Постанова 4824 № 361/7965/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД 03110, м. Київ, вул. Солом`янська, 2-а, e-mail: inbox@kia.court.gov.ua Єдиний унікальний номер справи № 361/7965/19 Головуючий у першій інстанції - Радзівіл А.Г. Апеляційне провадження № 22-ц/824/6709/2020 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 вересня 2020 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Яворського М.А. (суддя-доповідач), Кашперської Т.Ц., Фінагеєва В.О., розглянувши цивільну справу в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дітей, - ВСТАНОВИВ: У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вказаним позовом, відповідно до якого просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання неповнолітніх дітей : сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн щомісячно з індексацією розміру аліментів відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» до повноліття дітей, починаючи з дня подання позовної заяви до суду. Позовні вимоги мотивовано тим, що 29 вересня 2001 року між сторонами було укладено шлюб, зареєстрований в відділі реєстрації актів громадянського стану Калінінського районного управління юстиції м. Донецька, актовий запис № 390 від 29 вересня 2001 року. Від шлюбу мають трьох дітей: сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , доньку - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сина ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_3 . Позивач зазначає, що діти проживають разом із нею та знаходяться на її утриманні. Матеріальну допомогу на утримання дітей відповідач добровільно не надає, тому позивач була змушена звернутися до суду з даною позовною заявою про стягнення аліментів на трьох неповнолітніх дітей у вказаному вище розмірі. Позивач зазначала, що старший син ОСОБА_3 є учнем 11-А класу Броварської спеціалізованої школи №

7. Вона, як мати несе витрати пов`язанні із навчанням ОСОБА_3 на курсах з інформатики, польської мови, математики, англійської та української мов. Вартість занять дитини з репетиторами складає 150 - 200 грн за одну годину. На оплату послуг репетиторів позивач зазначила, що витрачає 3700 грн щомісячно. Курси польської мови коштують 1990 грн. Піврічні курси з програмування коштують 12 000 грн. Оплата послуг вчителів-репетиторів та мовних курсів також здійснюється лише позивачем. В липні 2019 року вона витратила 5700 грн на оплату літнього відпочинку сина ОСОБА_3 . Донька ОСОБА_4 є ученицею 6-Д класу Броварської спеціалізованої школи №

7. Позивач вказала, що вона також самостійно несе витрати, пов`язанні із навчання доньки у школі мистецтв та із репетитором англійської мови. Вартість навчання дитини в школі мистецтв складає 210 грн на місяць. Вартість послуг репетитора з навчання англійською мовою складає 1200 грн на місяць. Позивач також зазначила, що їх молодший син ОСОБА_5 хворіє на глютенову інтеропатію та лактозну недостатність. Дитина має лактозну та глютенову непереносимість та потребує спеціальної дієти. Позивач для догляду за малолітнім ОСОБА_5 оплачує послуги няні, які складають 8000 грн щомісячно. Всі медичні консультації та аналізи також оплачує вона самостійно. В серпні 2019 року позивач оплатила відпочинок на Азовському морі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в загальній сумі -10 000 грн. Позивач вказує, що відповідач не надавав допомоги у вищезазначених витратах на утримання дітей. Щомісячно позивач витрачає на утримання дітей близько 20 - 22 тисяч гривень. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі. Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти в розмірі 3107,50 грн щомісячно, на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , починаючи з дня пред`явлення позову, тобто з 11 листопада 2019 року і до виповнення кожною дитиною повноліття, на користь матері ОСОБА_1 , з урахуванням індексації відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». В іншій частині позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 768,40 грн. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, яку мотивовано тим, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував наявність у відповідача вищої освіти, а також рівня доходу, який останній мав протягом 2019 року. Вказано, що визначений судом розмір аліментів в розмірі 3107,50 грн щомісячно є необґрунтовано заниженим та не може в повній мірі задовольнити всі потреби дітей. Апелянт зазначає, що районним судом не було враховано наявність у їх спільного сина ОСОБА_5 хронічного захворювання, значні витрати на няню для молодшого сина, рівень витрат на підготовку старшого сина ОСОБА_3 до вступу в вищий навчальний заклад, значні витрати на навчання доньки ОСОБА_4 . В апеляційній скарзі також наголошено, що суд першої інстанції не забезпечив розгляд клопотання позивача про витребування доказів щодо доходів відповідача, що обмежило її права щодо предмета доказування по даній справі та не відповідає вимогам ЦПК України. Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 просила змінити рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року в частині розміру аліментів, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10 000 грн щомісячно з індексацією розміру аліментів відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» до повноліття дітей, починаючи з 11 листопада 2019 року. Відзив на апеляційну скаргу на адресу апеляційного суду не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. У відповідності до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з ч. 3 ст. 369 ЦПК України, з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи вищевикладене, оскільки із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону виходячи з наступного. Суд першої інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 мотивував своє рішення тим, що встановленими обставинами справи було підтверджено наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача аліментів на трьох дітей у розмірі мінімального гарантованого, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно. Апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. З матеріалів справи вбачається, що 29 вересня 2001 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб у Відділі реєстрації актів громадянського стану Калинінського районного управління юстиції м. Донецька, про що в книзі реєстрації актів про одруження зроблено відповідний актовий запис за №

390. Після одруження прізвище дружини - ОСОБА_1 (а.с.3). В період перебування сторін у шлюбі у них народилося троє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 від 23 грудня 2002 року); ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 19 квітня 2013 року); ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 від 09 червня 2016 року) (а.с.4-6). Відповідно до довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб виданої Відділом реєстрації місця проживання фізичних осіб Центру обслуговування «Прозорий офіс» Броварської міської ради Київської області від 26 січня 2019 року за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_1 (а.с.9). ОСОБА_3 є учнем 11-А класу, ОСОБА_4 є ученицею 6-Д класу Броварської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 7, що підтверджується довідками за № 346 та № 345 від 31 жовтня 2019 року, виданих директором Броварської спеціалізованої школи І-ІІІ ступенів № 7 Жигуловою О.А. (а.с.7). ОСОБА_4 навчається з 01 вересня 2019 року в Комунальному закладі Броварської районної ради «Школа естетичного мистецтва (Дитяча школа мистецтв)» по класу образотворчого мистецтва, що підтверджується довідкою №110 від 01 листопада 2019 року (а.с.8). В матеріалах справи міститься договір № 28/03/19-1 про надання інформаційно-консультативних послуг від 28 березня 2019 року, укладений між ФОП ОСОБА_12 та ОСОБА_1 , проте вказаний договір не можна розцінювати як належний доказ, оскільки вказаний договір підписаний лише ОСОБА_1 , підпису виконавця договору не проставлено (а.с.11-16). Згідно акту наданих послуг за № 128 від 31 серпня 2019 року загальна вартість робіт за надання інформаційно - консультаційних послуг ФОП ОСОБА_12 склала 12000 грн (а.с.85). Окрім того, 03 жовтня 2019 року укладено договір № 411УП_2017/2018 року між ФОП ОСОБА_13 (виконавець) та ОСОБА_1 (замовником) про надання консультативних послуг та послуг з допомоги у підготовці замовника для вступу в іноземний навчальний заклад, здійснення представницьких, допоміжних освітніх, секретарських, кур`єрських послуг та інших послуг, необхідних для забезпечення зарахування замовника до навчального закладу на території іншої держави (а.с.17-20). Згідно п.3.1. оплата послуг виконавця становить 7990 грн. Послуги оплачуються двома частинами: перша частина - 5000 грн - оплачується протягом двох днів після отримання виконавцем заявки від замовника та підписання договору. Дані кошти не підлягають повернення за жодних обставин. Друга частина - 2990 грн - оплачується до 01 травня 2020 року. Дані кошти не підлягають поверненню за жодних обставин. Оплата послуг виконавця можлива лише виключно згідно рахунків-фактур, які надаються замовнику, через будь-яке банківське відділення українського банку. ОСОБА_1 наданий рахунок № 411УП_2017/2018 та оплачений згідно квитанції № 32 від 05 жовтня 2019 року в розмірі 5000 грн (а.с.21-22). Із Консультативного висновку від 30 травня 2019 року вбачається, що ОСОБА_5 , проконсультований педіатром, гастроентерологом, та йому встановлено діагноз глютенова ентеропатія, лактозна недостатність, рекомендована дієта безглютенова безмолочна (а.с.23). Додані рахунки та чеки на проведення медичних досліджень дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 від 20 жовтня 2019 року, від 06 листопада 2019 року (а.с.26-27). В матеріалах цивільної справи також міститься договір про надання послуг няні від 20 серпня 2018 року, в якому зазначається, що дитина ОСОБА_5 знаходиться на індивідуальному догляді у зв`язку з харчовою алергією та необхідністю дотриманням безглютенової та безлактозною дієти. Оплата здійснюється по договору харчування. Строк догляду за дитиною 2 роки (а.с.28). Позивачем також було надано довідку №КП300000094 від 05 листопада 2019 року про те, що вона працює у ТОВ «Клініка професора Заблоцького» з 20 серпня 2018 року на основному місці роботи та на даний момент є лікарем-анестезіологом. За період з листопада 2018 року по жовтень 2019 року їй нараховано доходу у розмірі 658 993,56 грн, виплачено 530 489,81 грн (а.с.10). Також в матеріалах справи міститься довідка форми ОК-7 Пенсійного фонду України на ім`я ОСОБА_2 в якій зазначається про те, що ним фактично отримано заробітку/доходу за: 2011рік - 26347,43 грн, 2013 рік - 4320 грн, 2014 рік - 14615,75 грн, 2015 рік - 28935,33 грн, 2016 рік - 42880,01 грн, 2017 рік - 57318,96 грн, 2018 рік - 66275,55 грн, 2019 рік - 187794,07 грн (а.с.30-33). Окрім того, відповідач по справі надав до суду копію своєї трудової книжки, з якої вбачається, що наказом № 551/МЦ72-к від 31 жовтня 2019 року він прийнятий на посаду охоронника, відділу охорони магазину ТОВ «Сільпо-ФУД» з 01 листопада 2019 року (а.с.65). Згідно довідки за вих. № 866 від 11 грудня 2019 року ОСОБА_2 працює на вказаній вище посаді і по теперішній час (а.с.66). Відповідно до ч.1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 ст. 7 СК України, під час вирішення будь - яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N 789-XII від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно із ч.1 ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Відповідно до положень ст.181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Відповідно до положень ст.182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Відповідно до ст.184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період. Той із батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина, має право звернутися до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів у розмірі 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно до положень ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що договори про припинення права на аліменти у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно та/або про сплату аліментів між сторонами не укладалися. Так, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 дійсно працює охоронцем в ТОВ «Сільпо-ФУД» з 01 листопада 2019 року. Довідкою з Пенсійного фонду України підтверджено, що ОСОБА_2 отримував дохід у 2019 року з січня по вересень у розмірі 187 794,07 грн. Оцінюючи наявні в матеріалах справи докази, приймаючи до уваги обов`язок обох батьків утримувати до повноліття своїх дітей, повноцінно забезпечувати їх інтереси, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позову шляхом стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей в розмірі мінімально гарантованого на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Відповідно ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» установлено у 2020 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2020 року - 2027 гривень, з 1 липня - 2118 гривень, з 1 грудня - 2189 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років: з 1 січня 2020 року - 1779 гривень, з 1 липня - 1859 гривень, з 1 грудня - 1921 гривня; дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня 2020 року - 2218 гривень, з 1 липня - 2318 гривень, з 1 грудня - 2395 гривень. Таким чином враховуючи встановлені вище обставини, та вказані норми, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на кожну дитину в розмірі мінімально гарантованого на одну дитину, який не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, а саме на ОСОБА_3 -1109 грн, на ОСОБА_4 - 1109 грн, на ОСОБА_5 - 889,50 грн, що складає 3107,50 грн щомісячно. Твердження апелянта щодо приховування відповідачем розміру своїх фактичних доходів від суду не можуть бути враховані колегією суддів, оскільки не підтверджені належними та допустимими доказами. Посилання апелянта на те, що судом першої інстанції не було розглянуто клопотання позивача про витребування доказів про доходи відповідача судом відхиляються, оскільки відповідно до протоколу судового засідання від 14 січня 2020 року вбачається, що відповідач по справі заявив клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про доходи, проте суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання. Окрім того, позивач та її представник висловились, що заперечують проти задоволення поданого позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи довідки про доходи, а інших клопотань не мають (а.с.125-126). Позивач та її представник не були позбавлені права заявити відповідні клопотання в апеляційній інстанції, якщо вважали, що суд першої інстанції неправомірно відмовив у їх задоволенні чи розгляді. Однак таких клопотання апелянт в апеляційній скарзі, чи окремо на адресу суду апеляційної інстанції не подавав. Відповідно до положень ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи апеляційної скарги про те, що судом першої інстанції було порушено принцип рівності батьків у виконанні ними обов`язку щодо утримання дітей не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення, оскільки суд першої інстанції, виходячи із норм ст.180 Сімейного Кодексу України, згідно якою батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, та з врахуванням доходів, отриманих як позивачкою так і відповідачем, обґрунтовано частково задовольнив позов, оскільки матеріалами справи не було підтверджено факту того, що відповідач по справі має значно більший дохід й буде в змозі виплачувати аліменти у розмірі 10 000 грн. Частиною 1 ст.192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Крім того, доводи позивачки щодо понесених нею додаткових витрат на утримання дітей, зокрема: на навчання, на розвиток дітей, на лікування та оздоровлення дітей не можуть бути підставою для визначення розміру постійно стягуваного розміру аліментів у розмірі 10000 грн., оскільки зазначені додаткові витрати не мають постійного характеру та можуть бути предметом спору між батьками в порядку визначеному ст. 185 СК України в кожному окремому випадку. Враховуючи зазначене, висновки суду першої інстанції відповідають фактичним обставинам справи, ґрунтуються на наявних у справі доказах та доводами апеляційної скарги не спростовуються, що у відповідності до ст. 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення без змін. Керуючись ст. ст. 7, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню відповідно до норм п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягає. Судді : _______________ ________________ ______________ М.А.Яворський Т.Ц.Кашперська В.О.Фінагеєв