Постанова Дніпровський апеляційний суд № 194/307/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8413/24 Справа № 194/307/24 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 жовтня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючої - Городничої В.С., суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П., за участю секретаря судового засідання - Панасенко С.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнутих аліментів,- В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнутих аліментів (а.с. 1-4, 34-35, 49-52), в обґрунтування якого посилався на те, що рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2020 року по справі №194/1186/20 з нього на користь відповідача стягуються аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 1/3 частини його доходів до досягнення дітьми повноліття. Зазначає, що у нього змінився сімейний стан, він одружився, дружина вагітна. Крім того, він з 11 квітня 2022 року перебуває в лавах Збройних Сил України на військовій службі та захищає територіальну цілісність України, спорядження закуповує собі самостійно. 23 березня 2023 року під час проходження служби отримав травму і стан його здоров`я погіршився. Внаслідок травми він два місяці перебував на лікуванні. Крім того, він має хронічне захворювання «недостатність кардії ІІ ст., рефлюкс-езофагіт, еритематознагастропатія». Він змушений був проходити ряд медичних обстежень за власний рахунок, та купувати більш легку за вагою військову амуніцію та військовий одяг теж за власний рахунок. Крім того, він за власний рахунок ремонтував автомобіль, на якому виїжджає на бойові чергування. Зазначає, що відповідачка також повинна утримувати дітей, бо вона працездатна, але не працює. Він сплачує аліменти на утримання синів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у розмірі по 8 550,00 грн на кожного, що в три рази більше прожиткового мінімуму, встановленого на 01 січня 2024 року. Позивач 13 травня 2024 року доповнив позовну заяву, та зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_3 в нього народилася донька ОСОБА_4 , та його дружина ОСОБА_7 не працює, бо доглядає за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Тобто, донька ОСОБА_4 та дружина ОСОБА_7 перебувають на його утриманні (а.с. 145, 149-150, 152). На підставі вищевикладеного, просив суд зменшити розмір аліментів, які з нього стягуються за рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2020 року по справі №194/1186/20 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 1/3 частини до 1/4 частини його заробітку (доходу). Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру стягнутих аліментів - відмовлено в повному обсязі (а.с. 169-174). Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу (а.с. 177-182), посилаючись на неповне з`ясування всіх обставин справи, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, а також на порушення норм процесуального та невірне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов в повному обсязі. ОСОБА_2 скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін (а.с. 197-200). Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційні скарги залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав. Стаття 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи та інших обставин, які мають значення для вирішення спору. Докази мають бути належними, допустимими, достовірними. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. ст. 76, 77, 78, 79 ЦПК України). Згідно з вимогами ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з їх недоведеності. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступне. Судом першої інстанції встановлено, що за судовим наказом Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 13 жовтня 2020 року по справі №194/1186/20 на користь ОСОБА_2 на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з ОСОБА_1 стягуються аліменти в розмірі 1/3 частини його доходів, починаючи з 06 жовтня 2020 року до досягнення дітьми повноліття. Відповідно до військового квитка, витягів з наказів військової частини від 25.10.2023 року, від 30.10.2023 року, довідок з військової частини від 10.03.2024 року, 17.03.2024 року ОСОБА_1 є військовослужбовцем та задіяний при виконанні бойових завдань (а.с. 55-63). Згідно свідоцтва про шлюб, ОСОБА_1 19 вересня 2023 року зареєстрував шлюб з ОСОБА_8 , актовий запис №523 (а.с.53). Відповідно до довідки комунального некомерційного підприємства Київський міський пологовий будинок №15 від 14.02.2024 року, ОСОБА_9 вагітна (а.с. 54). Згідно довідки комунального некомерційного підприємства Київський міський пологовий будинок №1133 від 03.05.2024 року, ОСОБА_9 вагітна (а.с. 146). Відповідно до свідоцтва про народження, ІНФОРМАЦІЯ_3 народилася ОСОБА_4 , її батьками є ОСОБА_1 та ОСОБА_9 (а.с. 148). Позивач ОСОБА_1 , що має захворювання «недостатність кардії ІІ ст., рефлюкс-езофагіт, еритематознагастропатія», помірний підвищений вміст рідини в капсулі суглобу, мр-ознаки остеохондрозу попереково-крижового відділу хребта. Випинання міжхребцового диска. спондилоартроз; а також отримав травму: субхондральний перелом медіального виростку стегнової кістки, що підтверджується наданими суду медичними документами (а.с. 19-24, 76-81,84). Спільні сторін діти ОСОБА_4 та ОСОБА_3 також мають захворювання: у ОСОБА_4 - фімоз, гострий середній отит зліва, аденоїди вегетації 3 ст., у ОСОБА_3 -фімоз, гострий бронхіт, що підтверджується медичними документами (а.с. 120-124). Згідно довідок КЗ «Тернівський ліцей №5» від 24.04.2024 року та дитячого садку «Росинка», вихованням дітей ОСОБА_4 та ОСОБА_3 займається тільки мати ОСОБА_10 (а.с. 129,130). Згідно довідки ДСК «Алмаз» при КЗ «ЦДЮТ», ОСОБА_3 займається боротьбою дзюдо (а.с. 131). У відповідача ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася донька ОСОБА_11 , у зв`язку з чим відповідач перебуває у декретній відпустці та отримує допомогу по народженню (а.с. 119. 128, 132-133). Позивач придбав у 2023 році мотоцикл KAWASAKIER-6N, 2010 року випуску та у 2024 році автомобіль VOLKSWAGENPASSAT 2010 року випуску, що не оспорюються стороною позивача (а.с. 125-128). Як вбачається з розрахунку заборгованості, у боржника ОСОБА_1 , станом на 07.12.2023 року є заборгованість зі сплати аліментів у розмірі 3 835,07 грн. Згідно зі статтею 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття. Згідно з положеннями статті 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частина третя статті 181 СК України визначає, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Частиною першої статті 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим кодексом. У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У постанові Верховного Суду України від 05 лютого 2014 року у справі №6-143цс13 та у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2021 року у справі №554/3355/20 (провадження №61-7397св21) зроблено висновок, що розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Звертаючись до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, ОСОБА_1 посилався на те, що у нього змінився матеріальний та сімейний стан, оскільки у другому шлюбі у нього народилась дитина, яка також перебуває його утриманні та дружина, яка перебуває у декретній відпустці, що зумовило збільшення витрат на утримання нової сім`ї. Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зменшення розміру аліментів у зв`язку з тим, що позивач має на утриманні дитину, яка народилась в іншому шлюбі, та дружину, яка перебуває у декретній відпустці, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дітей від шлюбу з відповідачем у даній справі та суперечитиме їх інтересам. Таким чином, суд першої інстанції, встановивши всі фактичні обставини справи та дослідивши зібрані у справі докази, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 , оскільки належними та допустимими доказами позивач не підтвердив погіршення його майнового стану, а зміна його сімейного стану - народження другої дитини у іншому шлюбі, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Аналогічний за змістом висновок викладено у постановах Верховного Суду від 03 червня 2020 року у справі №760/9783/18-ц (провадження № 61-9460св20), від 16 вересня 2020 року у справі №565/2071/19 (провадження № 61-9460св20), від 28 травня 2021 року у справі №715/2073/20 (провадження №61-1031св21). Отже, вирішуючи спір суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджуються письмовими доказами. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань. Доводи скарги стосовно того, що розмір сплачених позивачем аліментів на дітей від попереднього шлюбу перевищує розмір середньої заробітної плати по Дніпропетровській області на одну дитину не є підставою для їх зменшення, оскільки чинним законодавством передбачені обмеження у розмірі аліментів, а саме не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку на кожну дитину. Доводи апеляційної скарги щодо нецільового використання сплачених аліментів колегія суддів не бере до уваги, оскільки вказане питання не є предметом розгляду у даній справі. Крім того, колегія суддів зауважує, що позивач не позбавлений права звернутись з вказаним питанням до органу опіки та піклування, який відповідно до ст. 186 СК України здійснює контроль за цільовим витрачанням аліментів. Доводи щодо здійснення ним витрат на лікування позивача, придбання ним військової амуніції, придбання розвідувального дрону та придбання палива для автомобіля на якому позивач виїжджає на бойові завдання колегія суддів не бере до уваги, оскільки судом першої інстанції вказаним доказам надана повна правова оцінка та будь-які підстави для надання їм повторної правової оцінки відсутні. Вказані доводи фактично є переоцінкою доказів, однак колегія суддів зауважує, що оцінка доказів є прерогативою суду, а переоцінка доказів учасниками справи не передбачена чинним процесуальним законодавством. Доводи скарги про те, що автомобіль volkswagenpassat був придбаний здебільшого за кошти його дружини є безпідставними, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази на підтвердження цього. Доводи скарги щодо неправомірності нарахування аліментів з урахуванням бойових виплат та необхідності здійснення перерахунку колегія суддів відхиляє, оскільки вказане питання не є предметом розгляду у даній справі. Крім того, позивач не позбавлений права щодо вказаного питання звернутись з відповідною заявою до державної виконавчої служби, яка здійснює такі нарахування та у разі незгоди з рішеннями та діями державного виконавця звернутись до суду зі скаргою у відповідності до вимог процесуального законодавства. Доводи апеляційної скарги, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки такі доводи є безпідставними, не спростовують обґрунтованих висновків суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, та зводяться до викладення обставин справи із наданням особистих коментарів, особистим тлумаченням норм матеріального права, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Апелянт не скористався наданими йому правами, не обґрунтував свої доводи апеляційної скарги, не надав суду доказів на їх підтвердження, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Згідно з ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи, приведені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду 1 інстанції, яким у досить повному обсязі з`ясовані права та обов`язки сторін, обставини справи, доводи сторін перевірені і їм дана належна оцінка. Порушень норм матеріального та процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування чи зміни рішення - не встановлено, тому апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду відповідає вимогам ст. 263, 264 ЦПК України, і його слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 375, 382-383 ЦПК України, колегія суддів,- ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 19 червня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: В.С. Городнича Судді: М.Ю. Петешенкова Т.П. Красвітна