Постанова 4851 № 480/1203/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 квітня 2021 р.Справа № 480/1203/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Бартош Н.С., Суддів: Подобайло З.Г. , Чалого І.С. , за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий суддя І інстанції С.М. Гелета) від 25.06.2020 року (повний текст складено 25.06.20 року) по справі №480/1203/20 за позовом ОСОБА_1 до Сумської митниці ДФС України, Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови та рішення, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив: визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 22.08.2019 № UA 805180/2019/00491; визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 23.08.2019 № UA 805180/2019/000221/2. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що відповідачем протиправно, в порушення норм Митного кодексу України та за наявності відповідних документів, спірним рішенням здійснено коригування митної вартості товару - ввезеного автомобіля, а саме замість обраного методу визначення вартості товару за ціною договору, застосовано другорядний метод, та використано інформацію спеціалізованих видань та/або інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року по справі №480/1203/20 позовні вимоги задоволено. Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому наполягає на законності рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Сторони про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення рекомендованих поштових відправлень. Колегія суддів визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу у відповідності до ч. 4 ст. 229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги та відзив на неї, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 22.08.2019 декларантом позивача до Сумської митниці ДФС було подано електронну митну декларацію № UA805180/2019/023402 за якою до митного оформлення пред`явлено легковий автомобіль "Пежо" модель "807", категорія М1, 2006 року виготовлення, VIN-код: НОМЕР_1 (а.с. 11-12). Вартість автомобілю задекларована в розмірі 1250 Євро, митна вартість визначалася декларантом за першим методом, а саме за ціною договору купівлі-продажу від 14.08.2019. Разом з електронною митною декларацією декларантом подані наступні документи: рахунок фактура (інвойс) від 14.08.2019 № 20190814_020 (а.с. 15); декларацію про походження товару від 14.08.2019; акт про проведення огляду товару від 19.08.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів від 14.08.2019; інші документи. Даний перелік документів зазначено відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 22.08.2019 № UA 805180/2019/00491. Таким чином на момент митного оформлення, єдиним документом який підтверджував заявлену митну вартість декларантом був інвойс від 14.08.2019 року. Після прийняття МД до митного оформлення 22.08.2019, інспектором митниці направлено декларантові електронне повідомлення такого змісту "У відповідності вимог статей 53 та 368 Митного кодексу України необхідно надати документи, що підтверджують вартість транспортного засобу, зазначену в касових або товарних чеках, ярликах, інших банківських платіжних документах, які містять відомості щодо вартості таких транспортних засобів" (а.с. 22). У відповідь на вказаний запит декларантом було надано квитанцію про оплату за транспортний засіб від 14.08.2019 (а.с. 25) та повідомив про відсутність інших документів (а.с. 24). 23.08.2019 Сумською митницею ДФС прийняте рішення про коригування митної вартості товарів № UA805180/2019/000221/2, яким визначено вартість ввезеного позивачем автомобіля у бік збільшення до 5107,00 Євро (а.с. 27). Підставою для коригування митної вартості товару було неподання декларантом документів, а саме копії митної декларації країни походження, висновку про якісні та вартісні характеристики товарів, відсутність відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості транспортного засобу. Джерелом визначення митної вартості вказано: "інформація спеціалізованих видань та інформаційних ресурсів, які містять відомості про ціни, сформовані у відповідному регіоні світового ринку, з урахуванням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального та фактичного пробігу оцінюваного транспортного засобу" (а.с. 27 зворот. стор.). Не погодившись з такими рішеннями митного органу, позивач звернувся до суду першої інстанції із вищевказаними позовними вимогами. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов до висновку, що відповідач в оскаржуваному рішенні та картці відмови не вказав на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документах, підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 53 МК України, у випадках передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно зі ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. На підставі ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, їх розбіжностями, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 по справі №815/4150/14. Аналогічна правова позиція викладена також у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16. Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа №21-498а15). Судом першої інстанції встановлено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом. В підтвердження заявленої вартості автомобіля, разом з електронною митною декларацією, декларантом подані наступні документи: рахунок фактура (інвойс) від 14.08.2019 № 20190814_020 (а.с. 15); декларацію про походження товару від 14.08.2019; акт про проведення огляду товару від 19.08.2019; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; зовнішньоекономічний договір купівлі-продажу товарів від 14.08.2019; інші документи. Даний перелік документів зазначено відповідачем у картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 22.08.2019 № UA 805180/2019/00491. Прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано наявністю у наданих позивачем документах не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни , що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з не наданням декларантом додаткових документів, передбачених п. 3 ст.53 МК України. Зокрема, у рішенні вказано, що придбання автомобіля здійснено у підприємства Ermak GmbH, Німеччина, тому на підтвердження оплати представники підприємства мали виписати покупцю квитанцію про оплату або інший документ на підтвердження отримання готівкових коштів від покупця. Проте ні в суді першої , ні в апеляційній скарзі митним органом не зазначено які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. При цьому, позивачем (його декларантом) надавався до митного органу рахунок-фактура (інфойс), виданий підприємством Ermak GmbH, який є документом, що надається продавцем покупцеві та містить перелік товарів і послуг, їхню кількість та суму коштів, яку покупець має за них сплатити. Що стосується посилання апелянта на те, що у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу від 02.05.2006 р. № НОМЕР_2 попереднім власником транспортного засобу вказано особо SEISE INGO, в той час як рахунок-фактуру було виставлено підприємством Ermak GmbH, колегія суддів зазначає, що вказана обставина не була підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. З цих же підстав необґрунтованими є і твердження апелянта про не надання документів на підтвердження витрат на транспортування. Щодо доводів апеляційної скарги, про ненадання декларантом додаткових документів, колегія суддів зазначає наступне. Згідно електронного повідомлення, яке було відправлено митницею, було запропоновано надати інформацію, зокрема документи, що підтверджують вартість транспортного засобу, зазначену в касових або товарних чеках, ярликах, інших банківських платіжних документах, які містять відомості щодо вартості таких транспортних засобі. У відповідь на запит митного органу декларантом позивача додатково надано квитанцію про оплату за транспортний засіб № б/н від 14.08.2019 р. Повідомлено митний орган, що розрахунок за транспортний засіб здійснювався в готівковій формі, а тому документом є договір купівлі-продажу № 20190814_20 від 20.08.2019 р., який був наданий разом з ВМД. Також повідомлено, що інших документів надати не має можливості. Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, в чому саме полягає необ`єктивність та недостатнє підтвердження документально заявленої декларантом позивача митної вартості автомобіля, не наведено, та не вказано, яких саме документів не було надано на вимогу митниці. В свою чергу, надані позивачем документи містять визначення ціни ввезеного транспортного засобу, про що зазначено ним в митній декларації. З огляду на наведене, є хибним висновок відповідача про відсутність у наданих декларантом документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. З урахуванням зазначених вище обставин колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Надаючи оцінку правомірності визначення відповідачем митної вартості спірного автомобіля, колегія суддів зазначає, що згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, слід зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 818/1186/17 та від 21.02.2018 № 820/17417/14. Щодо доводів апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції практики Верховного Суду, щодо обов`язку декларанта довести заявлену митну вартість товару, а також щодо підстав витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що на вимогу митного органу надано необхідні документи, а також доведено заявлену митну вартість товару. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем автомобіля за шостим (резервним) методом на рівні 5107 євро згідно з оскаржуваним рішенням від 23.08.2019 № UA 805180/2019/000221/2. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідач не довів правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржуване рішення відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а тому підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до ч. 5 ст. 328 КАС України не підлягають касаційному оскарженню: 1) рішення, ухвали суду першої інстанції та постанови, ухвали суду апеляційної інстанції у справах, рішення у яких підлягають перегляду в апеляційному порядку Верховним Судом; 2) судові рішення у справах незначної складності та інших справах, розглянутих за правилами спрощеного позовного провадження (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Керуючись ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 25.06.2020 року по справі №480/1203/20 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя (підпис)Н.С. Бартош Судді(підпис) (підпис) З.Г. Подобайло І.С. Чалий Повний текст постанови складено 15.04.2021 року