Постанова Дніпровський апеляційний суд № 194/1283/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/3579/24 Справа № 194/1283/22 Суддя у 1-й інстанції - Корягін В.О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю. Категорія 53 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 вересня 2024 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді Петешенкової М.Ю., суддів Городничої В.С., Красвітної Т.П., при секретарі - Шавкун Л.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення не нарахованої заробітної плати, надбавки та інших доплат, індексації заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доході,- В С Т А Н О В И Л А: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до АТ «Українська залізниця» про стягнення не нарахованої заробітної плати, надбавки та інші доплати, індексацію за загальний період з 2014 по 2020 роки у розмірі 429 114,14 грн (з урахуванням ПДФО, військового збору 85102,45 грн.), компенсації втрати частини грошових доходів у розмірі 635 135,31 грн., обґрунтовуючи це тим, що з 18 грудня 1979 року працювала на станції Новий Айдар Донецької залізничної дороги, з 03 квітня 2012 року переведена агентом комерційним станції Новий Айдар 5 класу Луганської дирекції залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця». З 01 січня 2014 року станція Новий Айдар Луганської дирекції залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця» була перепідпорядкована станції Луганськ ДП «Донецька залізниця», а з 01 грудня 2015 року перепідпорядкована станції Рубіжне структурного підрозділу «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця». З 11 березня 2019 року переведена станційним робітником 2 розряду станції Новий Айдар 5 класу. Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку станції Рубіжне та включених до її складу станцій, у тому числі і станцій Попасна та Новий Айдар, які діяли станом на 2014 рік, вона працювала з 08-00 год. до 20-00 год. при змінному графіку по 2 дні. Починаючи з 08 липня 2014 року відповідач перестав виплачувати заробітну плату у повному обсязі, розмір якої передбачений умовами колективного договору та штатного розпису. Вважає, що їй не було виплачено 1/3 від її посадового окладу, надбавки та доплати за вислугу років (більше 35 років) - 40 %, за роботу у районі проведення АТО - 25%, за вечірні години - 20%, матеріальна допомога на оздоровлення при кожному наданні щорічної відпустки - 50% тарифної ставки або посадового окладу, затвердженого штатним розписом на момент виплати. При цьому начальник станції Новий Айдар в усній формі посилався на введення простою на станції, однак копію такого наказу щодо введення простою пред`явлено не було, тому вона не була ознайомлена з інформацією щодо введення простою з 2014 року і лише 13 жовтня 2017 року особисто була ознайомлена з наказом від 08 липня 2014 року № 335/Н «Про встановлення простою в структурних підрозділах Донецької залізниці», в якому, на думку позивача, не було визначено про введення простою для агента комерційного, однак визначені умови оплати праці за весь час простою, а саме: оплату працівникам необхідно було провести в розмірі встановленої тарифної ставки (посадового окладу). Отримуючи 2/3 ставки заробітної плати, вважає, що відповідач безпідставно не виплачував їй 1/3 від її посадового окладу, як то передбачалось вказаним наказом. Разом з цим, позивач зазначає, що листом роботодавця їй було повідомлено про те, що фактично відпрацьований час агентом комерційним станції Новий Айдар ОСОБА_1 з дати оголошення простою (з 01 січня 2016 року) до дати переведення її на посаду станційного робітника 2 розряду станції Новий Айдар (до 10 березня 2019 року) склав 5275 годин; у період з 01 грудня 2015 року по 31 грудня 2015 року по станції Новий Айдар агентам комерційним простою встановлено не було; по відношенню до агента комерційного ОСОБА_1 у період з 01 грудня 2015 року до 2018 року були застосовані: надбавки та доплати за вислугу років (більше 35 років) - 40%, за роботу у районі проведення АТО - 25%, за вечірні години - 20%, матеріальна допомога на оздоровлення при кожному наданні щорічної відпустки - 50% тарифної ставки або посадового окладу, затвердженого штатним розписом на момент виплати. Вказує, що фактично вона у зазначеній період таких виплат не отримувала. В період з 27 травня 2016 року по 30 травня 2016 року включно, у відповідності до наказів від 27 травня 2016 року № 58 «Про відновлення робіт у повному обсязі на станціях Кіндрашівська, Лантратівка, Новий Айдар, Старобільськ, Красноозерівка, Білокуракине, Солідарний» та № 59 від 30 травня 2016 року, простой було відмінено, а з 01 червня 2016 року знову встановлено простій для агентів комерційних станції Новий Айдар, відсторонено позивача від її посадових обов`язків комерційного агента та покладено на неї обов`язки з прибирання території від сміття, сніп тощо. З такими наказами вона не була ознайомлена. Звертає увагу на те, обов`язки по прибиранню території станції на закріпленій ділянці від рослинності є безпосередніми обов`язками агента комерційного відповідно до п. 2.22 посадової інструкції агента комерційного ОСОБА_1 затвердженої ще 06 лютого 2014 року начальником відокремленого підрозділу станції Луганськ Сафоновим В.Б., що свідчить про те, що позивач виконувала свої посадові обов`язки у повному обсязі з прибирання території станції Новий Айдар. У період з вересня- жовтня 2016 року позивач намагалась з`ясувати причини невиплати їй всієї, на її думку, оплати праці, та лише у листопаді 2016 року отримала відповідь Головного управління Держпраці у Київській області, яке порекомендувало звернутися до суду. На звернення позивача від 25 травня 2017 року до регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» остання отримала відповідь про те, що вона нібито не виконує встановлені їй трудові обов`язки, тому нарахування доплат та надбавок, не здійснюється. В подальшому неодноразово проходила медичний огляд, зверталась до профспілкового комітету з оскарження незабезпечення її спецодягом та спецвзуттям, які вона вимушена була купувати за власний кошт, що, також підтверджує виконання нею своїх трудових обовязків, які належним чином оплачені відповідачем не були. У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до структурного підрозділу «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з проханням повідомити про наявні вакантні посади на станції Новий Айдар та листом структурного підрозділу «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 07 грудня 2018 року № 742, їй було повідомлено, що на наявну одну вакантну штатну одиницю станційного робітника з 03 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року та з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року тимчасово переведена агент комерційний ОСОБА_2 , інших вакантних посад по станції немає, тому вивести з простою агента комерційного не має можливості. При цьому, у відповідності до попередження від 30 жовтня 2018 року по ОСОБА_1 , адміністрацією структурного підрозділу «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» з метою виконання наказу від 29 жовтня 2018 року № 1586-Н, нібито їй було запропоновано переведення на посаду станційного робітника 2 р. станції Новий Айдар та агента комерційного станції Сватове, а також вакансії, які є у наявності на підприємств регіональної філії «Донецька залізниця» згідно переліку на 14 арк. та вакансії структурного підрозділу «Станція Попасна» на 2 арк., а також зазначено, що у випадку відмови ОСОБА_1 01 лютого 2019 року буде звільнена за п. 1 ст. 40 КЗпП України. У відповідності до акту від 30 жовтня 2018 року, ОСОБА_1 , нібито, відмовилася від запропонованих вакантних посад, однак 01 лютого 2019 року ОСОБА_1 звільнено не було, але зі штатного розкладу (розпису) станції ОСОБА_3 було вилучено посаду «агент комерційний», що свідчить про те, що вона продовжувала виконувати свої посадові обов`язки у повному обсязі. Зазначені фактичні дані свідчать про неодноразові порушення трудових прав ОСОБА_1 з боку роботодавця, невідповідність наданих документів позивачу фактичним обставинам справи, враховуючи, що починаючи з 27 грудня 2018 року прибирала території станції Новий Айдар від снігу та льоду, отримала травму на виробництві - вивих лівого плеча, забій лівої нирки, та перебувала на стаціонарному лікуванні по 01 лютого 2019 року, що оплачено відповідачем не було. За заявою позивача від 08 лютого 2019 року, з 11 березня 2019 року її було переведено станційним робітником 2 розряду станції Новий Айдар 5 класу з оплатою згідно тарифної ставки - 19,36 грн. за годину роботи, надбавки за вислу років - 40% тарифної ставки, доплати за роботу у вечірні години - 20% тарифної ставки, премії згідно Положення про преміювання, доплата за роботу у зоні проведення АТО - 25% тарифної ставки. У відповіді на адвокатський запит відповідач зазначив, що погодинна тарифна ставка ОСОБА_1 у період з 11 березня 2019 року по 30 вересня 2019 року складала 19,36 грн., з 01 липня 2019 року по день звільнення - 21,30 грн. Натомість, на законодавчому рівні з 01 січня 2019 року було встановлено мінімальну заробітну плату у погодинному розмірі - 25,13 грн. за годину роботи. Отже, позивачу в порушення Закону України «Про держбюджет на 2019 рік» було визначено розмір оплати праці, що є нижчим від мінімального встановленого розміру. З 24 квітня 2019 року по 31 серпня 2019 року ОСОБА_1 пройшла стажування на посаду касира квиткового 2 категорії станції Новий Айдар 5 класу та з 05 серпня 2019 року наказом № 190-К від 31 липня 2019 року за її згодою тимчасово переведена на посаду касира квиткового 2 категорії станції Новий Айдар 5 класу на час лікарняного ОСОБА_4 з оплатою праці: посадовий оклад 4730 грн., надбавка за вислугу років 40% тарифної ставки, доплати за роботу у вечірні години - 20% тарифної ставки, премії згідно Положення про преміювання, доплата за роботу у зоні проведення АТО - 25 % тарифної ставки. 27 квітня 2020 року структурним підрозділом «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» було прийнято наказ № 214 «Про встановлення неповного робочого тижня», згідно якого на підставі наказу від 24 квітня 2020 року № 326-в.о.Н «Про встановлення неповного робочого тижня в структурних підрозділах регіональної філії «Донецька залізниця» АТ «Укрзалізниця» встановлено з 1 липня 2020 року до відміни режиму неповного (чотириденного) робочого тижня - з неробочим днем понеділок для працівників, які працюють з п`ятиденним робочим тижнем з двома вихідними днями, у тому числі станційному робітнику станції Новий Айдар ОСОБА_1 . При цьому, про наявність такого наказу позивач дізналася з моменту отримання нею попередження про зміну істотних умов праці, що відповідно до ч. 3 ст. 32 КЗпП України та наказу від 27 квітня 2020 року № 214 було надано ОСОБА_1 лише 24 липня 2020 року, тобто з порушенням законодавчо визначеного строку. У попередженні позивач вказала, що не згодна зі зміною істотних умов праці, оскільки вона є працівником пенсійного віку, на що роботодавець, в силу ч. 3 ст. 32 КЗпП, мав право застосувати до працівника зміни умов праці лише після спливу двох місяців з моменту попередження працівника про такі зміни; у даному випадку - з 25 вересня 2020 року. Вважає, що до неї не застосовуються зміни умов праці з 01 липня 2020 року в силу відсутності попередження її про такі зміни. 23 вересня 2020 року позивач подала заяву про її звільнення з 23 вересня 2020 року за власним бажанням, у зв`язку з її виходом на пенсію та просила виплатити заборгованість по заробітній платі з урахуванням компенсації з 2014 року по час звільнення, однак станом на сьогодні відповідач сплатив позивачу компенсацію при виході на пенсію, а заборгованість з 2014 року з заробітної плати, у тому числі надбавки та доплати, у загальному розмірі 429 114,14 грн сплачено не було, що і стало підставою її звернення до суду. Рішенням Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2024року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 суму не нарахованої заробітної плати за період з 08 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року включно у розмірі 9393,05 грн. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів; компенсацію (індексацію) втрати частини заробітної плати у розмірі 16058,14 грн. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» судовий збір у розмірі 1073,60 грн. на користь держави. Рішення суду мотивовано тим, що сторонами було визнано факт, що наказом №335/Н від 08 липня 2014 року «Про встановлення простою в структурних підрозділах Донецької залізниці» наказано начальникам відокремлених структурних підрозділів: за час простою провести оплату працівникам у розмірі встановленої тарифної ставки (посадового окладу). У період з 08 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року позивачеві виплачувалися 2/3 посадового окладу, у зв`язку з введенням простою на підприємстві, однак, всупереч зазначеному наказу по підприємству в цілому, не нараховано та не виплачено заробітну плату у виді 1/3 частини її посадового окладу, що в загальному розмірі за цей період становить 9393,05 грн, а також компенсацію (індексацію) втрати частини заробітної плати у загальному розмірі 16058,14 грн. з відрахуванням обов`язкових податків та зборів. Позивач була обізнана з введенням простою на підприємстві, накази про простій на підприємстві не оскаржувала, за період з 08 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року та з 01 січня 2016 по 31 грудня 2018 року їй виплачувалися 2/3 посадового окладу у зв`язку з введенням простою на підприємстві, за виключенням періоду з 28 травня 2016 року по 31 травня 2016 року, у відповідності до наказів начальника станції Рубіжне СП «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 58 від 25 грудня 2015 року «Про організацію роботи по станціях Кіндрашівська-Нова, Кіндрашівська, Новий-Айдар, Вільхова, Білокуракине у умовах тимчасової відсутності вагонопотоку з січня 2016 року», начальника станції Рубіжне СП «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 59 від 30 травня 2016 року «Про організацію роботи по станціях Новий-Айдар, Білокуракине, Старобільськ, Лантратівка у умовах тимчасової відсутності вагонопотоку з червня 2016 року», начальника СП «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 563 від 30 жовтня 2017 року «Про встановлення простою робітникам пов`язаних з виконанням маневрової та вантажної роботи станцій Новий-Айдар, Білокуракине, Кандрашівська, Вільхова, Кандрашівська-Нова, в умовах відсутності вагонопотоку», а інших окремих наказів про нарахування у цей час простою надбавки та інших доплат до посадового окладу позивача, матеріали справи не містять. Не погодившись з таким рішення суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила скасувати рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не враховані наявні в матеріалах справи докази про те, що ОСОБА_1 виконувала свої посадові обов`язки агента комерційного станції Новий Айдар та на неї додатково покладались обов`язки щодо доставки кореспонденції до відділення Нової пошти, що призвело до хибного висновку суду про недоведеність факту виконання посадових обов`язків саме на станції ОСОБА_3 . Також посилання суду першої інстанції на наказ №335/Н від 08 липня 2014 року, як на підставу ненарахування надбавки та інших доплат у період з 01 грудня 2015 року до 31 грудня 2015 року, є помилковим, оскільки листом відповідача від 15 грудня 2020 року підтверджено, що у зазначений період на станції Новий Айдар агентам комерційним простою встановлено не було. Суд першої інстанції не взяв до уваги відсутність доказів ознайомлення позивача з наказами №58 від 25 грудня 2015 року та №563 від 30 жовтня 2017 року, тому дійшов помилкового висновку про відсутність оскарження таких наказів позивачем. Також апелянт не погодилась і з розрахунком суми ненарахованої заробітної плати за період з 08 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року включно та компенсації втрати частини заробітної плати, посилаючись на те, що її представник звернувся до відповідного спеціаліста у галузі бухгалтерського обліку з приводу проведення розрахунку, однак висновку на момент подання апеляційної скарги ще не отримав. На підставі чого просила скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині, яким задовольнити позовні вимоги. 26 березня 2024 року відповідач, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, подав відзив на апеляційну скаргу в системі Електронний суд, в якому просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, рішення суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з таких підстав. Судом встановлено, що за відомостями трудової книжки на ім`я ОСОБА_1 , наказом №93-ОС остання з 03 квітня 2012 року переведена агентом комерційним станція Новий Айдар. З 01 січня 2014 року станція Новий Айдар Луганської дирекції залізничних перевезень ДП «Донецька залізниця» була перепідпорядкована станції Луганськ ДП «Донецька залізниця», у відповідності до наказу від 27 вересня 2013 року, з 01 грудня 2015 року станція Новий Айдар відокремленого підрозділу станція Луганськ ДП «Донецька залізниця» перепідпорядкована станції Рубіжне структурного підрозділу «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця», у відповідності до наказу від 28 грудня 2015 року № 333/н, з 29 грудня 2018 року регіональна філія «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» перейменована на регіональну філію «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця», згідно із наказом від 29 грудня 2018 року № 1937-НЗ-1, з 11 березня 2019 року позивач переведена станційним робітником 2 розряду станції Новий Айдар 5 класу, згідно із наказом від 11 березня 2019 року № 28-ОС (а.с.14-17 т.2). Відповідно до наказу №335/Н від 08 липня 2014 року «Про встановлення простою в структурних підрозділах Донецької залізниці» наказано начальникам відокремлених структурних підрозділів: у разі необхідності встановлювати своїми наказами початок простою, з причин, які не залежать від працівників, на період до закінчення бойових дій; видавати накази з урахуванням роз`яснення керівництва залізниці та дорпрофсожу ознайомлювати з наказами працівників під підпис; в зв`язку з простоєм вчинити наступні дії: надання працівникам щорічної відпустки, надання відпустки без збереження заробітної плати за особистими заявами відповідно до ст.26 ЗУ «Про відпустки», передбачити можливість тимчасового переведення працівників за їх згодою з урахуванням спеціальності і кваліфікації на іншу роботу в тому ж структурному підрозділі на весь час простою або іншій структурний підрозділ в тій же місцевості на термін до одного місяця з оплатою праці по фактично виконуваній роботі, але не нижче середнього заробітку за попереднім місцем роботи. За час простою оплату працівникам провести в розмірі встановленої тарифної ставки (посадового окладу). Наказом начальника станції Рубіжне СП «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 58 від 25 грудня 2015 року «Про організацію роботи по станціях Кіндрашівська-Нова, Кіндрашівська, Новий-Айдар, Вільхова, Білокуракине у умовах тимчасової відсутності вагонопотоку з січня 2016 року» з 01 січня 2016 року було введено простій, в тому числі і для агентів комерційних. Розрахунки заробітної плати проводити за фактично виконану роботу у розмірі не нижче двох третин від ставки встановленого розряду (окладу) з нормами годин для працівників, які задіяні на змінних чергуваннях у січні 2016 року. Наказом начальника станції Рубіжне ОСОБА_5 №58 від 27 травня 2016 року відмінено простій працівникам станцій Кіндрашівська, Лантратівка, Новий Айдар, Старобільськ, Красноозерівка, Білокуракине, Солідарний з 08-00 ранку 28 травня 2016 року. Наказом начальника станції Рубіжне СП «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 59 від 30 травня 2016 року «Про організацію роботи по станціях Новий-Айдар, Білокуракине, Старобільськ, Лантратівка у умовах тимчасової відсутності вагонопотоку з червня 2016 року» з червня 2016 року було введено простій, в тому числі і для агентів комерційних. Розрахунки заробітної плати проводити за у розмірі не нижче двох третин від ставки встановленого розряду (окладу) з нормами годин для працівників, які задіяні на змінних чергуваннях у червні 2016 року (а.с.252 т. 2). 07 вересня 2016 року агент комерційний ОСОБА_1 звернулася до керівника станції Новий Айдар з письмовою заявою, в якій просила роз`яснити їй відповідно до якого нормативно-правового документу встановлено режим та умови роботи (норма годин та інше), на якій підставі агенти комерційні під час простою не отримують виплати з вислуги років, премії. 15 вересня 2016 року начальник станції Новий Айдар ОСОБА_6 звернувся до начальника станції Рубіжне ОСОБА_5 з доповідною, в якій просив скасувати з 01 жовтня 2016 року режим простою для агентів комерційних ОСОБА_1 , ОСОБА_2 або внести зміни в наказ №59 від 30 травня 2016 року в частині зазначення режиму роботи з охорони об`єкта, бо в приміщенні вокзалу не працює освітлення і в темний час доби є загроза охорони праці (а.с.21 т.2). Відповідно до наказу начальника станції Рубіжне ОСОБА_5 №58 від 27 травня 2016 року відмінено простій працівникам станцій Кіндрашівська, Лантратівка, Новий Айдар, Старобільськ, Красноозерівка, Білокуракине, Солідарний з 08-00 ранку 28 травня 2016 року (а.с.22 т.2). Згідно розпорядження №10 начальника станції Новий Айдар від 17 жовтня 2016 року змінна агент комерційна ОСОБА_1 призначена відповідальною особою за доставку кореспонденції в (з) ЄТЕХ ПД по станції Новий Айдар, що понеділка (а.с.34 т.2). З відповіді директора регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 12 червня 2017 року за вих.№ Н-01/1871 встановлено, що на час простою нарахування доплат та надбавок, передбачених колективним договором, не здійснюється, оскільки робітники фактично не виконують встановлені їм трудові обов`язки (а.с.26 т.2). 20 жовтня 2017 року регіональна філія «Донецька залізниця» АТ «Українська залізниця» направило на обов`язковий попередній (періодичний) медичний огляд працівника ОСОБА_1 (агента комерційного станції Новий Айдар) згідно з наказом від 20 жовтня 2017 року № 246 для умов праці, а саме: зорово-напружені роботи, робота на висоті, роботи на відкритих площадках (а.с.28 т.2). Також, наказом начальника СП «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» № 563 від 30 жовтня 2017 року «Про встановлення простою робітникам пов`язаних з виконанням маневрової та вантажної роботи станцій Новий-Айдар, Білокуракине, Кандрашівська, Вільхова, Кандрашівська-Нова, у умовах відсутності вагонопотоку» з 07-00 год. 01 листопада 2017 року було встановлено простій, в тому числі і для агента комерційного станції Новий Айдар ОСОБА_1 . Проводити відповідні розрахунки заробітної плати на весь час простою. 20 квітня 2018 року первинна профспілкова організація структурного підрозділу «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» профспілки залізничників і транспортних будівельників України в листі зазначила про недостатнє забезпечення спецодягом та спецвзуттям в усіх підрозділах Донецької залізниці (а.с.29 т.2). Відповідно до наказу № 1586-Н директора регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 29 жовтня 2018 року «Про деякі питання функціонування господарства перевезень регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» в п. 1 зазначено: вилучити з 01 лютого 2019 року зі штатного розпису структурного підрозділу «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» по станції Новий Айдар 5 класу посади: «агент комерційний» в кількості 2 штатні одиниці, по станції Кіндрашівська 5 класу «агент комерційний 2 категорії» в кількості 1 штатна одиниця, «агент комерційний» в кількості 3 штатні одиниці (а.с.30 т.2). Відповідно до попередження від 30 жовтня 2018 року адміністрація СП «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» повідомила ОСОБА_1 про наказ № 1586-Н від 29 жовтня 2018 року та з метою працевлаштування запропонувала переведення на посади станційний робітник 2 розряду станції Новий Айдар, агент комерційний ст. Сватове. Підпис ОСОБА_1 про ознайомлення з попередженням відсутній (а.с.35 т. 2). Згідно акту від 30 жовтня 2018 року комісією працівників «Станція Попасна» було складено акт, в якому зазначено, що агент комерційний ОСОБА_1 станції Новий Айдар ознайомлена з наказом № 1586-Н від 29 жовтня 2018 року, але з попередженням про вивільнення з посади та щодо подальшого працевлаштування ознайомлюватися відмовилася (а.с.36 т. 2). Відповідно до повідомлення начальника СП «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 07 грудня 2018 року № 742 на лист ОСОБА_1 від 03 грудня 2018 року повідомлено, що на теперішній час по станції Новий Айдар вакантна одна штатна одиниця станційного робітника з 03 жовтня 2018 року по 31 жовтня 2018 року, та з 01 листопада 2018 року по 30 листопада 2018 року тимчасово переведена агент комерційний ОСОБА_2 , інших вакантних посад по станції Новий Айдар немає, тому вивести з простою агента комерційного ОСОБА_1 не має можливості. Для проведення госп. робіт (прибирання території станції та інше) на станції Новий Айдар передбачена 1 штатна одиниця станційного робітника, на яку ОСОБА_1 пропонують перейти на постійне місце (а.с.37 т.2). Відповідно до виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого від 01 лютого 2019 року, ОСОБА_1 рекомендовано обмеження навантаження на ліву верхню кінцівку (а.с.38-39 т. 2). Відповідно до наказу (розпорядження) № 28-ОС від 11 березня 2019 року ОСОБА_1 з 11 березня 2019 року запропоновано переведення на постійну роботу на посади агент комерційний, станційний робітник 2 розряду, з оплатою згідно тарифної ставки - 19,36 грн. за годину роботи, надбавки за вислу років - 40% тарифної ставки, доплати за роботу у вечірні години - 20% тарифної ставки, премії згідно Положення про преміювання, доплата за роботу у зоні проведення АТО - 25% тарифної ставки (а.с.40). Згідно до довідки № 93 начальника СП «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 22 березня 2019 року, агенту комерційному ОСОБА_1 роз`яснене, що з 01 січня 2018 року по теперішній час посадовий оклад агента комерційного ст. Новий Айдар становить 4570,00 грн. (а.с.41 т. 2). Попередженням від 24 липня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено про зміну істотних умов праці, а саме встановлення режиму неповного робочого тижня з неробочими днями по понеділках, починаючи з 01 липня 2020 року, відповідно до наказу СП «Станція Попасна» регіональної філії «Донецька залізниця» ПАТ «Українська залізниця» від 27 квітня 2020 року № 214 «Про встановлення неповного робочого тижня». Станційний робітник 2 р. ст. Новий Айдар ОСОБА_1 не згодна працювати по режиму неповного робочого тижня, про що свідчить її особистий підпис (а.с.42 т.2). Відповідно до заяви ОСОБА_1 від 23 вересня 2020 року, остання просить звільнити її за власним бажанням у зв`язку з виходом на пенсію за віком з 23 вересня 2020 року, та просить виплатити заборгованість з урахуванням компенсації з 2014 року по теперішній час. Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку станції Рубіжне та включених до її складу станцій, у тому числі станцій Попасна та Новий Айдар, графік роботи агента комерційного з 08-00 год. до 20-00 год. (перерва на обід з 12-00 год. до 13-00 год.) при змінному графіку по 2 дні (а.с.98 т. 2). Згідно Правил внутрішнього трудового розпорядку станції Попасна, затвердженого 16 лютого 2018 року, графік роботи агента комерційного день з 07-00 год. до 18-00 год., ніч з 19-00 год. до 07-00 год., без перерви (а.с.112 т.2). Відповідно до розрахункових листів по заробітній платі ОСОБА_1 нараховувалася оплата простоїв не з вини працівника за липень 2014 р., серпень 2014 р., січень 2015 р., з березня по листопад 2015 р., з січня по серпень 2016 р., з жовтня по грудень 2016 р., з січня по лютий 2017 р., з квітня по грудень 2017 р., з січня по квітень 2018 р., з червня по листопад 2018 р., (а.с.145-165 т. 2). Відповідно до довідки про доходи ОСОБА_1 нарахована заробітна плата з січня по грудень 2014 року у розмірі 40192,10 грн., за грудень 2015 р. у розмірі 1685,51 грн., з січня по грудень 2016 р. у розмірі 35809,82 грн., з січня 2017 по серпень 2017 р. у розмірі 23465,99 грн., з липня по серпень 2020 р. у розмірі 10612,16 грн. (а.с.166-170 т. 2). Судом першої інстанції з наданого на ухвалу суду від 09 листопада 2023 року контррозрахунку на розраховані позивачем суми не нарахованої заробітної плати, надбавки та інших доплат, індексації заробітної плати, компенсації втрати частини грошових доходів, починаючи з 01 січня 2014 року по 31 грудня 2018 року, встановлено, що орієнтовна різниця сум між нарахуваннями за прогнозовано відпрацьований час та фактичними нарахуваннями (у т.ч. за час знаходження у простої не з вини працівника) складає: різниця між оплатою за відпрацьований час та простоєм з липня по грудень 2014 року посадового окладу - 1007,04 грн., компенсація втрати частини доходів з липня по грудень 2014 року - 8507,56 грн.; різниця між оплатою за відпрацьований час та простоєм з січня по грудень 2015 року посадового окладу посадового окладу - 8386,01 грн., компенсація втрати частини доходів з січня по грудень 2015 року - 20551,59 грн.; різниця між оплатою за відпрацьований час та простоєм з січня по грудень 2016 року посадового окладу - 9070,37 грн., компенсація втрати частини доходів з січня по грудень 2016 року - 16689,85 грн.; різниця між оплатою за відпрацьований час та простоєм з січня по грудень 2017 року посадового окладу - 9548,89 грн., компенсація втрати частини доходів з січня по грудень 2017 року - 16719,48 грн.; різниця між оплатою за відпрацьований час та простоєм з січня по грудень 2018 року посадового окладу - 5707,36 грн., компенсація втрати частини доходів з січня по грудень 2018 року - 7971,83 грн. Відповідно до вимог ч. 1ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно із вимогами ч. 1ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Приписами ч. 1 ст.76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Відповідно до вимог ч. 6ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися не припущеннях. У розумінні положень ст.43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Статтею 233 КЗпП України передбачено строки звернення до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду за вирішенням трудових спорів. Так, частиною першою зазначеної статті передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Разом із тим, у частині другій цієї статті зазначено, що в разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Суд першої інстанції, проаналізувавши положення ч.2 ст. 233 КЗпП України, дійшов правомірного висновку про те, що в разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник має право без обмежень будь-яким строком звернутись до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи здійснив роботодавець нарахування таких виплат. Аналогічних висновків дійшов і Конституційного суду України у рішенні № 9-рп/2013 від 15 жовтня 2013 року у справі №1-18/2013. Відповідно до вимог ч. ч. 1 та 2ст. 94 КЗпП України, заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується. Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Суд першої інстанції, з`ясувавши характер спірних правовідносин, керувався нормами ЗУ Про оплату праці, ЗУ«Про індексацію грошових доходів населення», ЗУ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», який набрав чинності 01 січня 2021 року, ст.34, 113 КЗпП. Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий розгляд його справи судом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Ідея справедливого судового розгляду передбачає здійснення судочинства на засадах рівності та змагальності сторін. Тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а тягар спростування вимог пред`явленого позову та доведення заперечень проти позову - на відповідача; за таких умов спростування вимог позову не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно заперечення відповідачем обґрунтованості вимог позивача, оскільки це не звільняє відповідача від виконання ним його процесуальних обов`язків. Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця. Відповідно до ч. 1 ст.9 ЦК України положення ЦК України застосовуються до врегулювання, зокрема, трудових відносин, якщо вони не врегульовані іншими актами законодавствами. Таким чином, положення ЦК України мають застосовуватися субсидіарно для врегулювання трудових відносин. Такої ж за суттю позиції дотримувався і Верховний Суд України, зокрема,у постанові від 11 листопада 2015 року у справі № 234/7936/14-ц (провадження № 6-2159цс15) та у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 759/7662/15-ц (провадження № 6-1185цс16). Суд першої інстанції правомірно вважав, з чим погоджується і колегія суддів, що позивачем не доведено вимоги в частині, що остання виконувала свої посадові обов`язки та їй повинні бути сплачені надбавки та інші доплати, оскільки на підтвердження цього суду не надано допустимих та належних доказів у справі. Судом першої інстанції, так і колегією суддів враховується наказ №335/Н від 08 липня 2014 року «Про встановлення простою в структурних підрозділах Донецької залізниці», яким визначено обсяг заробітної плати працівників по підприємству в цілому. Колегія суддів відзначає, що саме керівник може прийняти рішення і про виплату середнього розміру заробітної плати, якщо вважати це доцільним. Виплата 2/3 окладу є мінімальною гарантією. Розмір оплати праці на період простою визначає керівник по місцю роботи працівника. Суд першої інстанції вірно наголосив, що відповідних наказів про простій за місцем роботи позивача суду не надано, однак позивачу з 08 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року відповідно до наданих суду доказів виплачувалися 2/3 посадового окладу, у зв`язку з введенням простою на підприємстві, що позивачем не заперечувалось. Колегія суддів наголошує, що оскільки у справі відсутні докази, що позивачеві наказом начальника станції була призначена до нарахування та виплати заробітна плата в період простою у розмірі 2/3 посадового окладу, тому суд правомірно взяв до уваги наказ №335/Н від 08 липня 2014 року, в якому зазначено, що за час простою оплату працівникам провести в розмірі встановленої тарифної ставки (посадового окладу). Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновком та розрахунком суду першої інстанції, що позивач має право на суму не нарахованої заробітної плати за період з 08 липня 2014 року по 31 грудня 2015 року включно у загальному розмірі 9393,05 грн; компенсацію (індексацію) втрати частини заробітної плати у розмірі 16058,14 грн., без нарахування та виплати надбавки та інших доплат, оскільки окремих наказів ані по підприємству, ані керівництвом станції щодо таких виплат не виносилось, що спростовує доводи апелянта в цій частині. Судом першої інстанції також встановлено, що позивачу з 01 січня 2016 по 31 грудня 2018 року виплачувалися 2/3 посадового окладу у зв`язку з введенням простою на підприємстві, за виключенням періоду з 28 травня 2016 року по 31 травня 2016 року, що позивачем не заперечувалось, як і не заперечувався той факт, що підприємство знаходилось у простої весь цей час, у відповідності до наказів щодо простою №58 від 25 грудня 2015 року, №59 від 30 травня 2016 року, №327 від 24 травня 2017 року, №563 від 30 жовтня 2017 року (а.с.251-254 Том ІІ). Доводи скаржника щодо необізнаності про наявність перелічених вище наказів, про виконання нею своїх обов`язків, переміщення позивача на робочих містах колегією суддів не приймаються, оскільки такі доводи стосуються оскарження самих наказів щодо їх правомірності, а не ненарахування доплат та інших компенсаційних виплат в період простою підприємства. При цьому, колегія суддів наголошує, що вимог про оскарження будь-яких наказів відповідача або керівників його структурних підрозділів позивачем не заявлялось, а тому і не є предметом спору у даній справі. Що стосується періодів праці, умов оплати праці позивача та розрахунку апелянта сум, право на які, на її думку, вона мала, то колегія суддів доходить висновку, що доводи апелянта в цій частині скарги не спростовують законних, обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, виходячи з вірно встановлених фактичних обставин та наданих сторонами доказів, тому колегія суддів не може їх прийняти до уваги. Інші доводи апеляційної скарги зводяться до цитування апелянтом встановлених судом першої інстанції обставин на підставі письмових доказів, наданих сторонами, а також засновуються на власній інтерпретації цих обставин, зокрема, на не розповсюдження наказу підприємства від 08 липня 2014 року на структурні підрозділи та неправомірну невиплату надбавок та інших доплат, а тому колегія суддів вважає такі доводи безпідставними та зазначає, що обставини, на які посилається скаржник в апеляційній скарзі, вже були предметом розгляду судом першої інстанції і судом надано на ці доводи вичерпну відповідь. Колегія суддів наголошує, що скаржником не зазначено жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були досліджені судом першої інстанції та чому не була надана правова оцінка. Такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції. Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 14 грудня 2023 року -залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий: М.Ю. Петешенкова Судді: В.С. Городнича Т.П. Красвітна