Постанова 4824 № 761/5371/19

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 15 лютого 2021 року м. Київ Справа №761/5371/19 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Стрижеуса А.М., суддів: Поливач Л.Д., Шкоріної О.І. секретаря: Довгополої А.В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 відповідач Публічне Акціонерне товариство «Комерційний Банк «Надра», третя особа Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України розглянувши цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , на рішення Шевченківського районного суду м. Києва, ухваленого суддею Мальцевим Д.О. 09 липня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «Надра», третя особа: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, - Справа №761/5371/19 № апеляційного провадження:22-ц/824/3256/2021 Головуючий у суді першої інстанції:Мальцев Д.О. Доповідач у суді апеляційної інстанції: Стрижеус А.М. В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ПАТ «КБ «Надра», третя особа - ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, відповідно до якого просив усунути позивачу перешкоди у користуванні транспортним засобом - фургоном білого кольору, марка IVEKO МОДЕЛЬ 59.12, рік випуску 1999, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований Першим МРВ ДАІ УМВС України у Хмельницькій області 24.07.2007, шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна та виключення запису у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстрованого 18.07.2013 за № 13802535 на підставі договору застави від 24.07.2007, посвідченого приватним нотаріусом Нагорною Т.В. за р/н 2689. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що позивач є власником вказаного транспортного засобу. 24.07.2007 між позивачем та ПАТ КБ «Надра» укладено Кредитний договір № 191/МК/2007-840. В забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між сторонами укладено Договір застави від 24.07.2007, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу Нагорною Т.В. за р/н 2689. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 19.09.2012 з позивача на користь Банку було стягнуто заборгованість за Кредитним договором в розмірі 8343, 70 доларів США, що еквівалентно 66 666, 16 грн. та 667, 66 грн. судового збору. Після відкриття виконавчого провадження позивач заборгованість погасив. Виконавче провадження було закрито, арешт з майна позивача знятий. Разом з тим, коли позивач мав намір продати належний йому ТЗ, виявилось, що на вказане рухоме майно зареєстровано заборону відчуження. Звернення позивача з приводу зняття обтяження із зазначеного майна відповідач залишає поза увагою, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», третя особа: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття обтяження у вигляді застави рухомого майна і виключення відповідного запису з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подано апеляційну скаргу, в якій він просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального права, є незаконним та необґрунтованим в зв`язку з неповнотою встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, неправильне дослідження та оцінка доказів. В судове засідання учасники справи не з`явилися. ОСОБА_1 до суду подав клопотання, в якому просив розглянути скаргу за його відсутності і задовольнити вимоги апеляційної скарги. Колегія суддів враховує, що закон створює рівні умови для осіб, що володіють правом звернення до суду, зобов`язавши суд повідомляти цих осіб про час і місце розгляду справи. Суд прийняв вичерпні заходи для повідомлення відповідача ПАТ «КБ «Надра» та третьої особи Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України про час та місце розгляду справи, забезпечивши можливість з`явитися до суду і захистити свої права. За змістом ст.14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права особа сама визначає обсяг своїх прав і обов`язків у цивільному процесі. Тому особа, визначивши свої права, реалізує їх на свій розсуд. Розпорядження своїми правами на розсуд особи є одним з основоположних принципів судочинства. Враховуючи завдання судочинства, принцип правової визначеності, поширення загального правила, закріпленого в ч.1 ст.372 ЦПК України, відкладення судового розгляду у випадку неявки в судове засідання будь-кого з осіб, що беруть участь у справі, за відсутності відомостей про причини неявки в судове засідання не відповідало б конституційним цілям цивільного судочинства, що, у свою чергу, не дозволить розглядати судову процедуру в якості ефективного засобу правового захисту в тому сенсі, який закладений в ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ст.ст. 7, 8 і 10 Загальної декларації прав людини і ст.14 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права. За таких обставин, обставин апеляційний суд в складі колегії суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи. Оскільки розгляд справи провадиться за відсутності учасників справи, датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши обґрунтованість та законність оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд в складі колегії суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Так, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Статтею 542 ЦК України визначено, що в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно ч. 3 ст. 577 ЦК України, застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Відповідно до положень ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», реєстрація обтяжень здійснюється на підставі заяви обтяжувача. При цьому, положеннями статті також визначено, що відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача, в якій зазначаються реєстраційний номер запису, найменування боржника, ідентифікаційний код боржника в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України чи індивідуальний ідентифікаційний номер боржника в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів та інформація про припинення обтяження. Записи щодо обтяжень, які втратили свою чинність, підлягають вилученню з Державного реєстру через шість місяців після реєстрації відомостей про припинення обтяження. Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Право застави припиняється , зокрема, у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою (п. 1 ч. 1 ст. 593 ЦК України). Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом, 24 липня 2007 року між ОСОБА_1 та Відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Надра» укладено Кредитний договорі № 191/МК/2007-840 від 24.07.2007, відповідно до якого позивач отримав від Банку кредит у розмірі 9 900, 00 доларів США. 24 липня 2007 року в якості забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором № 191/МК/2007-840 від 24 липня 2007 року, між сторонами також було укладено Договір застави, посвідчений Нагорною Т.В., приватним нотаріусом Хмельницького районного нотаріального округу, зареєстровано в реєстрі за № 2689, за яким. За вказаним Договором позивачем було передано в заставу автомобіль, марка IVEKO МОДЕЛЬ 59.12, рік випуску 1999, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 з вартістю Предмет застави переданий в заставу вартістю 62 651, 43 грн. Відповідно до п. 5.3 Договору, Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та нотаріального посвідчення і діє до повного виконання зобов`язання по Кредитному договору. Згідно матеріалів справи, відповідачем було зареєстровано обтяження у вигляді заборони відчуження на переданий в заставу позивачем транспортний засіб - фургон білого кольору, марка IVEKO МОДЕЛЬ 59.12, рік випуску 1999, номер шасі (кузова рами) НОМЕР_1 , д.н.з. НОМЕР_2 , зареєстрований Першим МРВ ДАІ УМВС України у Хмельницькій області 24.07.2007, який належить позивачу, має обтяження на підставі Договору застави від 24 липня 2007 року, про що свідчить відповідний запис в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна. На час розгляду справи, обтяження чинне. В подальшому, відповідно до рішення Хмельницького міськрайонного суду від 19 вересня 2012 року на користь ПАТ КБ «Надра» з позивача стягнуто заборгованість за Кредитним договором № 191/МК/2007-840 від 24.07.2007 в розмірі 8343, 70 доларів США (еквівалент в національній валюті 66 666, 16 грн.). Відповідно до копій квитанцій від 07 квітня 2017 року, наданих до матеріалів справи позивачем, останнім було сплачено Банку я рахунок погашення заборгованості 67 333, 82 грн. Відповідно до постанови старшого державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби міста Хмельницький ГТУЮ у Хмельницькій області Дяк О.М., винесеної 07.04.2017 в рамках виконавчого провадження ВП № 52915396, з майна позивача знято арешт у зв`язку з повною сплатою боргу, виконавче провадження завершено. Позивач звертався до відповідача із заявами щодо вирішення питання про зняття обтяжень з належного позивачу рухомого майна у зв`язку з погашенням боргу, разом з тим вказані звернення позивача відповідач залишив поза увагою. Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом. За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов`язання, виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті. Загальні положення виконання грошового зобов`язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов`язання має бути виконане у гривнях; якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов`язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України від 05 квітня 2001 року № 2346-ІІІ «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов`язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою. При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов`язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, тим не менше, не виключає здійснення платежів в іноземній валюті. Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені у статті 53 Закону № 606-XIV. Відповідно до частини третьої вказаної статті у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби. Як зазначалося, з матеріалів справи убачається, що ухвалюючи рішення, Хмельницький міськрайонний суд, визначив суму боргу в іноземній валюті з її відображенням в еквіваленті у гривні за офіційним курсом НБУ станом на день ухвалення рішення. Тобто, визначаючи характер грошового зобов`язання, судом було визначено стягнення з боржника суми саме в іноземній валюті, що на момент ухвалення рішення суду становило визначений за офіційним курсом НБУ еквівалент у національній валюті України. Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов`язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного суду у справі №761/12665/14-ц від 04 липня 2018 року, у разі ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті стягувачу має бути перерахована саме іноземна валюта, визначена судовим рішенням, а не її еквівалент у гривні. Перерахування суми у національній валюті України за офіційним курсом НБУ не вважається належним виконанням. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені. Висновки суду щодо наявності підстав для відмови в задоволенні позовних вимог, відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону, судом надано належну оцінку всім наданим матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не впливають на їх правильність, а тому не можуть бути прийняті до уваги. Порушень норм матеріального та процесуального права, які призвели б до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд в складі колегії суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст.268, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389 ЦПК України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 09 липня 2019 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів до Верховного Суду з дня складення повної постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Суддя-доповідач: А.М. Стрижеус Судді: Л.Д. Поливач О.І. Шкоріна