Постанова 4824 № 939/519/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №939/519/21 Головуючий у І інстанції - Міланіч А.М. апеляційне провадження №22-ц/824/1201/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Гуль В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Гуля В.В., суддів Матвієнко Ю.О., Мельника Я.С., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Бородянського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про відшкодування моральної шкоди,- встановив: У березні 2021 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 26 жовтня 2017 року на підставі виконавчого листа від 7 липня 2017 року, виданого на виконання рішення Бородянського районного суду Київської області від 19 квітня 2017 року, Бородянським РВ ДВС ГТУЮ у Київській області було відкрите виконавче провадження № 55013690 про стягнення з ОСОБА_2 на його (позивача) користь грошових коштів в розмірі 4 033 633,85 грн. 10 листопада 2017 року постановою начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області було накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику. 20 грудня 2017 року начальник Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області (на даний час - Бородянський РВ ДВС ЦМУ МЮ (м.Київ) Собяніна О.В. неправомірно зняла арешт з домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , і в той же день дружина боржника ОСОБА_3 відчужила даний будинок на користь своїх дітей. 26 грудня 2017 року Бородянським районним судом була винесена ухвала, якою визначено, що боржнику належить Ѕ частка у вказаному домоволодінні. За постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у справі № 360/2428/16-ц дії начальника Бородянського РВДВС Собяніної О.В. по зняттю арешту з вказаного будинковолодіння було визнано неправомірними. Відповідно до звіту від 08 липня 2020 року про незалежну оцінку вартості вказаного будинковолодіння, вартість об`єкта оцінки становить 8175960 грн., а вартість Ѕ частини об`єкта оцінки становить 4033633,85 грн. Вважав, що неправомірні дії начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніної О.В. по зняттю арешту з вказаного домоволодіння фактично призвели до неможливості державному виконавцю звернути стягнення на майно боржника та задовольнити його (позивача) вимоги, як стягувача, за рахунок Ѕ частини вказаного домоволодіння, і цими неправомірними діями йому /позивачу/ спричинена моральна шкода, яка виразилась у глибоких душевних та психологічних стражданнях, розчаруванні і незручності; він зрозумів, коли дізнався про незаконне зняття арешту з вказаного будинку та переоформлення його у той же день на інших осіб, що фактично позбавлений отримати значну суму боргу по вищевказаному виконавчому проваджені; з метою захисту та поновлення своїх порушених прав він змушений готувати численні відповідні звернення та скарги, приймати участь у їх розгляді, витрачаючи на це значний час. Тому просив стягнути з держави України за рахунок коштів державного бюджету України на його (позивача) користь грошові кошти в розмірі 100000 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка була завдана неправомірними діями начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніної О.В. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі позивач вважає, що рішення Бородянського районного суду Київської області від 20.05.2021року по справі № 939/519/21 є незаконним та необгрунтованим, тому що при ухваленні судом оскаржуваного рішення мали місце: неповнота установлення обставин, які мають значення для справи; неправильність установлення обставин, які мають значення для справи внаслідок неправильного дослідження доказів та їх оцінки,в даній справі наявні всі три елементи цивільного правопорушення, а саме: неправомірні дії - протиправне зняття арешту з домоволодіння, що встановлено рішенням Київського апеляційного суду, залишено в силі після перегляду у Верховному суді; наявність шкоди - моральна шкода в розмірі 100 000 грн.; причинно-наслідковий зв`язок - внаслідок неправомірних дій посадової особи (начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніної О.В.) йому було завдано моральної шкоди, яка полягала в тому, що йому були спричинені глибокі душевні страждання, психологічні страждання, розчарування і незручності, зокрема, через те, що такі незаконні дії, які фактично позбавили його можливості на повернення боргу під час виконавчого провадження, були вчинені начальником Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області (який є державним органом влади), а начальник - державним службовцем, який очолює такий державний орган і фактично є представником держави. Начальник Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніна О.В. своїми незаконними діями по зняттю арешту фактично унеможливила виконання рішення суду по стягненню з боржника 4 033 633,85 грн., призвело до неможливості державному виконавцю по виконавчому провадженню ВП 55013690 звернути стягнення на майно боржника ( ОСОБА_2 ) - на 1/2 частину домоволодіння та, відповідно, задовольнити його вимоги, як стягувача, у виконавчому провадженні ВП 55013690 за рахунок 1/2 частини домоволодіння, чим завдала йому моральну шкоду, яку я оцінюю в розмірі 100 000 грн., враховуючи мої глибокі душевні та психологічні страждання, розчарування і незручності, а також значний час, який він витратив, щоб довести, що дії начальника Бородянського ДВС є незаконними. Відзив не надходив. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.1. ст.369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає враховуючи наступне. Судом встановлено, що за постановою заступника начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області від 26 жовтня 2017 року було відкрите виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого Бородянським районним судом Київської області 7 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 4033633,85 грн. (а.с.7-8). 10 листопада 2017 року постановою начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області було накладено арешт на все нерухоме майно, що належить боржнику ОСОБА_2 (а.с.9-10). За заявою стягувача від 10 листопада 2017 року державним виконавцем внесено запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо будинку АДРЕСА_1 . Як встановлено рішенням суду від 21 грудня 2020 року у цивільній справі № 939/1913/20, яке набрало законної сили 21 квітня 2021 року, 20 грудня 2017 року начальником Бородянського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніною О. В. винесена постанова про виправлення помилки в обтяженні №23307373, відповідно до якої внесені зміни до запису Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (виправлення помилки) щодо обтяження домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 за № 23307373 о 16:15:15, та зареєстровано за ОСОБА_3 . Постанова винесена в зв`язку з виправленням помилки, допущеної при внесенні запису про обтяження нерухомого майна, оскільки зазначене майно не належить боржнику, а відповідно до документів є власністю третьої особи. На підставі зазначеної постанови 20 грудня 2017 року до Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна внесено запис про скасування обтяження. Дані обставини підтверджуються також матеріалами оглянутого в судовому засіданні виконавчого провадження № 55013690 та ніким не спростовані. Ухвалою Бородянського районного суду від 26 грудня 2017 року, яка набрала законної сили 13 березня 2018 року визначено, що ОСОБА_2 належить Ѕ частка у будинковолодінні АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_3 (а.с.12-13). Постановою Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року, яка залишена без змін постановою Верховного Суду від 18 листопада 2020 року, дії начальника Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області Собяніної О.В. щодо зняття арешту з домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , визнано неправомірними (а.с.16-19,20-32). Своєю заявою від 28 жовтня 2019 року ОСОБА_1 повідомив Бородянський РВ ДВС ГТУЮ у Київській області про відсутність в повному обсязі обов`язку ОСОБА_2 перед ним (стягувачем) по даному виконавчому провадженню (а.с.64). Ухвалою Бородянського районного суду від 8 листопада 2019 року було задоволено заяву ОСОБА_1 та визнано виконавчий лист № 360/2428/16-ц/215/17, виданий Бородянським районним судом Київської області 7 липня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу в розмірі 4 033 633,85 грн. таким, що не підлягає виконанню повністю, у зв`язку з добровільним виконанням обов`язку боржника відповідно до укладеного 1 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 договору. Так, за змістом даної ухвали, 01 жовтня 2019 року між ОСОБА_1 , боржником ОСОБА_2 та ОСОБА_4 було укладено договір, відповідно до якого ОСОБА_4 має сплатити ОСОБА_1 кошти в сумі, еквівалентній 62500 доларів США, а він має звернутися до Бородянського районного суду із заявою про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із добровільним виконанням боржником або іншою особою рішення суду; згідно акту від 07 листопада 2019 року сторони виконали свої зобов`язання (а.с.66). На підставі вказаної ухвали Бородянського районного суду від 8 листопада 2019 року старшим державним виконавцем Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області 28 листопада 2019 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до п.5 ч. 1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.68). Відповідно до копії звіту про незалежну оцінку вартості домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , складеного суб`єктом оціночної діяльності ТОВ «Роял Сіті Плюс» 08 липня 2020 року, вартість об`єкта оцінки становить 8 175 960 грн., а 1/2 його частина - 4 087 980 грн. /а.с 83-124/. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що діями начальника Бородянського районного відділу ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніної О. В. щодо зняття арешту з вищевказаного будинку йому (позивачу) було завдано моральної шкоди, яка виразилась у глибоких душевних та психологічних стражданнях, розчаруванні і незручності; він зрозумів, коли дізнався про незаконне зняття арешту з вказаного будинку та переоформлення його у той же день на інших осіб, що фактично позбавлений отримати значну суму боргу по вищевказаному виконавчому проваджені; з метою захисту та поновлення своїх порушених прав він змушений був готувати численні відповідні звернення та скарги, приймати участь у їх розгляді, витрачаючи на це значний час. Відмовляючи в задоволенні позову, суд виходив з того, що жодних доказів, які б підтвердили понесення позивачем моральної шкоди внаслідок протиправних дій державного виконавця суду не надано, зокрема, з досліджених в судовому засіданні матеріалів виконавчого провадження встановлено, що, незважаючи на зняття арешту з вказаного будинку, державний виконавець вчиняв необхідні дії щодо виконання рішення суду, з боржника на користь стягувача здійснювались стягнення на сплату боргу, за поданням державного виконавця було визначено частку боржника у спільному майні, і тільки за ініціативою ОСОБА_1 судом було визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, як стверджував стягувач - у зв`язку з добровільним виконанням обов`язку боржника, на підставі чого державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. При цьому суд не прийняв до уваги посилання позивача як на підтвердження неправомірності дій державного виконавця на постанову Київського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року в справі № 360/2428/16-ц, оскільки даною постановою було визнано дії начальника Бородянського РВ ДВС по зняттю арешту з вказаного домоволодіння неправомірними в зв`язку з порушенням порядку зняття такого арешту, а не через відсутність підстав для вчинення таких дій. Такий висновок суду відповідає обставинам справи та вимогам закону виходячи з наступного. Статтею 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Отже, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, ніж тим, що встановлений договором або законом. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення / захисту в обраний спосіб. За загальним правилом зобов`язання з відшкодування шкоди (як майнової, так і моральної) є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб`єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин. При цьому, одне і те ж правопорушення може призводити до негативних наслідків як у майновій, так і немайновій сферах, тобто виступати підставою для відшкодування, одночасно, майнової та моральної шкоди.Складовими елементами загальних підстав для відшкодування моральної шкоди є: - власне шкода, тобто наявність втрат у немайновій сфері потерпілої особи; - протиправне діяння особи, котра її завдала; - причинний зв`язок між ними; - вина заподіювача шкоди. Перераховані складові фактичної підстави для відповідальності за заподіяння моральної шкоди є колом тих обставин, які повинні бути встановлені судом. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду. Тож згідно із принципом змагальності сторін (ст.2 ЦПК України) необхідним є доведення обставин, які покладені в основу обґрунтування відповідних вимог про відшкодування моральної шкоди. При вирішенні спору відшкодування майнової шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і пропиправним діянням заподіювача та вини останнього. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходив, обставини які могли б служити підставою для незадоволення позовних вимог стосовно відшкодування моральної шкоди, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Зокрема психологічна експертиза яка визначає у підекспертної особи її індивідуально-психологічні особливості, рівень психологічної діяльності, особистих і емоційних проявів і особливостей їх динаміки під впливом конкретних життєвиї подій, які мають юридичне значення і несуть певні правові наслідки. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості, що відносяться до загальних засад цивільного законодавства (п. 6 ч. 1 ст. З ЦК України). Позивач у позові та в апеляційній скарзі вказує на наявність елементів цивільного правопорушення. Згідно матеріалів справи, на виконанні у Відділі у період з 26.10.2017 по 28.11.2019 на виконанні перебував виконавчий лист № 360/2428/16-ц/215/17 від 07.07.2017 виданий Бородянським районним судом Київської області про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у сумі 4 033 633,85 грн. (АСВП 55013690). За період перебування виконавчого провадження на виконанні, а саме: 2017- 2019 роки, оцінки щодо вартості домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 не проводились та стан в якому перебував зазначений будинок не перевірявся. Виконавче провадження було завершене у відповідності до п. 5 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з визнанням виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню у відповідності до ухвали Бородянського районного суду Київської області №360/2428/16-ц від 08.11.2019, що набрала законної сили 26.11.2019 року. У жовтні 2019 позивач ОСОБА_1 звернувся до Бородянського районного суду Київської області з заявою про визнання виконавчого листа №360/2428/16-ц/215/17 від 07 липня 2017 року по справі №360/2428/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 4033633,85 грн. (що перебував на примусовому виконанні у Відділ в рамках АСВП 55013690), таким, що не підлягає виконанню, оскільки обов`язок боржника по виконанню рішення суду повністю відсутній. ОСОБА_1 вважає, що причинно-наслідковим зв`язком є те, що внаслідок неправомірних дій посадових осіб (начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніної О.В.) державний виконавець по виконавчому провадженню ВП 55013690 був фактично позбавлений можливості звернути стягнення на майно боржника ( ОСОБА_2 ) - на 1/2 частину домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , а іншого майна на яке можливо звернути стягнення боржник не мав, а позивач відповідно був позбавлений можливості задовольнити вимоги, як стягувача у виконавчому провадженні ВП 55013690 за рахунок 1/2 частини домоволодіння» Однак дані обставини суперечать зібраним у справі доказам, зокрема, матеріалам виконавчого провадження, з яких вбачається, що державний виконавець вчиняв необхідні дії щодо виконання рішення суду, з боржника на користь стягувача здійснювались стягнення на оплату боргу, за поданням державного виконавця було визначено частку боржника у спільному майні, і тільки за ініціативою ОСОБА_1 судом було визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, як стверджував стягувач - у зв`язку з добровільним виконанням обов`язку боржника, на підставі чого державним виконавцем було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження. Таким чином, виконавче провадження закінчено, рішення суду виконано, тому причинно-наслідковий зв`язок щодо неможливості звернення на 1/2 частину, домоволодіння відсутній, що виключає склад цивільного правопорушення, оскільки позивач сам звертався до суду про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, так як у боржника ОСОБА_2 перед стягувачем ОСОБА_1 обов`язок по виконанню рішення суду повністю відсутній. Виконавчий лист № 360/2428/16- ц/215/17 від 07 липня 2017 року по справі №360/2428/16-ц про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 боргу у розмірі 4033633,85 грн. перебував на виконанні один раз та жодного разу не повертався у зв`язку з відсутністю майна у боржника. В ході виконання ВП 55013690 відділом було стягнуто 19562,65 грн., з яких: виконавчий збір у сумі 1860,42 грн. - перераховано; виконавчі витрати у сумі 1000,00 грн. - перераховано; кошти в рахунок погашення боргу у сумі 16709,23 грн. 06.10.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Бородянського районного суду Київської області з позовом до Бородянського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про стягнення з держави Україна за рахунок коштів державного бюджету України на його користь грошові кошти у розмірі 4 033 633,85 грн. в рахунок відшкодування майнової шкоди, яка була завдана неправомірними діями начальника Бородянського РВ ДВС ГТУЮ у Київській області Собяніної О.В., проте рішенням Бородянського районного суду Київської області від 21 грудня 2020 року у справі №939/1913/20, що 21.04.2021 року набрало законної сили, у задоволенні цього позову відмовлено за безпідставністю позовних вимог. За таких обставин, за відсутністю складу цивільного правопорушення, підстав для задоволення позову не має. Інші аргументи апеляційної скарги на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції не впливають, його висновків не спростовують. Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року № 63566/00 "Проніна проти України (Pronina v. Ukraine)", § 23). Таким чином рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.7,368,369,374,375,381,382,389 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 20 травня 2021 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, окрім випадків, передбачених ч.3 ст.389 ЦПК України. Суддя-доповідач В.В. Гуль Судді Я.С. Мельника Ю.О. Матвієнко