальному році було закріплено 480 годин педагогічного навантаження; наказом № 46 по Бобровицькому аграрно-економічному технікуму НАУ від 31.08.2006 за позивачем у 2006-2007 навчальному році було закріплено 480 годин педагогічного навантаження; наказом № 76 по ВСП НАУ "Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О. Майнової" від 23.08.2007 за позивачем у 2007-2008 навчальному році було закріплено 360 годин педагогічного навантаження (стор. 17-25 том І). Так, позивач, як викладача, також щорічно включали до тарифікаційних списків, у яких зазначалися стаж педагогічної роботи, тарифна ставка, зарплата за години педагогічної роботи, педагогічне навантаження (стор. 26-37 том І). Відповідно до довідки Відокремленого підрозділу Національного університету біоресурсів і природокористування України "Бобровицький коледж економіки та менеджменту ім. О. Майнової" від 12.10.2020 № 382 позивач, у період з 1999 по 2007 навчальний рік виконала педагогічне навантаження в обсязі: 1999- 2000 н.р. - 510 год.; 2000-2001 н.р. - 590 год.; 2001-2002 н.р. - 572 год.; 2002-2003 н.р. - 544 год.; 2003-2004 н.р. - 550 год.; 2004-2005 н.р. - 545 год.; 2005-2006 н.р. - 666 год.; 2006-2007 н.р. - 721 год (стор. 38 том І). Здійснення позивачем, викладацької діяльності у вказаний період підтверджується довідкою про заробітну плату (за години педагогічної роботи), а також протоколом № 14 засідання атестаційної комісії Мінагропому України від 02.07.1999, яким викладачу ОСОБА_1 , наказом № 124 по Бобровицькому державному сільськогосподарському технікуму від 27.08.1999 було встановлено кваліфікаційну категорію "спеціаліст вищої категорії", а бухгалтерію технікуму зобов`язано з 01.09.1999 проводити нарахування оплати відповідно до встановленої кваліфікаційної категорії (стор. 39-39а том І). З аналізу матеріалів справи та норм права, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що період роботи позивача на посаді завідувача відділенням навчального закладу підлягає зарахуванню до спеціального стажу роботи, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі. Колегія суддів не бере до уваги твердження апелянта, що посада завідувача відділенням не передбачена постановою КМ України від 04.11.1993 № 909, оскільки, як вже було зазначено вище, що постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963 - посада завідувача відділенням навчального закладу відноситься до педагогічних. Колегія суддів апеляційної інстанції доходить до висновку, що інші доводи апелянта не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, а тому судом до уваги не приймаються. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що зміст апеляційної скарги є ідентичним відзиву на адміністративний позов, а отже, доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження під час розгляду апеляційної скарги. При цьому апеляційна скарга не містять посилання на обставини, передбачені статтями 317-319 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. За змістом частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв`язку з чим апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 34, 242, 243, 246, 308, 311, 316, 321,322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку виключно з підстав, зазначених у п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя: Г. В. Земляна Судді: Є. І. Мєзєнцев В. В. Файдюк