Постанова 4855 № 640/2011/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2011/20 Головуючий у І інстанції - Смолій І.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 12 квітня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Лічевецького І.О., Оксененка О.М., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дубекспо" на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року у справі за позовом Приватного підприємства "Дубекспо" до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, Державної казначейської служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И Л А: Приватне підприємство "Дубекспо" звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовною заявою до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві, Державної казначейської служби України, в якому просило: - визнати протиправними дії Державної казначейської служби України щодо повернення наказу Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 у справі № 910/13233/18; - зобов`язати Державну казначейську службу Україну прийняти та поновити виконання судового наказу Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 у справі № 910/13233/18; - стягнути моральну шкоду - 4 723,00 грн.; В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що з огляду на протиправні дії Відповідача, наказ Господарського суду міста Києва про примусове виконання рішення Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 року по справі № 910/13233/18 не виконуються протягом тривалого періоду, чим порушено права Позивача. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено. Не погоджуючись з постановленим рішенням, Приватне підприємство "Дубекспо" подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити адміністративний позов. В апеляційній скарзі Позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Апеляційна скарга мотивована доводами, які аналогічні, заявленим у позовній заяві. Крім того, наголошено на протиправне повернення наказу Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 року у справі № 910/13233/18, без деталізації причин такого повернення, що є порушенням прав Позивача. Крім того, вказано, що суд першої інстанції дійшов хибних висновків щодо перебування виконавчого документа на виконанні у Державній казначейській службі Україну, позаяк наказ Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 у справі № 910/13233/18 був повернутий Приватному підприємству "Дубекспо" без виконання. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції залишити без змін з посиланням на те, що оскаржуване судове рішення відповідає нормам чинного законодавства. Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, згідно з п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Господарського суду м. Києва від 09.04.2019 позов ПП "Дубекспо" задоволено частково. Стягнуто з державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві на користь ПП "Дубекспо" 3% річних у розмірі 1 149,40 грн., інфляційні 5 564,69 грн. Рішення набрало законної сили 10.05.2019 року. 11.05.2019 року Господарським судом м. Києва видано Наказ по справі № 910/13233/18. ПП "Дубекспо" направило до Відповідача заяву про відкриття виконавчого провадження № 9 від 09.07.2019 згідно з наказом від 11.05.2019 року по справі № 910/13233/18. Відповідачем повернуто Наказ на адресу Позивача листом № 14.2-17/10576 від 28.11.2019, в якому зазначено про невідповідність даного наказу Закону України "Про виконавче провадження". Так, постановою Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 року рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2019 залишено без змін, апеляційну скаргу ДФС без задоволення. Відтак, в наказі повинна бути зазначена дата набрання законної сили рішенням Господарського суду м. Києва саме 25.09.2019 року, а не 10.05.2019 року, у зв`язку з її переглядом в апеляційному порядку. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.11.2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві на рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2019 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 року у справі № 910/13233/18. На переконання Позивача, звертаючись із касаційною скаргою на рішення судів, Казначейство свідомо не виконує як судові рішення, так і наказ суду. Не погоджуючись із зазначеними діями Відповідача, Позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, зазначаючи про незаконні підстави для повернення судового наказу без виконання. Також вказано, що незважаючи на набрання законної сили рішенням суду першої інстанції Відповідачем свідомо подана касаційна скарга, що підтверджує зволікання з виконанням наказу. Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції виходив з того, що враховуючи встановлені у цій справі обставини, факт невиплати Позивачу коштів протягом трьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган, без з`ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Відповідачі допустили протиправну бездіяльність, що відповідає правовій позиції, висловленій Верховним Судом у постановах від 30.09.2019 року у справі № 820/287/18, та від 06.11.2019 року у справі № 803/1449/16. Крім того, Відповідачами прийнято до виконання виконавчий лист Позивача і вживаються всі передбачені законодавством заходи щодо його виконання із дотриманням принципу черговості, тобто на виконанні у Державній казначейській службі України України знаходились рішення судів, що надійшли після виконавчого листа Позивача, а списання коштів на користь Позивача відкладено в зв`язку з послідовним оскарженням рішення суду, на що процесуальним законодавством надано право учасникам процесу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, що регулює спірні правовідносини є Закон України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404). За приписами статті 1 Закону № 1404 виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Пунктом 1 частини 1 статті 3 Закону № 1404 врегульовано, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Як зазначено статтею 6 Закону № 1404 у випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215 затверджено Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого (далі - Положення № 215). Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів України і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів (п. 1 Положення № 215). Пунктом 3 Положення № 215 передбачено, що основними завданнями Держказначейства є: 1) реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; 2) внесення на розгляд міністра фінансів України пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах. Відповідно до ч. 3 п. 4 Положення № 215 казначейство відповідно до покладених на нього завдань та в установленому законодавством порядку здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду (ч.1 ст. 25 Бюджетного кодексу України). В свою чергу, постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, (надалі - Порядок № 845), Так, пунктом 2 Порядку № 845 передбачено, що боржники - визначені в рішенні про стягнення коштів державні органи, розпорядники бюджетних коштів (бюджетні установи), а також одержувачі бюджетних коштів в частині здійснення передбачених бюджетною програмою заходів, на які їх уповноважено, які мають відкриті рахунки в органах Казначейства, крім рахунків із спеціальним режимом використання. За приписами п. 3 Порядку № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Відповідно до пп. 1 п. 9 Порядку № 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства. Як закріплено в п. 24-26 Порядку № 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку. Безспірне списання коштів з рахунка боржника здійснюється в першочерговому порядку. Проведення платежів за його платіжними дорученнями здійснюється після безспірного списання у разі наявності коштів на рахунку. У разі наявності у боржника окремої бюджетної програми для забезпечення виконання рішень суду безспірне списання коштів з боржника (виконання рішень суду про стягнення коштів з боржника) здійснюється лише за цією бюджетною програмою. При цьому пункти 24-34 цього Порядку застосовуються лише щодо зазначеної бюджетної програми. Безспірне списання коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів, на яких обліковуються кошти загального та спеціального фондів відповідного бюджету, здійснюється в межах бюджетних асигнувань, передбачених у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів, та у разі наявності на його рахунках для обліку відкритих асигнувань (залишків коштів на рахунках). Безспірне списання коштів з рахунків бюджетних установ у частині власних надходжень здійснюється безпосередньо із загальної суми залишку надходжень на відповідному рахунку за визначеним кодом економічної класифікації видатків бюджету з урахуванням вимог пункту 28 цього Порядку. Судові витрати, штрафні санкції безспірно списуються за відповідним кодом економічної класифікації видатків бюджету. В разі коли у затвердженому кошторисі або плані використання бюджетних коштів розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів зазначений код не передбачений або за таким кодом до кінця бюджетного періоду сума бюджетних асигнувань менша, ніж сума списання, або відсутні відкриті асигнування (залишки коштів на рахунках), безспірне списання судових витрат, штрафів здійснюється за кодом економічної класифікації видатків бюджету, за яким здійснюється стягнення коштів з рахунків розпорядників (бюджетних установ) та одержувачів бюджетних коштів. У разі неможливості визначення кодів класифікації видатків бюджету або рахунків, з яких проводиться безспірне списання коштів, орган Казначейства не пізніше двох робочих днів з наступного робочого дня після надходження виконавчого документа надсилає до боржника або бюджетної установи, що здійснює централізоване обслуговування боржника, запит для встановлення відповідних даних із зазначенням строку надання відповіді. Якщо боржник, який є одержувачем бюджетних коштів, повідомляє про те, що заборгованість за виконавчими документами не відповідає заходам, передбаченим бюджетною програмою, які їх уповноважили виконувати, та надає документи, які це підтверджують, орган Казначейства повертає виконавчі документи стягувачу для стягнення таких коштів через органи виконавчої служби (п. 29 Порядку № 845). Гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України "Про виконавче провадження", та особливості їх виконання встановлює Закон України від 05.06.2012 № 4901-VI "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" (далі - Закон № 4901-VI). Згідно з частиною першою статті 2 Закону № 4901-VI держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 4901-VI виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. Частиною четвертою статті 3 Закону № 4901-VI встановлено, що перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, необхідних для цього документів та відомостей. Суд першої інстанції вірно зазначив, що перед тим як констатувати факт протиправного повернення виконавчого документа Державною казначейською службою України слід з`ясувати, чи вжито останньою усіх залежних від неї дій, спрямованих на те, щоб сплатити кошти за судовим рішенням, а також чи були для цього об`єктивні підстави та можливості. 11.07.2019 до Головного управління Державного казначейства України у м. Києві надійшла заява ПП "Дубекспо" від 09.07.2019 № 9 з оригіналом наказу Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 року по справі № 910/13233/18 про примусове виконання рішення суду. Листом Головного управління Державного казначейства України у м. Києві від 16.07.2019 № 14.1-8.11/5640, на виконання п. 36 Порядку № 845, направлено запит до Головного управління ДФС у м. Києві про наявність (відсутність) підстав для зупинення безспірного списання коштів з державного бюджету та їх перерахування на рахунок стягувача. Листом Головного управління ДФС у м. Києві від 30.07.2019 № 21169/9/26-15-10-11-18 повідомлено Головне управління Державного казначейства України у м. Києві про оскарження судового рішення в апеляційному порядку, надавши ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві та зупинення дії рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2019 до винесення Північним апеляційним господарським судом рішення за результатом розгляду апеляційної скарги. В подальшому Головним управлінням Державного казначейства України у м. Києві листом від 09.08.2019 № 14-01.5/6532 направлено для виконання пакет вище зазначених документів до Державної казначейської служби України, але остання листом від 20.09.2019 № 5-08-08/16066 повернуло оригінал наказу Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 року у справі № 910/13233/18, як такий, що не відповідає вимогам Закону України "Про виконавче провадження", зазначивши про невірну дату набрання рішення законної сили з урахуванням постанови Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 року. Головне управління Державної казначейської служби України у м. Києві листом від 28.11.2019 № 14.2-17/10576 на підставі листа Державної казначейської служби України та у зв`язку з розглядом апеляційної скарги, повернуло ПП "Дубекспо" наказ Господарського суду м. Києва від 11.05.2019. Так, відповідно до ст. 4 Закону України "Про виконавче провадження" у виконавчому документі зазначаються дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню). Наказ Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 року, виданий на виконання постанови Господарського суду м. Києва від 09.04.2019 року. У виконавчому документі зазначено, що судове рішення набрало законної сили 10.05.2019. Проте постанова Північного апеляційного господарського суду від 25.09.2019 апеляційну скаргу ДФС у м. Києві залишено без задоволення, рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2019 без змін. Таким чином, набрання рішення Господарського суду м. Києва від 09.04.2019 законної сили саме 25.09.2019, що і повинно бути зазначено у виконавчому документі, про що вірно вказав суд першої інстанції. Оцінюючи твердження Позивача в апеляційній скарзі щодо протиправної невиплати коштів протягом трьох місяців (від дати подання необхідних документів) за судовим рішенням, боржником за яким є державний орган, без з`ясування усіх обставин, які зумовили таку ситуацію, не є достатньою підставою вважати, що Відповідачі допустили протиправну бездіяльність, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.09.2019 у справі № 820/287/18, та у постанові від 06.11.2019 у справі № 803/1449/16. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Позивачем в доводах апеляційної скарги жодним чином не обґрунтовано наявність підстав для відступу від вищевказаної правової позиції Верховного Суду, яка під час розгляду справи була правомірно врахована судом першої інстанції на виконання ч. 5 ст. 242 КАС України. Крім того, суд першої інстанції вірно вказав, що особливості виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи визначено статтею 4 Закону № 4901-VI, якою передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи здійснюється в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом. У разі якщо рішення суду про стягнення коштів з державного підприємства або юридичної особи не виконано протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, його виконання здійснюється за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду. 16.10.2013 набрав чинності Закон України від 19.09.2013 № 583-VII "Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень", яким доповнено Розділ II Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" пунктом 3, відповідно до якого виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб`єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення. Заборгованість погашається в такій черговості: - у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров`я, а також у зв`язку з втратою годувальника; - у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов`язаними з трудовими правовідносинами; - у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду. Бюджетні асигнування на погашення заборгованості визначаються законом про Державний бюджет України на відповідний рік. Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що Позивач не позбавлений можливості повторно пред`явити судовий наказ до виконання у порядку, передбаченому законом та за умови відповідності такого вимогам ч. 1 ст. 155 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Колегія суддів звертає увагу на положення ч. 1 ст. 155 ГПК України, якими встановлено зміст судового наказу, у якому зазначаються: 1) дата видачі наказу; 2) найменування суду, прізвище та ініціали судді, який видав судовий наказ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України стягувача та боржника, реєстраційний номер облікової картки платника податків стягувача та боржника (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, а також інші дані, якщо вони відомі суду, які ідентифікують стягувача та боржника; 4) посилання на закон, на підставі якого підлягають задоволенню заявлені вимоги; 5) сума грошових коштів, які підлягають стягненню; 6) сума судових витрат, що сплачена заявником і підлягає стягненню на його користь з боржника; 7) повідомлення про те, що під час розгляду вимог в порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті; 8) відомості про порядок та строки подання заяви про скасування судового наказу; 9) дата набрання судовим наказом законної сили; 10) строк пред`явлення судового наказу до виконання; 11) дата видачі судового наказу стягувачу. Отже, дата набрання судовим наказом законної сили є його обов`язком реквізитом, який має співвідноситись з дійсними обставинами справи. В протилежному випадку, який зокрема має місце у спірних правовідносинах, такий виконавчий документ не відповідає вимогам закону та має бути повернутий стягувачу, оскільки містить відомості, що не відповідають дійсності. Колегія суддів також звертає увагу на положення ст. 160 ГПК України, якими встановлено порядок виправлення помилки в судовому наказі, визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, відстрочення чи розстрочення або зміна способу та порядку його виконання Так, згідно з ч. 1 ст. 160 ГПК України суд може внести виправлення до судового наказу, визнати його таким, що не підлягає виконанню або відстрочити чи розстрочити або змінити спосіб чи порядок його виконання в порядку, встановленому статтями 328, 331 цього Кодексу. Відтак, оцінюючи доводи Позивача стосовно того, що у випадку виявлення розбіжностей у даті набрання законної сили, Державна казначейська служба України мала би звернутись до суду, колегія суддів зазначає, що в даному випадку, саме Позивач є зацікавленою особою та Заявником щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 у справі № 910/13233/18, а відтак наділений правом у порядку, передбаченому ст. 160 ГПК України звернутись до суду, який видав виконавчий документ для внесення відповідних виправлень та в подальшому пред`явити такий до виконання у встановленому порядку. В частині тверджень Позивача щодо невідповідності висновків суду першої інстанції щодо перебування виконавчого документа на виконанні у Державній казначейській службі Україну, позаяк наказ Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 у справі № 910/13233/18 був повернутий Приватному підприємству "Дубекспо" без виконання, то колегія суддів враховує їх, проте зазначає, що вони не впливають на зміст прийнятого судового рішення, яким обґрунтовано встановлено правомірність повернення наказу Господарського суду м. Києва від 11.05.2019 у справі № 910/13233/18, з огляду на невідповідність дати набрання законної сили, що є обов`язковим реквізитом судового наказу відповідно до ч. 1 ст. 155 ГПК України. Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. В свою чергу, Відповідачами, як суб`єктами владних повноважень, зазначений обов`язок виконано, та у встановленому порядку обґрунтовано правомірність своїх дій та прийнятих рішень в межах спірних правовідносин. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду першої інстанції, який дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Приватного підприємства "Дубекспо", викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Дубекспо" залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 листопада 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: І.О. Лічевецький О.М. Оксененко