Постанова 4851 № 480/4661/20

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2021 р. Справа № 480/4661/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2020, (головуючий суддя І інстанції: Н.В. Савицька) по справі № 480/4661/20 за позовом ОСОБА_1 до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення та картки відмови, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Державної митної служби України про визначення митної вартості товарів №UA807000/2020/001178/2 від 02.07.2020; - визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Слобожанської митниці Державної митної служби України №UA807320/2020/00027 від 03.07.2020. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що декларантом разом з митною декларацією надано митному органу достатній обсяг документів для підтвердження заявленої митної вартості при здійсненні митного оформлення, в тому числі документ, що підтверджує оплату вартості товару, зокрема рахунок-фактуру та платіжні доручення. Проте митним органом не наведено в оскаржуваному рішенні конкретних підстав, які б викликали сумнів у визначеній декларантом ціні товару, чи які б її спростовували. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 року позов задоволено. Скасовано рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про визначення митної вартості товарів №UA807000/2020/001178/2 від 02.07.2020. Скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Слобожанської митниці Держмитслужби №UA807320/2020/00027 від 03.07.2020. Стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці Держмитслужби судовий збір у розмірі 1 681,60 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 2 000 грн. Слобожанська митниця Держмитслужби (далі - відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, а саме ст.ст. 52-64, 257, 266, 335 Митного кодексу України, ст.ст. 2, 9, 90, ч.3 ст. 242 КАС України, недоведеність обставин, що мають значення для справи, таким чином оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню. Митниця зазначає, що декларантом не подано повний перелік документів для підтвердження митної вартості товару за ціною договору, а надані документи не місять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості авто, що слугувало підставою відмови у митному оформленні товару за ціною, заявленою декларантом. Зазначає, про не врахування судом першої інстанції того, що пошкодження вказані оцінювачем документально не підтверджені, а тому митний орган правомірно не враховано Звіт про незалежну оцінку з визначення вартості, в якому описані, зокрема, інші пошкодження. Огляд авто проводився в присутності представника позивача, який своїм підписом підтвердив виявлені пошкодження транспортного засобу. Отже, на момент перетину кордону України ТЗ мав лише ті пошкодження, які зазначені в акті про проведення огляду (пошкодження лфп по кузову, забруднення салону) Крім того, вартість продажу транспортного засобу згідно звіту про оцінку вживаних автомобілів від 02.07.2020 з розрахунковою вартістю 6 800 євро. Твердження суду, що позивач не є платником ПДВ, та придбав автомобіль з аукціону під час якого ціна збільшилась з 4 950,00 до 5 200 Євро не ґрунтується на жодних доказах, та є припущенням позивача, які були взяті судом при ухваленні рішення. Вказує, що статус позивача як неплатника ПДВ взагалі не стосується обставин справи, оскільки вказаний податок сплачується продавцем в країні експорту, який є складовою вартості товару. Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про правомірність оскаржуваного рішення та необґрунтованість позовних вимог. Відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. Позивач відзив на апеляційну скаргу не надав. Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що позивачем придбано у нерезидента Gedsted Autohandel A/S (Данія) транспортний засіб - легковий автомобіль, вживаний, марки RENAULT, модель KADJAR, DCI 110, номер кузова (VIN): НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення 2017, тип двигуна - дизельний, робочий об`єм циліндрів двигуна - 1461смЗ, тип кузова - універсал, кількість місць включаючи водія - 5, колір - білий, колісна формула - 4x2, наявні пошкодження, ознаки експлуатації: пошкоджено ЛФП по кузову, панель приборів, забруднення салону. 01.07.2020 представником позивача митним брокером ФОП ОСОБА_2 (декларантом) для здійснення митного оформлення вказаного транспортного засобу відповідачу подано митну декларацію №UA807320/2020/002534 від 01.07.2020, у якій митна вартість імпортованого автомобіля визначена за основним методом, в сумі 5 200 Євро. Для підтвердження заявленої митної вартості товару декларантом долучено: - рахунок фактура (інвойс) № 437946 від 12.05.2020, -технічний паспорт № 1959911519563358 від 03.04.2020, - автотранспортну накладну № 285653 від 22.06.2020, -квитанцію банку від 12.05.2020, - платіжне доручення від 12.05.2020,- експортну митну декларацію № 2020222561056; -митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих , сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності від 26.06.2020; - акт проведення огляду (переогляду) товарів , транспортних засобів , ручної поклажі та багажу від 26.06.2020; (а.с. 12, 14-19, 21-22, 25-35). За результатами розгляду документів у зв`язку із спрацюванням ризиків АСАУР, позивачу запропоновано надати додаткові документи щодо правильності визначення митної вартості товару, а саме: копію митної декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації (рахунки на оплату т/з, рахунки транспортних витрат, рахунки з аукціонна, рахунки збору за аукціон, інше, інформацію щодо комплектності та комплектації), пояснення по формі сплати т/з і документальне підтвердження оплати, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Декларантом було надано митному органу: звіт ТОВ «Регіон-Експерт» про незалежну оцінку з визначення вартості КТЗ RENAULT KADJAR, 2017 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України № 241 від 30.06.2020 (а.с.25-35). Посадовою особою відповідача проведено процедуру консультації з декларантом з метою обміну наявною інформацією та обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості товарів, та було доведено рівень митної вартості, який є в наявності у митного органу, а саме 6800 Євро. 03.07.2020 відповідачем складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807320/2020/00027 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807320/2020/00027, згідно з яким митна вартість імпортованого авто визначена в сумі 6800 євро. У графі 33 цього рішення, в якості причин, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, зазначено: при вивченні наданим декларантом звіту митним органом встановлено, що він виконаний з порушеннями пункту 7.53.9. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2092 (із змінами та доповненнями), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2003 за № 1074/8395, згідно з яким підставою для зниження вартості КТЗ унаслідок його аварійних пошкоджень або розукомплектування є обов`язкове підтвердження цього факту в супровідних документах на момент перетину митного кордону України (в декларації, документах на придбання КТЗ або в довідці поліції про дорожньо-транспортну пригоду під час переміщення КТЗ до митного кордону України) та в акті про проведення митного огляду. Пошкодження, вказані оцінювачем, документально не підтверджені, в акті про проведення митного огляду відсутні пошкодження. У зв`язку з чим, використовувати даний звіт для цілей визначення митної вартості не можливо. Також позивачем в якості підтвердження вартості товару наданий як джерело для митної оцінки звіт про оцінку вживаних автомобілів «SCHWACKE» від 02.07.2020 № 314532/33405609, SCHWACKE Code: 40440669 з разрахунковою вартістю 6800 євро. На підставі вимог статей 54, 55, 58-63 та розділу XII МК України виявлено: 1) невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 МК України, в зв`язку з тим, надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також в зв`язку з ненаданням декларантом додаткових документів, передбачених пунктом 3 статті 53 МК України; 2) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на ідентичні товари; 3) не надана декларантом (відсутня) інформація щодо угод на подібні товари; 4) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація: - щодо ідентичних чи подібних товарів, які продаються на митній території України у незмінному стані; - відсутні дані щодо витрат на виплату комісійних винагород, звичайних надбавок на прибуток та загальних витрат у зв`язку з продажем на митній території України; - відсутні дані щодо витрат понесених в Україні на навантаження, вивантаження, транспортування, страхування; 5) не надана декларантом (відсутня у розпорядженні митного органу) інформація та документи, які мали вплив на процес формування ціни товару: - на матеріал та витрат, понесених виробником в зв`язку з виробництвом товарів; - витрат на завантаження, вивантаження, страхування, транспортування до місця перетинання митного кордону України; - прибутку, що одержує експортер у результаті поставки в Україну. Наявна в митного органу інформація: оцінка по звіту про оцінку вживаних автомобілів «SCHWACKE» від 02.07.2020 № 314532/33405609, SCHWACKE Code: 40440669. (а.с. 61-62). Вважаючи неправомірними рішення та картку відмови відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані декларантом документи для проведення митного оформлення підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), а тому рішення митного органу є неправомірними. Правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також об`єктивна неможливість застосування основного методу не спростовані митним органом, а посилання останнього на відсутність у поданих до митного оформлення документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого товару та відомостей щодо ціни, що фактично була сплачена позивачем при придбанні транспортного засобу, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Колегія суддів погоджується з висновком суду з наступних підстав. Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Згідно ч.ч. 1,2 ст. 53 МК України , у випадках передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Згідно ч.ч. 2,3 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Відповідно до ч. 5 ст. 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Згідно до ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. На підставі ст. 64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі: ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України; системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей; ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера; вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу; ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн; мінімальної митної вартості; довільної чи фіктивної вартості. У разі якщо ця стаття застосовується органом доходів і зборів, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, їх розбіжностями, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, викладеною в постанові Верховного Суду від 02.04.2019 по справі №815/4150/14. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 22.08.2019 по справі № 810/2784/18, від 06.09.2019 по справі № 815/2501/18, від 26.11.2019 по справі № 821/107/16. Також, колегія суддів зазначає, що сумніви є обґрунтованими, якщо документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. У митниці є обов`язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, орган митної служби повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 02 червня 2015 року (справа №21-498а15). Судом першої інстанції встановлено, що митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації визначено за основним методом. В підтвердження заявленої вартості автомобіля в розмірі 5 200 Євро декларантом надандо митному органу рахунок-фактуру (інвойс) № 437946 від 12.05.2020, рахунок 22222, номер L0796 правочину з придбання автомобіля, платіжне доручення банку, що відповідно до ст. 53 МК України є документами, які підтверджують митну вартість товарів. Також позивачем до митного оформлення надано: квитанцію Роменського відділення Сумської філії АТ КБ «Приватбанк» від 12.05.2020; платіжне дорученням в іноземній валюті АТ КБ «Приватбанк» від 12.05.2020 про перерахування компанії GEDSTED AUTOHANDEL A/S відповідно до фактури № 437946 від 12.05.2020 5 200 євро за автомобіль RENAULT KADJAR, рiк ви пуску 2017: ( НОМЕР_2 ) konto 22222 L0796 2017; експортну митну декларацію №2020222561056, у якій вартість експортованого автомобіля VF1RFE00458427207 kadjar визначена в розмірі 38 500 данських крон, що згідно фактури № 437946 відповідає 5200 євро; технічний паспорт №19599115/19563358 від 06.07.2017; митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності від 26.06.2020, акт проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA205020/2020/106928, від 26.06.2020; звіт оцінювача ТОВ «Регіон-Експерт» про незалежну оцінку з визначення вартості КТЗ RENAULT KADJAR, 2017 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України № 41 від 30.06.2020. Як встановлено судом першої інстанції, що позивачем було видано довіреність серії НОН номер 359948 від 19.06.2020 року на ім`я ОСОБА_3 на ввезеня придбаного автомобіля в Україну (а.с.18). 26.06.2020 ОСОБА_4 за довіреністю ввіз придбаний позивачем автомобіль в Україну, що підтверджується товарно-транспортною накладною №А 285653 від 22.06.2020, митною декларацією для письмового декларування товарiв, що перемiщуються через митний кордон України гро мадянами для собистих, сiмейних та iнших потреб, не пов`язаних зi здiйсненням підприємницькою діяльністю, яка була подана до Волинської митницi 26.06.20 року (а.с. 19-22). Прийняття відповідачем оскаржуваного рішення мотивовано наявністю у наданих позивачем документах не всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни , що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також у зв`язку з не наданням декларантом додаткових документів, передбачених п.3 ст.53 МК України. Проте ні в суді першої , ні в апеляційній скарзі митним органом не зазначено які саме документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни. Щодо доводів апеляційної скарги, про ненадання декларантом додаткових документів, колегія суддів зазначає наступне. Згідно електронного повідомлення, яке було відправлено митнецею, було запропоновано надати інформацію, зокрема копію митної декларації країни відправлення, виписку з бухгалтерської документації (рахунки на оплату т/з, рахунки транспортних витрат, рахунки з аукціонна, рахунки збору за аукціон, інше, інформацію щодо комплектності та комплектації), пояснене по формі сплати т/з і документальне підтвердження оплати, висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. Судовим розглядом встановлено, що декларантом було надано митному органу звіт оцінювача ТОВ «Регіон-Експерт» про незалежну оцінку з визначення вартості КТЗ RENAULT KADJAR, 2017 року випуску, VIN № НОМЕР_1 , що ввозиться на митну територію України № 41 від 30.06.2020 (а.с.25-35). Колегія суддів зазначає, що в оскаржуваному рішенні відповідачем не вказано, в чому саме полягає необ`єктивність та недостатнє підтвердження документально заявленої декларантом позивача митної вартості автомобіля, не наведено, та не вказано, яких саме документів не було надано на вимогу митниці. Як встановлено судом, надані позивачем документи містять визначення ціни ввезеного транспортного засобу , а саме 38 500 данських крон (5200 євро), про що зазначено ним в митній декларації. Доводи апеляційної скарги про те, що звіт оцінювача ТОВ «Регіон-Експерт» про незалежну оцінку з визначення вартості автомобіля № 241 від 30.06.2020 не є належним і допустимим доказом правильності визначення позивачем митної вартості, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на наступне. Так, на переконання відповідача, вказаний висновок складений з порушенням п.7.53.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003 № 142/5/2902 (далі по тексту Методика), а саме у висновку експерта зазначені інші пошкодження, які не були зазначені в акті митного огляду. Разом з тим, колегія суддів зауважує, що виходячи зі змісту акту митного огляду від 26.06.2020 (а.с.49) та звіту про незалежну оцінку з визначення вартості КТЗ від 30.06.2020 (а.с.25-35), наведені у них пошкодження автомобіля фактично є одними і тими самими (пошкодження лфп по кузову, забруднення салону), за винятком панелі приборів. Слід відмітити, що звіт має більш деталізований та поглиблений характер порівняно із актом митного огляду, проведення якого є обмеженим у часі, що пояснює певну різницю в описі пошкоджень. З акту про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу № UA205020/2020/106928 від 26.06.2020 вбачається, що огляд був ідентифікаційним. У той же час, за змістом ч. 2 ст. 338 МК України ідентифікаційний огляд здійснюється без розкриття пакувальних місць і без обстеження транспортного засобу. При цьому, розбіжності між актом митного огляду та звітом не спростовують того, що в акті огляду від 26.06.2020 та у звіті про незалежну оцінку з визначення вартості КТЗ від 30.06.2020 вказаний один і той же автомобіль. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що акт митного огляду не зазначений у статті 53 МК України як документ, що підтверджує заявлену митну вартість, в зв`язку з цим його дані не можуть порівнюватись із тими, документами, які визначають митну вартість. Вказаний акт безпосередньо не визначає числових складових митної вартості, отже, з огляду на положення ст.53 МК України, розбіжності щодо опису пошкоджень між актом митного огляду та висновком експерта не є підставою для обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості. Посилання відповідача на п.7.53.9 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Мін`юсту та Фонду Держмайна від 24.11.2003 № 142/5/2092, колегія суддів відхиляє, оскільки цей пункт застосовується у разі зниження вартості автомобіля внаслідок аварійних пошкоджень або розукомплектування, що повинно бути підтверджено актом митного огляду. Разом з тим, зі змісту як акту митного огляду, так і висновку звіту про незалежну оцінку з визначення вартості КТЗ не вбачається, що виявлені пошкодження автомобіля є аварійними. Отже, доводи відповідача про те, що розбіжності в описі пошкоджень між актом митного огляду та висновком експерта впливають на митну вартість, є помилковими. При цьому, колегія суддів зауважує, що позивачем у поданій до митного оформлення декларації заявлено митну вартість в розмірі 38 500 данських крон (5 200 євро), тобто більшу, ніж зазначено у звіті про незалежну оцінку з визначення вартості КТЗ 4 907,41 євро. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що розбіжності в описі пошкоджень автомобіля між актом митного огляду та висновком експерта, на які посилається відповідач, не вплинули на заявлену митну вартість, зокрема, не потягли її зниження порівняно з ціною договору, а тому, у розумінні ст.53 МК України, не є підставою для витребування додаткових документів у декларанта. З огляду на наведене, є хибним висновок відповідача про відсутність у наданих декларантом документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Судом апеляційної інстанції встановлено, що зазначену в оскаржуваному рішенні від 02.07.2020 відкориговану митну вартість визначено відповідачем за шостим (резервним) методом за оцінкою по звіту про оцінку вживаних автомобілів «SCHWACKE» від 02.07.2020 № 314532/33405609, SCHWACKE Code: 40440669, на рівні 6 800 євро. Разом з тим, колегія суддів зазначає, що пунктом 5 Методичних рекомендацій дійсно передбачена можливість використання інформації, отриманої в мережі Інтернет (офіційні сайти виробників товарів, прайс-листи Інтернет-магазинів тощо). На виконання статті 8 Закону України «Про судову експертизу» та статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» спільним наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092була затверджена Методика товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, відповідно до пункту 7.35 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) у разі відсутності цінових даних колісного транспортного засобу (далі - КТЗ) у довідковій літературі, зокрема зазначеній у додатку 8, а також у разі наявності обставин, зумовлених змінами економічного стану країни, що супроводжуються різкими коливаннями цін на КТЗ, та в інших випадках, коли застосування довідкових даних є неможливим, допускається використання даних обмеженого ринку КТЗ. У такому випадку інформація про ціни на нові КТЗ чи КТЗ, які були в користуванні, може бути отримана з каталогів, комп`ютерних програм та прайс-листів дилерів виробників і торговельних фірм, а також із спеціалізованих для продажу КТЗ періодичних видань. Використання ресурсів мережі Інтернет допускається з дотриманням вимог підпункту 7.53.5 пункту 7.53 цієї Методики. Довідкові дані, які використовуються під час оцінки й отримані з ресурсів мережі Інтернет, повинні бути роздруковані із зазначенням дати отримання інформації і абсолютної URL-адреси і включені у звіт (акт) про оцінку або у висновок експерта (експертного дослідження) (підпункт 7.53.5 пункту 7.53 Методики). У пункті 10 Додатку 8 «Перелік рекомендованих нормативно-правових актів, методичної, довідкової літератури та комп`ютерних баз даних з програмним забезпеченням» до Методики зазначений періодичний довідник "SuperSCHWACKE" - Eurotax, Швейцарія. Однак, слід відмітити, що наданий відповідачем звіт SCHWACKE від 02.07.2020 містить дві різні ціни на один і той самий автомобіль 6 800 євро та 4 950 євро. Зі змісту апеляційної скарги та матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що ці дві ціни є вартістю продажу (з ПДВ) та вартістю купівлі (з ПДВ), які відрізняються (6800 євро та 4950 євро відповідно). При цьому митним органом не надано обґрунтованих пояснень щодо визначення митної вартості саме за вищою вартістю 6 800 євро. Крім того, колегія суддів зауважує, що поданий на митне оформлення транспортний засіб є уживаним та інформація про технічний стан останнього за наслідками відповідної експертизи не подавалась для оцінки програмним комплексом SCHWACKE, відсутні підстави вважати, що зазначена у витязі інформація щодо вартості автомобіля є об`єктивною. Враховуючи викладене, наданий відповідачем звіт SCHWACKE від 02.07.2020 не може вважатися належною підставою для визначення відповідачем митної вартості за шостим (резервним) методом. Такий висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 23.07.2019 по справі № 1140/3242/18, від 27.06.2019 по справі № 803/667/17, а також в ухвалах від 11.09.2019 по справі № 160/9458/18, від 20.08.2019 по справі № 200/3548/19-а. З урахуванням зазначених вище обставин колегія суддів вважає, що позивачем подано до митниці повний пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару за основним методом, а відповідачем не доведено, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, та не надано доказів, які б підтверджували відсутність підстав для визначення митної вартості за першим методом. Надаючи оцінку правомірності визначення відповідачем митної вартості спірного автомобіля, колегія суддів зазначає, що згідно з ч.ч.1, 2 ст.64 МК України, якою урегульовано питання визначення митної вартості за шостим (резервним) методом, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях. Колегія суддів зазначає, що формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Крім того, слід зауважити, що рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися виключно на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин при здійсненні ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв`язку з чим така інформаційна база не містить всіх об`єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.09.2018 по справі № 818/1186/17 та від 21.02.2018 № 820/17417/14. Щодо доводів апеляційної скарги про не врахування судом першої інстанції практики Верховного Суду, викладеної у постановах від 15.05.2018 по справі № 809/1260/17, від 19.06.2018 по справі № 818/1220/17 щодо обов`язку декларанта довести заявлену митну вартість товару, а також щодо підстав витребування додаткових документів, колегія суддів зазначає, що на вимогу митного органу надано необхідні документи, а також доведено заявлену митну вартість товару. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірності коригування митної вартості ввезеного позивачем автомобіля за шостим (резервним) методом на рівні 6800 євро згідно з оскаржуваним рішенням № UА807320/2020/00027 від 02.07.2020. З огляду на встановлені у справі обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог позивача, оскільки відповідач не довів правомірність прийнятого рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митноїдекларації. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 13.11.2020 по справі № 480/4661/20 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій