Постанова Дніпровський апеляційний суд № 194/505/18

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3261/21 Справа № 194/505/18 Суддя у 1-й інстанції - Соколова Ю. І. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 квітня 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого - Городничої В.С., суддів - Лаченкової О.В., Петешенкової М.Ю., за участю секретаря - Солодової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року у справі за скаргою адвоката Шчекіч Інни Вікторівни, яка діє в інтересах боржника ОСОБА_1 , заінтересовані особи: головний державний виконавець Тернівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) Шапкун Ю.В., ОСОБА_2 на дії державного виконавця, ВСТАНОВИЛА: У вересні 2020 року ОСОБА_3 , яка діє в інтересах боржника ОСОБА_1 , звернулася до суду з вищезазначеною скаргою, в обгрунтування якого посилалася на те, що на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області по цивільній справі № 194/505/18 року, 09 липня 2019 року видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання малолітніх дітей у розмірі 1/3 частина всіх видів доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 13 квітня 2018 року та до досягнення дітьми повноліття. Рішення суду набрало законної сили 13 червня 2019 року. З січня 2019 року та по теперішній час ОСОБА_1 постійно мешкає в м. Львів. З метою здійснення перерахунку заборгованості по аліментам вона двічі зверталася до Тернівського міського відділу ДВС Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про перерахунок та документами, які підтверджували її місце фактичного проживання та розмір вже сплачених нею аліментів. 14 серпня 2020 року та 20 серпня 2020 року державний виконавець фактично відмовила у здійсненні перерахунку. ОСОБА_1 не ухиляється від оплати аліментів, в межах своїх фінансових можливостей приймає участь в утриманні дітей, сплачує аліменти, квитанції про сплату аліментів надані до виконавчої служби, але не враховані під час обрахування заборгованості по аліментам. Більш того, державний виконавець неправомірно застосував розмір середньомісячної заробітної плати по м. Тернівка Дніпропетровської області в той час коли боржник ОСОБА_1 фактично мешкає в м. Львів. У період з липня 2019 року по лютий 2020 року за попередньою домовленістю з ОСОБА_2 -О. ОСОБА_1 сплачувала аліменти на реквізити банківської карти, яку надав ОСОБА_2 і яка належала ОСОБА_4 , яка на той час фактично мешкала з ним однією сім`ю. Нотаріальною заявою ОСОБА_4 підтверджує факт отримання від ОСОБА_1 аліментів на утримання синів та передачу коштів ОСОБА_2 . На даний час ОСОБА_2 не визнає факт отримання аліментів від ОСОБА_1 у даний спосіб. Крім того, на рахунок стягувача ОСОБА_1 сплачувала аліменти на 10400 грн., які в даний час ОСОБА_2 також не визнає. Вказує, що стягувачу ОСОБА_2 державним виконавцем було видано розрахунок заборгованості, де станом на 01 лютого 2020 року сума заборгованості складає 115923,72 грн., а ОСОБА_1 видано розрахунок заборгованості, де станом на 01 лютого 2020 року сума заборгованості складає 112116,74 грн. Вважає, що обидва розрахунки заборгованості по аліментам є незаконними, жоден з них не обчислений з дотриманням вимог ст. 195 СК України. В зв`язку з чим просила суд поновити ОСОБА_1 строк на подачу скарги; визнати неправомірними дії головного державного виконавця Тернівського міського відділу державної виконавчої служби Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Шапкун Ю.В., які полягають в обчисленні заборгованості зі сплати аліментів, яка рахується за ОСОБА_1 по виконавчому листу виданому на підставі рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області у справі №194/505/186, яке набрало законної сили 13.06.2019 року про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 , аліментів на утримання малолітніх дітей в розмірі 1/3 частини всіх видів доходів, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 13 квітня 2018 року та до досягнення дітьми повноліття; визнати незаконним розрахунок заборгованості по аліментам, станом 01 лютого 2020 року, із вказаним розміром заборгованості 115923,72 грн.; визнати незаконним розрахунок заборгованості по аліментам, станом 01 лютого 2020 року із вказаним розміром заборгованості 112 116,74 грн.; визнати незаконним розрахунок заборгованості по аліментам, станом 01 серпня 2020 року із вказаним розміром заборгованості 70 243,55грн.; зобов`язати головного державного виконавця Тернівського міського відділу державної виконавчої служби Південно- Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) ОСОБА_5 , обчислити заборгованість по сплаті аліментів за вказаним виконавчим провадження за період з 01 січня 2019 року і по теперішній час з урахуванням вже сплачених сум аліментів, які переховувались ОСОБА_1 на картковий рахунок ОСОБА_4 та ОСОБА_2 за період з 01 січня 2019 року по теперішній час та із застосування розміру середньомісячної заробітної плати встановленої в м. Львів у вказаний період. Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк на подачу скарги на дії державного виконавця. В задоволенні скарги адвоката Шчекіч І.В., яка діє в інтересах боржника ОСОБА_1 , - відмовлено. В своїй апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, а також на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Головний державний виконавець Тернівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) Шапкун Ю.В. відповідно до ст. 360 ЦПК України подав відзив, в якому просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, посилаючись на незаконність та необґрунтованість доводів апеляційної скарги. Інші учасники процесу своїм правом, передбаченим положеннями ст. 360 ЦПК України щодо подачі відзиву на апеляційну скаргу, не скористались. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін, з наступних підстав. Судом встановлено, що заочним рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року стягнуто з ОСОБА_1 , на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів її доходів, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму для кожної дитини відповідного віку, починаючи з 28 листопада 2017 року та до досягнення дітьми повноліття. Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 11 квітня 2019 року заочне рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 червня 2018 року скасовано. В подальшому рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року стягнуто з ОСОБА_1 , на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь ОСОБА_2 , аліменти в розмірі 1/3 частини всіх видів її доходів, але не менш ніж 50% прожиткового мінімуму, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 13 квітня 2018 року та до досягнення дітьми повноліття. Дане рішення набрало законної сили 13 червня 2019 року. З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що 09 липня 2019 року Тернівським міським судом Дніпропетровської області відповідно до рішення суду від 14 травня 2019 року було видано виконавчий лист. 27 лютого 2020 року ОСОБА_2 звернувся до Тернівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про прийняття до виконання вказаного виконавчого листа. 27 лютого 2020 року головним державним виконавцем Тернівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) за виконавчим листом № 194/505/18 було відкрите виконавче провадження № 6140959. Встановлено, що ОСОБА_1 05 серпня 2020 року зверталася до Тернівського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління юстиції Міністерства юстиції (м. Дніпро) з заявою про надання їй довідки розрахунку заборгованості по аліментам за весь період. Головним державним виконавцем Тернівського МВ ДВС ПСМРУМЮ (м. Дніпро) було складено розрахунок заборгованості за виконавчим листом № 194/505/18 від 13 квітня 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 має заборгованість по аліментам станом на 01 серпня 2020 року за період з квітня 2018 року по лютий 2020 року у розмірі 70243,55 грн. Крім того, державним виконавцем Тернівського МВ ДВС ПСМРУМЮ (м. Дніпро) було складено розрахунок заборгованості за виконавчим листом № 194/505/18 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якого ОСОБА_1 має заборгованість по аліментам станом на 01 лютого 2020 року за період з листопада 2017 року по лютий 2020 року у розмірі 112116,74 грн. Також, державним виконавцем Тернівського МВ ДВС ПСМРУМЮ (м. Дніпро) було складено розрахунок заборгованості за виконавчим листом № 194/505/18 від 24 липня 2018 року (з 28 листопада 2018 року), відповідно до якого ОСОБА_1 має заборгованість по аліментам станом на 01 лютого 2020 року за період з листопада 2017 року по лютий 2020 року у розмірі 115923,72 грн. Встановлено, що розрахунки заборгованості за виконавчим листом № 194/505/18 складені головним державним виконавцем Тернівського МВ ДВС ПСМРУМЮ (м. Дніпро) на суму 70243,55 грн, 112116,74 грн, 115923,72 грн, які просив визнати незаконними представник боржника, 06 жовтня 2020 року головним державним виконавцем Тернівського МВ ДВС ПСМРУМЮ (м. Дніпро) Шапкун Ю.В. під час розрахунку заборгованості по аліментам № 19981 визнані недійсними, а тому суд дійшов висновку, що спір щодо незаконних вищезазначених розрахунків на момент розгляду даної скарги не існує. Судом встановлено, що про порушення прав ОСОБА_1 дізналася 14 серпня 2020 року в день отримання відповіді на заяву про здійснення перерахунку, а подана в межах строку, тобто 20 серпня 2020 року, скарга ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 26 серпня 2020 року повернута заявнику без розгляду, та після усунення недоліків дана скарга подана до суду 11 вересня 2020 року, а тому суд визнав причини пропуску поважними та дійшов висновку про поновлення строку для подання скарги. Щодо вимоги боржника ОСОБА_1 з приводу зобов`язання головного державного виконавця Тернівського МВ ДВС ПСМРУМЮ (м. Дніпро) Шапкун Ю.В. обчислити заборгованість по сплаті аліментам за період з 01 січня 2019 року по теперішній час з урахуванням вже сплачених сум аліментів, які переховувались ОСОБА_1 на картковий рахунок ОСОБА_4 та ОСОБА_2 та із застосування розміру середньомісячної заробітної плати встановленої в м. Львів у вказаний період, суд прийшов до наступного висновку. З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що боржник ОСОБА_1 офіційно не працює та самостійно сплачує стягувачу ОСОБА_2 аліменти на утримання дітей. Також, встановлено, що у виконавчому листі № 194/505/18 місце проживання боржника ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 , в заяві про долучення відповідних даних від 15 травня 2019 року зазначена адреса: АДРЕСА_2 , в заяві про надання довідки розрахунку від 05 серпня 2020 року вказана адреса проживання: АДРЕСА_3 . При ухвалені рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 травня 2019 року, представником боржника під час розгляду цивільної справи про стягнення аліментів суду не повідомлялося будь-яке інше місце проживання ОСОБА_1 , пов`язане з м. Львів. Відповідно до довідки про реєстрацію місця проживання особи від 14 березня 2019 року № 120, місце реєстрації ОСОБА_1 з 29 січня 2019 року зареєстровано за адресою: АДРЕСА_4 . Судом встановлено, що будь-які інші заяви в яких би боржник зазначала інше місце свого проживання, а саме у м. Львові в матеріалах скарги та в матеріалах виконавчого провадження відсутні. Згідно довідки про реєстрацію місця проживання особи встановлено, що боржник ОСОБА_1 з 06 жовтня 2020 року зареєстрована у АДРЕСА_5 . Також, в судовому засіданні головним державним виконавцем Тернівського МВ ДВС ПСМРУМЮ (м. Дніпро) Шапкун Ю.В. повідомлено, що з середини серпня та по теперішній час заборгованість по аліментам нараховується по розміру середньомісячної заробітної плати по м. Львову та в подальшому виконавче провадження буде передано за місцем реєстрації боржника. Таким чином, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що доводи представника боржника адвоката Шчекіч І.В. з приводу того, що боржник ОСОБА_1 з 01 січня 2019 року та по теперішній час мешкає у м. Львові та нарахування аліментів повинно здійснюватися із застосуванням розміру середньомісячної заробітної плати встановленої в м. Львові, є необгрунтованими, оскільки додані до скарги письмові докази та матеріали виконавчого провадження не містять даного підтвердження, а з моменту повідомлення місця проживання боржника ОСОБА_1 нараховуються по м. Львову. Також, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи представника боржника адвоката Шчекіч І.В. з приводу того, що ОСОБА_1 у період з липня 2019 року по лютий 2020 року сплатила ОСОБА_2 суму аліментів на утримання дітей в розмірі 20413,07 грн, які вона переводила на картковий рахунок ОСОБА_4 , оскільки матеріали скарги не містять підтвердження факту передачі ОСОБА_4 грошових коштів саме ОСОБА_2 , а представник стягувача адвокат Тарковська Т.В. в судовому засіданні факт передачі вищезазначеного розміру аліментів ОСОБА_2 заперечувала. З урахуванням вищенаведеного, суд прийшов до висновку, що оскаржувані заявником три розрахунки заборгованості по аліментах за виконавчим листом № 194/5050/18, визнані 06 жовтня 2020 року головним державним виконавцем Тернівського МВ ДВС ПСМРУМЮ (м. Дніпро) Шапкун Ю.В. недійсними, підстави врахування для здійснення обчислення заборгованості, зазначені боржником у скарзі, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження, підстави для визнання дій виконавця неправомірними у суду відсутні, а тому в задоволенні скарги слід відмовити повністю. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно не враховані вже сплачені боржником суми на карткові рахунки як ОСОБА_4 , так і безпосередньо ОСОБА_2 . Також, апелянт вказала, що надала достатньо доказів для підтвердження свого фактичного проживання у м. Львові. Колегія суддів не погоджується з такими доводами апелянта, з наступних підстав. Відповідно до ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Відповідно до ст. 195 СК України, заборгованість за аліментами, присудженими у частці від заробітку (доходу), визначається виходячи з фактичного заробітку (доходу), який платник аліментів одержував за час, протягом якого не провадилося їх стягнення, незалежно від того, одержано такий заробіток (дохід) в Україні чи за кордоном. Заборгованість за аліментами платника аліментів, який не працював на час виникнення заборгованості або є фізичною особою - підприємцем і перебуває на спрощеній системі оподаткування, або є громадянином України, який одержує заробіток (дохід) у державі, з якою Україна не має договору про правову допомогу, визначається виходячи із середньої заробітної плати працівника для даної місцевості. Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону України «Про виконавче провадження», виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. З матеріалів виконавчого провадження встановлено, що у виконавчому листі № 194/505/18, виданого 09.07.2019 року, місце проживання боржника ОСОБА_1 зазначено: АДРЕСА_1 . Крім того, в матеріалах виконавчого провадження до серпня 2020 року не було жодних доказів того, що ОСОБА_1 мешкала у м. Львові, а тому суд дійшов правильного висновку, що підстав для проведення перерахунку у неї не було, а тому нарахування заборгованості зі сплати аліментів відповідно до середньої заробітної плати по м. Тернівка Дніпропетровської області є правомірним. Також, безпідставними є посилання апелянта на такі докази факту проживання у м. Львові, як: довідка від 15 червня 2020 року № LV6-07.8/80 про відкриття рахунку у відділенні № 6 ПУМБ в м. Львові, бланк замовлення відповідних аналізів у м. Львові від 16 червня 2020 року, чек про сплату коштів у стоматологічній поліклініки м. Львова від 06 лютого 2019 року, протокол ультразвукового дослідження у Львівській лікарні від 24 травня 2020 року, оскільки вони не містять даних, які б підтверджували саме факт проживання ОСОБА_1 у періоди з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2020 року та з 01 січня 2019 року по 01 серпня 2020 року. Крім того, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що акт про фактичне місце проживання від 13 серпня 2020 року не підтверджує постійного місця проживання боржника ОСОБА_1 у м. Львові, оскільки у даному акті зазначено, що ОСОБА_1 проживає за адресою: АДРЕСА_6 станом на 13 серпня 2020 року (т. 1 а.с. 162), але який саме період ОСОБА_1 мешкала за даною адресою не вказано, так як спір щодо невірних розрахунків становить період з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2020 року та з 01 січня 2019 року по 01 серпня 2020 року. Також, договір безоплатного користування квартирою від 01 січня 2019 року не може підтвердити саме факт проживання в квартирі за адресою: АДРЕСА_6 . Інших доказів для підтвердження факту проживання ОСОБА_1 у м. Львові у період з 01 січня 2019 року по 01 лютого 2020 року та з 01 січня 2019 року по 01 серпня 2020 року апелянтом не надано. Колегія суддів вважає недоведеними та безпідставними доводи апелянта щодо сплати ОСОБА_2 суму аліментів на утримання дітей в розмірі 20413,07 грн., які вона переводила на картковий рахунок ОСОБА_4 , оскільки матеріали скарги не містять підтвердження факту передачі ОСОБА_4 грошових коштів саме ОСОБА_2 , а документи, що підтверджують повноваження ОСОБА_4 , як представника стягувача ОСОБА_2 за виконавчим провадженням, не надано. Крім того, суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги платіжні доручення Приватбанка, оскільки вони містили призначення платежу «переказ особистих коштів», а не призначення платежу «аліменти на утримання дітей». В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що державним виконавцем не враховані кошти в сумі 10400,00 грн, сплачені боржником безпосередньо на рахунок стягувача ОСОБА_2 . Однак, боржником не пред`являлось до відділу квитанції про сплату аліментів в сумі 10400,00 грн на рахунок ОСОБА_2 , а в копіях платіжних доручень, долучених до справи, не зазначено інформації про отримувача коштів, а в графі призначення платежу зазначено «переказ особистих коштів», а не «аліменти на утримання дітей». Тож, враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги, матеріали справи та зміст оскаржуваного судового рішення не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України, як підстави для скасування рішень. Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону. Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтованими, а ухвала суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: О.В. Лаченкова М.Ю. Петешенкова