Постанова 4852 № 280/6843/21

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 грудня 2021 року м. Дніпросправа № 280/6843/21 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Мельника В.В. (доповідач), суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпро апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року (головуючий суддя Прасов О.О.) в адміністративній справі за позовом представника ОСОБА_1 адвокатом Малюка Валерії Сергіївни до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - Позивач) через свого представника адвоката Малюка Валерії Сергіївни звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (далі Відповідача), в якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району щодо відмови ОСОБА_1 у наданні пільги на отримання 50% знижки з оплати житлово-комунальних послуг; - зобов`язати Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району надати учаснику війни ОСОБА_1 з 01.01.2021 пільгу на отримання 50% знижки з оплати житлово-комунальних послуг. В обґрунтування позовної заяви зазначено про те, що Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ветераном війни - учасником війни відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого Управлінням праці та соціального захисту населення Запорізької міської ради по Орджонікідзевському району від 29.01.2014 (видано дублікат). Посвідчення безтермінове і діє на всій території України. Пред`явник цього посвідчення має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників війни. З 17.10.2002 позивач перебуває на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як «Учасник війни», «Пенсіонер за віком» та мав право на 50% знижку з оплати за житлово-комунальні послуги. З 01.01.2021 Позивачу припинили нараховувати зазначену вище 50% знижку на оплату житлово-комунальних послуг, у зв`язку з чим останній звернувся до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району із заявою про надання пільг, передбачених Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а саме 50% знижки на оплату житлово-комунальних послуг за адресою АДРЕСА_1 . Відповіддю №Р-0753-п від 24.06.2021 Позивачу було відмовлено у наданні пільг. Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії за період з 01.01.2021 по 03.02.2021 залишено без розгляду (а.с. 36-37). Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року по справі №280/6843/21 адміністративний позов представника ОСОБА_1 адвоката Малюка Валерії Сергіївни до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району щодо відмови ОСОБА_1 у наданні пільги на отримання 50% знижки з оплати житлово- комунальних послуг з 04.02.2021. Зобов`язано Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району надати учаснику війни ОСОБА_1 з 04.02.2021 пільгу на отримання 50% знижки з оплати житлово-комунальних послуг (а.с. 38-40). Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, оскаржив його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі Відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Вимоги апеляційної скарги мотивовано тим, що суд першої інстанції не надав належної оцінки тому, що Позивачем без поважних причин пропущено строк звернення до суду із позовом у даній справі, з огляду на те, що Позивач втратив право на пільги на житлово-комунальні послуги за статусом «учасник війни» з 01.07.2015 року, оскільки її розмір середньомісячного сукупного доходу перевищував величину доходу, який дає право на соціальну пільгу, після чого останній 5 років отримував житлову субсидію, надання якої було припинено у травні 2020 року. Після чого, було здійснено автоматичний перехід на пільгу за статусом «учасник війни», однак, враховуючи, що розмір середньомісячного сукупного доходу Позивача перевищував величину доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, пільга по оплаті за житлово-комунальні послуги як учаснику війни ОСОБА_1 не нараховувалась. Таким чином, на думку Відповідача, строк звернення до суду ОСОБА_1 має обраховуватись з травня 2020 року і спливати в листопаді 2020 року. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції без змін. В обґрунтування відзиву Позивач зазначив про те, що посилання Відповідача на події в апеляційній скарзі не мають жодного відношення до спірних правовідносин, оскільки у даній справі ОСОБА_1 оскаржує протиправну бездіяльність Відповідача щодо відмови Позивачу у наданні пільги на отримання 50% знижки з оплати житлово-комунальних послуг. Така відмова викладена у листі №Р-0753-п від 24 червня 2021 року. Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження у відповідності до приписів ст. 311 КАС України. Проаналізувавши вимоги та підстави апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Посвідчення серії НОМЕР_1 , виданому 29.01.2014, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників війни (а.с. 11). 22 червня 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району із питанням щодо неотримання пільг на оплату житлово-комунальних послуг у 2021 році. За результатами розгляду звернення Позивача Відповідач листом від 24.06.2021 за №Р-0753-п повідомив наступне: «З 17.10.2003 Ви перебуваєте на обліку в Єдиному державному автоматизованому реєстрі осіб, які мають право на пільги, як «Учасник війни», «Пенсіонер за віком» та маєте право на 50% знижку (з урахуванням доходу) з оплати за житлово-комунальні послуги в межах норм споживання на 1 особу. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2015 №389 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї», було визначено механізм реалізації права на отримання пільг з урахуванням доходу на оплату за житлово-комунальні послуги. Розмір доходу на кожного члена сім`ї на 2021 рік не повинен перевищувати 3180,00 грн. Оскільки Ваш дохід за липень-грудень 2020 року перевищує зазначену вище суму (середньомісячний дохід дорівнює 6022,61 грн.), з 01.01.2021 пільги на оплату житлово-комунальних послуг не нараховуються. Рекомендуємо звернутися до управління із заявою для отримання субсидії на оплату житлово-комунальних послуг на опалювальний період 2021-2022 років. У разі незгоди з відповіддю або наданими роз`ясненнями Ви маєте право на оскарження згідно чинного законодавства. …» (а.с. 12). Правомірність не надання Позивачу пільги як учаснику війни на 50% знижку з оплати за житлово-комунальні послуги з 01.01.2021 року є предметом судового розгляду у даній справі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З урахуванням того, що ухвала Запорізького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року про залишення без розгляду позовних вимог за період з 01.01.2021 по 03.02.2021 учасниками справи не оскаржується та є чинною, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції щодо позовних вимог починаючи з 04.02.2021 року. Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції виходив з того, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту позивачу як ветерану війни та особі, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», не має залежати від матеріального становища сім`ї позивача та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правовий статус ветеранів війни визначає та створення належних умов для їх життєзабезпечення забезпечує Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII), який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них. Статтею 14 вказаного Закону визначені пільги учасникам війни. Так, відповідно до 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону №3551-XII учасникам війни надаються такі пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю). Згідно з частиною другою статті 14 Закону №3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені пунктами 4-6 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього. У відповідності до частини третьої статті 14 Закону №3551-XII площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім`ї осіб, які не мають права на знижку плати. З аналізу вищевикладених норм вбачається, що учасникам війни надаються відповідні пільги на житло. Однак, Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 №76-VIII статтю 14 Закону №3551 було доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. У той же час, рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 частину шосту статті 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України. Так, Конституційний Суд України в рішенні від 18.12.2018 №12-р/2018 зазначив, що встановивши у частині шостій статті 14, частині другій статті 16 Закону №3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов`язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов`язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні частини п`ятої статті 17 Конституції України. Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави. При цьому, Конституційний Суд України вказаним рішенням від 18.12.2018 №12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності частиною шосту статті 14 Закону №3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних зміни до законів України. Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) частина шоста статті 14 Закону №3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає. Тобто, починаючи з 18.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена частиною шостою статті 14 Закону №3551-XII, зокрема, що розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Слід зауважити, що дане рішення Конституційного Суду України не було враховано при розгляді звернення позивача щодо відновлення права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг. При цьому, як вірно відзначено судом першої інстанції, нормативно-правових актів щодо відновлення попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, встановлених Законом №3551-XII, на виконання рішення Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 Верховною Радою України не приймалось. Апеляційний суд також звертає увагу на позицію Конституційного Суду України забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них частиною першою статті 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з частиною п`ятою статті 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави. Враховуючи обов`язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, колегія суддів виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом №76-VIII від 28.12.2014 до статті 14 Закону №3551-XII. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими пунктами 4, 5, 6 частини першої статті 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учасник війни. Щодо посилань Відповідача в апеляційній скарзі про пропуск Позивачем строку звернення до суду суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що Позивач, отримавши від Відповідача відповідь від 24.06.2021 року про відмову у нарахуванні пільг на оплату житлово-комунальних послуг з 01.01.2021 року, звернувся до суду із позовом у даній справі в межах строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України, що свідчить про безпідставність таких посилань Відповідача. Більш того, доводи Відповідача про обставини нарахування Позивачу пільги у 2015 році та припинення житлової субсидії у травні 2020 року не впливають на початок відліку строку звернення до суду із позовом у даній справі, оскільки спірним у даній справі є питання ненадання Позивачу пільги на оплату житлово-комунальних послуг саме з 01.01.2021 року, а не за попередні періоди. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. За даних обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції під час розгляду даної справи об`єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, застосував до правовідносин, які виникли між сторонами у справі, норми права які регулюють саме ці правовідносини, зроблені судом першої інстанції висновки відповідають фактичним обставинам справи та підтверджуються належними письмовими доказами, які зібрані та досліджені судом під час розгляду даної адміністративної справи, рішення суду першої інстанції у даній справі про часткове задоволення адміністративного позову прийнято без порушення норм процесуального та матеріального права, і тому рішення суду першої інстанції у даній адміністративній справі необхідно залишити без змін. Доводи апеляційної скарги Відповідача спростовуються дослідженими у справі доказами і не можуть бути підставою для скасування рішення суду, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 243, 311, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району - залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 01 вересня 2021 року по справі №280/6843/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Головуючий - суддя В.В. Мельник суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова