Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 209/1928/20(2-а/209/50/20)

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 13 квітня 2021 року м. Дніпросправа № 209/1928/20(2-а/209/50/20) Суддя І інстанції - Решетник Т.О. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Мельника В.В., Сафронової С.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції на рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції, в особі інспектора 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Рутковського Олександра Валерійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив: - скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2689774 від 15.06.2020, винесену інспектором 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Рутковським Олександром Валерійовичем; - стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 витрати щодо сплату судового збору в сумі 420 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в розмірі 2500,00 грн. Рішенням Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року позовну заяву задоволено. Скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №2689774 від 15.06.2020 року, винесену інспектором 2 батальйону 4 роти Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Рутковським Олександром Валерійовичем. Справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.121 КУпАП ОСОБА_1 від 15.06.2020 року закрито. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 840,80 грн., а також витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн., а всього стягнуто 1840,80 грн. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Департамент патрульної поліції подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована правомірністю винесеної інспектором з паркування постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, з огляду на доведеність вини позивача. При цьому скаржником не доведено понесення витрат на правничу допомогу саме по цій справі. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Встановлені обставини справи свідчать про те, що 15 червня 2020 року інспектором УПП в Дніпропетровській області лейтенантом поліції Рутковським Олександром Валерійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії ЕАМ №2689774, згідно з якою на трассі М29 159 км. водій керуючи ТЗ рухався при перевезенні пасажирів з явними ознаками несправності ТЗ, а саме були відсутні грязезахисні бризговики на причепі, при перевірці документів було виявлено відсутність протоколу ОТК на зазначений ТЗ, чим порушив ст.37 ПДР - керування водієм ТЗ, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов. Зазначеною постановою позивача визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП. Правомірність та обґрунтованість вказаної постанови є предметом спору, який передано на вирішення суду. За наслідками перегляду судового рішення колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позову з огляду на наступне. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 246 КУпАП передбачено, що порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Стаття 280 КУпАП закріплює обов`язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з`ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні. В свою чергу, пунктами 1.3 та 1.9. ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 31.4.7 (е) Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, серед іншого, відсутній передбачений конструкцією бампер або задній захисний пристрій, грязезахисні фартухи і бризковики. Згідно із п.31.3 (б) Правил дорожнього руху забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством якщо вони не пройшли обов`язковий технічний контроль (для транспортних засобів, що підлягають такому контролю). Відповідно до ст. 37 Закону України «Про дорожній рух» Забороняється експлуатація незареєстрованих транспортних засобів, ідентифікаційні номери складових частин яких не відповідають записам у реєстраційних документах, знищені чи підроблені, без номерного знака або з номерним знаком, що не належить цьому засобу чи не відповідає вимогам стандартів, або з номерними знаками, які закріплені у не встановлених для цього місцях, закриті іншими предметами чи забруднені, що не дозволяє чітко визначити символи номерного знака з відстані 20 метрів, перевернуті чи не освітлені, а також транспортних засобів, що підлягають обов`язковому технічному контролю, але не пройшли його, та у випадках, передбачених законодавством, без чинного на території України поліса обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів . При цьому, згідно із ч.1 та ч.2 ст. 35 Закону України «Про дорожній рух» Транспортні засоби, що беруть участь у дорожньому русі та зареєстровані територіальними органами Міністерства внутрішніх справ України, підлягають обов`язковому технічному контролю відповідно до цієї статті. Обов`язковому технічному контролю не підлягають: 1) легкові автомобілі усіх типів, марок і моделей, причепи (напівпричепи) до них (крім таксі та автомобілів, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку), мотоцикли, мопеди, мотоколяски та інші прирівняні до них транспортні засоби - незалежно від строку експлуатації; 2) легкові автомобілі, що використовуються для перевезення пасажирів або вантажів з метою отримання прибутку, вантажні автомобілі незалежно від форми власності вантажопідйомністю до 3,5 тонни, причепи до них - із строком експлуатації до двох років. 3) технічні засоби для агропромислового комплексу, визначені Законом України "Про систему інженерно-технічного забезпечення агропромислового комплексу України"; Згідно із ч.3 ст. 121 КУпАП Керування водієм транспортним засобом, що підлягає обов`язковому технічному контролю, але своєчасно його не пройшов, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Водночас, відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. З викладеного вбачається, що передумовою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності є факту відсутності грязезахисних бризговиків на причепі при їх конструктивній наявності, а також відсутність доказів проходження обов`язкового технічного контролю за умови належності ТЗ з причепом до переліку транспортних засобів, які підлягають обов`язковому технічному контролю. Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами. Згідно з статтею 31 Закону № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису. Статтею 40 Закону № 580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Натомість в обґрунтування винесеної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не надано доказів ані відсутності бризговиків на причіпі ТЗ позивача при їх конструктивній наявності, ані відсутності доказів проходження обов`язкового технічного контролю, ані належності ТЗ з причепом до переліку транспортнотних засобів, які підлягають такому обов`язковому технічному контролю. При цьому колегія суддів зазначає, що законодавство України про адміністративні правопорушення має каральну направленість, а тому, з урахуванням принципів і загальних засад Кодексу України про адміністративні правопорушення, практики Європейського Суду з прав людини, передбачається принцип презумпції невинності особи, поки її винуватість не буде доведена у встановленому законом порядку. Таким чином, з огляду на те, що доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.122 КУпАП матеріали справи не містять, оскаржувана постанова про притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконною та підлягає скасуванню. При цьому, колегія суддів досліджуючи понесені позивачем судові витрати та їх відшкодування, приходить до наступних висновків. Згідно із статтею 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до частин 1-5 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. В підтвердження здійсненної правової допомоги, необхідно долучати до матеріалів справи розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, який має бути передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися у акті приймання-передачі послуг за договором. Розрахунок платної правової допомоги повинен відображати вартість години за певний вид послуги та час витрачений на: участь у судових засіданнях; вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням; ознайомлення з матеріалами справи в суді тощо. Аналогічний висновок висловив Верховний Суд в постанові від 01 жовтня 2018 року у справі №569/17904/17. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України", заява №19336/04, п. 269). З матеріалів справи встановлено, що стягнута судом сума в розмірі 1000 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу є співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При цьому, судом було надано належну оцінку самому факту понесення позивачем судових витрат під час розгляду адміністративної справи №209/1928/20 (2-а/209/50/20) У зв`язку з чим, рішення суду в цій частині не підлягає скасуванню або зміні. Водночас, з приводу понесених позивачем витрат на сплату судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. В свою чергу, згідно із ч.1 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 понесено судові витрати по сплаті судового збору на загальну суму 1471,40 грн., що підтверджується квитанціями про сплату судового збору №31 від 23.06.2020 року на суму 420,40 грн., №15 від 24.07.2020 року на суму 420,40 грн., №1 від 24 вересня 2020 року на суму 630,60 грн. Водночас суд, приймаючи рішення від 28 грудня 2020 року та здійснюючи розподіл судових витрат невірно обрахував суму судового збору, яка підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, визначивши до стягнення суму у розмірі 840,80 грн. У зв`язку з чим, рішення в цій частині підлягає зміні. Окрім того, судом першої інстанції не вірно визначено суб`єкта владних повноважень, з бюджетних асигнувань якого підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати. Так, відповідач по справі - Рутковський Олександр Валерійович є посадовою особою Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, яке в свою чергу є структурним підрозділом Департаменту патрульної поліції (КОД ЄДРПОУ 40108646) а не Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області (КОД ЄДРПОУ 40108866). Відтак, судові витрати, які понесені ОСОБА_1 підлягають стягненню з бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, однак за наслідками апеляційного розгляду змінено суму судового збору, яка підлягає стягненню та суб`єкта владних повноважень, за рахунок бюджетних асигнувань якого стягуються судові витрати по даній справі, а тому рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні. Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 315, статтями 316, 321,322 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Департаменту патрульної поліції - задовольнити частково. Рішення Дніпровського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 28 грудня 2020 року - змінити в частині стягнення судових витрат, виклавши абзац четвертий його резолютивної частини в наступній редакції. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1471,40 грн. (одна тисяча чотириста сімдесят одна гривня сорок копійок), а також витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000,00 грн. (одна тисяча гривень). В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя В.В. Мельник суддя С.В. Сафронова