Постанова Одеський апеляційний суд № 500/4205/19

Номер провадження: 22-ц/813/1971/21 Номер справи місцевого суду: 500/4205/19 Головуючий у першій інстанції Жигулін С.М. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 48 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ ­­01 квітня 2021 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., при секретарі судового засідання Фабіжевській Т.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2020 року про витребування доказів у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину, - ВСТАНОВИВ: 10 червня 2019 року ОСОБА_2 звернулась до Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину. В позовній заяві ОСОБА_2 просить суд постановити рішення, яким стягувати щомісячно з ОСОБА_1 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 у твердій грошовій сумі в розмірі 10000 грн щомісячно. 21 листопада 2019 року ОСОБА_2 було подано клопотання про витребування доказів, в якому просила відкликати та залишити без розгляду клопотання в частині витребування доказів від капітана Іллічівського морського торгівельного порту, підтримує та просить задовольнити клопотання в частині витребування доказів від наступних осіб: Першого Ізмаїльського відділення АТ КБ «Райфайзен банк Аваль»; Ізмаїльської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області; Державної прикордонної служби України; ТОВ «Інтегрований транспортний сервіс». 09 липня 2020 року ухвалою Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області задоволено заяву ОСОБА_2 про витребування доказів. 19 серпня 2020 року до Одеського апеляційного суду засобами поштового зв`язку надійшла апеляційна скарга від ОСОБА_1 на ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2020 року за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на неповнолітню дитину. Апелянт вважає, що ухвала Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2020 року є необґрунтованою, незаконною, необ`єктивною та такою, що прийнята з порушенням норм як матеріального, так і процесуального права. Апелянт зазначає, що представник позивача не вказав у своєму клопотанні які саме докази сторона просить витребувати і які обставини ці докази можуть підтвердити. На думку апелянта, представник позивача намагається зібрати інформацію, яка безпосередньо стосується особистого життя ОСОБА_1 і не можу бути належними та допустимими доказами. Крім того, апелянт вказує на те, що суд не обґрунтував період з якого необхідно надати інформацію, що вказана у клопотанні. Іншою підставою порушення норм як матеріального, так і процесуального права апелянт вважає той факт, що оскаржувана ухвала була винесена в той час, коли засідання не проводилося. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 25.03.2021 року клопотання представника ОСОБА_1 ОСОБА_4 , задоволено. Ухвалено провести судове засідання, призначене на 01 квітня 2021 року о 10:40 год. в режимі відеоконференції за допомогою програмного забезпечення «EasyCon». З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 15, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку розгляду справи з незалежних від суду причин. Відзив на апеляційну скаргу від учасників судового процесу не надходив. Представник відповідача Гришко С.О. просив задовольнити апеляційну скаргу. Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до висновку, що апеляційна скарга частково підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції вказував на те, що зазначені в клопотанні представника позивача докази можуть мати відношення до предмету спору, що у свою чергу є підставою для дослідження вказаних документів, а тому задовольнив клопотання про витребування доказів. Апеляційний суд, не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2, 3 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 84 ЦПК України учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У клопотанні повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується; 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) вжиті особою, яка подає клопотання, заходи для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази. У даній справі, вирішуючи клопотання про витребування доказів, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що заявником у вказаному клопотанні не зазначено докази причини неможливості самостійного отримання цього доказу. У клопотанні представник позивача зазначає, що до клопотання додані докази неможливості самостійного отримання доказів, а саме відповіді про неможливість отримання таке за адвокатським запитом та докази направлення адвокатського запиту до банку (а.с. 9). Однак на підтвердження зазначеного в клопотанні в матеріалах справи відсутні такі докази. Також представник позивача вказує на те, що докази, які необхідно витребувати з ТОВ «Інтегрований транспортний сервіс», потрібні для встановлення заробітку відповідача, факту його працевлаштування закордоном та для визначення розміру аліментів при врахуванні матеріального становища платника аліментів (а.с. 9 зворот). В апеляційній скарзі відповідач не заперечує, а тим самим не спростовує інформацію, викладену в позовній заяві, що періодично, тобто вахтовим способом, працює на іноземних морських суднах, а тому відсутні підстави звернення до ТОВ «Інтегрований транспортний сервіс» для встановлення інформації, зазначеної в клопотанні про витребування доказів (а.с. 16). Відповідно до статті 260 ЦПК України ухвала, що викладається окремим документом, складається з вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частини. В мотивувальній частині зазначаються мотиви, з яких суд дійшов висновків, і закону, яким керувався суд, постановляючи ухвалу. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні. Апеляційний суд вказує, що в порушення вимог вищезазначених положень, суд першої інстанції не навів мотивів, які спонукали його до постановлення даної ухвали, а також не зазначив положень закону, якими керувався суд, постановляючи ухвалу. Наведене свідчить про недотримання судом першої інстанції вимог процесуального закону. Отже, на підставі ст. 379 ЦПК України апеляційний суд скасовує оскаржувану ухвалу Ізмаїльського міськрайонного і направляє справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 379, 381, 383 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Ухвалу Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 09 липня 2020 року скасувати та заяву про забезпечення доказів направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання та подальшому оскарженню не підлягає. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький Повний текст цієї постанови складено 12 квітня 2021 року. Суддя Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк 01.04.2021 року м. Одеса