Постанова 4855 № 620/3290/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3290/24 Суддя (судді) першої інстанції: Ольга ТКАЧЕНКО ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 грудня 2025 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Карпушової О.В., суддів: Епель О.В., Кузьмишиної О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії В С Т А Н О В И В : Рух справи. 05.03.2024 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області у призначенні ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до спеціального стажу (який дає право на отримання пенсії за вислугу років) періоди роботи з 01.01.1992 по 16.06.2010 та з 09.08.2010 по 14.10.2012 на посаді викладача та концертмейстера Менської дитячої музичної школи; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівської області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV. В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що має страховий стаж за вислугу років більше 30 років, що є достатнім для отримання права на оспорювану допомогу. Їй протиправно не зараховано до спеціального трудового стажу періоди роботи з 01.01.1992 по 16.06.2010 та з 09.08.2010 по 14.10.2012 на посаді викладача та концертмейстера Менської дитячої музичної школи, що підтверджуються записами в трудовій книжці. Ухвалою суду від 05.12.2024 залучено до участі в справі як другого відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 р. адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи на посаді викладача та концертмейстера Менської дитячої музичної школи з 01.01.1992 по 16.06.2010 та з 09.08.2010 по 14.10.2012 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги в розмірі 10 місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції прийшов до висновку, що бездіяльність відповідача є протиправною, посилаючись на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17 та постанові від 13.02.20219 у справі №233/4308/17, зокрема, що викладач та концертмейстер музичної школи є педагогічними працівниками позашкільного навчального закладу, тобто працівниками освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону №1788-XII при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком №909. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач-2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, як таке, що ухвалено з порушенням норм матеріального права та прийняти нове, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що суд безпідставно, не посилаючись на жодну норму чинного законодавства, зобов`язує зарахувати до спеціального стажу спірні періоди роботи позивача, оскільки посади які обіймала позивач з 01.01.1992 по 16.06.2010 та з 09.08.2010 по 14.10.2012, не передбачені в позашкільних навчальних закладах, до яких відноситься музичні школи. Також зазначає, що оскільки страховий стаж для встановлення грошової допомоги у розмірі 10-ти пенсій відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" був не достатній, тому позивачці правомірно відмовлено у нарахуванні та виплаті такої допомоги. Вказує, що ГУ ПФУ в Харківській області діяло відповідно до вимог чинного законодавства у межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними. Відповідно до статті 311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначив, що доводи викладені у апеляційній скарзі жодним чином не спростовують правомірність винесеного судом першої інстанції рішення. Колегія суддів зауважує, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України було введено воєнний стан, який був неодноразово продовжений та діє на час розгляду даної справи. Відповідно до рекомендації щодо роботи судів в умовах воєнного стану опублікованих Радою Суддів України 02.03.2022 процесуальні строки за можливістю продовжуються щонайменше до закінчення воєнного стану. Отже, враховуючи зазначене та умови сьогодення, колегія суддів продовжує строк розгляду даної справи на розумний термін. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, зазначає наступне. Обставини, встановлені судом першої інстанції. Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та з 16.04.2023 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». 28.09.2023 позивач звернулася зі зверненням до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просила нарахувати та виплатити грошову допомогу у розмірі десяти пенсій відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». У відповідь на звернення відповідач листом від 25.10.2023 повідомив, що рішення про призначення пенсії відповідно до заяви від 14.07.2023 приймалось за принципом єдиної черги завдань та єдиної черги спеціалістів, спеціалістами іншої області. До страхового стажу для визначення права на встановлення грошової допомоги не зараховані періоди роботи з 01.01.1992 по 16.06.2010 та з 09.08.2010 по 14.10.2012 на посаді викладача та концертмейстера Менської дитячої музичної школи, оскільки згідно з Переліком №909, вказані посади не передбачені в позашкільних навчальних закладах, до яких відноситься музичні школи, починаючи з 1992 року. Не погоджуючись з такими діями, позивач звернулася до суду з даним позовом. Нормативно-правове обґрунтування. Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років. Відповідно до п.7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е", - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Кабінет Міністрів України постановою від 23.11.2011 № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV. Згідно з п. 2 Порядку № 1191 до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років". Пункт 5 Порядку № 1191 передбачає, що грошова допомога надається особам, яким, починаючи з 1 жовтня 2011 року, призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Із системного аналізу наведених вище норм вбачається, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується із наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах і вихід на пенсію саме з цих посад у закладах та установах державної і комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. Переліком № 909 (у редакції, чинній після внесення змін постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1436) установлено заклади освіти і посади, робота на яких дає право на пенсію за вислугою років - у позашкільних навчальних закладах: директори, їх заступники з навчально-виховної, навчальної, виховної роботи, завідуючі відділами (лабораторіями, кабінетами), художні керівники, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Разом з цим, за приписами статті 28 Закону України від 23.05.1991 № 1060-ХІІ "Про освіту" (далі - Закон № 1060-XII) система освіти складається із навчальних закладів, наукових, науково-методичних і методичних установ, науково-виробничих підприємств, державних і місцевих органів управління освітою та самоврядування в галузі освіти. Згідно зі статтею 29 Закону № 1060-XII структура освіти включає, поряд з іншими видами, також позашкільну освіту. Статтею 12 Закону № 1841-III "Про позашкільну освіту" та пункту 6 Переліку типів позашкільних навчальних закладів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2011 № 433 передбачено, що до позашкільних навчальних закладів відносяться початкові спеціалізовані мистецькі навчальні заклади (школи естетичного виховання: музичні, художні, хореографічні, театральні, хорові, мистецтв та інші). Відповідно до статті 21 Закону № 1841-III право на пенсію за вислугою років мають педагогічні працівники позашкільних навчальних закладів за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років. Висновки суду. Колегія суддів звертає увагу, що на спірні правовідносини поширюється також дія Переліку посад педагогічних та науково-педагогічних працівників, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 № 963, який відносить посаду "викладач" до педагогічних посад. Враховуючи наявність у національному законодавстві правових "прогалин" щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема у сфері пенсійного забезпечення викладачів у позашкільних закладах освіти, а також з метою реалізації положень статті 46 Конституції України щодо недопущення обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30.01.2019 у справі № 876/5312/17 та від 13.02.2019 у справі № 233/4308/17 дійшла висновку, що викладачі позашкільних навчальних закладів, які входять до структури освіти України, мають право отримання пенсії за вислугу років, в тому числі музичних шкіл та шкіл мистецтв. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що стаж роботи викладачем в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не була передбачена затвердженим Переліком №

909. З матеріалів справи вбачається, що згідно з копією трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 остання з 23.01.1989 (в тому числі у спірний період з 01.01.1992 по 16.06.2010, та з 09.08.2010 по 14.10.2012) працювала викладачем класу фортепіано та концертмейстером в Менській дитячій музичній школі. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що період роботи ОСОБА_1 з 01.01.1992 по 16.06.2010, та з 09.08.2010 по 14.10.2012 відноситься до спеціального трудового стажу, передбаченого статтею 55 Закону № 1788-XII. Отже, зарахуванню до педагогічного стажу позивача, що дає право на призначення пенсії на підставі пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" підлягає додатково період з 01.01.1992 по 16.06.2010, та з 09.08.2010 по 14.10.2012 роботи викладачем класу фортепіано та концертмейстером в Менській дитячій музичній школі, що сукупно становить більше, ніж 30 років стажу, передбаченого пунктом "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, що є достатнім для призначення та виплати грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу ХV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV. Такого ж висновку дійшла колегія суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 червня 2024 р. у справі № 300/2555/22. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позову, а доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Отже, судом першої інстанції повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідно до вимог ст. 242 КАС України. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, оскільки судом апеляційної інстанції не здійснено зміни або скасування рішення суду, то відповідно до ст. 139 КАС України, понесені відповідачем та апелянтом у цій справі судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 р. - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 30 грудня 2024 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області про визнання протиправною відмови та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Колегія суддів: О.В. Карпушова О.В. Епель О.М. Кузьмишина