Постанова 4855 № 620/5387/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/5387/20 Суддя (судді) першої інстанції: Непочатих В.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Собківа Я.М., суддів: Глущенко Я.Б., Черпіцької Л.Т., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові Ради, про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у м. Чернігові Ради, в якому просив: - визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради щодо не розгляду його заяви від 17.02.2020 по суті та відмови в наданні компенсації вартості житлово-комунальних послуг, чим нанесені шкода і збитки в розмірі не отриманих коштів компенсації вартості житлово-комунальних послуг та погіршення особистого психічного і емоційного стану; - зобов`язати відповідача, задля надання уповноваженими органами України статусу учасника бойових дій, з подальшим призначенням компенсації вартості наданих позивачу житлово-комунальних послуг на підставі заяви від 17.02.2020, визнати наявне у позивача посвідчення ветерана бойових дій серії НОМЕР_1 . Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. В апеляційній скарзі позивач просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити з посиланням на те, що відмова відповідача визнавати наявне у позивача посвідчення ветерана бойових дій є неправомірна через порушення складових принципів верховенства права. Відповідно до ч.1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодного з учасників справи у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання. Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). 11 березня 2021 року відповідач подав відзив на апеляційну скаргу в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити в силі рішення суду першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 17.02.2020 позивач звернувся до Управління праці та соціального захисту населення Деснянської районної у місті Чернігові ради із заявою в якій просив компенсувати вартість наданих йому житлово-комунальних послуг за однокімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Позивач просив у подальшому надавати йому, як учаснику бойових дій, встановлені законодавством України пільги у розмірі 75% на сплату наданих йому житлово-комунальних послуг (а.с. 6-7). До вказаної заяви позивачем додано посвідчення серії НОМЕР_1 , видане 08.02.2005 Міністерством РФ у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих (а.с. 12). Листом від 19.02.2020 № 07-07/2596 відповідач відмовив позивачу у задоволенні його заяви, посилаючись на те, що надане посвідчення не підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (а.с. 8-9). Вважаючи вказану відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку, що законодавством передбачено надання пільг громадянам на підставі документів, виданих відповідними органами колишнього Союзу РСР або Сторонами за формами, що діяли на 01.01.1992, однак, посвідчення позивача видане 08.02.2005 Міністерством РФ у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих, а тому дія Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, ратифікованої Законом України № 144/9-ВР від 26.04.1996 не поширюється на позивача. Колегія суддів, розглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги, дійшла висновку про обґрунтованість та правомірність висновків суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22 жовтня 1993 року №3551-ХІІ (надалі - Закон №3551) передбачено, що цей закон спрямований на захист ветеранів війни шляхом: створення належних умов для підтримання здоров`я й активного довголіття; організації соціального та інших видів обслуговування, зміцнення матеріально-технічної бази створених для цієї мети закладів і служб та підготовки відповідних спеціалістів; виконання цільових програм соціального і правового захисту ветеранів війни; надання пільг, переваг та соціальних гарантій у процесі трудової діяльності відповідно до професійної підготовки і з урахуванням стану здоров`я. Відповідно до ст.14 Закону №3551 учасникам війни (статті 8, 9) надаються, зокрема, такі пільги: - 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирна плата) в межах норм, передбачених чинним законодавством (21 кв. метр загальної площі житла на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю); - 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю; - 50-процентна знижка вартості палива, в тому числі рідкого, в межах норм, встановлених для продажу населенню, для осіб, які проживають у будинках, що не мають центрального опалення. З 01.07.2015 набрала чинності Постанова КМУ №389 від 04.06.2015, якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, який визначає механізм реалізації права на отримання пільг з оплати послуг за користування житлом (квартирна плата, плата за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій), комунальних послуг (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів), паливом, скрапленим газом, телефоном, а також послуг із встановлення квартирних телефонів залежно від середньомісячного сукупного доходу сім`ї осіб, які мають право на пільги. Відповідно до п.2 Порядку, його дія, зокрема, поширюється на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно з Законом України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту (учасники війни; особи, на яких поширюється чинність зазначеного Закону; особи, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною; вдови (вдівці) та батьки померлих осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною). Згідно з пунктом 3 Порядку пільги, зазначені у пункті 1 цього Порядку, надаються за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. За приписами частини першої статті 18 Закону № 3552-XII ветеранам війни вручаються посвідчення та нагрудні знаки. Порядок виготовлення та видачі посвідчень і знаків встановлюється Кабінетом Міністрів України та міжнародними договорами, в яких бере участь Україна. Посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації (абзац перший пункту 2 Положення про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Положення). Згідно з пунктом 3 Положення відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни. Учасникам бойових дій видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника бойових дій» та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник бойових дій». Особам з інвалідністю внаслідок війни видаються посвідчення з написом «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни». Учасникам війни видаються посвідчення з написом «Посвідчення учасника війни» та нагрудний знак «Ветеран війни - учасник війни». Приписами пункту 7 Положення передбачено, що посвідчення учасника бойових дій і нагрудний знак видаються Мін`юстом, органами Міноборони, МВС, Мінветеранів, Національної поліції, ДСНС, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Управління державної охорони, ДФС, Адміністрації Державної прикордонної служби, Держспецзв`язку, а також Держспецтрансслужбою за місцем реєстрації ветерана. «Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни», «Посвідчення учасника війни» і відповідні нагрудні знаки, «Посвідчення члена сім`ї загиблого» видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад за місцем реєстрації громадянина. Громадянам інших держав, що перебували у складі колишнього СРСР, видаються посвідчення ветерана війни та відповідні нагрудні знаки у разі переїзду на постійне місце проживання в Україну. Особам з їх числа, яким призначена пенсія, зазначені посвідчення видаються органами соціального захисту населення у разі отримання виплат в органах Пенсійного фонду України. Зазначеним особам, які не досягли пенсійного віку, посвідчення ветерана війни та особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», видається у порядку, визначеному цим пунктом. Отже, підставою для надання ветеранам війни передбачених законодавством пільг і компенсацій є відповідне посвідчення, що підтверджує їх статус, видане у встановленому законом порядку. Відповідно до пункту 13 постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.1994 № 94 «Про порядок надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що до виготовлення нових бланків посвідчень ветерана війни та особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються на підставі посвідчень та листків-талонів на пільговий проїзд, що діяли на 01.01.1992, пенсійного посвідчення з поміткою органу, який призначив пенсію про право на пільги, або відповідної довідки. Статтею 8 Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, ратифікованої Законом України № 144/9-ВР від 26.04.1996 встновлено підставою для надання пільг: документи, видані відповідними органами колишнього Союзу РСР або Сторонами за формами, що діяли на 01.01.1992, за місцем постійного проживання особи, яка має право на пільги. Отже, як вірно дійшов висновків суд першої інстанції, надана позивачем копія посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 08.02.2005 Міністерством РФ у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих, не є документом, який підтверджує статус ветеранів війни, а тому дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» в частині надання пільг не поширюється на позивача. Крім іншого, згідно зі статтею 1 Угоди про взаємне визнання пільг і гарантій для учасників та інвалідів Великої Вітчизняної війни, учасників бойових дій на території інших держав, сімей загиблих військовослужбовців, ратифікованої Законом України № 144/9-ВР від 26.04.1996, її дія поширюється на інвалідів і учасників громадянської та Великої Вітчизняної воєн, учасників бойових дій на території інших держав, родини загиблих військовослужбовців та на інші категорії осіб, яким надані пільги законодавством колишнього Союзу РСР. З огляду на викладене, на переконання колегії суддів, вірним є висновок суду першої інстанції, що пільги на підставі посвідчення позивача серії НОМЕР_1 , виданого 08.02.2005 Міністерством РФ у справах цивільної оборони, надзвичайних ситуацій і ліквідації наслідків стихійних лих, у відповідності до приписів Угоди № 144/9-ВР від 26.04.1996 не поширюються на позивача, та як наслідок, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають. Інші доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду першої інстанції не спростовують, при цьому колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідно до правил п.41 «Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач Собків Я.М. Суддя Глущенко Я.Б. Суддя Черпіцька Л.Т.