Постанова 4851 № 520/13059/2020

Головуючий І інстанції: Котеньов О.Г. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 квітня 2021 р. Справа № 520/13059/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Любчич Л.В., Суддів: Присяжнюк О.В. , П`янової Я.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Слобожанської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07.12.2020, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 07.12.2020 по справі №520/13059/2020 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автопартс-ВМ" до Слобожанської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови, ВСТАНОВИВ: У вересні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автопартс-ВМ" (далі ТОВ «Автопартс-ВМ», позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Слобожанської митниці Держмитслужби ( далі відповідач, Слобожанська митниця), у якому просило суд: - визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2020/000838/2 від 31.03.2020 Слобожанської митниці; - визнати протиправною та скасувати Картку відмови у митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № /2020/00578 від 31.03.2020 Слобожанської митниці. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року адміністративний позов ТОВ «Автопартс-ВМ» задоволено в повному обсязі. Визнано протиправним та скасовано Рішення про коригування митної вартості товарів № UA 807000/2020/000838/2 від 31.03.2020 Слобожанської митниці. Визнано протиправною та скасовано Картку відмови у митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № /2020/00578 від 31.03.2020 Слобожанської митниці. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Слобожанської митниці на користь ТОВ "Автопартс-ВМ" витрати на сплату судового збору у сумі 4204,00 грн. Не погодившись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначив, що підставою для запиту у підприємства позивача, який виступав в якості декларанта, додаткових документів, відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України (далі МК України), стали обґрунтовані підстави митного органу вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів у відповідності до ст. 54 МК України. При цьому, вказав, що оскільки декларантом не подано витребуваних документів, митницею правомірно винесено оскаржувані рішення про коригування митної вартості товару-предмету імпорту та відмову в оформленні поданої платником ВМД через заниження показника митної вартості товару. Зазначив, що аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що факти митних оформлень ідентичних товарів в найближчий час до часу митного оформлення оцінюваних товарів відсутні. Рівень митної вартості за фактами митних оформлень митницями України був вищим ніж заявлений, що підтверджується рівнем цін по ЦБД. Контрагентом по контракту №UA18RU-AVP від 06.02.2018, в рамках якого була здійснена поставка товарів, є ООО «Меридиан АНК», яке не є виробником. Декларантом не було надано банківських та інших платіжних доручень, які могли б підтвердити факт оплати за транспортно-експедиційні послуги відповідно до рахунку-фактури, що підтверджується відсутністю у гр. 44 декларації реквізитів документу за кодом «3005», який згідно з Класифікатором документів відповідає банківському платіжному документу, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг. Договір транспортного експедирування до митного оформлення декларантом надано не було, що підтверджується відсутністю у гр. 44 зазначених в ЕМД реквізитів документа за кодом №4301», яким має бути позначено такий документ відповідно до Класифікатора документів. Під час здійснення співробітниками підрозділу митного контролю митного оформлення ЕМД UA807170/2020/017303 від 30.09.2020 спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів за кодом 105-2 (контроль правильності визначення митної вартості товарів, 106-2 (витребування документів, які підтверджують митну вартість товарів. Аналіз цінової бази ЄАІС Держмитслужби показав, що факти митних оформлень ідентичних товарів в найближчий час до часу митного оформлення оцінюваних товарів відсутні. Рівень митної вартості товарів за фактами митних оформлень митницями України був вищим ніж заявлений. 09.03.2021 від позивача до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому просив апеляційну скаргу Слобожанської митниці залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначив, що при визначенні митної вартості товару позивачем було обрано основний (перший) метод та визначено вартість в розмірі відповідно до ціни Контракту, виходячи з ціни, встановленої сторонами у Специфікації №20/06 від 10.03.2020 на умовах поставки FCA-Ульяновськ, Росія, «Інкотермс-2010» та транспортних витрат. Під час проведення консультацій, Слобожанська митниця направила запит до товариства. В запиті, щодо вирішення спірного питання правильності визначення митної вартості товару відповідачем не було зазначено конкретних документів, надання яких може усунути сумніви в їх достовірності, а вказано лише перелік документів, який повністю відтворює положення ч.3 ст. 53 МК України. Оскільки при подання ЕМД №UA807170/2020/017303 від 30.03.2020 товариством в повному обсязі були подані документи , що підтверджують митну вартість товарів, в тому числі з усіма відомостями, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів відповідно до законодавчо закріпленого переліку, а простій транспортного засобу на митниці протягом часу необхідного для вирішення спірного питання спричинив би значні додаткові витрати, тому позивач повідомив відповідача про неможливість надання в такий термін додаткових документів. Такі дії були вимушеною мірою для уникнення ризику настання значних витрат позивача, завданих простоєм транспортного засобу на митниці. Товариство зазначило, що Рішення про коригування митної вартості не містить посилання, які саме документи з наданих позивачем як додатки до ЕМД, містять неповні відомості та/або розбіжності. Які саме документи не містять в собі всіх даних на підтвердження обраного методу визначення митної вартості та які саме документи має подати позивач для підтвердження заявленої митної вартості. Позивач вважає, що саме по собі ненадання документів на вимогу митного органу не є підставою для коригування митної вартості за відсутності обґрунтування митним органом того, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які конкретно документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Відповідно до положеньч.1 ст. 308 , п.3 ч.1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України ( далі КАС України) розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у ній доказами та в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Під час судового розгляду встановлено, що 06 лютого 2018 року між ТОВ «АВТОПАРТС-ВМ», Україна, та Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕРИДИАН АНК», Росія, укладено Контракт № UA18RU-AVP, за умовами якого ТОВ «МЕРИДИАН АНК» продає, а позивач купує агрегати та запасні частини до автомобілів. Найменування, кількість, комплектація та ціни придбаного товару встановлюються Специфікацією, що є невід`ємною частиною Контракту. Умовами Контракту передбачено, що поставка товару здійснюється на умовах FCA, Ульяновськ, Російська Федерація (Інкотермс 2010). Згідно з розділом 2 Контракту ціни на товари закріплюються у Специфікації, встановлюються в рублях РФ, розуміються на умовах FCA та не підлягають змінам протягом періоду дії Контракту. Відповідно до Специфікації № 20/06 від 10.03.2020 здійснено поставку товару на загальну суму 3 434 545,17 рублів РФ. Згідно з умовами Контракту, поставка товарів здійснювалася на умовах FCA-Ульяновськ, порядок сплати за товар протягом 180 днів з моменту підписання Специфікації, згідно п. 5.1. вищевказаного Контракту. З метою митного оформлення товару, імпортованого позивачем на підставі вищезазначеного Контракту, останнім до Слобожанської митниці подано електронну митну декларацію № UA807170/2020/017303 від 30.03.2020. Позивачем (декларантом) заявлено митну вартість за основним (першим) методом визначення митної вартості за ціною Контракту щодо товарів, які імпортуються. На підтвердження заявленої митної вартості митному органу подано документи згідно переліку, що зазначений у графі 44 МД № UA807170/2020/017303 від 30.03.2020, а саме: -Контракт №UA18RU-AVP від 06.02.2018 з додатками від 15.11.2018 та 27.12.2019; - Cпецифікація № 20/06 від 10.03.2020; - рахунок-фактура № 200343 від 24.03.2020, - автотранспортна накладна б/н від 24.03.2020, -Декларація про походження товару № 200343 від 24.03.2020, -рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги № 42 від 26.03.2020,; -документ, що підтверджує вартість перевезення товару довідка № б/н від 26.03.2020,; -заява декларанта або уповноваженої ним особи, в вигляді внесення коду до митної декларації, про те, що товари не включено в Реєстр радіоелектронних засобів № б/н від 30.03.2020; - копія митної декларації країни відправлення № 10418010/240320/0081329 від 24.03.2020. За результатами розгляду поданих позивачем документів митним органом прийнято Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2020/000838/2 від 31.03.2020, згідно з яким вартість задекларованого товару митним органом визначено за резервним методом та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807170/2020/00578 від 31.03.2020. Коригування митної вартості здійснено за другорядним (резервним) методом у відповідності до статті 64 МК України. Розрахунок митної вартості складає: товар 7) 4,06 $/кг, або разом (24907,34 RUB), товар 22) 4,01 $/кг або разом (17222,65 RUB), товар 24) 7,15 $/кг або разом (78867,22 RUB), товар 25) 6,24 $/кг або разом (13927,71 RUB), товар 26) 6,26 $/кг або разом (37808,37 RUB), товар 29) 5,79 $/кг або разом (15332,03 RUB), товар 30) 7,01 $/кг або разом (9257,84 RUB), товар 32) 9,63 $/кг або разом (10880,03 RUB), товар 34) 4,22 $/кг або разом (164599,18 RUB), товар 35) 4,20 $/кг або разом (15392,24 RUB), товар 36) 5,21 $/кг або разом (372394,75 RUB), товар 37) 6,15 $/кг або разом (549941,43 RUB). З метою розмитнення товару позивачем подано нову митну декларацію №UA807170/2020/017525. 16 червня 2020 року позивачем, з метою підтвердження заявленої митної вартості товарів та скасування Рішення про коригування, до Слобожанської митниці в порядку ч. 8 ст. 55 МК України подано лист вих. № 16/06-20 та додаткові документи. А саме: -копія товарної накладної № 130320/17 від 13.03.2020 р. від ТОВ «Летіс» на ТОВ «МЕРИДИАН АНК»; -копія прайс-листу ТОВ «МЕРИДИАН АНК» на автомобільні запчастини від 13.03.2020; -копія договору-заявки № 16/03/-01 від 16.03.2020 р. на транспортування вантажу автомобільним транспортом; -копія платіжного доручення № 1474 від 01.04.2020 про сплату за транспортні послуги; - копія платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 77 від 13.03.2020; -копія платіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах № 80 від 25.05.2020; -копії податкових накладних з ідентичними товарами, які раніше були реалізовані на території України; - копія звіту про оцінку майна № 12/06/2020/01 від 12.06.2020 щодо визначення ринкової вартості майна, що ввозиться на територію України. За результатами розгляду поданих позивачем додаткових документів Слобожанською митницею відмовлено у скасуванні Рішення про коригування. Скориставшись правом на оскарження в судовому порядку рішення про коригування та Картки відмови відповідача, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в Рішенні про коригування митної вартості товарів відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю, визначеної митницею у спірному рішенні, а лише міститься посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. В оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару відповідачем не наведено порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом. Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються МК України, Податковим кодексом України (далі ПК України) та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 МК України) . Відповідно до положень ч.1 ст.257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. <…>. При цьому, п.23 ч.1 ст. 4 МК України передбачено, що митним оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Митні формальності, відповідно до п. 29 ч. 1 ст. 4 МК України, становлять сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і митними органами, а також автоматизованою системою митного оформлення з метою дотримання вимог законодавства України з питань митної справи. Як передбачено положеннями ч.1 ст. 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію. Згідно з ч. 8 ст.257 МК України, митне оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення здійснюється митними органами на підставі митної декларації, до якої декларантом залежно від митних формальностей, установлених цим Кодексом для митних режимів, та заявленої мети переміщення вносяться, окрім іншого, відомості щодо митної вартості товарів та методу її визначення. Вартість товарів, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари та використовується для митних цілей, виходячи з положень ч. 1 ст. 49 МК України, є митною вартістю товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до ч. 1 ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Згідно з ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або надання органу доходів і зборів додаткової інформації. Одночасно з митною декларацією у випадках, передбачених МК України, виходячи з ч.1 ст.53 МК України, декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Відповідно до ч.2 вище зазначеної статті МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Згідно з ч. 1 ст.54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Відповідно до приписів ч. 3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини. Частиною 4 вище зазначеної статті МК України передбачено, що у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію). Відповідно до ч. 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Колегія суддів зазначає, що якщо митним органом виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, керуючись ч. 1 ст. 55 МК України, митним органом приймається рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту. Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний. Отже, виходячи з положень ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є визначення митної вартості товарів за ціною договору. Так, якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Частиною 2 статті 58 МК України встановлено, що метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. Системний аналіз наведених правових норм свідчить, що обов`язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов`язаний надати документи за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено. Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених статтею 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об`єктивних сумнівів щодо достовірності наданої декларантом інформації. Такий висновок щодо застосування норм статей 53, 54 МК України Верховний Суд зробив в ряді постанов, зокрема в постановах від 27.03.2020 (справа №540/2605/18), від 06.05.2020 (справа №140/1713/19). Як вбачається із запиту митного органу, який був надісланий декларанту під час проведення консультацій, останньому було зобов`язано надати перелік документів в ст. 52, 58 МК України. Враховуючи вище зазначені правові норми та обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що митний орган, повідомляючи декларанта про необхідність надати додаткові документи, не обґрунтував вимоги щодо їх надання, не було зазначено ані конкретних обставин, що викликали відповідні сумніви, ані причин неможливості перевірки сумнівів на підставі наданих документів, необгрунтовано необхідність перевірки спірних відомостей та не зазначено конкретні документи, надання яких може усунути сумніви митного органу. Як наслідок посилання апелянта на правомірність винесення оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товару-предмету імпорту та відмову в оформленні поданої платником ВМД через заниження показника митної вартості товару в зв`язку з ненаданням витребуваних документів, колегія суддів вважає необґрунтованими з вище зазначених підстав. Згідно із ч. 4 ст. 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, відповідно до п.п.5, 6, 7 ч.10 ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема, 1) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 2) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; 3) витрати на страхування цих товарів. Згідно з ч. 2 ст.53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Приписами ч. 3 ст. 54 МК України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодекс Відповідно до положень ч.1 та ч.2 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях. Відтак, відсутність підстав для визнання митної вартості товару, розрахованої самостійно платником чи декларантом, не означає виникнення безумовної підстави для визначення такої митної вартості митницею без дотримання усіх юридично значимих факторів. Враховуючи вище зазначені положення МК України колегія суддів погоджується з судом першої інстанції стосовно допущених порушень митним органом положень ч.2 ст. 55 МК України, оскільки оскаржуване Рішення про коригування митної вартості товару не містить порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості товару за резервним методом. Посилання апелянта лише на інформацію, яка міститься в базі ЄАІС Держмитслужби щодо відсутності фактів митних оформлень ідентичних товарів в найближчий час до часу митного оформлення, як на підставу правомірності винесення оскаржуваного Рішення про коригування митної вартості товарів колегія суддів вважає безпідставними, оскільки митна вартість залежить від ряду обставин та визначається з урахуванням обставин у кожному конкретному випадку та повинно містити пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних та подібних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу. Положеннями ч.10 ст. 264 МК України визначено, що відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта. Митний орган відмовляє у прийнятті митної декларації виключно з таких підстав: 1) митна декларація не містить усіх відомостей або подана без документів, передбачених статтею 335 цього Кодексу; 2) електронна митна декларація не містить встановлених законодавством обов`язкових реквізитів; 3) митну декларацію подано з порушенням інших вимог, встановлених цим Кодексом. У разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи митного органу. Частиною 7 ст. 54 МК України передбачено, що у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично. Відповідачем у спірному рішенні та картці відмови не вказано на обставини, які обумовили виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно не підтвердження чи невизначеності кількісних, вартісних і достовірних елементів митної вартості або відсутності хоча б однієї із їх складових, яка є обов`язковою при обчисленні такої вартості. При цьому, колегія суддів зазначає, що обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом підтверджено також і у висновках Верховного Суду, викладених постанові від 06.03.2019 по справі № 809/278/17. Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 30.10.2018 по справі № 826/25605/15 ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно із положеннями ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Однак, позиція суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення носять одночасно майновий і немайновий характери узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними в ухвалах від 19.03.2020 у справі № 480/3558/19, від 17.06.2020 у справі № 520/5629/19, у постанові від 11.06.2020 у справі №480/3507/19. За правилами частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Ухвалюючи дане судове рішення колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення Серявін та інші проти України) та Висновком № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно рішення Європейського суду з прав людини по справі Серявін та інші проти України(п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вище зазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно установив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Слобожанської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 грудня 2020 року по справі № 520/13059/2020 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.В. Присяжнюк Я.В. П`янова