Постанова 4856 № 240/12603/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/12603/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Романченко Є.Ю. Суддя-доповідач - Граб Л.С. 30 березня 2022 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Граб Л.С. суддів: Сторчака В. Ю. Смілянця Е. С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙ ПРІНТ" до Житомирської митниці про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, В С Т А Н О В И В : В червні 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙ ПРІНТ" (далі ТОВ "МАЙ ПРІНТ") звернулося до суду з позовом до Житомирської митниці, в якому просило визнати протиправним та скасувати: -рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів № UA100530/2021/000037/2 від 04 березня 2021 року; -картку відмови у митному оформленні товару № UA100530/2021/00168 від 04 березня 2021 року, з підстав їх невідповідності положенням Митного кодексу України. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року позов задоволено: -визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UА100530/2021/000037/2 від 4 березня 2021 року; -визнано протиправним та скасовано картку відмови Київської митниці Державної митної служби України у митному оформленні товару №UА100530/2021/00168 від 4 березня 2021 року. Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити. В обґрунтуванні доводів апеляційної скарги, апелянт посилається на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для розгляду справи, невідповідність висновків обставинам справи та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення правового спору. Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що у відповідності до ч.4 ст.304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, розгляд справи колегією суддів здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що 04.03.2021 ТОВ "МАЙ ПРІНТ" заявлено до митного оформлення придбаний на підставі договору в № 44/20 товар: кружка для сублімації 11 унцій біла ААА екста біла, кружка для сублімації з нержавіючої сталі з ручкою карабіном срібляста, кружка з нержавіючої сталі, кружка для сублімації в формі кувшина Мейсона 350 мл скляна матова, кружка для сублімації в формі кувшина Мейсона 350 мл скляна прозора з білою областю, біла картонна коробка для кружки 11 унцій, кружка 11 унцій кольорова всередині з кольоровим обідком бордова, кружка 11 унцій кольорова всередині з кольоровим обідком голуба, кружка 11 унцій кольорова всередині з кольоровим обідком жовта, кружка 11 унцій кольорова всередині з кольоровим обідком зелена, кружка 11 унцій кольорова всередині з кольоровим обідком синя, кружка 11 унцій кольорова всередині з кольоровим обідком червона, кружка 11 унцій кольорова всередині з кольоровим обідком помаранчева, кружка 11 унцій кольорова всередині з кольоровим обідком рожева, кружка 11 унцій кольорова всередині з кольоровим обідком салатова, кружка 11 унцій кольорова всередині з кольоровим обідком темно-синя, кружка 11 унцій кольорова всередині з кольоровим обідком чорна, кружка 11 унцій повністю кольорова з білою областю чорна, кружка 16 унцій скляна матова, кружка 15 унцій керамічна, пляшка для води 500 мл алюмінієва біла, пляшка для води 500 мл алюмінієва срібляста, пляшка для води 600 мл алюмінієва біла, пляшка для води 600 мл алюмінієва срібляста, пляшка для води 750 мл з соломинкою біла, пляшка для води 750 мл з соломинкою срібляста, пляшка для сублімації з нержавіючої сталі Starbucks срібляста, вакуумна термопляшка для сублімації 1000 мл 02, пара кружок для сублімації 11 унцій 02, кружка для сублімації 11 унцій з ложкою, кружка для сублімації емальована 8 см, кружка для сублімації емальована 8 см з чорною облямівкою, тарілка для сублімації діаметр 20 см, тарілка для сублімації діаметр 20 см з золотавою облямівкою, кружка 11 унцій, що змінює колір (чорна, напівглянцева), кружка 11 унцій, що змінює колір (червона, напівглянцева), кружка 11 унцій з блискітками (чорна, матова), кружка 11 унцій з блискітками (червона, матова), кружка 11 унцій з блискітками (синя, матова), кружка 11 унцій, що змінює колір (блакитний, червоний, матова), кружка 11 унцій, що змінює колір (блакитний, синій, матова)), кружки магічна пара 11 унцій чорні, матові, пляшка Coke з нержавіючої сталі з соломинкою 350мл біла , кружка 17 унцій латте (конусна форма), кружка 11 унцій скляна матова, кружка 22 унції скляна, кружка з білою областю 11 унцій, що змінює колір, чорна, кружка з білою областю 11 унцій, що змінює колір, червона, кружка з білою областю 11 унцій, що змінює колір, синя, кружка 11 унцій біла з областю серце, що змінює колір, та подано до Київської митниці Державної митної служби України митну декларацію № UA100530/2021/309416 із заявленою позивачем митною вартістю товару. Митна вартість вказаного товару визначена позивачем за ціною господарської операції, відповідно до Договору № 44/20 від 24 лютого 2020 року, на підставі рахунку-фактури (інвойсу) № S0201102 від 02.11.2020, Додатку №7 до Договору від 02.11.2020. До митної вартості також включені витрати і транспортування оцінюваного Товару до митної території України у відповідності з документом, що підтверджує вартість перевезення товару від 19.02.2021. До митної декларації ТОВ "МАЙ ПРІНТ" надано наступні документи: пакувальний лист №201102 від 02.11.2020 року, рахунок-фактуру (інвойс) № S0201102 від 02.11.2020, коносамент № SZYH20120465 від 28.12.2020, автотранспортну накладну №1878 від 19.02.2021, Акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу від 23.02.2021, Банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення) №7JBKLKB від 13.11.2020, Банківський платіжний документ, що стосується товару (платіжне доручення) №8JBKLKC від 22.12.2020, Документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 19.02.2021, Додаток № 7 до Договору (Контракту) від 02.11.2020, Договір (Контракт) купівлі- продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються від 24.02.2020. 04.03.2021 відповідачем, на електронну адресу позивача надіслано електронне повідомлення, яким запропоновано надати відповідно до ч. З ст. 53 МК України додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) виписку з бухгалтерської документації; 2) копію митної декларації країни відправлення; 3) висновки про вартісні та якісні характеристики товарів експертними організаціями;) каталоги, специфікації, прейскуранти, прайс-листи виробника товару. Документи надані позивачем в той же день, однак 04 березня 2021 року митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № UA100530/2021/000037/2 та складено картку відмови в митному оформленні товару № UA100530/2021/00168. Митну вартість товару відповідачем визначено за методом 2а (щодо товару 1), із врахуванням обмежень, передбачених ст. 59 МК України, яка грунтується на раніше визнаній митними органами митній вартості ідентичних товарів за МД від 02.07.2020 року № ІІА100530/2020/029638, та резервним методом (щодо товару 3) із врахуванням обмежень, передбачених ст. 59 Митного кодексу України, яка грунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожих товарів за МД від 03.10.2020 № ІІА500500/2020/512963. Не погоджуючись з рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи дотримання судом першої інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, колегія суддів виходить із наступного. Частиною 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Відповідно до пунктів 23 та 24 частини 1 статті 4 МК України митне оформлення- виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль-сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку. За змістом статей 49, 50 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів. Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України). У частині 2 статті 52 МК України зазначено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Частиною першою статті 53 МК України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. У частині другій цієї статті наведений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено,-банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності-інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування,-страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Частиною третьою статті 53 МК України встановлено обов`язок декларанта або уповноваженої ним особи на письмову вимогу митного органу протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Згідно з положенням частини четвертої вказаної статті у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті забороняється (частина п`ята статті 53 МК України). Частиною першою статті 54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 12.03.2019 у справі №820/8016/15 та від 26.11.2019 у справі №821/107/16. Статтею 57 Митного кодексу України унормовано, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Частинами другою та третьою статті 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи. За приписами частин четвертої п`ятої статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця. Так, в обгрунтування вибору правомірності прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів та другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів відповідачем зазначено, що в ході перевірки правильності визначення митної вартості товарів органом доходів і зборів встановлено, що позивачем не надано документів, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто виявлені розбіжності та не спростовано сумніви у правильності у правильності задекларованої митної вартості, тому митна вартість товару №1 визначена методом 2-а, яка грунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості ідентичних товарів за МД від 02.07.2020 № UA100530/2020/029638, а митна вартість товару №3-за резервним методом, яка грунтується на раніше визначені митними органами митній вартості схожого товару за МД від 03.10.2020 № UA500500/2020/512936. В той же час, колегія суддів вважає безпідставними посилання представника відповідача на раніше визначену митну вартість схожих і ідентичних товарів та зауважує, що наявність в базах митного органу інформації про те, що ідентичні або подібні товари розмитнено у попередні періоди за вищою митною вартістю, не може бути підставою для відмови у прийнятті заявленої декларантом митної вартості за ціною контракту. Вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 16.07.2020 у справі №815/6833/17. Крім цього, Верховний Суд у постанові від 02 липня 2020 року у справі №804/2061/17 зауважив, що розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, може бути лише підставою для сумніву у правильності визначення митної вартості, проте не є достатньою підставою для висновку про недостовірність даних щодо заявленої декларантом митної вартості та, як наслідок, коригування митної вартості за другорядними методами, як помилково вважає митний орган. Поряд з цим, Верховний Суд у постанові від 25 червня 2020 року у справі № 826/3096/16 вказав, що саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. При цьому, за висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 05.02.2019 у справі №816/1199/15-а, у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу, рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов`язкових відомостей визначених ч.2 ст.55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за такими другорядними методами, як за ціною договору щодо ідентичних товарів, за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, на основі віднімання вартості, резервний метод. При цьому, сама лише інформація з бази даних ЄЛІС ДФС про вантажну митну декларацію, яка була взята митним органом за основу при коригуванні митної вартості товару, не може бути достатнім доказом ціни, за якою відповідну партію товару, за такою декларацією, дійсно було імпортовано до України. Колегія суддів вважає необгрунтованими посилання скаржника на те, що позивачем до митного органу не подано документ про оплату фрахту контейнера, осткільки як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Май Прінт" включено витрати по транспортуванню до митної вартості товару та надано документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 19.02.2021 року TOB ТММ Експрес. Витрати на транспортування оцінюваного товару до митної території України-107586,00 грн. зазначені і в митній декларації № UA100530/2021/309416 від 04.03.2021 року. При цьому, як вірно звернуто увагу судом першої інстанції, МК України не містить такої норми, яка визначає для декларанта обов`язок оплатити витрати на транспортування товару до моменту подання митної декларації. Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на наведене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом. А саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості. Відповідно до ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Колегія суддів також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. У силу п.2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення зокрема є, неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що необхідно скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про задоволення позову. Керуючись ст.ст. 242, 243, 250, 304, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Граб Л.С. Судді Сторчак В. Ю. Смілянець Е. С.