Постанова 4873 № 920/769/19

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "23" березня 2021 р. Справа№ 920/769/19 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Шаптали Є.Ю. суддів: Куксова В.В. Яковлєва М.Л. при секретарі Пнюшкову В.Г. за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 23.03.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Департаменту ресурсних платежів Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 08.10.2020 у справі №920/769/19 (суддя Яковенко В. В., повний текст рішення складено 13.10.2020) за позовом Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради до Фізичної особи-підприємця Ал-Давоуді Шахаван про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна, - ВСТАНОВИВ: Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до Господарського суду Сумської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Ал-Давоуді Шахаван про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди № УМКВ-0101 від 10.12.2010 в редакції, що наведена у прохальній частині позовної заяви. Рішенням Господарського суду Сумської області від 08.10.2020 у справі №920/769/19 в задоволені позову Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради відмовлено повністю. Суд дійшов висновку, що наданий позивачем розрахунок орендної плати нерухомого майна свідчить про неправомірність визначення зазначеного розміру орендної плати вцілому для користування пішохідного переходу, оскільки це суперечить нормативно-правовим актам, якими унормовано, що такий об`єкт не може бути переданий в оренду, оскільки є спеціалізованою власністю та невід`ємною частиною інфраструктури міста, та використовується мешканцями для безпечного перетину автомобільної дороги. Відтак, оскаржуване рішення мотивоване недоведеністю позивачем суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема того, що запропоновані ним зміни до договору оренди нерухомого майна № УМКВ-0401 від 10.12.2010 відповідають чинному законодавству. Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, Департамент забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 08.10.2020 у справі №920/769/19 повністю та ухвалити нове рішення, яким позов Департаменту ресурсних платежів Сумської міської ради задовольнити, визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди №УМКВ-0401 від 10.12.2010, в редакції прохальної частини позовної заяви від 23.07.2019 №236/19юр. Скаржник наголошує, що відповідач не звертався до Департаменту як уповноваженого органу Сумської міської ради з питань управління та розпорядження майном комунальної власності щодо внесення змін у Договір № УМКВ-0401 від 10.12.2010 в частині зміни площі об`єкту оренди, судових розглядів не ініціював. Апелянт переконаний, що застосована орендна ставка повністю відповідає цільовому використанню об`єкта оренди відповідно до п. 1.1. Договору. 01.12.2020 матеріали справи, разом з апеляційною скаргою, надійшли до Північного апеляційного господарського суду та згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями передані на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Шаптала Є. Ю., судді: Яковлєв М. Л., Куксов В. В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.12.2020 по справі №920/769/19 поновлено Департаменту ресурсних платежів Сумської міської ради пропущений процесуальний строк для подання апеляційної скарги та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Департаменту ресурсних платежів Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 08.10.2020 у справі №920/769/19. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.01.2020. Учасникам справи повідомлено про право подати відзив на апеляційну скаргу, відповідь на відзив, заяви, клопотання, заперечення та строки на їх подання. 30.12.2020 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому він заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зокрема, відповідач наголошує, що у листі від 27.02.2019 № 1-02/19 він повідомив позивача про свою згоду переглянути розмір орендної плати шляхом укладення змін до договору за умови визначення об`єктивної вартості об`єкту оренди та правильного визначення розміру орендної плати з урахуванням орендних ставок, які визначені в Методиці розрахунку орендної плати. Також відповідач звертає увагу, що позивач в апеляційній скарзі сам зазначив, що спірне нежитлове приміщення дійсно знаходиться під проїжджою частиною, а також звертає увагу, що позивач посилається на висновок незалежної оцінки ФОП Міняйло О.І, де зокрема встановлено, що об`єкт оренди включає в себе «приміщення, що використовується для перетину автомагістралі пішоходами (тунель) площею 196,32 кв.м.» та «приміщення, що використовується для розміщення закладів торгівлі, побутового обслуговування та громадського харчування площею 368,03 кв.м.». 14.01.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду адвокат Фізичної особи-підприємця Ал-Давоуді Шахаван Неговська Ірина Володимирівна подала клопотання про проведення судового засідання у справі №920/769/19 поза межами приміщення суду в режимі відеоконференції, проведення якої заявник просить доручити Господарському суду Сумської області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання адвоката Фізичної особи-підприємця Ал-Давоуді Шахаван Неговської Ірини Володимирівни про участь у судовому засіданні, що призначено на 20.01.2021 року об 12 год. 30 хв. в режимі відеоконференції. 19.01.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання представника Фізичної особи-підприємця Ал-Давоуді Шахаван адвоката Неговської І. В. про відкладення розгляду справи. В судове засідання 20.01.2021 з`явився представник позивача та відповідач, представник відповідача не з`явився, про час та дату судового засідання повідомлений належним чином. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2021 клопотання представника Фізичної особи-підприємця Ал-Давоуді Шахаван адвоката Неговської І. В. про відкладення розгляду справи - задоволено та відкладено розгляд справи на 16.02.2021. 28.01.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради надійшла заява про проведення судового засідання у справі №920/769/19 поза межами приміщення суду в режимі відео конференції, проведення якої заявник просить доручити Господарському суду Сумської області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2021 заяву Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції задоволено та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 08.10.2020 у справі №920/769/19 відбудеться в режимі відеоконференції 16.02.2021 о 12 год. 10 хв., проведення якої доручено Господарському суду Сумської області. 09.02.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від адвоката Фізичної особи-підприємця Ал-Давоуді Шахаван Неговської Ірини Володимирівни надійшла заява про проведення судового засідання у справі №920/769/19 поза межами приміщення суду в режимі відео конференції, проведення якої заявник просить доручити Господарському суду Сумської області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2021 вказану вище заяву адвоката Фізичної особи-підприємця Ал-Давоуді Шахаван Неговської Ірини Володимирівни задоволено та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги у справі №920/769/19 відбудеться в режимі відеоконференції 16.02.2021 о 12 год. 10 хв., проведення якої доручено Господарському суду Сумської області. 16.02.2021 у судовому засіданні оголошено перерву до 03.03.2021. 23.02.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від адвоката відповідача Неговської Ірини Володимирівни надійшла заява про проведення судового засідання у справі №920/769/19 поза межами приміщення суду в режимі відеоконфіренції. Проведення відеоконференції доручити Господарському суду Сумської області. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 24.02.2021 вказану вище заяву адвоката Фізичної особи-підприємця Ал-Давоуді Шахаван Неговської Ірини Володимирівни задоволено та повідомлено учасників справи, що розгляд апеляційної скарги у справі №920/769/19 відбудеться в режимі відеоконференції 03.03.2021 о 12 год. 30 хв., проведення якої доручено Господарському суду Сумської області. У період з 01.03.2021 - 05.03.2021 суддя - Яковлєв М.Л. перебував на підготовці суддів для підтримання кваліфікації у Національній школі суддів України. Оскільки на період підготовки судді є слухачами Національної школи суддів України та не можуть поєднувати навчання та відправлення правосуддя, тому судове засідання, яке призначене на 03.03.2021 у режимі відеоконференції, не відбулось. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.03.2021 розгляд апеляційної скарги Департаменту ресурсних платежів Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 08.10.2020 у справі №920/769/19 призначено на 23.03.2021 об 11 год. 50 хв. та доручено її проведення в режимі відеоконференції Господарському суду Сумської області. 15.03.2021 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від адвоката відповідача Неговської Ірини Володимирівни надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. В судове засідання 23.03.2021 з`явились представник позивача та відповідач. Апелянт підтримав свою апеляційну скаргу, просив її задовольнити, а оскаржуване рішення скасувати. Відповідач заперечив проти доводів, викладених в апеляційній скарзі з урахуванням відзиву на апеляційну скаргу, поданого під час апеляційного провадження, та просив відмовити в її задоволенні, а оскаржуване рішення просив залишити без змін. Розглянувши подане представником відповідача клопотання про відкладення судового засідання, обговоривши питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги за відсутності представника відповідача явка якого у судове засідання обов`язковою не визнавалась, враховуючи, що наявні в матеріалах справи докази, а також поданий відповідачем відзив на апеляційну скаргу є достатніми для вирішення спору у даній справі без заслуховування його пояснень, та враховуючи присутність в судовому засіданні самого відповідача, колегія суддів, порадившись на місці, ухвалила відмовити у задоволенні вказаного клопотання представника відповідача та здійснити розгляд скарги за відсутності зазначеного представника. Згідно з частиною першою статті 270 Господарського процесуального кодексу України у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі. У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 10.12.2010 між управлінням майна комунальної власності Сумської міської ради (орендодавець) та фізичною особою-підприємчцем Ал-Давоуді Шахаван (орендар - відповідач) укладено договір оренди нерухомого майна № УМКВ -0401, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування (в оренду) на умовах, визначених договором, підземний перехід за адресою: м. Суми, перехрестя вул. СКД, вул. Харківська, площею 612,1 кв.м, право на оренду яких орендар набув на підставі наказу управління майна комунальної власності Сумської міської ради від 25.10.2010 № 188/01-13. Майно передається в оренду з метою: для розміщення магазинів та кафе. Відповідно до п. 2.1 договору об`єктом оренди є підземний перехід загальною площею 612,1 кв.м, розміщений на перехресті вул. СКД, вул. Харківська у м. Суми, що знаходяться на обліку управління майна комунальної власності Сумської міської ради. Рішенням Сумської міської ради від 04.05.2016 № 735-МР управління майна комунальної власності Сумської міської ради реорганізовано шляхом приєднання його до новоствореного департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради з 05.05.2016. Згідно з п. 1.8 Положення про департамент забезпечення ресурсних платежів, затвердженого рішенням Сумської міської ради від 05.06.2019 року №5111-МР, позивач є правонаступником Управління майна комунальної власності Сумської міської ради по усіх майнових та немайнових правах та обов`язках. За приписами ч. 1 ст. 104 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов`язки переходять до правонаступників. Отже, враховуючи вищевикладене, саме позивач на даний час є орендодавцем у цьому зобов`язанні. Відповідно до п. 2.1 договору орендар вступає у строкове платне користування об`єктом оренди з моменту підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди, що є додатком № 2 до договору, а також реєстрації договору оренди орендодавцем. Передача та прийняття в оренду майна комунальної власності - нерухомого майна (підземний перехід) загальною площею 612,1 кв.м, розміщеного за адресою: м. Суми, перехрестя вул. СКД, вул. Харківська, підтверджується наявним у матеріалах справи двохстороннім актом від 10.12.2010 приймання-передачі. Пунктом 10.1 договору встановлено, що строк дії договору встановлюється з 10.12.2010 по 08.12.2013 та кожні три роки продовжується до 10.12.2025. Як передбачено п. 10.7 договору його чинність припиняється внаслідок: закінчення строку його дії; загибелі об`єкта оренди; достроково за рішенням суду; банкрутства Орендаря; ліквідації Орендаря - юридичної особи. Пунктом 2.2 договору визначено, що вартість об`єкта оренди станом на 30.11.2010 становить 2538800,00 грн. відповідно до незалежного експертного висновку, зробленого ТОВ ОФ «Юніт». Згідно з п. 4.1 договору орендна палата за об`єкт оренди розраховується на підставі діючої Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду комунального майна, затвердженої відповідним рішенням Сумської міської ради. Базова ставка орендної плати встановлюється відповідним рішенням Сумської міської ради. Розрахунок орендної плати додається (додаток № 3). Розмір орендної плати переглядається у сторону збільшення або зменшення на вимогу однієї з сторін (орендаря чи орендодавця) у разі змін та доповнень до Методики, зміни базової ставки орендної плати, цін, тарифів та в інших випадках передбачених чинними законодавчими актами України, з внесенням відповідних змін у додаток № 3 до цього договору (п. 4.6 договору). З матеріалів справи вбачається, що згідно з розрахунком розміру місячної орендної плати підземний перехід (додаток № 3 до договору) розмір орендної плати в рік з 10.12.2010 по 10.12.2018 становить: Опл.міс. 1 грн. в рік + 20% ПДВ. Розмір орендної плати з 10.12.2018 по 10.12.2025 згідно діючої Методики станом на 10.12.2018. Орендар зобов`язаний звернутись до орендодавця для внесення відповідних змін до розрахунку. Як зазначає позивач, орендар щодо внесення відповідних змін до розрахунку до орендодавця не звертався. Позивачем 17.12.2018 на адресу відповідача направлено лист № 06.01-16/3998 про внесення змін до договору оренди, що підтверджується описом вкладення до поштового відправлення та фіскального чека. У змінах № 1 до договору оренди нерухомого майна орендодавець пропонує, зокрема викласти пункт 2.2. договору в наступній редакції: « 2.2. Вартість об`єкта оренди станом на 30.11.2018 складає 3018100,00 грн. відповідно до висновку незалежної оцінки проведеної ФОП Міняйло О.І., який є додатком № 2 до цього договору». Разом з листом на підписання було направлено зміну № 1 до договору оренди та розрахунок орендної плати із встановленою ставкою 30% в 3-х екземплярах. Орендна плата за цим розрахунком нараховується орендарю з 10.12.2018. Розмір місячної орендної плати за грудень 2018 року розраховується за формулою: Опл.міс = (ВпхСор)/100/12хІм (Опл.міс = 3018100,00 х 30/100/12 = 75452,50 грн. х Ім за грудень 2018 року), де: Опл.міс. - розмір місячної орендної плати; Вп - вартість орендованого майна, визначена шляхом проведення незалежної оцінки, становить 3018100,00 грн.; Сор - орендна ставка, визначена згідно з додатком № 2 Методики затвердженої рішенням Сумської міської ради від 01.02.2012 № 1186-МР зі змінами складає 25%; Ім - індекс інфляції за грудень 2018 року. Зазначений лист повернувся на адресу департаменту за закінченням терміну зберігання. Зміну № 1 до договору оренди з розрахунком відповідач отримав нарочно 29.01.2019, про що свідчить його розписка на копії зміни №

1. У відповідь департаментом від відповідача було отримано лист від 27.02.2019 № 1-02/19, в якому відповідач повідомив про свою згоду переглянути розмір орендної плати шляхом укладення змін до договору за умови визначення об`єктивної вартості об`єкту оренди та правильного визначення розміру орендної плати з урахуванням орендних ставок, які визначені в Методиці розрахунку орендної плати. 19.03.2019 відповідачу повторно було вручено зміну № 1 до договору з розрахунком орендної плати зі ставкою 25% (Опл.міс = 3018100,00 х 25/100/12 = 62877,08 грн. х Ім за грудень 2018 року) разом із супровідним листом від 19.03.2019 № 06.01-18/1703. У відповідь позивачем було отримано з супровідним листом від 09.04.2019 №02-04/19 протокол розбіжностей до договору та розрахунок орендної плати, яким запропоновано внести зміни до п. 2.1, 2.2, 4.1 договору оренди. У листі відповідач зазначив, що ним отримано від суб`єкта оціночної діяльності Міняйло О.І. звіт про оцінку майна підземного переходу площею 612,1 м2, що розташований на перехресті вул. СКД та вул. Харківська від 30.11.2018, в якому надається роз`яснення, що під час складання звіту про оцінку майна висунуто наступні положення «Об`єкт оцінки - нежитлове приміщення - підземний перехід загальною площею 612,1 м. кв. що знаходиться на перехресті вул. СКД та вул. Харківська, складається з: «частини приміщень, що використовується виключно для перетину автомагістралі пішоходами і становить - 196,32 м. кв, вартість якого без ПДВ дорівнює 1298000,00 грн. та частини приміщення, що використовується для розміщення закладів торгівлі, побутового обслуговування та громадського харчування, площа якого становить - 386,03 кв.м., вартість без ПДВ дорівнює - 1 720 133,00 грн.». З огляду на вказане роз`яснення, звіт про оцінку майна, позивачу було надіслано лист за № 02-04/19 від 09.04.2019 року щодо внесення змін до договору оренди. Вказаним листом звертається увага, що відповідно до ст. 4 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об`єктами оренди не можуть бути автомобільні дороги. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про автомобільні дороги» частиною автомобільних доріг є штучні споруди, призначені для сталого функціонування автомобільної дороги, до яких відносяться (мости, шляхопроводи, естакади, віадуки, тунелі, наземні та підземні переходи, снігозахисні споруди, протиплавинні і протисельові споруди тощо). Виходячи із вказаних норм діючого законодавства, відповідачем висловлено твердження, що частина приміщень, яка використовується для перетину автомагістралі пішоходами і становить - 196,32 м. кв. не може бути об`єктом оренди, та надано позивачеві протокол розбіжностей № 1 до зміни №1 до договору оренди нерухомого майна № УМВК - 0401 від 10.12.2010, яким запропоновано внести зміни до п. 2.1. договору оренди, та викласти п. 2.1. в наступній редакції: «Об`єктом оренди є підземний перехід загальною площею 612,1 кв.м., розміщений на перехресті вул. СКД, вул. Харківська у м. Суми (надалі - Об`єкт оренди), що знаходиться на обліку управління майна комунальної власності Сумської міської ради. Об`єкт оренди включає в себе приміщення, що використовується для перетину автомагістралі пішоходами (тонель) площею 196,32 кв.м. та приміщення, що використовується для розміщення закладів торгівлі, побутового обслуговування та громадського харчування площею 386,03 кв.м.». Крім цього, відповідачем висловлено міркування, що оскільки об`єкт оренди (приміщення, що використовується для розміщення закладів торгівлі, побутового обслуговування та громадського харчування) площею 386,03 кв.м. використовується орендарем за різним цільовим призначенням, а тому орендна плата має нараховуватись відповідно до ставок орендної плати згідно цільового призначення та запропоновано свій варіант розрахунку розміру орендної плати відповідно до запропонованих змін. 02.05.2019 позивачем на адресу відповідача направлено лист № 06.01-18/3028 про незгоду з протоколом розбіжностей та пропозицією надати документальне підтвердження розподілу площ приміщень за цільовим використанням. 14.01.2019 відповідач звернувся до позивача з пропозицією внести зміни до розрахунку орендної плати. На дане звернення позивачем було надано відповідь від 06.02.2019 № 06.01-18/590, в якій зазначалось, що відповідні зміни були вручені відповідачу нарочно 29.01.2019 та пропонувалось підписати їх, скріпити печаткою та своєчасно повернути до департаменту. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач не погоджується з вищеописаною позицією відповідача та зазначає наступне: - ним фактично використовується частина приміщення, які відповідачем здаються в суборенду іншим суб`єктам господарювання, зазначаючи про те, що відповідач не звертався до Департаменту, як уповноваженого органу Сумської міської ради з питань управління та розпорядження майном комунальної власності, стосовно повернення об`єкту оренди, або принаймні його частини; - площу приміщень, за які відповідач згоден сплачувати орендну плату, останній розраховує на підставі договорів суборенди; - враховуючи, що відповідач прийняв об`єкт оренди повністю, його твердження, що ним використовується частина приміщення, не відповідають дійсності; - договори суборенди є неналежними доказами, оскільки не відповідають за змістом та формою вимогам закону до договорів щодо суборенди комунального майна, а саме: в них відсутня (зафарбована) істотна умова договору - розмір плати за суборенду . Місцевим господарським судом вірно враховано що позивач звернувся до суду з позовом про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди нерухомого майна, а спірні правовідносини між сторонами виникли на підставі договору на оренду нерухомого майна № УМКВ-0401 від 10.12.2010, об`єктом якого є підземний перехід, що знаходяться на обліку управління майна комунальної власності Сумської міської ради. Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України. Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Частиною 1 статті 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. Згідно з ч. 6 вказаної статті до відносин оренди застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Правові, економічні та організаційні відносини, пов`язані з передачею в оренду майна, що перебуває в державній та комунальній власності, а також передачею права на експлуатацію такого майна; майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна, що перебуває в державній та комунальній власності, регулює Закон України «Про оренду державного та комунального майна». Згідно зі ст. 1 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендою є речове право на майно, відповідно до якого орендодавець передає або зобов`язується передати орендарю майно у користування за плату на певний строк. Відповідно до ст. 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. У відповідності до ст. 17 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором. У разі передачі майна в оренду без проведення аукціону орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку орендної плати, яка затверджується Кабінетом Міністрів України щодо державного майна та представницькими органами місцевого самоврядування - щодо комунального майна. Орендна плата підлягає коригуванню на індекс інфляції згідно з Методикою розрахунку орендної плати. Якщо орендар отримав майно в оренду без проведення аукціону, відповідне коригування орендної плати на індекс інфляції здійснюється щомісячно. Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. Згідно з частинами 1, 2 статті 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Відповідно до частиною 4 статті 16 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» внесення змін до договору оренди здійснюється, зокрема, за згодою сторін до закінчення строку його дії, з урахуванням законодавства. Частиною 1 статті 651 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду. У відповідності до ст. 11 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (в редакції Закону від 02.10.2018) оцінка об`єкта оренди здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Оцінка об`єкта оренди передує укладенню договору оренди. У разі якщо на момент продовження дії договору оренди остання оцінка об`єкта оренди була зроблена більш як три роки тому, для продовження (поновлення) договору оренди провадиться оцінка об`єкта оренди. Відповідно до висновку незалежної оцінки, яку проведено ФОП Міняйло О.І., вартість об`єкта оренди станом на 30.11.2018 складає 301 8100,00 грн. За наведеним у позовній заяві розрахунком Департаменту розмір місячної орендної плати за договором оренди нерухомого майна № УМКВ-0401 від 10.12.2010 у відповідності до висновку про вартість орендованого майна складає 62877,08 грн. х Ім за грудень 2018 року. Розмір орендної плати за кожний наступний місяць розраховується шляхом коригування розміру місячної орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Зі здійсненого позивачем розрахунку розміру орендної плати вбачається, що за оренду нерухомого майна, розташованого за адресою: м. Суми, пішохідний перехід, розташований на перехресті вул. СКД - вул. Харківська, об`єктом оцінки є пішохідний перехід загальною площею 612,1 кв.м, що знаходиться на обліку управління майна комунальної власності Сумської міської ради, до якої увійшла частина підземного переходу, що використовується виключно для перетину автомагістралі пішоходами. При цьому суд обґрунтовано вказав, що Методикою розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Суми та пропорції її розподілу, затвердженої рішенням Сумської міської ради від 01.02.2012 (зі змінами, внесеними рішенням міської ради від 29.03.2017) (далі Методика) не встановлено порядку визначення розміру орендної плати за користування підземним пішохідним переходом. Додатком 2 до Методики встановлюються орендні ставки за користування нерухомим майном, що перебуває у комунальній власності, розмір яких залежить від використання майна за цільовим призначенням. Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Пунктом 1.1 Порядку передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Суми, затвердженого рішенням Сумської міської ради «Про затвердження Порядку передачі в оренду майна комунальної власності територіальної громади м. Суми» від 26.10.2011 року № 896-МР, визначено, що об`єктами оренди є: цілісні майнові комплекси комунальних підприємств, їх структурні підрозділи (філії, цехи, дільниці); нерухоме майно (будівлі, споруди, нежитлові приміщення) та інше окреме індивідуально визначене майно. Згідно з п. 1.2 Порядку не може бути об`єктом оренди майно, передача якого в оренду забороняється законодавством України або відповідним рішенням Сумської міської ради. Відповідно до ст. 3 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» об`єктами оренди не можуть бути автомобільні дороги, крім тих, що належать підприємствам (до першого розгалуження за межами території таких підприємств). Статтею 1 Закону України «Про автомобільні дороги» визначено, що частиною автомобільних доріг є штучні споруди - інженерні споруди, призначені для руху транспортних засобів і пішоходів через природні та інші перешкоди, а також сталого функціонування автомобільної дороги (мости, шляхопроводи, естакади, віадуки, тунелі, наземні та підземні пішохідні переходи, наплавні мости та поромні переправи, розв`язки доріг, підпірні стінки, галереї, уловлювальні з`їзди, снігозахисні споруди, протилавинні і протисельові споруди тощо). Відповідно до ст. 18 Закону України «Про автомобільні дороги» складовими вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: проїзна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, стоянки таксі, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі, майданчики для паркування. За таких обставин вказаною нормою підземні пішохідні переходи віднесено до складу автомобільних доріг. Згідно з ч. 1 ст. 16 Закону України «Про автомобільні дороги» вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства. Частиною 5 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Таким чином, виходячи з наведених норм права, підземні пішохідні переходи є складовою частиною вулиць і доріг, що знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування та є комунальною власністю. Суд першої інстанції вказав, що із наявного у позовній заяві розрахунку орендної плати не вбачається, що позивачем було враховано норми права, відповідно до яких підземні пішохідні переходи є складовою частиною вулиць і доріг, при здійсненні нарахувань орендної плати за користування підземним переходом. Колегією суддів перевірено такі висновки суду та встановлено, що наданий позивачем розрахунок орендної плати нерухомого майна свідчить про неправомірність визначення зазначеного розміру орендної плати вцілому для користування пішохідного переходу, оскільки це суперечить нормативно-правовим актам, якими унормовано, що такий об`єкт не може бути переданий в оренду, оскільки є спеціалізованою власністю та невід`ємною частиною інфраструктури міста, та використовується мешканцями для безпечного перетину автомобільної дороги. Також колегія суддів визнає обґрунтованим висновок суду, що позивачем належно не обґрунтовано ставку орендної плати в розмірі 25%, що визначена ним у зміні №1 до договору, оскільки відповідною Методикою встановлено окремі та різні ставки як для кафе, так і для магазинів, поряд з цим частина орендованого приміщення використовується для надання населенню побутових послуг. На підставі п.ІІ додатку №3 до договору оренди розмір орендної плати з 10.12.2018 по 10.12.2025 визначається згідно діючої Методики станом на 10.12.2018. Згідно з пунктами 6, 7, 12, 13 додатку 2 до Методики орендні ставки за розміщення ресторанів, кафе, барів, закусочних, кафетеріїв, торговельних об`єктів з продажу продовольчих товарів складають 25%, магазинів, що здійснюють торгівлю промисловими та продовольчими товарами вітчизняних підприємств-товаровиробників - 20%, суб`єктів господарювання, що надають побутові послуги населенню - 5%, вбиралень - 4%. Зі змісту договорів суборенди з`ясовано, що розміщені в переході магазини торгують лише промисловими товарами, проте яких виробників, з угод не вбачається. Таким чином, відповідачем доведено, а позивачем не заперечується, що у пішохідному переході розмістилися суборендарі-підприємці, що надають послуги з ремонту одягу та взуття, вбиральні. Заперечуючи проти вказаних висновків, скаржник стверджує, що відповідач не звертався до Департаменту як уповноваженого органу Сумської міської ради з питань управління та розпорядження майном комунальної власності щодо внесення змін у Договір № УМКВ-0401 від 10.12.2010 в частині зміни площі об`єкту оренди, судових розглядів не ініціював. Судова колегія сприймає критично таке твердження, оскільки воно не спростовує неврахування позивачем при здійсненні нарахувань орендної плати за користування підземним переходом норм права, відповідно до яких підземні пішохідні переходи є складовою частиною вулиць і доріг з огляду на наступне. Судом враховано, що у листі від 27.02.2019 № 1-02/19 відповідач повідомив про свою згоду переглянути розмір орендної плати шляхом укладення змін до договору за умови визначення об`єктивної вартості об`єкту оренди та правильного визначення розміру орендної плати з урахуванням орендних ставок, які визначені в Методиці розрахунку орендної плати. Крім того, такі доводи також спростовуються зокрема наступними доказами: - супровідним листом від 09.04.2019 №02-04/19 з протоколом розбіжностей до договору та розрахунок орендної плати, яким запропоновано внести зміни до п. 2.1, 2.2, 4.1 договору оренди; - листом від 02.05.2019 лист № 06.01-18/3028, де позивач висловив незгоду з протоколом розбіжностей та запропонував надати документальне підтвердження розподілу площ приміщень за цільовим використанням; - листом від 14.01.2019, яким відповідач звернувся до позивача з пропозицією внести зміни до розрахунку орендної плати. З огляду на досліджені судом обставини, доводи апелянта про те, що відповідач не звертався до Департаменту як уповноваженого органу Сумської міської ради з питань управління та розпорядження майном комунальної власності щодо внесення змін у Договір № УМКВ-0401 від 10.12.2010 в частині зміни площі об`єкту оренди суд відхиляє як необґрунтовані. Крім того, колегією суддів враховано, що позивач в апеляційній скарзі зазначив, що спірне нежитлове приміщення дійсно знаходиться під проїжджою частиною, проте являє собою групу торгових приміщень, де місця загального користування, які забезпечують підхід відвідувачів до них, мають виходи на протилежні сторони вулиці. При цьому, апелянт зазначає, що використання побутової назви «підземний перехід» у назві договору не робить нежитлове приміщення частиною дорожньої інфраструктури, передача в оренду якої заборонена. У даному контексті суд звертає увагу, що позивач у позовній заяві посилається на висновок незалежної оцінки ФОП Міняйло О.І, де зокрема встановлено, що об`єкт оренди включає в себе «приміщення, що використовується для перетину автомагістралі пішоходами (тунель) площею 196,32 кв.м.» та «приміщення, що використовується для розміщення закладів торгівлі, побутового обслуговування та громадського харчування площею 368,03 кв.м.». Згідно з частинами 1-3 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). В силу наведених вимог процесуального законодавства, звертаючись до суду за захистом своїх порушених прав, позивач повинен довести належними та допустимими доказами, що такі права були порушені відповідачем. Переконливість кожного доказу доводиться у змагальній процедурі безпосередньо перед тим складом суду, який дає цьому доказу юридично значущу оцінку. Зазначена правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 21 січня 2018 року у справі №5-249кс15. Аналізуючи вищенаведене в сукупності, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції щодо недоведеності позивачем суду належними та допустимими доказами тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, зокрема того, що запропоновані ним зміни до договору оренди нерухомого майна № УМКВ-0401 від 10.12.2010 відповідають чинному законодавству, відтак підстави для задоволення позову відсутні. Колегія суддів, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшла висновку, що скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано. Дослідивши обставини справи, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Сумської області від 08.10.2020 у справі №920/769/19. Згідно з ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права. За змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кузнєцов та інші проти Російської Федерації» зазначено, що одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті, вмотивоване рішення дає можливість стороні апелювати проти нього, нарівні з можливістю перегляду рішення судом апеляційної інстанції. Така позиція є усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи «Серявін та інші проти України», «Проніна проти України») і з неї випливає, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (див. рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland), №49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року). Суд апеляційної інстанції зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 р. N 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів N 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 р. N3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін. За таких обставин, висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки відповідають дійсним обставинам справи і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення Господарського суду Сумської області від 08.10.2020 у справі №920/769/19 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Колегія суддів зазначає про те, що при апеляційному перегляді не встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права щодо винесення судом першої інстанції рішення, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду, наведені в оскаржуваному рішенні. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Департаменту ресурсних платежів Сумської міської ради на рішення Господарського суду Сумської області від 08.10.2020 у справі №920/769/19 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв`язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281 - 284 ГПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту ресурсних платежів Сумської міської ради " - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Сумської області від 08.10.2020 у справі №920/769/19 - залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 920/769/19 повернути до господарського суду першої інстанції. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 12.04.2021 Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала Судді В.В. Куксов М.Л. Яковлєв