Постанова Київський апеляційний суд № 760/11819/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/5272/2021 справа №760/11819/19 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2021 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Андрієнко А.М., Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Чепур Н.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" на ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року, постановлену під головуванням судді Кушнір С.І. у справі за заявою Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для пред`явлення їх до виконання у справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРАВЕКС-БАНК", приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Антипової Ії Володимирівни про визнання кредитного договору та договору іпотеки недійсними, визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис нотаріуса про звернення стягнення на предмет іпотеки та за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРАВЕКС БАНК" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- встановив: В квітні 2019 року АТ "ПРАВЕКС БАНК" звернулося до суду із заявою, у якій просить видати 4 дублікати виконавчих листів у справі №2-1023/11 та поновити строк для пред`явлення їх до виконання. Заяву обґрунтовує тим, що 31 січня 2012 року представником банку отримано 4 виконавчих листа за рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2011 року. Виконавчі листи пред`явлено до виконання, проте банк не отримував будь-якої інформації про стан виконавчих проваджень. Банком зроблено запит від 11 липня 2018 року щодо стану виконавчих проваджень та отримано від Солом`янського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва лист від 31 липня 2018 року, у якому повідомлено, що виконавчі листи після завершення виконавчих (щодо ОСОБА_1 - 20 листопада 2014 року, щодо ОСОБА_2 09 квітня 2018 року) проваджень були направлені стягувачу. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року у задоволенні заяви відмовлено. Не погодившись з постановленою ухвалою, АТ "ПРАВЕКС БАНК" подано апеляційну скаргу у якій просить ухвалу скасувати, заяву задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовує доводами заяви та зазначає, що стягувач у встановленому законом порядку не отримував від органів виконавчої служби будь-якої інформації щодо виконавчих проваджень. ОСОБА_2 подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначає, що заявник не надав доказів втрати оригіналів виконавчих листів, а зазначені підстави для поновлення строку на пред`явлення виконавчих листів до виконання не є поважними. В судове засідання учасники справи не з`явились, про час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. АТ "ПРАВЕКС БАНК" подано заяву про розгляд справи без участі представника, інші учасники про причини неявки не повідомили. Відповідно до статті 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явились в судове засідання. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом установлено, що рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено, позовні вимоги ПАТ КБ "ПРАВЕКС БАНК" - задоволено, вирішено стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ "ПРАВЕКС БАНК" заборгованість за кредитним договором №566-015/05 від 10 березня 2005 року у розмірі 619349,22 грн., а також по 850 грн. судового збору та по 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи з кожного. 31 січня 2012 року на виконання зазначеного рішення суду за заявою позивача видано 4 виконавчих листи. Справа переглядалась Апеляційним судом міста Києва за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та 28 серпня 2012 року постановлено ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення без змін рішення суду першої інстанції. Солом`янським РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві на запит АТ "ПРАВЕКС ПАНК" у листі від 31 липня 2018 року повідомлено наступну інформацію: На виконанні у відділі перебували виконавчі провадження по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-1023/11, виданого Солом`янським районним судом м. Києва про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , а саме: - ВП №31401416 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-1031/11 щодо ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 910 грн.; - ВП №31401484 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-1031/11 щодо ОСОБА_1 про стягнення боргу в сумі 619349,22 грн.; - ВП №31401340 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-1031/11 щодо ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 619349,22 грн.; - ВП №31402127 по примусовому виконанню виконавчого листа №2-1031/11 щодо ОСОБА_2 про стягнення боргу в сумі 910 грн. Далі зазначається, що виконавчі листи щодо ОСОБА_1 відповідно до постанови державного виконавця від 20 листопада 2014 року на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" повернуті, оскільки законом встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно боржника, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , що виключає можливість виконання відповідного виконавчого документу. Оригінал виконавчого документа з постановою направлено на адресу стягувача. Одночасно зазначено, що виконавчі провадження знищені за закінченням терміну зберігання. Щодо виконавчих проваджень відносно ОСОБА_2 зазначено, що 09 квітня 2015 року державним виконавцем на підставі пункту 10 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий документ за належністю до ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Києві за місцем отримання боржником доходу. Надати підтвердження направлення постанов про закінчення виконавчого провадження та виконавчого документа не має можливості, оскільки відповідна документація знищена за закінченням строку зберігання. Відмовляючи у задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що стягувач не довів належними доказами обставини втрати виконавчих листів, при цьому звернув увагу, що виконавчі листи відносно ОСОБА_2 передані до іншого органу виконавчої служби, але заявник не надав інформації з цього органу. Щодо поновлення строку для пред`явлення виконавчих листів до виконання, суд зазначив, що заявник не навів обставин вчинення ним дій, які б свідчили про його заінтересованість у виконання рішення та вжиття відповідних заходів протягом тривалого часу з моменту пред`явлення виконавчих листів до виконання. З такими висновками суд апеляційної інстанції повністю погодитись не може з огляду на наступне. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом (стаття 18 ЦПК України). Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Виконання судового рішення, відповідно до змісту рішення Конституційного Суду України №5-рп/2013 від 26 червня 2013 року, є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави; невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд справи судом. Разом з цим, вказані норми Конституції України, а також позиція Європейського суду з прав людини щодо принципу обов`язковості судових рішень не скасовують обов`язку стягувача демонструвати заінтересованість в усіх питаннях, які стосуються заходів відновлення його порушеного права, зокрема і періодичного прояву інтересу щодо руху виконавчого провадження, як шляхом діалогу, зокрема і письмового, з відповідними органами виконавчої служби, так і за допомогою засобів дистанційного доступу до інформації про хід виконавчого провадження. Суд апеляційної інстанції зазначає, що пред`явивши виконавчі листи для виконання та будучи обізнаним про строки пред`явлення виконавчого листа до виконання, стягувач має проявити належну добросовісність та заінтересованість у виконанні судового рішення, зокрема з розумним інтервалом часу вживати заходів щоб дізнатись про стан відомих виконавчих проваджень. Відповідно до частини 1 статті 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Відповідно до пункту 17.4 розділу ХІІІ ЦПК України до дня початку функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих документів у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. При цьому законом не визначено як обов`язкову підставу задоволення такої заяви доведення факту втрати виконавчого листа, а лише встановлено обмеження у строках, а саме до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Дублікатом є другий примірник документа, що має таку саму юридичну силу, як оригінал, містить ті ж відомості, що й оригінал документа. Фактично видача дубліката полягає у відтворенні тексту документа, дублікат якого видається, що спрямоване на відновлення такого документа у випадку неможливості використання останнього з певних причин. Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV (який втратив чинність 05 січня 2017 року), визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а, здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Пунктом 5 частини 1 статті 47 цього Закону визначено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього Закону. Пунктом 2 частини 1 статті 22 цього ж Закону визначено, що виконавчі листи можуть бути пред`явлені до виконання протягом одного року, якщо інше не передбачено Законом. Статтею 23 цього Закону установлено:

1. Строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються: 1) пред`явленням виконавчого документа до виконання; 2) частковим виконанням рішення боржником; 3) наданням судом, який видав виконавчий документ, відстрочки або розстрочки виконання рішення.

2. Після переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

3. У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII. Частиною 1 статті 12 цього Закону визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років. Частиною 2 статті 12 цього Закону визначено, що строки, зазначені в частині першій цієї статті, встановлюються для виконання рішення з наступного дня після набрання ним законної сили чи закінчення строку, встановленого в разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а якщо рішення підлягає негайному виконанню - з наступного дня після його прийняття. Згідно частини 4 статті 12 цього Закону строки пред`явлення виконавчого документа до виконання перериваються у разі: 1) пред`явлення виконавчого документа до виконання; 2) надання судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, відстрочки або розстрочки виконання рішення. Відповідно до частини 5 статті 12 цього Закону у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони. Аналогічні положення були закріплені у статті 23 Закону України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року №606-XIV. Згідно пункту 5 розділу ХІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені Законом від 02 червня 2016 року. Виконавчі листи щодо ОСОБА_1 відповідно до постанови державного виконавця від 20 листопада 2014 року повернуті на підставі пункту 9 частини 1 статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки законом встановлена заборона щодо звернення стягнення на майно боржника. Станом на дату подання заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строків для пред`явлення їх до виконання є чинним Закону України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", отже, ураховуючи рішення державного виконавця про підставу повернення виконавчих документів щодо ОСОБА_1 , то стягувачем не пропущений строк для пред`явлення таких виконавчих листів до виконання, а отже у відповідності до пункту 17.4 розділу ХІІІ ЦПК України дублікат виконавчого лист може бути виданий. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість видачі дублікатів виконавчих листів щодо боржника ОСОБА_1 . Ураховуючи підставу, за якою виконавчі листи щодо боржника ОСОБА_1 були повернуті, то стягувачем не пропущено строк для пред`явлення їх до виконання. В частині виконавчих листів щодо ОСОБА_2 суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу заявника та суд апеляційної інстанції також повторно звертає увагу на те, що відповідно до даних листа Солом`янського РВ ДВС м.Київ ГТУЮ у м.Києві від 31 липня 2018 року, державним виконавцем 09 квітня 2015 року на підставі пункту 10 статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та направлено виконавчий документ за належністю до ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Києві за місцем отримання боржником доходу. До заяви не надано доказів, що ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Києві не отримувало зазначений виконавчий лист та/або інформації з цього органу про те, що виконавчий лист був прийнятий до виконання, але був втрачений. Доводи апеляційної скарги про те, що стягувач не отримував з ВДВС Дніпровського РУЮ у м.Києві інформації стосовно прийняття зазначеного виконавчого документа не свідчить про втрату виконавчого документа, оскільки стягувач не вжив заходів задля з`ясування відповідної інформації у органу виконавчої служби, якому були передані виконавчі документи. Отже, в цій частині заявник не надав доказів необхідності видачі дублікату виконавчого листа, оскільки суду надано не всі відомості, існування яких об`єктивно підтверджується матеріалами справи. Ураховуючи наведене, апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення. Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "ПРАВЕКС БАНК" задовольнити частково. Ухвалу Солом`янського районного суду міста Києва від 07 серпня 2019 року скасувати та ухвалити нове судове рішення наступного змісту. Видати дублікати виконавчих листів за рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 06 грудня 2011 року щодо стягнення солідарно з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРАВЕКС БАНК" заборгованості за кредитним договором №566-015/05 від 10 березня 2005 року у розмірі 619349,22 грн., а також щодо стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПРАВЕКС БАНК" 850 грн. судового збору та 60 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. В частині заяви про видачу дублікатів виконавчих листів та поновлення строку пред`явлення їх до виконання щодо ОСОБА_2 - відмовити. Постанова апеляційного суду щодо вирішення питання поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, установлених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Постанова апеляційного суду щодо вирішення питання видачі дубліката виконавчого документа набирає законної сили з дня її прийняття, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст складено 13 квітня 2021 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді А.М. Андрієнко В.В. Соколова