Постанова 4824 № 360/2524/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/4456/2021 Справа 360/2524/18 П О С Т А Н О В А Іменем України 09 квітня 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Кашперської Т.Ц. (суддя - доповідач), Фінагеєва В.О., Яворського М.А., розглянув в порядку письмового провадження в приміщенні Київського апеляційного суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області, ухвалене у складі суддіМіланіч А.М. в смт. Бородянка 14 грудня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування майнової та моральної шкоди, заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, - в с т а н о в и в : У листопаді 2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, уточнивши позовні вимоги в січні 2019 року, просила стягнути із ОСОБА_2 на свою користь в рахунок відшкодування моральної шкоди 50000 грн. та майнової шкоди 60000 грн. Посилалась на те, що впродовж тривалого часу відповідач ОСОБА_2 , який проживає в квартирі АДРЕСА_1 над її квартирою, вчиняє відносно неї неправомірні дії. Так, 06 серпня 2015 року вона виїхала на інвалідному візку на сходову площадку перед своєю квартирою, оскільки в квартирі був нестерпний шум, який лунав з квартири ОСОБА_2 , в цей час відповідач спустився по східцях на площадку, де вона знаходилась в той момент, і безпричинно наніс їй рукою удар по обличчю. Будучи в безпорадному стані, вона злякалася за своє життя, через нанесення удару відповідачем їй було завдано моральних страждань, вона перестала деякий час виїжджати на свіже повітря, приймала заспокійливе, заподіяну моральну шкоду вона оцінює в 20000 грн. За даною подією вона звернулася до правоохоронних органів, які відкрили кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, однак в подальшому воно було закрите. Зазначала, що ОСОБА_2 продовжив проти неї неправомірні дії, а саме проживаючи поверхом вище якраз над її квартирою, вибив отвори в перекритті між їхніми квартирами, пошкодив гострими предметами підвісну стелю в її квартирі, що підтверджується актами депутатів від 19 жовтня 2015 року та 24 січня 2018 року. Через пошкоджене покриття та стелі до її квартири надходять з квартири відповідача неприємні запахи хімічних складових, холод, сторонні шуми, внаслідок чого погіршився стан її здоров`я, а саме запалення суглобів, заподіяну моральну шкоду вона оцінює в 30000 грн., в загальна моральна шкода, завдана неправомірними діями відповідача, нею оцінюється в сумі 50000 грн. Крім того, відповідач завдав їй своїми руйнівними діями, які полягають у пошкодженні панельного перекриття, стелі, вирізанні панелі по периметру і вставлянні цеглин, збитків на суму 60000 грн. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року в позові ОСОБА_1 відмовлено. Позивач ОСОБА_1 , не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального права, просила скасувати рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилалася на те, що під час слухання справи судом було встановлено, що відповідач ОСОБА_2 проживає в квартирі АДРЕСА_1 над квартирою ОСОБА_1 . Повторно наводила обставини, зазначені в позовній заяві, щодо нанесення їй відповідачем 06 серпня 2015 року удару по обличчю, чим їй завдано моральної шкоди, яку вона оцінює в 20000 грн., і пошкодження перекриття між їхніми квартирами, чим їй завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в 30000 грн. Вказувала, що на підтвердження походження отворів у перекритті між квартирами за ухвалою суду було призначено проведення будівельно-технічної експертизи, згідно висновку якого встановлено вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для усунення отворів в перекритті. Тобто, на думку позивача, факт пошкодження міжповерхового перекриття експертом встановлено, що не було взято до уваги судом при ухваленні рішення. Також нею було 24 вересня 2020 року заявлено клопотання про виклик в судове засідання експерта для роз`яснення його висновку, який був їй незрозумілим, однак суд першої інстанції залишив її клопотання без задоволення. Зазначала, що суд першої інстанції в рішенні взагалі не взяв до уваги, що відповідач ОСОБА_2 спричинив їй моральну шкоду, що внаслідок його неправомірних дій вона перенесла душевні страждання і переносить їх на даний час. Від відповідача ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Посилався на безпідставність та необґрунтованість апеляційної скарги, яка, на думку відповідача, не містить посилання на неповноту з`ясування обставин справи, на невідповідність висновків, які зробив суд першої інстанції, або на недоведеність будь-яких обставин, які суд першої інстанції вважав доведеними, відсутнє посилання на конкретні приклади неправильного застосування норм матеріального права або порушення судом першої інстанції норм процесуального права, тобто фактично серед доводів апеляції відсутні підстави, які могли б дати правову можливість апеляційному суду скасувати рішення, а самі доводи апеляційної скарги фактично дублюють зміст позовної заяви та пояснення позивача. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частин відповідає вказаним вище вимогам закону. Відмовляючи ОСОБА_1 в позові про відшкодування шкоди, суд першої інстанції виходив із того, що доказів, які б підтверджували завдання відповідачем удару позивачу або інших тілесних ушкоджень 06 серпня 2015 року суду не надано, кримінальне провадження за цим фактом відносно відповідача закрите. Також позивачем не доведено пошкодження перекриття в квартирі позивача з вини відповідача. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, так як вони є обґрунтованими, відповідають обставинам справи і вимогам закону. Із матеріалів справи апеляційний суд вбачає, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи з 17 лютого 2014 року довічно (а. с. 7 т. 1). На а. с. 8 т. 1 наявна копія виписки з історії хвороби стаціонарного хворого ОСОБА_1 , яка госпіталізована 26 грудня 2016 року, виписана 17 січня 2017 року, діагноз: закритий перелом шийки правої стегнової кістки зі зміщенням. На а. с. 9 т. 1 наявна копія висновку, затвердженого начальником Бородянського ВП Ірпінського ГУНП в Київській області 10 квітня 2017 року за повідомленням ОСОБА_1 , згідно якого 29 березня 2017 року до Бородянського ВП надійшла заява від ОСОБА_1 , мешканки АДРЕСА_2 , про те, що її сусід ОСОБА_2 слідкує за заявницею та пускає сніг в її квартирі; під час розгляду даного повідомлення було встановлено, що ОСОБА_1 неодноразово зверталася до органів поліції зі скаргами різного змісту, жодна з яких, після проведення ретельних перевірок, не знайшла свого підтвердження. 29 березня 2017 року в заяві ОСОБА_1 повідомила, що в її квартирі іде сніг та за нею спостерігають через отвори у стелі; після розгляду даного повідомлення інформація не знайшла свого підтвердження; розгляд повідомлення визнано закінченим. На а. с. 14 т. 1 міститься копія висновку, затвердженого начальником Бородянського ВП Ірпінського ГУНП в Київській області 06 листопада 2015 року за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 02 листопада 2015 року про те, що її сусід по АДРЕСА_3 ОСОБА_2 вчиняє відносно заявниці неправомірні дії; в ході виїзду на місце події та перевірки даного факту встановлено, що як пояснила ОСОБА_1 , її сусід по АДРЕСА_3 ОСОБА_2 вибив отвір в панельному перекритті до її квартири на нагнітає до квартири холод, пральний порошок та інші токсичні речовини, та травить її здоров`я; враховуючи вищевикладене і те, що факти, викладені в заяві ОСОБА_1 , не знайшли свого підтвердження, розгляд повідомлення визнано закінченим. Постановою слідчого СВ Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області від 20 квітня 2018 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 42016110120000020 від 11 лютого 2016 року, закрите у зв`язку з встановленням відсутності у діянні складу кримінального правопорушення. Згідно змісту постанови, 07 серпня 2015 року близько 16:50 до чергової частини по телефону надійшло повідомлення від ОСОБА_1 про те, що її сусід ОСОБА_2 , мешканець АДРЕСА_3 , 06 серпня 2015 року близько 8 години в під?їзді вдарив її кулаком по обличчю. 11 лютого 2016 року Фастівською місцевою прокуратурою було порушено кримінальне провадження за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України. В ході досудового слідства було проведення ряд слідчих дій, в ході яких було виявлено: переглянуто носій інформації ДВД диск, який надала ОСОБА_1 , на якому, з її слів, було зафіксовано факт побиття її сусідом ОСОБА_2 ; детально переглянувши інформацію, а саме відеозапис на ДВД диску, слідчим було з?ясовано, що ОСОБА_4 не наносив удар по обличчю ОСОБА_1 ; в ході проведення перевірки по даному матеріалу при опитуванні ОСОБА_2 пояснив, що фізичної сили до заявниці не застосовував та незважаючи на неприязні відносини, намагається не конфліктувати з останньою; також встановлено, що ОСОБА_1 до медичного закладу для проведення судово-медичної експертизи не зверталась, тобто встановити характер нанесення їй тілесних ушкоджень та ступінь тяжкості є неможливим. На а. с. 12 т. 1 знаходиться копія акту обстеження квартири від 19 жовтня 2015 року за адресою АДРЕСА_2 , складеного головним інженером ОСОБА_5 , майстром по експлуатації житлового фонду ОСОБА_6 , згідно якого комісією обстежено приміщення ОСОБА_1 за її заявою та встановлено, що дійсно в кімнатах на підвісній стелі мають місце проколені гострим знаряддям (шило, колючі предмети, проволока) пошкодження, причини їх виникнення встановити неможливо. На а. с. 13 т. 1 знаходиться копія акту комісійного обстеження від 24 січня 2018 року, згідно якого комісія у складі представників ЖКП «Немішаєве» головного інженера Чернишенка Ю.М., начальника дільниці Кушніренко А.М., юриста Горбоконь В.Ю., економіста підприємства та депутата Немішаївської селищної ради Ігоніної Н.В. за заявою та в присутності ОСОБА_1 провели обстеження квартири АДРЕСА_4 , в результаті обстеження встановлено, що в коридорі, кухні та спальні частина перекриття викладена цеглою; в коридорі ширина кладки цегли 10 см., не кухні 10 см., в спальні - з обох боків ширина кладки цегли 10 см. На а. с. 15 - 19 т. 1 міститься копія медичної документації ОСОБА_1 , зокрема виписки з медичної карти стаціонарного хворого, епікриз, згідно яких ОСОБА_1 має діагноз посттравматичний деформуючий артроз обох кульшових суглобів, больовий синдром; з 04 листопада 2015 року по 13 листопада 2015 року ОСОБА_1 знаходилася на стаціонарному лікуванні в травматології, травма відбулася у вересні 2013 року, діагноз - деформуючий артроз лівого кульшового, колінного суглобів лівої ноги. На а. с. 20 т. 1 знаходяться фотокартки із зображеннями окремих фрагментів приміщення. На а. с. 46 т. 1 знаходиться акт обстеження житлово-побутових умов від 30 грудня 2018 року, складений депутатом Немішаївської селищної ради ОСОБА_7 в присутності двох свідків, згідно якого проведено обстеження житлово-побутових умов родини, яка мешкає за адресою АДРЕСА_3 , була обстежена підлога у всіх житлових та нежитлових приміщеннях на наявність у підлозі просвердлених наскрізних (проникаючих) отворів до квартири АДРЕСА_5 , розташованої поверхом нижче, через які, начебто, створюються неможливі умови проживання для мешканців квартири АДРЕСА_5 , що поверхом нижче; в результаті обстеження квартири АДРЕСА_6 ніяких пошкоджень у підлозі не виявлено, плінтус на підлозі у кожному приміщенні не зрушувався з місця. Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 07 серпня 2020 року № 4283/19-43, отвори, які спостерігаються в перекритті (на поверхні стелі) з боку приміщень квартири АДРЕСА_4 , не можуть бути наскрізними в перекритті між приміщеннями квартир АДРЕСА_5 та АДРЕСА_6 ; щодо механізму утворення отворів в перекритті та щілин з боку приміщень квартири АДРЕСА_5 , то отвір з відрізком труби в перекритті забутований цеглою та розчином, що спостерігається в стелі кухні квартири АДРЕСА_5 , найбільш вірогідно утворений з метою прокладки будинкового трубопроводу через конструкцію міжповерхового перекриття; отвір заштукатурений в плиті на поверхні стелі в кімнаті 6 пл. 11,7 кв.м. та отвір, закладений каменем,може бути: дефектом заводу виробника; утворені під час складування на майданчиках зберігання; утворені в процесі експлуатації; причиною утворення щілин (отворів), які спостерігають в кімнаті 6 пл. 11,7 кв.м. та в кімнаті 7 пл. 17,0 кв.м., є нещільний притул довгої сторони змонтованої плити до поверхні стін. Вартість ремонтно-будівельних робіт, які необхідно виконати для відновлення опорядження поверхонь конструктивних елементів житлового будинку (поверхні стелі в приміщеннях) в межах квартири АДРЕСА_4 , згідно результатів проведеного обстеження та даних матеріалів справи на момент дослідження становить 12607,20 грн., в тому числі вартість усунення отворів у міжповерховому перекритті становить 423,60 грн. (а. с. 144 - 155 т. 1). Вказані обставини підтверджуються наявними у справі доказами. Згідно ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Для настання деліктної відповідальності за статтями 1166, 1167 ЦК України необхідна наявність складу правопорушення, а саме: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві шкоди, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Як роз`яснено у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв`язок між шкодою та поведінкою заподіювача, г) вина. Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини, якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. З огляду на викладене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди, а позивач доводить наявність шкоди та її розмір. Такі ж правові висновки підтримуються на даний час Верховним Судом, зокрема в постанові від 25 лютого 2019 року в справі № 466/4051/15-ц. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Характеристиками доказів є їх належність, достовірність, допустимість та достатність. Так, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. ст. 77 - 80 ЦПК України). Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). За змістом частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Судом першої інстанції надано вірної оцінки постанові слідчого від 20 квітня 2018 року, якою кримінальне провадження № 42016110120000020 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України (умисне легке тілесне ушкодження) було закрите у зв`язку з встановленням відсутності в діянні складу кримінального правопорушення, оскільки в ході досудового розслідування було з`ясовано, що ОСОБА_2 не наносив удар по обличчю ОСОБА_1 (а. с. 10 т. 1), доказів оскарження позивачем зазначеної постанови не надано, а жодних інших доказів, які б підтверджували завдання відповідачем удару позивачу чи інших тілесних ушкоджень 06 серпня 2015 року суду також надано не було. Також судом першої інстанції досліджено у сукупності акти обстеження від 19 жовтня 2015 року та 24 січня 2018 року, висновок експерта від 07 серпня 2020 року, із яких вбачається, що стеля в квартирі позивача дійсно має пошкодження, однак, отвори, які спостерігаються в перекритті між квартирами сторін, не є наскрізними та можуть бути дефектом заводу виробника, утворені під час складування на майданчиках зберігання, утворені в процесі експлуатації, а також через нещільний притул довгої сторони змонтованої плити до поверхні стін (а. с. 12 - 13 т. 1, 144 - 159 т. 1) і зроблено правильний висновок, з яким погоджується апеляційний суд, що жодних доказів, які б підтверджували пошкодження стелі у квартирі позивача з вини відповідача, суду не надано. Крім того, апеляційним судом враховується акт обстеження від 30 грудня 2018 року, наданий відповідачем, згідно якого в результаті обстеження квартири АДРЕСА_6 ніяких пошкоджень у підлозі не виявлено, плінтус на підлозі у кожному приміщенні не зрушувався з місця (а. с. 46 т. 1) Враховуючи вказані норми матеріального права, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов загалом обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у зв`язку з їх недоведеністю, оскільки у матеріалах справи немає належних, допустимих, достовірних доказів протиправної поведінки відповідача, заподіяння позивачу шкоди, доказів причинного зв`язку між шкодою та поведінкою відповідача, а відповідач довів відсутність своєї вини, отже позов про відшкодування шкоди є необґрунтованим, не знайшов свого підтвердження під час розгляду справи та задоволенню не підлягав. Доводи апеляційної скарги, що відповідач продовжує завдавати ОСОБА_1 майнову шкоду та шкоду її здоров`ю, із посиланням на виписку з історії хвороби стаціонарного хворого, висновків суду першої інстанції не спростовують і ґрунтуються лише на доводах позивача, оскільки із зазначеної медичної документації не вбачається причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача і станом здоров`я позивача. Апеляційний суд відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що відповідач ОСОБА_2 вибив отвори в перекритті між квартирами, пошкодив підвісну стелю в її квартирі, оскільки ці обставини спростовуються висновком експерта від 07 серпня 2020 року, яким встановлено, що отвори в перекритті між квартирами не є наскрізними, виникли через дефекти будівництва та в ході експлуатації, а отже не могли бути утворені відповідачем або з його вини. Апеляційний суд відхиляє також доводи апеляційної скарги про те, що експертом встановлено факт пошкодження міжповерхового перекриття між квартирами, однак цього не було враховано судом першої інстанції, оскільки саме по собі пошкодження стелі і встановлення експертом вартості витрат на усунення цих пошкоджень не є доказом заподіяння цих пошкоджень саме відповідачем, і не є підставою для покладення на нього відповідальності за ці пошкодження. Посилання позивача в апеляційній скарзі, що судом відхилено клопотання ОСОБА_1 про виклик експерта для надання пояснень щодо незрозумілого їй висновку від 07 серпня 2020 року, висновків суду першої інстанції не спростовують і відхиляються апеляційним судом, оскільки позивачем не обґрунтовано, що суд відмовив в задоволенні цього клопотання з порушенням норм процесуального права, і не заявлено клопотання про виклик експерта при апеляційному перегляді рішення суду. Апеляційний суд не погоджується з доводами апеляційної скарги, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_1 моральну шкоду, оскільки судом першої інстанції ці обставини належно досліджувались і було встановлено, що належних та допустимих доказів заподіяння їй відповідачем моральної шкоди не надано. Інші доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на доказах та законі, зводяться до незгоди із судовим рішенням, переоцінки доказів, яким судом першої інстанції було надано належної оцінки, не узгоджуються з доказами, наявними в матеріалах справи та не спростовують висновків суду першої інстанції. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (§ 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00). При цьому апеляційний суд враховує, що, як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді : Кашперська Т.Ц. Фінагеєв В.О. Яворський М.А.