Постанова 4812 № 477/236/14-ц

14.04.21 22-ц/812/608/21 МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 477/236/14-ц Провадження № 22-ц/812/608/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 року Миколаївський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах : головуючого Темнікової В.І., суддів Бондаренко Т.З., Крамаренко Т.В., із секретарем судового засідання Лівшенком О.С., за участі - представника ДВС Єложенка О.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Єложенка Олексія Леонідовича на ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 листопада 2020 року, постановлену під головуванням судді Полішко В.В. в приміщенні того ж суду, у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії державного виконавця, - В С Т А Н О В И В : В липні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). Скарга мотивована тим, що рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08.04.2014 року у справі №477/236/14-ц стягнуто із ОСОБА_2 на користь ПАТ «Укрсиббанк» кредитну заборгованість у сумі 1354,11 швейцарських франків, що на момент ухвалення рішення становила еквівалент у 11912,05 грн. На виконання зазначеного рішення від 08.04.2014 року Жовтневим районним судом Миколаївської області 08.05.2014 року видано виконавчий лист, який було подано для примусового виконання до Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), де відкрите виконавче провадження №45176649. Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 02.05.2019 року замінено стягувача у згаданому виконавчому провадженні на ОСОБА_1 . 29.01.2020 року у межах виконавчого провадження №45176649 відбулися електроні торги з продажу арештованого майна, у результаті яких було реалізовано автомобіль, що належить ОСОБА_2 , за 30073,35 грн, з яких 28569,68 грн 11.02.2020 року було перераховано до Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). У подальшому на ім`я ОСОБА_1 від Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надійшли 11912,05 грн у якості стягнутого боргу ОСОБА_2 в межах виконавчого провадження №45176649. Не погодившись із сумою, яка була стягнута, ОСОБА_1 звернувся до Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) із заявою від 28.04.2020 року, якою просив здійснити перерахунок суми, що підлягає стягненню на його користь, яка має бути обчислена в швейцарських франках в еквіваленті у національній валюті на день отримання грошових коштів від реалізації арештованого майна, належного ОСОБА_2 . Зазначена заява ОСОБА_1 була проігнорована Олешківським районним відділом державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а виконавче провадження №45176649 закінчено на підставі постанови від 31.03.2020 року. На думку ОСОБА_1 дії державного виконавця є незаконними, оскільки рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08.04.2014 року у справі №477/236/14-ц стягнуто із ОСОБА_2 суму боргу в іноземній валюті, а саме у швейцарських франках, а тому повернення боргу стягувачеві має бути проведене в національній валюті в еквіваленті до іноземної валюти за курсом на день повернення такого боргу (примусового стягнення). Грошові кошти після реалізації арештованого майна, належного боржникові, у сумі 28569,68 грн були зараховані на рахунок Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) 11.02.2020 року, про що свідчить розпорядження від 26.02.2020 року. Згідно відомостей із офіційного сайту Національного банку України станом на 11.02.2020 року 1 швейцарський франк прирівнювався до 25,09 грн. Тому сума, що підлягала стягненню на користь ОСОБА_1 мала становити 33974,01 грн, замість 11912,05 грн. Отже, днем виконання грошового зобов`язання ОСОБА_2 перед ОСОБА_1 є день зарахування грошових коштів до Олешківського районного відділу державної виконавча служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) у результаті реалізації майна належного боржникові, а саме: 11.02.2020 року. Про факт порушення прав ОСОБА_1 Олешківським районним відділом державне виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) йому стало відомо 27.07.2020 року у результаті ознайомлення із матеріалами виконавчого проваджена про що свідчить зава про ознайомлення та відповідний напис у матеріалах зазначеного виконавчого провадження. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив скасувати постанову Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31 березня 2020 року про закінчення виконавчого провадження № 45176649 щодо примусового виконання виданого 08 травня 2014 року Жовтневим районним судом Миколаївської області виконавчого листа у справі №477/236/14-ц за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості у сумі 1354,11 швейцарських франків; зобов`язати Олешківський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перерахувати на його банківський рахунок грошову суму 22062,03 грн. Витребувати у Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) матеріали виконавчого провадження № 45176649, а також поновити строк на звернення зі скаргою. Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 листопада 2020 року ОСОБА_1 поновлено строк на звернення до суду зі скаргою на дії державного виконавця щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 45176649 від 31.03.2020 року та зобов`язання вчинити певну дію. Скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Скасовано постанову Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 45176649 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 477/236/14-ц за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості. Зобов`язано Олешківський районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) здійснити перерахунок коштів, що належать до виплати стягувачу. Не погодившись із вказаним судовим рішенням, старший державний виконавець Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Єложенко О.Л. звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норм матеріального права, просив скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення, яким у задоволені вимог ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги, зазначає, що вказаний виконавчий документ був виданий на підставі рішення суду, в якому суд визначив суму боргу не в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення, а саме в національній валюті. Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначене стягнення з боржника суми саме в національній валюті. При цьому, вказане рішення набрало законної сили та не було оскаржене ПАТ «УкрСиббанк» і в подальшому право вимоги боргу по вказаному виконавчому документу було викуплене ОСОБА_1 . Зазначення судом у своєму рішенні грошової суми у національній валюті внесло однозначність в розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. Якщо резолютивна частина судового рішення не зрозуміла, як виконавець, так і сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із заявою про роз`яснення судового рішення. У даному випадку резолютивна частина рішення, чітка, однозначна і зрозуміла. Тому старший державний виконавець Єложенко О.Є. вважає, що ті обставини та судова практика, на які посилається представник ОСОБА_1 , могли би застосовуватися у тому випадку, якби стягнення боргу по вказаному виконавчому документу було визначено в іноземній валюті із зазначенням еквіваленту на день ухвалення рішення. Ситуація у даній справі не є аналогічною тому, на що посилається представник скаржника. Судові рішення, що набрали законної сили обов`язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках установлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України, - і за її межами. Посилається, що суд в ухвалі від 03.11.2020р. не правильно зазначив, що виконавцем порушено вимоги ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", що судом не враховано що кошти одержані державним виконавцем у сумі 28569,68 гривень на депозитний рахунок відділу надійшли не від банку чи іншої фінансової установи, а від організаторів електронних торгів ДП "СЕТАМ", отриманих з реалізації описаного та арештованого автомобіля належного боржнику по вказаному виконавчому документу. 26.02.2020 року державним виконавцем було здійснено перерахування коштів на ім`я ОСОБА_1 у розмірі та валюті визначеній у виконавчому документі. Вважає, що застосування в даному випадку положень ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження" надає хибне уявлення про реальний стан подій та обставин як вони викладені судом в ухвалі від 03.11.2020 р., а тому застосовувати правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 04.07.2018 року у даній справі не є доцільним. У зв`язку з тим, що ДП "СЕТАМ" не може виконати доручення державного виконавця про купівлю швейцарських франків та перерахування їх на валютний рахунок відділу вважає, що державним виконавцем відділу виконано зазначений виконавчий документ у повній відповідності до вимог Закону України "Про виконавче провадження". Всі кошти, що надійшли від реалізації вказаного автомобіля були розподілені у відповідності до вимог ст. ст. 44-48 Закону України «Про виконавче провадження». Також звертає увагу, що втрати у зв`язку з інфляцією, які поніс кредитор, стягувачем можуть бути відшкодовані в порядку визначеному ст. 625 Цивільного кодексу України. В судовому засіданні старший державний виконавець Єложенко О.Є. підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, надавши пояснення аналогічні змісту апеляційної скарги. Інші учасники процесу до судового засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні ( ст.263 ЦПК України). Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин ( ст. 264 ЦПК України). Ухвала суду зазначеним вимогам закону відповідає. Так, задовольняючи скаргу ОСОБА_1 , суд виходив з того, що заочним рішенням Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08 квітня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11108677000 від 17 січня 2007 року, що утворилася станом на 10 січня 2014 року в загальному розмірі 1354,11 швейцарських франків, що еквівалентно 11912 грн. 05 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом у сумі 1136,10 швейцарських франків, що еквівалентно 9994,22 грн., заборгованості по сплаті процентів у сумі 174,19 швейцарських франків, що еквівалентно 1532,34 грн., пені за прострочення сплати кредиту в сумі 340,97 грн. та пені за прострочення сплати процентів у сумі 44,52 грн., а також стягнуто судові витрати у справі у сумі 243,60 грн. Виконавчою службою було відкрито виконавче провадження по виконанню зазначеного рішення суду. Ухвалою Жовтневого районного суду Миколаївської області від 24 лютого 2016 року замінено стягувача з ПАТ «УкрСиббанк» на нового кредитора ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія». 02 травня 2019 року ухвалою цього ж суду замінено сторону стягувача з ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на нового стягувача ОСОБА_1 . Згідно з розпорядженням державного виконавця № 45176649 ОСОБА_1 перераховано 11912,05 грн. Відповідно до постанови про закінчення виконавчого провадження від 31.03.2020 року, виконавче провадження закінчене в зв`язку з фактичним виконанням виконавчого документа у повному обсязі. 28 квітня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до виконавчої служби з вимогою про перерахунок боргу, оскільки борг був визначений у швейцарських франках, в зв`язку з чим конвертація суми платежу повинна бути здійснена за курсом, установленим НБУ на час виконання зобов`язання. Не отримавши відповіді, 27.07.2020 року ОСОБА_1 звернувся до відділу ДВС з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справ, в ході якого виявив, що виконавче провадження закінчене, про що винесена відповідна постанова. Після чого звернувся зі скаргою до суду. Оскільки з матеріалів справи вбачається, що заявник тривалий час звертався із скаргами щодо суми, яка була перерахована йому в рахунок погашення боргу, а про закриття виконавчого провадження дізнався під час ознайомлення з цим провадженням 27.07.2020 року, суд поновив скаржнику строк на звернення зі скаргою до суду. Проаналізувавши встановлені судом обставини справи у їх сукупності з положеннями ч.1 ст. 1, п.9 ч.1 ст. 39, ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 447 ЦПК України, ст. ст. 192, 524, 533 ЦК України, п. 30.1 ст. 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», правовою позицією, висловленою Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14 щодо виконання рішення про стягнення боргу у іноземній валюті, відповідно до якої у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні, а перерахування стягувачеві суми у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що державним виконавцем не було проведене належне виконання судового рішення, а тому постанова Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 31.03.2020 року про закінчення виконавчого провадження № 45176649 щодо примусового виконання виконавчого листа у справі № 477/236/14-ц за позовом ПАТ «Укрсиббанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості у зв`язку з фактичним виконанням у повному обсязі підлягає скасуванню. А оскільки частина боргу в порушення вимог закону була виплачена стягувачеві у національній валюті гривні, то державному виконавцеві необхідно здійснити перерахунок коштів, що належать до виплати стягувачеві. З огляду на те, що чинним законодавством передбачене перерахування вказаної у резолютивній частині судового рішення суми в іноземній валюті, то вимога скаржника щодо зобов`язання Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перерахувати грошову суму 22062,03 грн. не підлягає задоволенню. Ухвала суду в частині відмови у задоволенні вимог про перерахування грошової суми у розмірі 22062,03 грн. ОСОБА_1 не оспорюється. Апеляційна скарга також не містить доводів щодо не згоди з ухвалою суду в цій частині. З висновками суду в іншій частині заявлених вимог, колегія суддів погоджується, виходячи з наступного. Згідно із ч.1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч.1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Згідно з п.8 ч.1 ст. 49 зазначеного Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи. У справі, яка переглядається, встановлено, що у резолютивній частині заочного рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08 квітня 2014 року у справі № 477/236/14-ц з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором № 11108677000 від 17 січня 2007 року, що утворилася станом на 10 січня 2014 року в загальному розмірі 1354,11 швейцарських франків, що еквівалентно 11912 грн. 05 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом у сумі 1136,10 швейцарських франків, що еквівалентно 9994,22 грн., заборгованості по сплаті процентів у сумі 174,19 швейцарських франків, що еквівалентно 1532,34 грн., пені за прострочення сплати кредиту в сумі 340,97 грн. та пені за прострочення сплати процентів у сумі 44,52 грн., а також стягнуто судові витрати у справі у сумі 243,60 грн. Рішення набрало законної сили. У виконавчому листі, виданому 08 травня 2014 року Жовтневим районним судом Миколаївської області, зазначено, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором № 11108677000 від 17 січня 2007 року, що утворилася станом на 10 січня 2014 року в загальному розмірі 1354,11 швейцарських франків, що еквівалентно 11912 грн. 05 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом у сумі 1136,10 швейцарських франків, що еквівалентно 9994,22 грн., заборгованості по сплаті процентів у сумі 174,19 швейцарських франків, що еквівалентно 1532,34 грн., пені за прострочення сплати кредиту в сумі 340,97 грн. та пені за прострочення сплати процентів у сумі 44,52 грн. У постанові заступника начальника відділу ДВС Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області про відкриття виконавчого провадження від 24 жовтня 2014 року (а. с. 122 т.1) також зазначено про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитним договором № 11108677000 від 17 січня 2007 року, що утворилася станом на 10 січня 2014 року в загальному розмірі 1354,11 швейцарських франків, що еквівалентно 11912 грн. 05 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом у сумі 1136,10 швейцарських франків, що еквівалентно 9994,22 грн., заборгованості по сплаті процентів у сумі 174,19 швейцарських франків, що еквівалентно 1532,34 грн., пені за прострочення сплати кредиту в сумі 340,97 грн. та пені за прострочення сплати процентів у сумі 44,52 грн. 29.01.2020 року у межах виконавчого провадження №45176649 відбулися електроні торги з продажу арештованого майна, у результаті яких було реалізовано автомобіль, що належить ОСОБА_2 , за 30073,35 грн, з яких 28569,68 грн 11.02.2020 року було перераховано до Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). 26.02.2020 року державним виконавцем було здійснено перерахування коштів на ім`я ОСОБА_1 у розмірі 11912 грн. 05 коп. Постановою від 31.03.2020р. закінчено виконавче провадження у зв`язку з фактичним виконанням виконавчого документу у повному обсязі. Згідно зі ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.Відповідно до вимог ст. 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. За змістом ст. 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у ст. 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Позовні вимоги ПАТ «УкрСиббанк» про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором задоволено шляхом стягнення 1354,11 швейцарських франків, що еквівалентно 11912 грн. 05 коп., яка складається: із заборгованості за кредитом у сумі 1136,10 швейцарських франків, що еквівалентно 9994,22 грн., заборгованості по сплаті процентів у сумі 174,19 швейцарських франків, що еквівалентно 1532,34 грн., пені за прострочення сплати кредиту в сумі 340,97 грн. та пені за прострочення сплати процентів у сумі 44,52 грн. При цьому матеріали справи свідчать про те, що договірне зобов`язання, що існувало між сторонами, пов`язано з іноземною валютою, оскільки кредит видавався в іноземній валюті і погашення його мало відбуватися в цій же іноземній валюті. Судове рішення не може змінювати грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у ст. 53 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, державний виконавець зобов`язаний керуватися положеннями статті 53 Закону України «Про виконавче провадження», за частиною третьою якої в разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення в боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби. Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку, що судове рішення не може змінювати зміст договірного зобов`язання, що існувало між сторонами, тобто воно залишається грошовим зобов`язанням в іноземній валюті, а тому судове рішення підлягає примусовому виконанню з урахуванням особливостей, визначених статтею 53 Закону України «Про виконавче провадження». Із матеріалів справи убачається, що, ухвалюючи рішення у справі, Жовтневий районний суд Миколаївської визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення. Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням. Саме про таке застосування зазначених норм права при визначенні того чи правильно державним виконавцем застосовані положення п.8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено в правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, яким Верховний Суд відійшов від правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України від 13 вересня 2017 року у справі № 6-1445цс17, згідно якого було визначено, що законодавством державного виконавця не наділено правом змінювати суму заборгованості, розраховану та визначену у рішенні суду. Доводи апеляційної скарги, що виконавчий документ був виданий на підставі рішення суду, в якому суд визначив суму боргу не в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення, а саме в національній валюті, тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначене стягнення з боржника суми саме в національній валюті, що вказане рішення набрало законної сили та не було оскаржене ПАТ «УкрСиббанк» і в подальшому право вимоги боргу по вказаному виконавчому документу було викуплене ОСОБА_1 , не відповідають матеріалам справи, так як заочним рішення Жовтневого районного суду Миколаївської області від 08 квітня 2014 року було стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 1354,11 швейцарських франків, що еквівалентно 11912 грн. 05 коп., про це ж зазначено у виконавчому листі, виданому 08 травня 2014 року Жовтневим районним судом Миколаївської області на виконання рішення суду, а також у постанові заступника начальника відділу ДВС Цюрупинського районного управління юстиції Херсонської області про відкриття виконавчого провадження від 24 жовтня 20124 року. За такого, посилання апелянта в апеляційній скарзі на те, що ті обставини та судова практика, на які посилається представник ОСОБА_1 , могли бути застосовані у тому випадку, якби стягнення боргу по вказаному виконавчому документу було визначено в іноземній валюті із зазначенням еквіваленту на день ухвалення рішення, а в даному випадку судом було визначене стягнення з боржника суми саме в національній валюті, є помилковим. Безпідставними є також доводи апеляційної скарги про неможливість застосування під час розгляду даної справи правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц, так як і в даній справі, і в справі, яка переглядалася Великою Палатою Верховного Суду йшла мова про виконання рішень суду, в яких заборгованість була визначена в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішень. Приймаючи остаточне рішення у справі, суд апеляційної інстанції враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, серія A, N 303-A, § § 29-30)). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland, N 49684/99, § 2)). Тому, враховуючи, що інші доводи апеляційної скарги містять суб`єктивне тлумачення апелянтами як обставин справи, так і норм діючого законодавства, направлені на переоцінку доказів, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при винесенні ухвали були належним чином оцінені подані сторонами докази, повно встановлені фактичні обставини справи, а доводи апеляційної скарги не дають підстав для встановлення неправильного застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення суду, не спростовують висновків суду, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваної ухвали. За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу суду без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, судова колегія,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Олешківського районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Єложенка Олексія Леонідовича залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду Миколаївської області від 03 листопада 2020 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з дня її прийняття, але може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складання її повного тексту до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий Судді Повний текст постанови складено 15 квітня 2021 року