Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/5131/20

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/5131/20 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Тарновецький І.І. Суддя-доповідач - Гонтарук В. М. 13 квітня 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Гонтарука В. М. суддів: Курка О. П. Сторчака В. Ю. , секретар судового засідання: Аніщенко А.О. за участю: позивача: ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : в вересні 2020 року позивач звернувся до суду з позовом до Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити дії. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду 04 січня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати, прийняти нову постанову, а саме визнати бездіяльність начальника відділу Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо строків прийняття постанови та направлення її скаржнику, при розгляді скарги ОСОБА_1 неправомірною та зобов`язати начальника відділу Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, направити постанову № 8 про результати перевірки виконавчого провадження від 21 жовтня 2020 року позивачу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело, на її переконання, до невірного вирішення справи. Відповідач своїм правом, передбаченим ст.ст. 300, 304 КАС України не скористався та не подав відзив на апеляційну скаргу позивача. Позивач під час розгляду справи вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд їх задовольнити. Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлено завчасно та належним чином, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду справи неоспорені факти про те, що на примусовому виконанні у Шепетівському міськрайонному відділі державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) в період з 22.06.2016 по 11.05.2017 перебував виконавчий лист Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06.04.2016 № 686/8864/15/2/688/3622/15. 11.05.2017 заступником начальника відділу Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області винесено постанову про повернення виконавчого документу до суду, що його видав у зв`язку з надходженням до відділу ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 23.03.2017 справа № 686/8864/15-ц провадження № 22-ц/792/746/17 якою ухвалено відкрити апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 16.12.2015 по справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Хмельницькобленерго", третя особа без самостійних вимог - ПП "Енергокомплект" про витребування майна з чужого незаконного володіння. Постанова про повернення виконавчого документу направлена до Хмельницького міськрайонного суду. 10.08.2020 позивач звернувся до начальника Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) зі скаргою в якій просив відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" своєю постановою скасувати постанову ВП 51495620 про повернення виконавчого документу до суду, від 11.05.2017, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому про розгляд клопотання повідомити заявника у встановлений законом термін. 26.08.2020 начальник Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) направив позивачу лист № 29955/12 за результатами розгляду скарги від 10.08.2020, в якому зазначив, що заступником начальника відділу Лапінською Т.І. при прийнятті постанови від 11.05.2017 про повернення виконавчого документу до суду було дотримано вимоги ст. 38 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, яка діяла до 03.10.2017 року, а тому відсутні підстави для скасування постанови ВП51495620 від 11.05.2017 року. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо неналежного розгляду скарги, а саме не винесення постанови начальником відділу Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України по задоволення чи відмову в задоволенні його скарги, позивача звернувся до суду за захистом своїх порушених прав. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, колегія суддів зазначає наступне. Завданням адміністративного судочинства України відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. З 05.10.2016 умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі Закон №1404-VIII). Відповідно до ст. 1 Закону №1404-VIII, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Частиною 1 ст. 5 Закону №1404-VIII визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів". Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульований ст. 74 Закону №1404-VIII. Частиною 3 цієї статті передбачено, що рішення, дії або бездіяльність державного виконавця також можуть бути оскаржені стягувачем та іншими учасниками виконавчого провадження (крім боржника) до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець. Рішення, дії та бездіяльність начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, можуть бути оскаржені до керівника органу державної виконавчої служби вищого рівня. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом. Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова. Керівник вищого органу державної виконавчої служби у разі виявлення порушень вимог закону визначає їх своєю постановою та надає доручення начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, щодо проведення дій, передбачених абзацами другим і третім цієї частини. Тобто, колегія суддів звертає увагу, що з аналізу вищенаведеної норми встановлено, що за наявності виявлення порушень закону керівник вищого органу державної виконавчої служби виносить постанову, в інших випадках, а саме при прийнятті рішення щодо відмови в задоволенні скарги така форма реагування, як винесення постанови законом не регламентується. З матеріалів справи встановлено, що начальником Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) було розглянуто скаргу ОСОБА_1 від 10.08.2020, та за результатами розгляду скарги було визнано законними дії державного виконавця Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) та листом від 26.08.2020 за № 29955/12 позивача повідомлено про результати розгляду його скарги. Тобто, відповідачем в межах десятиденного строку було надано відповідь позивачу, що свідчить про дотримання останнім визначеного законодавством строку на надання відповіді на скаргу. Суд звертає увагу, що в позовній заяві позивач посилається на ч.8 ст. 82 Закону України "Про виконавче провадження", в якій зазначено, що скарга, подана у виконавчому провадженні начальнику відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, розглядається у десятиденний строк з дня її надходження. За результатами розгляду скарги начальник відділу виносить постанову про її задоволення чи відмову, яка в десятиденний строк може бути оскаржена до вищестоящого органу державної виконавчої служби або до суду. Скарга, подана без додержання вимог, викладених у частині шостій цієї статті, розглядається начальником відділу в порядку, встановленому Законом України "Про звернення громадян" ( 393/96-ВР ). При цьому слід зазначити, що суд першої інстанції правильно встановив, що вказана норма Закону втратила чинність, та станом на 11.05.2017 року не діяла. Тобто, на думку позивача, яку він зазначає в позовній заяві, при розгляді його скарги, відповідач мав би винести постанову, а не приймати рішення у формі листа. При цьому, суд апеляційної інстанції зазначає, що саме вищевикладене було предметом та мотивацією адміністративного позову, який був поданий до суду першої інстанції. Однак, колегія суддів зазначає, що мотивацією апеляційної скарг є обставини, які судом першої інстанції не розглядались, а саме позивач просить суд апеляційної інстанції визнати бездіяльність начальника відділу Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо строків прийняття постанови та направлення її скаржнику, при розгляді скарги ОСОБА_1 неправомірною, в зв`язку з винесенням постанови № 8 про результати перевірки виконавчого провадження від 21 жовтня 2020 року та зобов`язати начальника відділу Шепетівського міськрайонного відділу державної виконавчої служби направити вказану постанову позивачу. Тобто, предмет, аргументація та мотивація адміністративного позову і предмет, аргументація та мотивація апеляційної скарги різняться, викладені факти позивача в апеляційній скарзі та прохання апелянта направити вказану постанову позивачу не були предметом розгляду судом першої інстанції. Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що апеляційна скарга фактично містить дві підстави, на думку позивача, для скасування рішення суду першої інстанції. По перше, це порушення суб`єктом владних повноважень при винесенні постанови № 8 від 21.10.2020 року про результати перевірки виконавчого провадження Закону України "Про виконавче провадження", на які суд апеляційної інстанції звертає увагу, що вказана постанова не була предметом оскарження та предметом розгляду судом першої інстанції. По друге, позивач вказує на порушення судом першої інстанції процесуальних прав позивача, оскільки Хмельницький окружний адміністративний суду в ухвалі про відкриття провадження у справі від 30 вересня 2020 року надав відповідачу строк для подання відзиву, однак останній не надіслав відзив на адресу позивача. Проте, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що в даному випадку не направлення відповідачем на виконання вимог ухвали про відкриття провадження у справі відзиву позивачу свідчить про не дотримання суб`єктом владних повноважень процесуальних обов`язків, разом з тим зазначені обставини не можуть свідчити про порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Суд апеляційної інстанції зазначає, що жодного обґрунтування в чому полягала бездіяльність відповідача при розгляді скарги ОСОБА_1 та порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права при прийнятті спірного рішення, виходячи із предмету адміністративного позову, доводи апеляційної скарги не містять та позивачем під час розгляду адміністративної справи не надано. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч.5 вказаної статті суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції. Таким чином, враховуючи те, що обставини які викладені позивачем в апеляційній скарзі не були предметом розгляду в суді першої інстанції та позивачем не наведено підстав, з яких рішення Хмельницького окружного адміністративного суду підлягало б скасуванню, колегія суддів позбавлена можливості надати оцінку рішенню суду першої інстанції в призмі обставин викладених в апеляційній скарзі та доводів наведених в їх обгрунтування. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час її розгляду, а відтак, відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 272, 287,308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 04 січня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки визначені 325 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з частиною 4 ст.272, 328, 329 КАС України . Головуючий Гонтарук В. М. Судді Курко О. П. Сторчак В. Ю.