Постанова 4857 № 500/3694/23

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 листопада 2023 рокуЛьвівСправа № 500/3694/23 пров. № А/857/15516/23 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Матковської З.М., Улицького В.З., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року (ухвалене головуючим суддею Осташ А.В. у м. Тернопіль) у справі № 500/3694/23 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просила: визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо припинення нарахування та виплати ОСОБА_1 з 01.01.2023 пільги у розмірі 50 відсотків знижки плати за користування житлом та комунальними послугами відповідно до п.п. 4-5 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області нарахувати та виплатити з 01.01.2023 ОСОБА_1 пільгу у розмірі 50 відсотків знижки плати за користування житлом та комунальними послугами відповідно до п.п. 4-5 ч.1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є учасником війни, а тому має право на пільги, встановлені статтею 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-ХІІ, зокрема, 50-процентну знижку плати за користування житлово-комунальними послугами. Однак, відповідач відмовив у наданні позивачу такої пільги з посиланням на перевищення розміру середньомісячного сукупного доходу сім`ї позивача в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців над величиною доходу, який надає право на податкову соціальну пільгу. Такі дії позивач вважає протиправними, що і слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09.08.2023 позовні вимоги задоволені повністю. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 з 01.01.2023 пільги у розмірі 50 відсотків знижки плати за користування житлом (квартирна плата) та комунальними послугами відповідно до п.п. 4-5 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поновити нарахування та виплату з 01.01.2023 ОСОБА_1 пільги у розмірі 50 відсотків знижки плати за користування житлом (квартирна плата) та комунальними послугами відповідно до п.п. 4-5 ч.1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлом та комунальними послугами, передбаченими п.п. 4-5 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» як учасник війни, оскільки наявність у позивача статусу учасника війни дає йому безумовне право на такі пільги. Вказане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм матеріального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким у позові відмовити. Позивач скористалася своїм правом та подала відзив на апеляційну скаргу в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки апеляційна скарга подана на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, з наступних підстав. З матеріалів справи слідує, що позивач має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 . У відповідь на звернення позивача щодо виплати пільг на оплату житлово-комунальних послуг, відповідач листом від 06.06.2023 повідомив наступне. Так, відповідач зазначив, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 №1041 «Деякі питання надання житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу Пенсійним фондом України» передбачено, що Пенсійний фонд України забезпечує з 01.10.2022 виплату та з 01.12.2022 призначення житлових субсидій та пільг на оплату житлово-комунальних послуг, придбання, твердого та рідкого пічного побутового палива і скрапленого газу. До зазначеної дати призначення пільг здійснювались відділами соціального забезпечення Управління соціального захисту населення. В даному листі відповідач вказав, що позивачу нараховувалась пільга учасника війни у розмірі 50% на житлово-комунальні послуги в межах соціальних норм до 31.12.2022. Зі змісту даного листа також вбачається, що відповідно до пункту 3 Порядку надання пільг «Окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 389 від 04.06.2015 «Про затвердження Порядку надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї» пільги, зазначені у цьому Порядку, надаються за рахунок коштів державного та місцевого бюджетів за умови, що середньомісячний сукупний дохід сім`ї пільговика в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу. В 2023 році величина доходу (соціальна податкова пільга) складає 3760. Відповідач звернув увагу позивача на тому, що дана пільга ОСОБА_1 не призначена, оскільки розмір доходу мешканців домогосподарства позивачки з 01.01.2023 перевищує соціальну податкову пільгу. Не погоджуючись з такими діями відповідача, позивач звернулася з позовом до суду з відповідними позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного. Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Правовий статус ветеранів війни, створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них врегульовано Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII. Статтею 14 вказаного Закону визначені пільги для учасників війни. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону №3551-XII учасникам війни надаються такі пільги, зокрема, 50-процентна знижка плати за користування комунальними послугами (газом, електроенергією та іншими послугами) та скрапленим балонним газом для побутових потреб в межах середніх норм споживання. Площа житла, на яку надається знижка, при розрахунках плати за опалення становить 21 кв. метр опалювальної площі на кожну особу, яка постійно проживає у житловому приміщенні (будинку) і має право на знижку плати, та додатково 10,5 кв. метра на сім`ю. Для сімей, що складаються лише з непрацездатних осіб, надається 50-процентна знижка за користування газом для опалювання житла на подвійний розмір нормативної опалювальної площі (42 кв. метри на кожну особу, яка має право на знижку плати, та 21 кв. метр на сім`ю). Згідно з ч. 2 ст. 14 Закону №3551-XII пільги щодо плати за житло, комунальні послуги та паливо, передбачені, зокрема, пунктом 5 цієї статті, надаються учасникам війни та членам їх сімей, що проживають разом з ними, незалежно від виду житла чи форми власності на нього. Частиною 3 ст. 14 Закону №3551-XII передбачено, що площа житла, на яку нараховується 50-процентна знижка плати, передбачена пунктами 4 і 5 частини першої цієї статті, визначається в максимально можливому розмірі в межах загальної площі житлового приміщення (будинку) згідно з нормами користування (споживання), встановленими цими пунктами, незалежно від наявності в складі сім`ї осіб, які не мають права на знижку плати. Законом України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014 (далі Закон №76-VIII) ст. 14 Закону №3551-ХІІ доповнено частиною шостою, яка передбачала, що пільги, передбачені пунктами 1, 2, 4, 5, 6 та 18 частини першої цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Рішенням Конституційного Суду України від 18.12.2018 №12-р/2018 (далі - Рішення №12-р/2018) ч. 6 ст. 14 визнано такою, що не відповідає Конституції України. Так, Конституційний Суд України в Рішенні №12-р/2018 зазначив, що встановивши у ч. 6 ст. 14, ч. 2 ст. 16 Закону №3551-XII умову для отримання окремих пільг, держава переклала обов`язок щодо соціального захисту учасників війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, на членів їхніх сімей, що не відповідає суті конституційних гарантій щодо забезпечення соціального захисту цих осіб. Такий підхід нівелює позитивний обов`язок держави щодо соціального захисту вказаних осіб та членів їхніх сімей у розумінні ч. 5 ст. 17 Конституції України. Конституційний Суд України вважає, що забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них ч. 1 ст. 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави. При цьому, Конституційний Суд України вказаним Рішенням №12-р/2018 відтермінував на три місяці втрату чинності ч. 6 ст. 14 Закону №3551-XII з метою відновлення державою попереднього рівня соціального захисту учасників війни або встановлення альтернативних варіантів компенсації скасованих пільг, виділення коштів у Державному бюджеті України, та внесення відповідних змін до законів України. Отже, з 19.03.2019 (після збігу тримісячного строку з дня прийняття рішення Конституційного Суду України) ч. 6 ст. 14 Закону №3551-XII втратила чинність та застосуванню не підлягає. Тобто, починаючи з 19.03.2019 при наданні пільг учасникам війни не враховується умова, яка була передбачена ч. 6 ст. 14 Закону №3551-XII, згідно із якою розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців має не перевищувати величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Слід зауважити, що дане рішення Конституційного Суду України не було враховано при розгляді звернення позивача щодо відновлення права на отримання пільг по оплаті житлово-комунальних послуг. Суд також звертає увагу на позицію Конституційного Суду України щодо забезпечення державою соціального захисту осіб, які відповідно до обов`язку, покладеного на них ч. 1 ст. 65 Конституції України, захищали Вітчизну, суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України, та членів їхніх сімей згідно з ч. 5 ст. 17 Конституції України в поєднанні з частиною першою цієї статті означає, що надання пільг, інших гарантій соціального захисту ветеранам війни, особам, на яких поширюється чинність Закону №3551-XII, не має залежати від матеріального становища їхніх сімей та не повинне обумовлюватися відсутністю фінансових можливостей держави. Враховуючи обов`язок держави відновити попередній рівень соціального захисту учасників війни, суд виходить з наявності у позивача права на отримання соціальних пільг у розмірі не меншому ніж той, який існував до внесення змін Законом №76-VIII до ст. 14 Закону №3551-XII. При цьому, посилання відповідача на норми Порядку №389, є безпідставними, оскільки ця постанова була прийнята на реалізацію приписів Закону №76-VIII, норми якого, як було вказано вище, визнані неконституційними. Таким чином, позивач має право на отримання пільг на оплату за користування житлово-комунальними послугами, передбаченими п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону №3551-XII як учасник війни, оскільки наявність у позивача статусу учасника війни дає йому безумовне право на такі пільги. Отже, на переконання суду, дії відповідача щодо відмови у призначенні позивачу з 01.01.2023 пільги у розмірі 50 відсотків знижки плати за користування комунальними послугами відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону №3551-XII, є протиправними. При цьому, порушене право позивача підлягає захисту шляхом зобов`язання ГУПФ нарахувати з 01.01.2023 ОСОБА_1 пільгу у розмірі 50 відсотків знижки плати за користування комунальними послугами відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 14 Закону №3551-XII. Відтак, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Зважаючи на викладене вище, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст. 139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2023 року у справі № 500/3694/23 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає. Крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький