Постанова 4821 № 712/16075/18

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Номер провадження 22-ц/821/598/21Головуючий по 1 інстанції Справа №712/16075/18 Категорія: Пироженко С. А. Доповідач в апеляційній інстанції Бондаренко С. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 квітня 2021 року : Черкаський апеляційний суд в складі: суддів Бондаренка С. І., Вініченка Б.Б., Новікова О.М. за участю секретаря Любченко Т.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк», яке є правонаступником Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2021 року, ухваленого в складі судді Пироженка С.А., у справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення, зобов`язання звільнити від особистих речей квартиру та зняття з реєстраційного обліку -, в с т а н о в и в : У грудні 2018 року Акціонерне товариства «Укрсоцбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з житлового приміщення. У січні 2019 року позивач подав уточнюючу позовну заяву, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що 12 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 895/06-034-50. 14 червня 2010 року назву організаційно-правової форми Акціонерного - комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства», шляхом перейменування Акціонерного - комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Відповідно до кредитного договору ОСОБА_1 зобов`язалася в порядку та на умовах, що визначені договором, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати неустойки та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені договором та Додатком № 1 до нього Графіком погашення кредиту. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши позичальнику кредит. У порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 13 листопада 2018 року має заборгованість: за кредитом 68 886 доларів США; за відсотками 92927,71 доларів США, що підтверджується наданим розрахунком заборгованості. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за кредитним договором між кредитором та іпотекодавцем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № ІД895/06-034-50 від 12 лютого 2007 року, відповідно до якого остання передала кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_1 . Ринкова вартість предмету іпотеки становить 846096 гривень. На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору відповідачу (боржнику) було направлено письмову вимогу про усунення порушень, проте вимога була залишена без задоволення. Враховуючи неодноразове порушення відповідачем умов кредитного договору, позивач має право вимагати дострокове виконання відповідачем своїх обов`язків по кредитному договору та іпотечного договору шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. На підставі викладеного позивач просив суд в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 895/06-034-50 від 12 лютого 2007 року, яка станом на 13 листопада 2018 року становить 161813,71 доларів США звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом Звіт № 181210-009 від 10 грудня 2018 року, яка складає 846 096 гривень. Виселити у примусовому порядку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 62,30 кв.м. Зобов`язати відповідачів звільнити від особистих речей вказану квартиру та зняти відповідачів з реєстраційного обліку. Ухвалою Соснівського районного суду м.Черкаси від 11 листопада 2019 року до участі в справі залучено замість позивача Акціонерного товариства «Укрсоцбанк» його правонаступника Акціонерне товариство «Альфа-Банк» (т.2 а.с. 18,19). Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2021 року позов задоволено частково. В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту № 895/06-034-50 від 12 лютого 2007 року станом на 13 листопада 2018 року у сумі 161 813,71 доларів США, що в еквіваленті за курсом НБУ на дату розрахунку складає 4 514 602 гривни 51 копійка, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на: квартиру, загальною площею 62,30 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , шляхом продажу її на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за ціною, не нижчою за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. В решті позовних вимог відмовлено. Вирішено питання судових витрат. Частково задовольняючи позовні вимоги суд виходив з того, що через невиконання іпотекодавцем основного зобов`язання за кредитним договором, позивач вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Судом зазначено про те, що згідно ч.1 ст. 39 Закону України «Про іпротеку» у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Відмовляючи в задоволенні вимоги про виселення відповідачів суд послався на те, що частиною першою статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Відповідно до ст.109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку» підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР. Квартира була придбана за рахунок кредитних коштів, отриманих згідно укладеного між банком та ОСОБА_1 кредитного договору, та даний випадок не є винятком, що передбачений ч.2 ст.109 ЖК УРСР. При зверненні до суду з позовом банком не було зазначено, яке житло надається особам, яких банк просив виселити із квартири, що є предметом іпотеки, а тому суд прийшов до висновку, що в цій частині позовні вимоги не підлягають задоволенню. Позовна вимога про зняття відповідачів з реєстраційного обліку є похідною від вимоги про виселення, а тому підстави для її задоволення також відсутні. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо виселення в примусовому порядку відповідачів з квартири, Акціонерне товариство «Альфа-Банк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення у цій частині скасувати та ухвалити нове, яким вказані позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що Верховний Суд в постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 442/328/19-ц прийшов до висновку, що дія статті 109 ЖК УРСР спрямована на захист житлових прав фізичних осіб, які мають лише єдине місце постійного проживання. Встановлення обставин про те, що у особи є інше постійне місце проживання, в якому вона проживає, дає підстави для її виселення без надання іншого житлового приміщення, оскільки ч.2 ст. 109 ЖК УРСР не може бути підставою для відмови у виселенні особи, що має більше одного місця проживання і не може бути підставою для звуження правомочностей власника. Оскільки відповідач ОСОБА_1 окрім предмету іпотеки має у приватній власності 1/3 частини квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , на доказ чого апелянтом до апеляційної скарги додано Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ч. 2 ст. 109 ЖК УРСР, на яку послався суд при відмові у виселенні відповідачів, не може бути підставою для відмови у виселенні особи, що має більше одного місця проживання та її дітей. Обставина наявності у відповідача іншого нерухомого майна є обставиною, що має значення для справи, але судом вона не встановлювалась. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Оскільки, рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині відмови у задоволенні вимог про виселення відповідачів, його законність в частині інших вимог апеляційним судом у відповідності до ч. 1 ст. 367 ЦПК України, не перевіряється. Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення виходячи з наступного. В судовому засіданні встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 12 лютого 2007 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 895/06-034-50, за умовами якого банк надав позичальнику у тимчасове користування, на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти в сумі 78000 доларів США зі сплатою 11,75% річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 10 числа кожного місяця згідно графіку з кінцевим терміном погашення заборгованості по кредиту до 10 лютого 2022 року (т. 1 а.с.5-7). Згідно п.1.2 вказаного договору кредит надавався на придбання нерухомого майна - трикімнатної квартири АДРЕСА_1 . Відповідно до частини 1 статті 572 ЦК України, в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави). Згідно частини 1 статті 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за вказаним кредитним договором між кредитором та іпотекодавцем ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № ІД895/06-034-50 від 12 лютого 2007 року , відповідно до якого остання передала кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру АДРЕСА_4 та належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, укладеного 12 лютого 2007 року з ОСОБА_4 , посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Веліковою Н.А. (т.1 а.с.9-10). Згідно п.4.1 Іпотечного договору у разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцем основного зобов`язання, Іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки. Акціонерний - комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» 14.06.2010 року було приведено у відповідність до Закону України «Про акціонерні товариства» назву організаційно-правової форми, шляхом перейменування Акціонерного - комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» в Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк», а з 10 серпня 2018 року ПАТ «Укрсоцбанк» змінило найменування на Акціонерне товариство «Укрсоцбанк». Судом першої інстанції встановлено і в цій частині рішення суду не оскаржується, що позивач свої зобов`язання за Договором виконав, надавши позичальнику кредит. У порушення умов Договору відповідач свої зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 13 листопада 2018 року має заборгованість: за кредитом 68 886 доларів США; за відсотками 92 927,71 доларів США. Згідно наявної в матеріалах справи інформаційної довідки Департаменту організаційного забезпечення Черкаської міської ради № 14417-01-10 від 14 серпня 2018 року відповідно до адресної картки особи за адресою: АДРЕСА_5 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04 березня 2008 року та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з 16 вересня 2008 року. У листопаді 2018 року позивачем на адресу відповідачів надсилалась вимога про сплату у тритцятиденний строк заборгованості по кредиту, відсотках за користування кредитом та нарахованої неустойки та роз`ясненням подальших дій банку щодо способів звернення стягнення на іпотечне майно та можливе виселення осіб, які у ньому проживають (т. 1 а.с.20-21). Згідно ч. 3 ст. 39, ч. 1 ст. 40 Закону України «Про іпотеку»одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення. Звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Нормою яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖК УРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення. Відповідно до ч. 2 ст. 109 ЖК Українигромадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинно бути зазначено в рішенні суду. Аналіз зазначених правових норм свідчить про те, що під час ухвалення судового рішення про виселення мешканців на підставі частини другої статті 39 Закону України «Про іпотеку»підлягають застосуванню як положення статті 40 цього Закону, так і норма статті 109 ЖК УРСР. Отже, за змістом цих норм особам, які виселяються із жилого будинку (жилого приміщення) - предмета іпотеки у зв`язку зі зверненням стягнення на предмет іпотеки, надається інше постійне житло, якщо іпотечне житло було придбане не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла. Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12 вересня 2018 року в справі №199/3679/15, від 31 березня 2021 року в справі №753/72/17. Судом встановлено, що спірна квартира придбана за рахунок кредитних коштів та передана в іпотеку позивачу. Однак, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції встановивши обставини справи наведеного вище не врахував, та прийняв суперечливе рішення про відмову банку у задоволенні позовних вимог про виселення, вважаючи, що виселення відповідачів можливе лише з наданням іншого житла із зазначенням його адреси, а тому рішення в цій частині підлягає до скасування. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - задовольнити. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 18 січня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Укрсоцбанк», правонаступником якого є Акціонерне товариство «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей Черкаської міської ради про звернення стягнення на предмет іпотеки, виселення з житлового приміщення, зобов`язання звільнити від особистих речей квартиру та зняття з реєстраційного обліку - скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про виселення та ухвалити нове рішення, яким : Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 . Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати по 1321 гривні 50 копійок з кожного. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного тексту судового рішення. Повний текст постанови виготовлений 15 квітня 2021 року. Судді