Постанова 4819 № 766/13033/17

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 квітня 2021 року м. Херсон справа № 766/13033/17 провадження № 22-ц/819/725/21 Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого (суддя-доповідач)Пузанової Л.В., суддів:Склярської І.В., Чорної Т.Г., секретарБикова Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Херсонського міського суду Херсонської області у складі судді Єпішина Ю.М. від 08 жовтня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , про встановлення факту проживання однією сім`єю, встановив: У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що у період з 2006 року по 2013 рік перебував з ОСОБА_5 у зареєстрованому шлюбі, а фактично з нею проживав однією сім`єю бе реєстрації шлюбу з 1992 року та у них ІНФОРМАЦІЯ_1 народився син - ОСОБА_4 . З 2010 року та після розірвання шлюбу у 2013 році вони з дружиною проживали в квартирі АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 від отриманих у дорожньо-транспортній пригоді травм померла. Після її смерті за даним фактом було відкрито кримінальне провадження, яке зараз перебуває на розгляді в суді першої інстанції, та потерпілим у якому визначено сина померлої ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_5 необхідно для визнання його потерпілим у кримінальній справі, оскільки на час смерті ОСОБА_5 він з нею не перебував у зареєстрованому шлюбі, позивач просив суд встановити факт його проживання з ОСОБА_5 однією сім`єю з моменту розірвання шлюбу 09 квітня 2013 року по день її смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою суду від 28 лютого 2018 року до участі у справі залучено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_4 . Ухвалою суду від 14 січня 2020 року до участі у справі залучено співвідповідача ОСОБА_3 . Рішенням суду від 08 жовтня 2020 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, зазначаючи, що рішення постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апеляційна скарга мотивована тим, що висновки суду про необґрунтованість позовних вимог за наявності належних та допустимих доказів, які підтверджують факт його спільного проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу, ведення спільного господарства, не відповідають обставинам справи та зроблені без врахування наданих свідками пояснень. Порушення норм процесуального права вбачає в тому, що судом безпідставно стягнуто з нього судовий збір, а свідкам невідшкодовано понесені ними витрати. У письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 її доводи не визнав, висновки суду у спірних правовідносинах вважає правильними та обґрунтованими. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених статтею 367 ЦПК України, апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ зробив висновок про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Рішення суду мотивовано тим, що позивач не надав належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів на підтвердження факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 після розірвання ними шлюбу. В процесі розгляду справи суд встановив, що позивач перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_6 , який розірвано, про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Суворовського районного управління юстиції у м. Херсоні зроблено відповідний актовий запис №30 від 09 квітня 2013 року. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла від отриманих в результаті дорожньо-транспортної пригоди травм. Винним у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталася за участю ОСОБА_5 07.05.2017 року, вироком Херсонського міського суду Херсонської області від 30 січня 2018 року, який набрав чинності, визнано ОСОБА_3 , якому суд призначив покарання у вигляді 3-х років позбавлення волі з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на один рік. На підставі статті 75 КК України суд звільнив ОСОБА_3 від відбування призначеного основного покарання у вигляді позбавлення волі, встановивши іспитовий строк-один рік. З огляду на зміст вироку потерпілими у кримінальному провадженні були залучені сини ОСОБА_6 - ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Позивач звертався до суду із заявою про залучення до участі в справі як потерпілого, однак його заява залишилась без задоволення. За загальним правилом, встановленим статтею 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, якщо від цього факту залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення. Звернувшись до суду із позовною заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_6 після розірвання ними шлюбу та до її смерті, позивач вказав на те, що від цього факту залежить виникнення у нього права бути залученим в якості потерпілого у кримінальному провадженні. Питання про залучення осіб як потерпілих у кримінальному провадженні вирішується в порядку, передбаченому КПК України, відповідно до положень статті 55 якого потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, а також юридична особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової шкоди. Якщо внаслідок кримінального правопорушення настала смерть особи або особа перебуває у стані, який унеможливлює подання нею відповідної заяви, положення цієї статті поширюються на близьких родичів чи членів сім`ї такої особи. Потерпілим визнається одна особа з числа близьких родичів чи членів сім`ї, яка подала заяву про залучення її до провадження як потерпілого, а за відповідним клопотанням - потерпілими може бути визнано кілька осіб. Аналіз наведеної норми процесуального права дає підстави для висновку про те, що у разі смерті особи внаслідок кримінального правопорушення потерпілими у кримінальному провадженні визнаються не всі близькі родичі та члени її сім`ї, які подали заяву про залучення їх до провадження як потерпілих, а це питання вирішується на розсуд компетентного органу залежно від стадії кримінального провадження. Отже, сам факт незалучення позивача в установленому законом порядку до кримінального провадження як потерпілого в результаті смерті ОСОБА_5 не звужує його прав як особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення та вправі здійснити захист цих прав шляхом пред`явлення відповідних вимог у цивільному судочинстві. Однак ОСОБА_1 будь-яких вимог на відновлення його прав, що виникли із факту проживання однією сім`єю із ОСОБА_5 у зазначений ним період часу, не пред`явив, а визначивши сина померлої - ОСОБА_2 відповідачем у спірних правовідносинах, не вказав, при яких обставинах та яким чином останній здійснив порушення його прав та у який спосіб ці права підлягають відновленню. Не пред`явлені ним будь-які вимоги і до ОСОБА_3 як до винної у смерті ОСОБА_5 особи. За приписами частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Пунктом 6 Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 визначено, що до членів сім`ї належать особи, які постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, а й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв`язках. Обов`язковою умовою для визнання їх членами сім`ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо. Згідно із частинами першою та другою статті 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім`єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення в них прав та обов`язків подружжя. Відповідно до частини першої статті 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Отже, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу є спеціальною (визначеною законом, законною) підставою для виникнення у них деяких прав та обов`язків, зокрема, права спільної сумісної власності на майно. Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу потрібно враховувати у сукупності всіх ознак, що притаманні наведеному визначенню. Так, при встановленні факту наявності у осіб спільного побуту доцільно враховувати ознаки, визначені у понятті домогосподарства. Домогосподарство є сукупність осіб, які спільно проживають в одному житловому приміщенні або його частині, забезпечують себе всім необхідним для життя, ведуть спільне господарство, повністю або частково об`єднують та витрачають кошти. Взаємність прав та обов`язків передбачає наявність як у жінки, так і у чоловіка особистих немайнових і майнових прав та обов`язків, які можуть випливати, зокрема, із нормативно - правових актів, договорів, укладених між ними, звичаїв. Для встановлення цього факту важливе значення має з`ясування місця і часу такого проживання. Підтвердженням цього може бути їх реєстрація за таким місцем проживання, пояснення свідків, представників житлово-експлуатаційної організації. Щодо часу проживання слід зазначити, що за своєю природою проживання однією сім`єю спрямоване на довготривалі відносини. До таких висновків щодо застосування норм сімейного законодавства, що регулюють питання сім`ї, створеної чоловіком та жінкою без реєстрації шлюбу, викладені у постановах Верховного Суду, зокрема у постанові від 30 жовтня 2019 року у справі №643/6799/17, які відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин. У підтвердження своїх доводів щодо проживання після розірвання шлюбу та до смерті ОСОБА_5 однією сім`єю без реєстрації шлюбу позивач надав суду показання свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які не обізнані як щодо розірвання ними шлюбу в 2013 році, так і щодо ведення ними спільного господарства, наявності спільних витрат, участі в утриманні майна тощо у наведений позивачем період. Враховуючи встановлені судом обставини та положення норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, а також відсутність будь-яких вимог до відповідачів, які б ґрунтувалися на заявленому позивачем до встановлення юридичному факті, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заявлених ОСОБА_1 вимог. Доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на законі, належних доказах і як такі, що висновків суду не спростовують, підлягають відхиленню. Зокрема, твердження скаржника про неврахування судом наведених ним фактів про неправомірні дії ОСОБА_2 щодо квартири, яка належала сестрі ОСОБА_5 та яка нібито була фактично придбана ними в період спільного проживання, колегія суддів до уваги не приймає, оскільки наведені обставини не були предметом спору в даній справі і будь-які вимоги майнового характеру ОСОБА_1 до відповідачів не пред`являв. Не підтвердженим є також посилання скаржника на порушення судом норм процесуального права при допиті свідків та чинення на них тиску. Стверджуючи про те, що суд незаконно стягнув з нього судовий збір при поданні позовної заяви, ОСОБА_1 наведений довід апеляційної скарги не обґрунтував, в той час як при ухваленні рішення суд не вирішував питання щодо розподілу судових витрат, а сплативши судовий збір у розмірі 640 гривень при поданні позовної заяви, позивач не надавав суду документів про звільнення від сплати судового збору і не порушував перед судом питання про його повернення як помилково сплаченого. Не подавалася ним заява та відповідні докази і щодо наявності підстав для вирішення судом питання про відшкодування витрат, пов`язаних із викликом свідків, тому судом не вирішувалося питання щодо наявності чи відсутності підстав для їх розподілу в установленому законом порядку. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення ухвалено судом з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстави для його скасування та ухвалення нового судового рішення про задоволення позову відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 367, 374, 375 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 08 жовтня 2020 року без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий Л. В. Пузанова Судді: І. В. Склярська Т. Г. Чорна Повний текст постанови складено 15 квітня 2021 року Суддя Л. В. Пузанова