Постанова 4851 № 440/6514/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Удовіченко С.О. 06 квітня 2021 р.Справа № 440/6514/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С. , за участю секретаря судового засідання Колесник О.Е. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Полтавської обласної прокуратури на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Полтавської обласної прокуратури про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення, В с т а н о в и в: 10.11.2020 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, яким просить: - стягнути з Полтавської обласної прокуратури на її користь середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді в період з 17.06.2020 року по 08.10.2020 року у розмірі 175.752,80 грн. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року у справі № 816/4595/14 Генеральну прокуратуру України було зобов`язано поновити її на посаді заступника прокурора Полтавської області з 24.10.2014 року та стягнуто з прокуратури Полтавської області на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 року по 16.06.2020 року у розмірі 2.145.986,47 грн. При цьому, в частині поновлення на посаді судом було допущено негайне виконання рішення суду. 29.09.2020 року постановою Другого апеляційного адміністративного суду рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року залишено без змін. Однак, рішення суду в частині поновлення її на посаді виконано лише 08.10.2020 року, тобто більше, ніж через три місяці. Таким чином, позивач вважає, що виникли підстави для стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у розмірі 175.752,80 грн. Заперечуючи проти вимог позивача, у відзиві на адміністративний позов відповідач Полтавська обласна прокуратура вказує, що у прокуратурі Полтавської області відсутні повноваження щодо призначення (поновлення) ОСОБА_1 на посаду заступника прокурора Полтавської області, а отже і відсутні повноваження видання відповідного наказу. Таким чином, у спірних правовідносинах відповідач не є роботодавцем та, відповідно, затримка виконання судового рішення про поновлення позивача на посаді відбулась не з вини прокуратури Полтавської області, що виключає настання саме для відповідача, як самостійної юридичної особи, відповідальності за ст. ст. 235, 236 КЗпП України. Щодо визначеної позивачем суми до стягнення 175.752,80 грн. відповідач зазначив, що згідно табелю обліку робочого часу за жовтень 2020 року ОСОБА_1 обліковано, як робочий день 08.10.2020 року та здійснено нарахування та виплату за вказану дату заробітну плату. Відтак, позивачем визначено неправильно період, за який вона просить стягнути середній заробіток у зв`язку із затримкою виконання судового рішення. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 22.12.2020 року частково задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 . Так, судовим рішенням стягнуто із Полтавської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді в період з 17.06.2020 року по 07.10.2020 року у розмірі 173.555,89 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Висновок суду мотивований тим, що рішення суду від 16.06.2020 року по справі № 816/4595/14 в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 допущено до негайного виконання, а відповідач фактично поновив позивача на посаді заступника прокурора Полтавської області 08.10.2020 року, тобто із затримкою протягом періоду з 16.06.2020 року по 07.10.2020 року. Стосовно посилань відповідача, що ОСОБА_1 з 12.01.2015 року поновила право на зайняття адвокатською діяльністю, а тому є самозайнятою особою і забезпечує себе роботою самостійно, суд зазначив, що виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу та нормами чинного законодавства не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин. Не погоджуючись із судовим рішенням, в апеляційній скарзі Полтавська обласна прокуратура, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. Аргументи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеним у відзиві на позов. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги у повному обсязі, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а судове рішення відповідно до положень ст. 316 КАС України слід залишити без змін, з наступних підстав. Судом установлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року, що набрало законної сили 29.09.2020 року, по справі № 816/4595/14 адміністративний позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Полтавської області про скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобов`язати вчинити певні дії задоволено частково (а.с. 13-20). Так судовим рішенням, визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 року № 1468к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Полтавської області. Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Полтавської області з 24.10.2014 року. Стягнуто з Прокуратури Полтавської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 24.10.2014 року по 16.06.2020 року в сумі 2.145.986,47 з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства. Зобов`язано Офіс Генерального прокурора проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади». У задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення позивача з 24.10.2014 року на посаді заступника прокурора Полтавської області та в частині стягнення на користь позивача середнього заробітку в межах суми стягнення за один місяць в розмірі 15.772,76 грн. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2020 року апеляційні скарги Офісу Генерального прокурора, Прокуратури Полтавської області залишено без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року залишено без змін (а.с. 7-12). Погоджуючись із висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 43 Конституції України встановлено: кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. В частині шостій статті 235 КЗпП України зазначено, що рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню. Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його проголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян. Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням. Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника. Відповідно до частини другої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. За статтею статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Пунктом 3 частини першої статті 371 КАС України унормовано, що рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно. Відповідно до статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядає трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. Таким чином, негайність виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов`язковості і підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його оголошення в судовому засіданні. Судом установлено, шо наказом Офісу Генерального прокурора № 403к від 08.10.2020 року наказ Генерального прокурора України від 23.10.2014 року № 1468к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника прокурора Полтавської області у зв`язку з припиненням трудового договору відповідно до п. 7-2 ст. 36 КЗпП України скасовано та поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника прокурора Полтавської області з 24.10.2014 року (а.с. 28). Зважаючи на те, що рішення суду від 16.06.2020 року по справі № 816/4595/14 в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 допущено до негайного виконання, а фактично позивача поновлено на посаді заступника прокурора Полтавської області 08.10.2020 року, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду за період з 17.06.2020 року по 07.10.2020 року. Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 (далі - Порядок № 100). Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку. За приписами абзацу 3 пункту 3 Порядку № 100 усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів тощо за винятком відрахувань із заробітної плати осіб, засуджених за вироком суду до виправних робіт без позбавлення волі. Пунктом 8 Порядку № 100 встановлено, що нарахування виплат, що обчислюються з середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Відповідно до розрахунку середньої заробітної плати ОСОБА_1 за період з 17.06.2020 року по 08.10.2020 року Полтавської обласної прокуратури № 21-195вн20 від 24.11.2020 року, розмір середньоденної заробітної плати позивача складає 2.196,91 грн. Кількість робочих днів за період з 17.06.2020 року по 08.10.2020 року становить 80, з них: червень 2020 року - 9 робочих днів; липень 2020 року - 23 робочих дні; серпень 2020 року - 20 робочих днів; вересень 2020 року - 22 робочих дні; жовтень 2020 року - 6 робочих днів (а.с. 30). При цьому, відповідно до табелю обліку використання робочого часу за жовтень 2020 року, 08.10.2020 року значиться як робочий день ОСОБА_1 . Таким чином, середній заробіток ОСОБА_1 за період з 17.06.2020 року по 07.10.2020 року становить 173.555,89 грн (2.196,91 грн х 79 робочих дні). Щодо доводів відповідача, що позивач з 12.01.2015 року поновила право на зайняття адвокатською діяльністю, а тому є самозайнятою особою і забезпечує себе роботою самостійно, колегія суддів зазначає, що нормами чинного законодавства не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин та виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача, що Полтавська обласна прокуратура є неналежним відповідачем по справі, оскільки нарахування та виплата заробітної плати прокурора здійснюється в межах, затверджених у кошторисах на утримання відповідного органу прокуратури. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки вважає, що з Полтавської обласної прокуратури на користь позивача необхідно стягнути середній заробіток, за час затримки виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 16.06.2020 року по справі № 816/4595/14, з 17.08.2020 року по 07.10.2020 року у розмірі 173.555,89 грн за вирахуванням податків і зборів, які має здійснити роботодавець під час виплати. Інші доводи апеляційної скарги та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Полтавської обласної прокуратури залишити без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2020 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Л.В. Мельнікова Судді А.О. Бегунц С.С. Рєзнікова Постанова у повному обсязі складена і підписана 16 квітня 2021 року.