Ухвала КЦС ВС № 760/18750/19

Ухвала 14 квітня 2021 року м. Київ справа № 760/18750/19 провадження № 61-5277ск21 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Черняк Ю. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мірошник Сергій Борисович, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Підприємства об`єднання громадян «Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати, ВСТАНОВИВ: У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Підприємства об`єднання громадян «Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Постановою Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову, в іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. У березні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мірошник С. Б., на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Разом з цим, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом касаційної інстанції до розгляду та не може бути вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки, як зазначає заявник, копію постанови Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року вона отримала лише 12 січня 2021 року, але до Правобережного Київського місцевого центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги з метою надання правової допомоги звернулася 17 грудня 2020 року. В той же час, ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мірошник С. Б., направила касаційну скаргу до Верховного Суду поштовим відправленням 30 березня 2021 року, без письмових доказів про вказану дату отримання заявником ОСОБА_1 постанови суду апеляційної інстанції та поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року і постанови Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року. Згідно із частиною третьою статті 393 ЦПК України касаційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 390 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, наведені нею у заяві, визнано неповажними. Заявник протягом десяти днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху має право звернутись до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строку та наданням відповідних доказів. Крім того, частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України. Також у порушення вимог пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі, визначеному Законом України «Про судовий збір». Згідно з правовою позицією, яка викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року, у справі № 910/4518/16, (провадження № 12-301гс18), середній заробіток за час вимушеного прогулу за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою (зокрема, компенсацією працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати) у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час вимушеного прогулу не входить до структури заробітної плати. З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - в справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях, а тому позови про його стягнення оплачуються судовим збором. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Підприємства об`єднання громадян «Київське учбово-виробниче підприємство № 1 Українського товариства сліпих» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати. Ураховуючи викладене, заявнику необхідно сплатити судовий збір за позовну вимогу про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у порядку та розмірі, які визначено Законом України «Про судовий збір». За подання касаційної скарги справляється судовий збір у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги в розмірі оспорюваної суми (підпункт 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір»). Враховуючи заявлені позовні вимоги, судовий збір за подання касаційної скарги становить 1 536,80 грн (768,40 грн ?200%). Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДРПОУ: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007, ККДБ: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)». Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір». На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату або докази звільнення від сплати. У зв`язку з цим заявнику необхідно усунути вказані вище недоліки касаційної скарги та відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 392 ЦПК України надати касаційну скаргу (у новій редакції) та її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі. Згідно із частиною другою статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Керуючись статтями 185, 389, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Мірошник Сергій Борисович, на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 09 квітня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 грудня 2020 року залишити без руху. Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк до 14 травня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали. Якщо заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, з наданням відповідних доказів, не буде подано особою у зазначений строк або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження будуть визнані неповажними, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відмову у відкритті касаційного провадження на підставі пункту 4 частини другої статті 394 цього Кодексу. У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявникові. Ухвала оскарженню не підлягає. Суддя Ю. В. Черняк